Тимчасове вимкнення світла. Як поводитися в темряві

У разі вимкнення світла необхідно зберігати спокій. Головне не розгубитися, а пригадати, як слід себе вести в даній ситуації.

Слід пам'ятати, що свічка встановлюється тільки на надійний свічник із неспалимого матеріалу і подалі від штор та інших горючих речей. Гасові освітлювальні прилади необхідно ставити на рівну та стійку основу, адже вони можуть перекинутись і, як наслідок, станеться спалах вогню та пожежа.

Пам'ятайте! Гасити водою бензин, керосин та інші легкозаймисті і горючі рідини не можна. Ці рідини легші за воду і спливаючи на її поверхню, продовжують горіти, збільшуючи площу горіння при розтіканні води. Тому для гасіння вогню слід застосовувати порошкові або вуглекислотні вогнегасники, пісок, землю, а також використовувати міцну тканину, простирадла, пальто, змочені водою.

У разі відключення електроенергії негайно вимкнути всі електроприлади і вмикати їх можна тільки тоді, коли з'явиться струм, тому що не вимкнені електроприлади можуть стати причиною пожежі.

Пам'ятайте, що в період вимкнення електроенергії зупиняються ліфти. Не панікуйте, якщо ви опинилися у "полоні" ліфта. Вам обов'язково допоможуть, тільки слід зачекати на приїзд фахівців. Уявіть, скільки людей знаходяться в такій ситуації як Ви. Заради власної безпеки не намагайтеся самостійно відчинити двері ліфта. Почекайте на допомогу.

Якщо у вас є менші братики і сестрички - не дозволяйте їм гратись із сірниками, свічками, гасовими лампами. Поясніть їм, що це небезпечно.

 

Дидактичні аспекти вивчення питань теми: «Радіація і життя. Іонізуюча радіація та її типи. При­родні та штучні джерела радіації.» Дослідження впливу радіації на здоров'я людини та наслідків радіаційного».

Іонізаційна радіація — потоки електромагнітних хвиль або частинок речовини, що здатні при взаємодії з речовиною утворювати в ній іони. До іонізаційного випромінення відносять альфа-, бета-, гамма-промені, рентгенівське випромінювання, а також інші високоенергетичні заряджені частинки на кшталт протонів та іонів, отриманих у прискорювачах. При проходженні через речовину нейтрони не іонізують її атомів, однак іонізація відбувається внаслідок вторинних процесів при поглинанні нейтронів ядрами, вибиванні протонів або при розпаді нейтронів на протон та електрон чи на антипротон та позитрон.

У повсякденних умовах одним із джерел іонізації є космічні промені.

Радіація — випромінювання, випускання променів яким-небудь тілом, наприклад Сонцем (сонячна радіація) чи іншим джерелом. Під радіацією розуміють потоки елементарних частинок і квантів, проходження яких через речовину викликає її іонізацію. Це електрони, позитрони, протони, нейтрони та ін. елементарні частинки, а також атомні ядра і електромагнітне випромінювання гамма-, рентгенівського і оптичного діапазонів.

Типи радіації

· Альфа-випромінювання — потік альфа-часток, тобто ядер гелію-4. Альфа-частки, що створюються при радіоактивному розпаді.

· Бета-випромінювання — це потік електронів, що виникає при бета-розпаді; для захисту від бета-часток енергією до 1 МЕВ достатньо алюмінієвої пластини завтовшки декілька мм.

· Гамма-випромінювання має набагато більшу проникну здатність, оскільки складається з високоенергійних фотонів, що не мають заряду; для захисту ефективні важкі елементи (свинець і так далі).

Природні джерела радіації

Природними радіоактивними речовинами прийнято вважати речовини, що утворилися і впливають на людини без його.

Земне кора, вода, повітря завжди містять радіоактивні елементи. Людина, як мешканець цього середовища, також небагато радіоактивний, оскільки основну частину опромінення вона отримує від природних джерел радіації. Уникнути опромінення природних джерел радіації зовсім неможливо. Протягом усієї історії існування Землі, випромінювання з космосу, опромінюють земну цивілізацію, яка адекватно адаптувалась до неї.

Штучні джерела радіації

Відкриття радіоактивності підштовхнуло для прикладного використання цього фізичного явища.

