Люди проводять більшу частину свого життя в приміщенні. Вчені довели, що 93% часу ми проводимо в замкнутому просторі, 5% в переповненому і задушливому транспорті і лише 2% - на вулиці (причому, не завжди на свіжому повітрі). Ось тому-то й надзвичайно важливо, щоб приміщення, де людина проводить практично все життя, були екологічно безпечними. Та постає питання - як же поліпшити своє житло? Як зробити його більш безпечним? Нижче подані кілька порад, які допоможуть покращити екологію будинку.
1.Постійно провітрюйте помешкання
Найпростіший і традиційний спосіб підтримувати екологію житла - провітрювання приміщень. При цьому потрібно враховувати той фактор, що повітря за вікном теж забруднене. Тому бажано провітрювати приміщення рано вранці, коли вуличний рух мінімальний і вечірній пил осів, а також після дощу (особливо після сильної грози). Більш складні та ефективні способи очищення повітря пов'язані з усуненням внутрішніх джерел забруднення повітря.
2.Якщо є можливість, слід замінити газову плиту на електричну
В газових плитах повинні бути встановлені конфорки з високими ребрами, що забезпечить більш повне згоряння газу; корисно встановити над газовою або електроплитою очищувач повітря (витяжку).
3.Якщо фінансове становище дозволяє, потрібно забезпечити обробку меблів засобами з натуральних компонентів.
4.При проведенні так званого «євро ремонту» не слід зловживати синтетичними матеріалами.
5.Очистіть будинок від хімічних засобів
Останні дослідження довели, що спреї для очищення поверхонь є основною причиною астми у дорослих. Також варто зазначити, що хімічні засоби для чищення не можна використовувати жінкам під час вагітності. Такі засоби можуть призвести до проблем з дихальними шляхами у дитини. Краще користуйтесь засобами на натуральній основі. Для очищення поверхонь можна також використовувати прості чистячі розчини, виготовлені на основі лимона, оцту та харчової соди.
6.Боріться з пилом
У 2002 році всесвітньо відома організація Greenpeace проаналізувала зразки пилу з сотні британських будинків і знайшла в багатьох з них такі небезпечні хімікати як ефір фталевої кислоти, бромовані вогнестійкі добавки, алкілфенол і оловоорганічне з'єднання. Тут допоможе вологе прибирання. І чим частіше, тим краще.
7.Саджайте більше рослин
Хорошим, а головне природним, очисником повітря є рослини. І чим більше іх у домі, тим краще. Повітря стає в середньому на 40% чистішим в кімнаті, де посаджена рослина. Використовуючи рослини як природні очищувачі повітря, слід враховувати, що зволожене листя поглинає гази в 2-3 рази краще за сухе.
8.Позбавтесь килимів
Килими є природними резервуарами для пилу, який часто є причиною астми та інших алергічних реакцій, а також містять різні шкідливі речовини. Намагайтесь використовувати для покриття підлоги натуральні матеріали і уникати килимів.
9.Обмежуйте використання електроприладів
Не залишайте увімкненим освітлення у кімнатах, якщо в цьому немає потреби. Пам’ятайте, що близько 30% загального обсягу споживання електроенергії в побуті припадає саме на освітлювальні прилади.
Не залишайте електроприлади в режимі очікування. Пам’ятайте, що навіть не працюючий на перший погляд, але не відключений від живлення телевізор чи комп’ютер продовжує споживати електроенергію.
Намагайтесь використовувати електроприлади ефективно. Навіщо вашому кондиціонеру працювати вдень, коли ви на роботі, адже тепло чи прохолода потрібні саме вам, а не вашій оселі.
Вдома більш доцільно використовувати не звичайний стаціонарний комп’ютер, а ноутбук. Це дозволяє скоротити енергоспоживання майже у 5 разів.
10.Слідкуйте за спальнею
Приберіть електроприлади зі своєї спальні; користуйтеся постільною білизною з натуральних матеріалів.
Все перераховане вище це лише мала частина, яку кожен з нас може зробити для того, щоб жити в більш екологічно чистих умовах. Дотримуючись цих простих порад можна значно поліпшити своє житло.
9. Згідно Старого завіту (перша частина Біблії) людина була створена як зберігач природного парку, де мешкали Адам і Єва до гріхопадіння. Першим завданням людини було пойменовані (інвентаризація) всіх тварин.
