Керівництво діяльністю зазначених організацій, визначення основних напрямів їх діяльності у межах закону визначаються лише загальними зборами суб'єктів авторських і суміжних прав, майновими правами яких управляє дана організація. Вищим органом такої організації є збори її учасників, які визначають розмір винагороди й умови видачі ліцензій користувачам, способи розподілу і виплати зібраної винагороди, вирішують інші принципові питання.Контроль за діяльністю організацій колективного управління здійснює орган, що зареєстрував дану організацію.
На Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України покладено функцію здійснення обліку організацій колективного управління та нагляду за їх діяльністю. Організаціям колективного управління, які взяті на облік. Організація колективного управління зобов'язана стати на облік у Державній службі протягом 30 днів після її державної реєстрації. У разі пропущення зазначеного строку організація повинна надати Державній службі інтелектуальної власності України пояснення у письмовій формі з обґрунтуванням причин, які призвели до затримки подання документіву встановлений строк. Про взяття на облік організації колективного
управління Державна служба видає свідоцтво про облік установленого
зразка. Право займатися діяльністю організації колективного управління виникає з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління. Облік організацій колективного управління є засобом контролю
держави за додержанням організаціями колективного управління вимог
законодавства щодо таких організацій. Організація може бути взята на облік, якщо вона: а) є юридичною особою; б) не має на меті прямо або опосередковано одержувати
прибуток; в) має метою діяльності управління на колективній основі
майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних
прав; г) не має права займатися господарською комерційною
діяльністю чи використовувати будь-яким чином об'єкти авторського
права і (або) суміжних прав, доручені їй для управління; ґ) поширює свою діяльність на територію всієї України і має
місцеві осередки або представництва в більшості областей України; д) створена засновниками, об'єднує членів (учасників)
організації, які є суб'єктами авторського права і (або) суміжних
прав і передали на підставі договорів власні майнові права в
колективне управління цій організації; е) має статут, що відповідає вимогам законодавства, зокрема у
сфері авторського права і суміжних прав. 66. Чому потрібно захищати права інтелектуальної власності?
Винаходи, удалі дизайни промислового зразка, ефектні, що запам’ятовуються товарні знаки, що не мають охоронних документів, виявляються легкою здобиччю конкурентів і шахраїв. Україна вживає рішучих заходів адаптуватися до глобальної системи регулювання прав і охорони інтелектуальної власності. Актуальність проблеми зростає напередодні знаходження нашою країною членства у Всесвітній торговій організації
| Захист інтелектуальної власності. На практиці існує дуже багато різних прав інтелектуальної власності, наприклад: - права на винаходи; - права на знаки для товарів і послуг; - права на промислові зразки; - авторські і суміжні права (права виконавців, виготовлювачів фонограм, організацій мовлення); - права на конфіденційну інформацію; - права на географічні позначення. На сьогоднішній день практично у всіх країнах визнаються права інтелектуальної власності, хоча коло визнаних прав може відрізнятися, - наприклад, у деяких країнах не визнаються права на процес виробництва лікарських засобів, а визнаються тільки права на самі лікарські засоби. Є розбіжності в підходах до процедури реєстрації прав інтелектуальної власності (там, де така реєстрація потрібна). Наприклад, в одних країнах будь-яка особа, що подала необхідні документи, може отримати патент на винахід. В інших країнах орган з реєстрації також здійснює експертизу заявки і вирішує, чи дійсно мав місце винахід. Що особливо важливо, не у всіх країнах можна домогтися захисту прав інтелектуальної власності. Захист може бути слабким або зовсім відсутнім. Відбувається це з різних причин, наприклад: - законодавство про процедуру захисту прав сформульовано таким чином, що інтелектуальну власність неможливо захистити; - законодавство "добре" не виконується, наприклад, через невисокий професіоналізм суддів або з економічних причин - немає засобів для вжиття всіх необхідних заходів. Потрібно зазначити, що деякі країни (у першу чергу ті, що розвиваються) не захищають інтелектуальну власність свідомо, помилково розраховуючи в такий спосіб штучно збільшити свій економічний потенціал. Щоб подолати ці труднощі, у 1994 році було укладено Угоду про аспекти прав інтелектуальної власності (скорочено - ТРІПС, за абревіатурою англійської назви). Основні вимоги ТРІПС: - повинні визнаватися права інтелектуальної власності; - ці права повинні захищатися. ТРІПС особливу увагу приділяє цивільним (судовим) заходам захисту, хоча вимагає захищати права інтелектуальної власності і за допомогою інших заходів: прикордонних (конфіскація на кордоні товарів, виготовлених із порушенням прав інтелектуальної власності); адміністративних (минаючи суд); кримінальних; - захист прав інтелектуальної власності повинен бути ефективним; - держави не повинні припускати дискримінації між вітчизняними й іноземними держателями прав, а також між держателями прав із різних країн. Участь у ТРІПС є обов'язковою умовою членства у COT, куди прагне вступити й Україна. | |