Через війну господарську діяльність останні кілька десятиліть людина створив штучні джерела радіоактивного випромінювання та навчився використати енергію атома у різних цілях: медицині, для енергії і цієї зброї, на допомогу пошуку з корисними копалинами і виявлення пожеж. Мирний атом застосовується у сільському господарстві археології. Рік у рік зростає кількість штучних джерел випромінювання, які у у сфері діяльності людини, що дають додатковудозовую навантаження.

Дози, отримані кожною окремою людиною від штучних джерел радіації дуже відрізняються. Найчастіше вони невеликі, а часом техногенне опромінення видається дуже значним, хоч і значно легше контролювати.

Зовсім інакше ситуація склалася територій, жертв Чорнобильської катастрофи, між штучними та природними джерелами опромінення, що докладніше зупинимося нижче.

Вплив радіації на здоров'я людини. Перші дослідники явища радіоактивності зіткнулися із шкідливим впливом іонізуючої радіації на організм людини. Так, у 1895 році помічник Рентгена В. Груббе отримав радіаційні опіки рук під час роботи з рентгенівським промінням. У 1896 році французький учений Анрі Беккерель поклав декілька фотопластинок у шухляду, а зверху поклав мінерал, що містить уран. Після проявлення на фотопластинках виявилися сліди якогось випромінювання. Дещо пізніше цим явищем зацікавилася Марія Кюрі, яка і ввела у користування слово “радіоактивність” (1911 p.).

Марія Кюрі померла, вірогідно, від злоякісного захворювання крові, тому що часто потрапляла в зону випромінювання. У 1899 році Е. Резерфорд відкрив альфа- і бета-промені і визначив їхню природу, а в 1919 році здійснив першу штучну ядерну реакцію і довів можливість перетворення одних елементів на інші. Подальші роботи вчених спочатку привели до створення атомної бомби (1945 p.), а потім атомної електростанції (1952 p.). Наприкінці 20-х років була організована Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ), яка розробляє правила роботи із джерелами іонізуючих випромінювань. У 1955 році в рамках ООН було створено Науковий комітет щодо дії атомної радіації (НКДАР), який координує і збагачує дослідження у цій галузі.

Проникаюча радіація спричиняє іонізацію атомів і молекул організму, що призводить до порушення життєвих функцій його окремих органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби. За даними Міжнародної комісії з радіологічного захисту, небезпечними є дози, що перевищують 35 бер на годину.

Орієнтовні норми радіаційної безпеки людини: 450 бер – тяжкий ступінь променевої хвороби; 100 бер – нижній рівень розвитку променевої хвороби; 75 бер – короткочасна незначна зміна складу крові; 25 бер – допустиме аварійне опромінення персоналу (разове); 10 бер – допустиме аварійне опромінення населення (разове); 5 бер – допустиме опромінення персоналу в нормальних умовах за рік; 3 бери – опромінення під час рентгеноскопії зубів (місцеве); 500 мбер – допустиме опромінення населення за рік; 100 мбер – фонове опромінення на рік; 30 бер – місцеве опромінення при рентгеноскопії шлунка; 1мкбер – перегляд одного хокейного матчу по телевізору; 35 бер – межа для населення за 70 років (середня тривалість життя).

Допустимі рівні забруднення: внутрішнє приміщення дитячих закладів – 0,02 мР/год; верхній одяг дітей – 0,05 мР/год; територія дошкільних закладів– 0,04 мР/год; верхній одяг, взуття, засоби індивідуального захисту – 0,045 мР/год; автотракторна техніка – 0,055 мР/год. Життєдіяльність людей не зменшується, якщо доза опромінення за чотири доби дорівнює 50 рад, багаторазова протягом 10–30 діб – 100 рад, протягом року – 300 рад. Від впливу проникаючої радіації практично повністю людину захищають сховища та протирадіаційні укриття, а відкриті й особливо перекриті щілини зменшують цей вплив. Удвічі послаблюють інтенсивність гамма-променів сталь товщиною 2,8 см, бетон – 10 см, ґрунт – 14 см, деревина – 30 см. Біологічна дія випромінювань (найбільш небезпечних) розподіляється на три етапи: фізико-хімічний; вплив випромінювання на клітини організму; вплив його на весь організм.