Після вигнання з Раю природа почала існувати для людини, але, як боже створіння, вимагає нормативного до себе ставлення. Саме тому Ной подбав про збереження «всіх тварюк» при стихійному лихові - потоп. Людина прагне повернути втрачений рай, блаженне існування на лоні природи, якого він втратив внаслідок первородного гріха. Природа була створена для людини, але людина, виступає радше як її охоронець, ніж користувач. Тези типу "Не убий!", "Плодіться і розмножуйтеся!", Засудження самогубства однозначно забороняють будь-кому, крім Бога, втручатися в регулювання чисельності популяції людини. Взагалі знищення будь-якої з форм життя несумісне з біблійною мораллю.
Вже в першій частині Біблії розглядається проблема екологічного балансу. "Більшого, ніж треба тобі для живота свого, і сім'ї своєї не збирай і не виробляй... Шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її; А в сьомий - залишай її в спокої... Коли будеш жати жниво своєї землі твоїй, не дожинай до краю поля і залишився від жнив не підбирай... їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Також зробиш для виноградника твого і оливою твоєї... не оббирають до чиста і потрапляли ягід не підбирай... " (Біблія - з Другої і Третьої книги Мойсеєвих).
Основний заповіт бога: «Плодіться, розмножуйтеся» вилився в гомеостаз біосфери Землі, стаціонарну чисельність тваринного світу і нестримне зростання популяції людини.
1.22 І благословив їх Бог, кажучи: Плодіться і розмножуйтеся.
Друга частина Біблії - Новий завіт - затвердила безумовну перевагу людини над іншими компонентами біосфери, як єдиного носія розуму і духовності. Але природні елементи все ж присутні. Дитятко Ісус в яслах оточений тваринами. Християнство навчає любові до природи. Св.Франциск, проповідував птахам. У багатьох християнських країнах існує спеціальне законодавство, що забезпечує права тварин. Християнська мораль містить відмова від регулювання чисельності народонаселення. Католицька церква виступає проти абортів (мусульманська - взагалі проти будь-яких заходів регулювання сім'ї).
Проте, християнство, яке створило систему цінностей і цілий ряд найглибших моральних положень, що вийшли за конфесійні рамки, які стали загальнолюдськими, зіграло, на жаль, негативну роль у відносинах людини з природою.
Християнська концепція виводить людину за межі природного світу, протиставляючи його як єдино наділеного безсмертною душею всієї іншої живої та неживої природи. Живий світ відокремлюється від людини непрохідною стіною, позбавляється права на гуманне ставлення. Людина стає над природою (вінець творіння, цар природи) і це провокує його зневажливе ставлення до неї. Розвивається ринкова економіка закріпила відносини панування у взаємодії суспільства і природи. Біблійна притча про вигнання Адама і Єви з раю за те, що Єва, спокушена змієм, скуштувала сама і змусила скуштувати Адама від Древа пізнання - це метафорично виражена фіксація виникнення у людини самосвідомості, що виділив його з природи. Так людина позбувся несвідомої гармонії тваринного світу і змушений був шукати якісно іншу.
10. Розвиткові екологічної кризи сприяють природні екологічні катастрофи. В межах території України фізико-географічні та геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таких природних катастроф, як землетруси (Крим, Карпати — силою до 7—8 балів, решта території — менше, найменше — північно-східні райони); повені (практично на всіх річках, але в першу чергу — в гірських районах); зсуви (узбережжя водосховищ Дніпра, Чорного й Азовського морів); пилові бурі (лісостепові й степові райони); пожежі (полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, зливи; селі влітку та снігові лавини взимку (гірські райони); ураганні вітри; засухи.В залежності від природних факторів, які спричиняють катастрофи, останні поділяють на геологічні, гідрологічні, метеорологічні, агрометеорологічні.Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Так, саме через вирубку лісів у Карпатах значно почастішали катастрофічні повені, селі, снігові лавини, зсуви.За останні десятиліття в Україні мали місце всі перелічені вище природні катастрофічні явища: землетруси 1977 і 1984 p., пилові бурі 1961 p., потужні повені на Дністрі в 80-х роках, численні великі зсуви, селі чи осипи в Карпатах, Криму (майже кожні 3—4 роки), що завдавали великих збитків народному господарству, а іноді призводили й до людських втрат.Кілька прикладів можна навести з найближчих часів. Повінь на р. Уж восени 1992 p. завдала збитків майже на 4 млрд крб. Внаслідок сильних дощів 1992 р. в Карпатах рівень води в річках піднявся на 3—5 м, була підтоплена велика площа сільгоспугідь, господарські об'єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Сваля-ви, Ужгорода, розмито кілька автодоріг, порушено електропостачання низки сіл. У вересні від сильних дощів розлилася повінь у Тернопільській області, в результаті якої загинуло 6 чоловік.
