Історичні форми кримінального процесу

Кримінально-процесуальні функції: поняття, види, суб'єкти.

 

Кримінально-процесуальні функції - виражені у законі основні напрями кримінально-процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального судочинства суб'єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справі з метою захисту своїх законних інтересів.

Основні функції у кримінальному процесі:

- функція обвинувачення (кримінальне переслідування);

- функція захисту;

- функція вирішення справи по суті (чи правосуддя).

Основними їх справедливо називають тому, що вони завжди проявляються у центральній стадії процесу - стадії судового розгляду - та визначають змагальну побудову судового розгляду кримінальної справи.

З-поміж інших функцій у юридичній літературі виділяють: функцію провадження дізнання, функцію досудового розслідування кримінальної справи, функцію прокурорського нагляду за додержанням законів органами дізнання та досудового слідства, функцію судового розгляду кримінальної справи, функцію підтримання і забезпечення цивільного позову у кримінальній справі тощо.

Функції кримінального процесу завжди виконують певні суб'єкти процесу, при цьому один суб'єкт не може виконувати одночасно дві та більшу кількість функцій.

Форми реалізації процесуальних функцій:

- прийняття рішень;

- виконання дій;

- участь у провадженні процесуальних дій.

Таким чином, для характеристики процесуальних функцій істотно важливим є те, що вони:

- закріплені у законі певними видами, напрямами процесуальної діяльності;

- виділяються з усієї процесуальної діяльності як основні, оскільки кожна з них безпосередньо пов'язана з реалізацією завдань кримінального судочинства;

- здійснюються суб'єктами, які уповноважені на провадження у справ або мають у ній процесуальний інтерес.

Суб’єкти – суд, прокурор, слідчий суддя, та ін..

 

 

Стадії кримінального процесу.

Стадії кримінального процесу-це порівняно самостійні етапи кримінально-процесуальної діяльності, що характеризуються безпосередніми завданнями, специфічним колом суб'єктів і процесуальних засобів діяльності, а також підсумковими рішеннями.

Кожна стадія передусім вирішує загальні завдання кримінального процесу у властивій цій стадії процесуальній формі, яка визначає специфіку процесуального становища суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності, засобів доказування, правозахисних механізмів, процесуальних рішень і повноважень органів і посадових осіб, що ведуть кримінальний процес.

Згідно з чинним законодавством, кримінально-процесуальне провадження складається з певної кількості стадій, сукупність яких утворює систему стадій кримінального процесу, а саме:

1) внесення відомостей до ЄРДР;

2) досудове розслідування(форми-дізнання та досудове слідство);

3) попередній розгляд справи суддею;

4) судовий розгляд(частини (етапи) - підготовча частина, судове слідство, судові дебати, останнє слово обвинуваченого, постановлення і проголошення вироку);

5) апеляційне провадження;

6) касаційне провадження;

7) виконання вироку, ухвали і постанови суду;

8) провадження за ново виявленими обставинами

Історичні форми кримінального процесу.

Історична форма кримінального процесу -це форма організації кримінального судочинства, що визначає порядок провадження у кримінальній справі та основи процесуального статусу його учасників.

На форму кримінального процесу впливають два чинники - державно- політичний режим і рівень правової культури суспільства.

Виділяють три історичні форми кримінального процесу: інквізиційний (розшуковий, або слідчо-розшуковий); змагальний (обвинувальний); змішаний (слідчо-судовий, континентальний).

Інквізиційний (розшуковий, слідчо-розшуковий) кримінальний процес має такі основні ознаки:

- застосування, переважно, імперативного методу правового регулювання кримінально-процесуальних відносин;

- функції обвинувачення, захисту та вирішення кримінальної справи зосереджено в одному державному органі;

- суд має право змінювати обвинувачення у досить значних межах;

- відсутність у процесі самостійних сторін, а відповідно і їх змагальності;

- наявність у обвинуваченого певних прав, реалізація яких цілком залежить від державних органів, що ведуть процес;

- визнання обвинуваченим своєї вини має перевагу над іншими доказами;

- таємність провадження.

Змагальний (обвинувальний) кримінальний процес має такі основні ознаки

- наявність кримінально-правового спору;

- наявність сторін з різними за змістом інтересами;

- залежність вироку суду від результату змагання сторін;

- зміст і обсяг обвинувачення визначає обвинувач, а суд розглядає справу тільки у визначеному обвинувачем обсязі.

У жодній із сучасних держав кримінальний процес у "чистій" історичній формі (інквізиційна, змагальна) не існує.

 

У юридичній літературі розрізняють два види змішаного кримінального процесу:

1) процес, у якому досудове розслідування побудовано на суто інквізиційних, а судові стадії - на змагальних засадах. Основні його риси (ознаки):

- у досудове провадження не залучається захисник;

- обвинувачений та інші учасники мають змогу ознайомитися з матеріалами кримінальної справи лише після завершення досудового розслідування;

- судове оскарження дій і рішень органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, не допускається;

2) процес, у якому досудове провадження містить елементи змагальності. Його характерні риси:

- у досудовому провадженні бере участь захисник;

- заінтересованим учасникам досудового розслідування ще до закінчення розслідування може бути надано для ознайомлення певні матеріали (наприклад, ті, якими обґрунтовується затримання чи пред'явлення обвинувачення);

- усі учасники досудового розслідування мають право оскаржити до суду дії та рішення органів досудового розслідування.

В Україні існує кримінальний процес змішаної форми з наявністю змагальних елементів у досудовому провадженні.