Дія іонізуючої радіації на організм людини залежить від поглиненої дози, її розподілу в організмі в часі та типу випромінювання. Фракціоноване (роздрібнене) опромінення приводить до менш тяжких наслідків, ніж одноразове у тій же сумарній дозі. Хронічне опромінення (тривале, малими дозами) може призвести до розвитку хронічної променевої хвороби, зменшення стійкості організму до шкідливих впливів і так званих віддалених наслідків опромінення. Ступінь ураження організму залежить від розмірів опромінюваної поверхні. Основний ефект радіації – іонізація молекул та атомів, що спричиняє усі подальші порушення. Наслідки опромінення людини можна розподілити на три групи: І група: 1) соматичні ефекти (безпосередньо в опромінених); 2) гостра променева хвороба; 3) хронічна променева хвороба; 4) променеві опіки, катаракта, критичні ураження окремих органів. ІІ група: 1) соматико-стохастичні ефекти; 2) доброякісні та злоякісні пухлини. ІІІ група: 1) генетичні ефекти; 2) спадкові хвороби у нащадків опромінених.

Ознаки радіаційного ураження: нудота, блювота, запаморочення, слабість, порушення координації рухів, виникнення загару та ін. Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу потрапило близько 450 типів радіонуклідів (у тому числі таких, яких раніше не було в атмосфері Землі). Під час аварії горів графіт (була висока температура), що спричинило викид радіоактивного аерозолю (дрібні часточки оксидів та карбідів), який прилип до поверхні листя, обпалої хвої і був перенесений вітром на інші території. У забруднених радіо нуклідами зонах сьогодні спостерігаються масові аномалії: гігантізм та викривлення форми листя дерев, народження поросят без очей, лошат із вісьмома ногами та ін. У результаті пригнічення імунної системи людини протікання різних хвороб ускладнювалося. Змінилася діяльність щитовидної залози і гіпофіза, який регулює її діяльність. У Києві, наприклад, утричі збільшилась кількість онкозахворювань, у 5 разів – ендокринної системи, в 31 раз – органів дихання.

Залежно від ступеня забруднення і небезпеки зараження людей радіоактивний слід розподіляється на чотири зони: А – помірного, Б – сильного, В – небезпечного і Г – надзвичайно небезпечного зараження. Зона відчуження – територія, з якої була проведена евакуація населення у 1986 році. За периметром вона досягає 223,5 км (рівень радіаційного забруднення перевищує 20 млР/рік). Зона обов'язкового відселення – територія, на якій рівні ізотопів цезію складають від 150 Кюрі на квадратний кілометр і вище; плутонію – від 0,1 Кюрі і вище. Ефективна еквівалентна доза опромінення людини може перевищувати 0,5 бер за рік вище дози, яку б вона одержала в доаварійний період.

Зона добровільного відселення – територія, де густина забруднення ґрунту на квадратний метр склала: цезієм від 5,0 до 15,0; стронцієм – від 0,15 до 3,0 або плутонієм – від 0,005 до 0,01 Кюрі. Ефективна еквівалентна доза у цьому випадку не повинна перевищувати 0,1 бер на рік понад дозу доаварійного періоду.

Четверта зона – зона посиленого радіологічного контролю. Це територія, де рівень забруднення ґрунту ізотопами на квадратний кілометр склав: цезію – від 1,0 до 5,0, стронцію – від 0,02 до 0,15, плутонію – від 0,005 до 0,01 Кюрі. Ефективна еквівалентна доза у цьому випадку не повинна перевищувати 0,1 бер на рік понад дозу доаварійного періоду. Потужність дози опромінення при аваріях на АЕС зменшується значно повільніше, ніж при ядерних вибухах.