11. Коли нас називають країною третього світу, ми обурюємося. В глибині душі кожен упевнений, що рангом ми все-таки вище. Але факт залишається фактом. Великі промислові компанії все частіше вивозять до нас виробництво і технології, які у них на батьківщині заборонені. У нас-то все можна?! І до вітчизняних гігантів, що роблять свій «білий порошок», додалися ще й іноземні концерни. Наше законодавство куди м`якіше.
Більшість господарок, самі того не знаючи, є злісними отруйницями довкілля. Більше половини пральних порошків, якими вони користуються, містять речовину, особливо небезпечну для водного басейну - триполіфосфат натрію. Його вміст в порошку коливається від 15 до 40 відсотків. При пранні ТПФ зменшує жорсткість води і покращує миючу дію порошку. Але на заході ті ж самі виробники пральних порошків вже давно знайшли засоби з аналогічними властивостями і без тих побічних ефектів.
Головна здатність ТПФ - майстерно проходити навіть через найсучасніші очисні споруди. Триполіфосфат прямо потрапляє в річки і озера. Ось тут-то відходи від усіх прань починають вершити свою воістину чорну справу. Триполіфосфат, накопичиючись у воді, починає діяти як добрива. "Врожай" водоростей у водоймах росте не по днях, а по годинах!Вода починає, як кажуть у народі цвісти, тобто перетворюється буквально на мертву. Фосфати активно впливають не лише на водорості. Активно рости починає і планктон. А чим більше у воді всякої суспензії, тим менше шансів використовувати річки і водоймища як джерела питної води. У багатьох країнах випуск порошків з використанням фосфатів спочатку обмежили, а потім і зовсім заборонили. Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії і Нідерландах перуть тільки порошками без фосфатів. У Бельгії більше 80% порошків без фосфатів, в Данії - 54%, Фінляндії і Швеції - 40, Франції - 30, Великобританії і Іспанії - 25, Греції і Португалії - 15%. У Японії вже до 1986 року в пральних порошках фосфатів не було взагалі, тому що шістьма роками раніше антифосфатні закони були ухвалені в 42 з 48 префектур. Закони про заборону фосфатів в прально-миючих засобах діють в Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконзі, Таїланді і в Південно-африканській Республіці. У США такі заборони охоплюють більше третини штатів. І нічого, перебоїв з пральними порошками ні в одній з цих країн помічено не було Зрозуміло, що не американцям і німцям піклуватися про стан наших річок. А Комітет з охорони природи України зберігає мовчання, яке дивує і лякає. Ще рік тому вчені в листі в комітет запропонували якнайскоріше законодавчо обмежити використання фосфатів в прально-миючих засобах. Відповідей, само собою, немає. Цікаво, як чиновники прокоментують той факт, що тільки 3% водоймищ є придатними для питва! І це в країні, де зосереджені основні ресурси прісної води. Один з найнебезпечніших видів побутової хімії – засоби для миття посуду. Вони не особливо токсичні, але постійно, по декілька разів на день потрапляють в їжу з „чистих тарілок”. Вже давно доведено, що вони важко відмиваються при митті посуду, навіть якщо ми по кілька разів омиваємо посуд проточною водою. Коли ми наступного разу їмо з цього посуду, їжа разом з хімією на посуді потрапляє до нас прямо в організм. Всі ми добре пам'ятаємо рекламу про „Фейрі”, що досить поширений серед нашого населення. Проте, в одному англійському журналі пишуть, що „Фейрі” – показник того, як в країнах СНД ставляться до свого населення, яке є засобом для набивання гаманців тих, хто цей засіб завіз сюди. Вони зовсім не думають про те, як буде людині, яка його використала. Річ у тім, що англійці винайшли „Фейрі” для миття...танкерів, під час плавання яких, нафта, коливаючись, забиває отвори, через які потрібно буде знову наливати цю продукцію. Так от, люди, котрі там працюють, отримують доплату до зарплати. А ті, хто виготовляє цей миючий засіб, в сорок років ідуть на пенсію. Це дуже отруйна речовина. У статті було написано, що у підприємців вистачило нахабства додати до миючого засобу фруктових ароматів й виставити „Фейрі” на кухні. Ним не можна не те що мити, а навіть заносити його в приміщення, де живуть люди. Отруту, яка міститься у „Фейрі” можна змити тільки за...98 разів. Це дослідили у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті. А „Галу” приблизно вдвічі менше – 38 разів. Так от, дніпропетровські хіміки встановили, що за рік, користуючись різними засобами для миття посуду, людина споживає близько 250 мл шкідливих для здоров'я речовини.
