Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.
Кримінально-процесуальні функції - виражені у законі основні напрями кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб'єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.
Основні функції у кримінальному процесі:
- функція обвинувачення (кримінальне переслідування);
- функція захисту;
- функція вирішення справи по суті (чи правосуддя).
Основними їх справедливо називають тому, що вони завжди проявляються у центральній стадії процесу - стадії судового розгляду - та визначають змагальну побудову судового розгляду кримінальної справи.
З-поміж інших функцій у юридичній літературі виділяють: функцію провадження дізнання, функцію досудового розслідування кримінальної справи, функцію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, функцію судового розгляду кримінальної справи, функцію підтримання і забезпечення цивільного позову у кримінальній справі тощо.
Функції кримінального процесу завжди виконують певні суб'єкти процесу, при цьому один суб'єкт не може виконувати одночасно дві та більшу кількість функцій.
Форми реалізації процесуальних функцій:
- прийняття рішень;
- виконання дій;
- участь у провадженні процесуальних дій.
Таким чином, для характеристики процесуальних функцій істотно важливим є те, що вони:
- закріплені у законі певними видами, напрямами процесуальної діяльності;
- виділяються з усієї процесуальної діяльності як основні, оскільки кожна з них безпосередньо пов'язана з реалізацією завдань кримінального судочинства;
- здійснюються суб'єктами, які уповноважені на провадження у справ або мають у ній процесуальний інтерес.
Суб’єкти – суд, прокурор, слідчий суддя, та ін..
Стадії кримінального процесу.
Стадії кримінального процесу-це порівняно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб'єктів і процесуальних засобів діяльності, а також підсумковими рішеннями.
Кожна стадія передусім вирішує загальні завдання кримінального процесу у властивій цій стадії процесуальній формі, яка визначає специфіку процесуального становища суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, засобів доказування, правозахисних механізмів, процесуальних рішень і повноважень органів і посадових осіб, що ведуть кримінальний процес.
Згідно з чинним законодавством, кримінально-процесуальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального процесу, а саме:
1) внесення відомостей до ЄРДР;
2) досудове розслідування(форми-дізнання та досудове слідство);
3) попередній розгляд справи суддею;
4) судовий розгляд(частини (етапи) - підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово обвинуваченого, постановлення і проголошення вироку);
5) апеляційне провадження;
6) касаційне провадження;
7) виконання вироку, ухвали і постанови суду;
8) провадження за ново виявленими обставинами
Історичні форми кримінального процесу.
Історична форма кримінального процесу -це форма організації кримінального судочинства, що визначає порядок провадження у кримінальній справі та основи процесуального статусу його учасників.
На форму кримінального процесу впливають два чинники - державно- політичний режим і рівень правової культури суспільства.
Виділяють три історичні форми кримінального процесу: інквізиційний (розшуковий, або слідчо-розшуковий); змагальний (обвинувальний); змішаний (слідчо-судовий, континентальний).
Інквізиційний (розшуковий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:
- застосування, переважно, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;
- функції обвинувачення, захисту та вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;
- суд має право змінювати обвинувачення у досить значних межах;
- відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;
- наявність у обвинуваченого певних прав, реалізація яких цілком залежить від державних органів, що ведуть процес;
- визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;
- таємність провадження.
Змагальний (обвинувальний) кримінальний процес має такі основні ознаки
- наявність кримінально-правового спору;
- наявність сторін з різними за змістом інтересами;
- залежність вироку суду від результату змагання сторін;
- зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу тільки у визначеному обвинувачем обсязі.
У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичній формі (інквізиційна, змагальна) не існує.
У юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального процесу:
1) процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто інквізиційних, а судові стадії - на змагальних засадах. Основні його риси (ознаки):
- у досудове провадження не залучається захисник;
- обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи лише після завершення досудового розслідування;
- судове оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, не допускається;
2) процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності. Його характерні риси:
- у досудовому провадженні бере участь захисник;
- заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);
- усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії та рішення органів досудового розслідування.
В Україні існує кримінальний процес змішаної форми з наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.