Рівень радіації на місцевості в районі АЕС зменшується: через добу – вдвічі; через місяць – у 5 разів, через 3 місяці – у 11 разів, через 6 місяців – у 40 разів, через рік – у 90 разів. Небезпека ураження-людей на відкритій місцевості на сліді із плином часу зменшується. Це відбувається внаслідок довільного розпаду радіоактивних речовин. Кожне семиразове збільшення часу після вибуху сприяє зменшенню потужності дози у 10 разів, тобто через 7 годин вона зменшиться у 10 разів, через 49 годин – у 100, через два тижні – у 1000. Таким чином, найбільш різке спадання потужності дози відбувається у перші години після ядерного вибуху. У результаті впливу іонізуючих випромінювань, так само як і при впливі проникаючої радіації, у людей виникає гостра променева хвороба. Доза 150–200 Р спричиняє променеву хворобу першого ступеня, доза 250–400 Р – променеву хворобу другого ступеня, доза 400–700 Р – променеву хворобу третього ступеня, доза вище 700 Р – променеву хворобу четвертого ступеня.

Доза одноразового опромінення протягом чотирьох діб до 50 Р, так само як і багаторазового до 100 Р за 10–30 днів, не викликає зовнішніх ознак захворювання і вважається безпечною. У наш час органами охорони здоров'я у нашій країні визначені гранично допустимі дози (ГДД) опромінення людей.

Значення гранично допустимих доз опромінення людей такі: для персоналу радіаційно небезпечних об'єктів 20 мЗв (2 бери) на рік у середньому за будь-які 5 років, але не більше 50 мЗв (5 бер) на рік; більше 5 мЗв (0,5 бера) на рік. У ці дані не включені дози від природних, медичних джерел випромінювання і дози внаслідок радіаційних аварій.

Вплив іонізуючого випромінювання на людину. При опроміненні організму розрізняють гостре і пролонговане (тривале) одноразове та багаторазове (фракціоноване) опромінення. Під гострим розуміють короткочасне опромінення при високій потужності дози (0,1 Гр/хв та вище). Під прологнованим – опромінення при низькій потужності дози (частки Гр/год та нижче). Обидва ці види опромінення можуть бути одноразовими та фракціонованими (роздрібненими). За одноразове опромінення приймають опромінення, одержане протягом 1-4 діб (незалежно від кількості отриманих доз). Крім того, відоме хронічне опромінення, яке можна розглядати як різновид фракціонованого опромінення, яке проходить дуже довго і в малих дозах.

Основні наслідки впливу іонізуючого випромінювання на людину:

гостра променева хвороба виникає при тотальному одноразовому зовнішньому рівномірному опроміненні у дозі 1–10 Гр. Уражаються кістковий мозок (основна його функція – продукування клітин крові: еритроцитів, лімфоцитів, тромбоцитів). Відсутність або недостатня кількість цих клітин обумовлює основні патологічні прояви гострої променевої хвороби – інфекційний та геморагічний синдром (виникнення інфекційно-запалювальних процесів, кровотечі і крововиливи різної локалізації).

Навчання правил радіаційної безпеки та їх дотримання з метою зменшення наслідків радіаційного ураження. дослідження шляхів зниження наслідків опромінювання. Особиста радіа­ційна гігієна. Дезактивація територій та санітарна обробка людей.

 

Радіаці́йна безпе́ка — стан захищеності теперішнього і майбутнього поколінь людей від шкідливого для їх здоров'я впливу іонізуючого випромінювання.

Для попередження чи зменшення впливу на організм радіоактивних речовин необхідно:

— максимально обмежити перебування на відкритій території, при виході з приміщення використовувати підручні засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язка, плащ, гумові чоботи);

— під час перебування на відкритій території не роздягатися, не сідати на землю, не курити;

— перед тим, як увійти в приміщення, взуття помити водою або витерти вологою ганчіркою, одяг почистити вологою щіткою;

— суворо дотримуватись правил особистої гігієни;

— в усіх приміщеннях, підготовлених для перебування людей, щоденно проводити вологе прибирання, бажано з використанням миючих засобів;

— приймати їжу тільки у закритих приміщеннях, ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі і полоскати рот 0,5 % розчином питної соди;

— воду вживати тільки з перевірених джерел, а продукти харчування — придбані через торговельну мережу;

— сільськогосподарські продукти індивідуальних господарств, особливо молоко, зелень, овочі та фрукти, вживати в їжу тільки за рекомендацією органів охорони здоров'я;

— не купатися у відкритих водоймах до перевірки їх щодо ступеня радіоактивного забруднення;

— не збирати у лісі ягоди, гриби і квіти. Дотримання цих рекомендацій допоможе уникнути захворювання променевою хворобою.