12. Коротко причини:
+ Безмежний зростання чисельності згубний для будь-якого виду, так як призводить до підриву його життєзабезпечення. Птахи, грубо кажучи, відчувають, коли розмножуватися вже достатньо і припиняють.
+ Для розмноження птахам необхідно підходяще місце для гнізда й оптимальні умови середовища (температура, кількість кормів). За відсутності ж будь-яких факторів, таких як відсутність відповідного місця для гнізда, недолік корму, зниження температури - стан статевої системи птахи повернеться в стан спокою і розмножуватися їй не захочеться. Відсутність таких факторів забезпечує, перш за все, людина своїм незнанням екологічних норм і правил поведінки.
13. Остеопероз – це системне захворювання скелета, що х-зується зниженням кісткової маси і порушенням будови кісткової тканини, що призводить до підвишеної крихкості кісток.
У кожної людини в міру природного старіння кісток скелета і вимивання з них кальцію відбувається зменшення кісткової маси.
Постійний надлишок калію і натрію викликає деяке підвищення рівня інсуліну в крові. Відзначаються й інші гормональні зрушення.
Надлишок калію у волосі часто відзначається при нейроциркуляторної дистонії, неврозах, гіпертонії, аритмії, цукровому діабеті або схильності до цього захворювання, хворобах тонкого кишечнику; нерідко зустрічається також у хворих з новотворами, слабкістю м'язів (дегенеративні нервово-м'язові захворювання).
Основні прояви дефіциту натрію: схуднення, слабість, судомні скорочення кістякових м'язів, пригнічення ЦНС, розлади кровообігу, шкірні висипки, випадання волосся, проноси, кишкові кольки.
Постійний надлишок натрію і калію в їжі супроводжується деяким підвищенням рівня інсуліну в крові. Відзначаються й інші гормональні зрушення. Введення великої кількості хлористого натрію викликає розпад білка і сильне схуднення.
Люди з надлишком натрію звичайно легко збудливі, вразливі, гіперактивні, у них з'являються спрага і пітливість, збільшується частота сечовипускань.
Надлишок заліза зменшує здатність організму засвоювати мідь і цинк.
До дефіциту цинку в організмі можуть привести підвищене надходження фосфатів, надлишок кальцію, прийом кортикоїдів, диуретиків, анаболіків, алкоголю, імуносупрессорів.
Основні прояви дефіциту хрому: невралгії і знижені чутливості кінцівок; порушення м'язової координації, тремтіння в кінцівках; втомлюваність, занепокоєння, безсоння, головні болі зміни маси тіла (схуднення, ожиріння); збільшення ризику розвитку атеросклерозу; збільшення ризику розвитку цукрового діабету; порушення репродуктивної функції в чоловіків; підвищення рівня холестерину тригліцеридів у крові.
При надлишковому надходженні в організм він може стати небезпечним токсикантом.
Причини надлишку хрому: надлишкове надходження ззовні (підвищена концентрація в повітрі, надлишковий прийом з хром-вмісними біодобавками, посилене всмоктування при недоліку цинку і заліза); порушення регуляції обміну хрому.
Основні прояви надлишку хрому: астено-невротичні розлади, алергизуючі чинники, дерматити і екземи.
Як дефіцит, так і надлишок хрому в організмі здатний привести до істотного порушення здоров'я людини.
Надлишок кремнію у волосі може вказувати на ризик атеросклерозу. Однак найчастіше, підвищена концентрація кремнію свідчить лише про прискорене виведення цього елемента з організму.
Основні прояви дефіциту кремнію: слабість сполучної тканини (зв’язки, хрящі); слабість кісткової тканини (остеопороз, схилість до переломів); всихання, ламкість, випадання волосся; ранній розвиток атеросклерозу; схилість до запальних захворювань ШКТ.
Основні прояви надлишку азоту: зниження рівня кисню в крові під дією нітритів; відраза до білкової їжі; підвищення функціонального навантаження на нирки і печінку.
Основні прояви надлишку фосфору: відкладення в тканинах малорозчинних фосфатів; нирково-кам'яна хвороба; пошкодження печінки, ШКТ; розвиток анемії, лейкопенії; декальцинація кісткової тканини.
Основні прояви надлишку сірки: почервоніння і набрякання конюнктиви; поява дрібних точкових дефектів на рогівці; ломота в бровах і очних яблуках, відчуттям піску в очах; світлобоязнь, сльозотеча; шкірна сверблячка, висипки, фурункульоз; загальна слабість, головні болі, запаморочення, нудота; катар верхніх дихальних шляхів, бронхіт; ослаблення слуху; розладу травлення, поноси, зниження маси тіла; судоми і втрата свідомості (при гострій інтоксикації); психічні порушення, зниження інтелекту. Подібний стан виникає вкрай рідко.
Основні прояви дефіциту калію: психічне виснаження, почуття втоми, байдужність, депресія, зниження працездатності; м'язова слабість; виснаження наднирників, зниження адаптаційних можливостей організму; обмінні і функціональні порушення в міокарді, зміна ритму серцевих скорочень, поява серцевих приступів, серцева недостатність; відхилення величини АТ від нормального рівня; сухість шкіри, ламкість волосся; нудота, блювота, атонія кишечнику; ерозивний гастрит, виразкова хвороба; порушення функції нирок, прискорене сечовипускання.
14. Що таке людські раси? Ми всі різні: відрізняємося один від одного кольором волосся, відтінками шкіри, зростом, масою тіла, рисами обличчя. Все це індивідуальні відмінності. Але є ознаки, за якими відрізняються цілі спільноти людей - раси. Раса - це група людей, яка склалася історично у певних географічних умовах і має деякі спільні спадково зумовлені морфологічні й фізіологічні ознаки.
Найчіткіше у складі сучасного людства виділяють три основні расові групи: євразійську (європеоїдну), екваторіальну (негроїдну) і азіатсько-американську (монголоїдну).
Проте не всі спільноти сучасної людини можна віднести до однієї із великих трьох рас. Аборигени Австралії відрізняються від екваторіальної раси низкою ознак (хвилясте волосся, значний волосяний покрив на обличчі та тілі, світліша пігментація шкіри). Деякі антропологи розглядають їх як четверту основну расову групу - австралоїдну. За іншою класифікацією австралійських аборигенів поєднують з негроїдами в одну велику австралонегроїдну расу.
У межах великих рас розрізняють кілька малих. Так, євразійська раса розпадається на п'ять расових груп (див. схему), до складу азіатсько-американської входять монголоїди Азії, Далекого Сходу, ескімоси Арктики, американські індіанці. До екваторіальної раси належать негри Африки й Америки і низькорослі племена Центральної та Південної Америки, аборигени Австралії.
Порівняльно-анатомічні дані свідчать про те, що всі раси відрізняються лише другорядними фізичними ознаками: кольором шкіри, типом волосся, розрізом очей тощо. Характерні ознаки рас у ранній період свого розвитку виникли як пристосування людей до певних умов навколишнього середовища. Наприклад, чорний колір шкіри екваторіальної раси захищає тіло від ультрафіолетових променів в умовах інтенсивного сонячного освітлення. Навпаки, світла шкіра євразійської раси, очевидно, пристосована до північного клімату, оскільки може забезпечити синтез в організмі вітаміну Б в умовах малої інтенсивності сонячного освітлення. Тонкі губи, вузький розріз очей і шкірна складка у внутрішньому куті ока у представників азіатсько-американської раси виникли як пристосування до постійних вітрів степу, що несли пісок і пил.
За основними ознаками, характерними для людини (об'ємом мозку, будовою кисті та стопи, формою хребта, будовою голосових зв'язок), раси не відрізняються, що спростовує вигадки ідеологів расизму про «вищі» нації та раси. Усе сучасне людство - це один біологічний вид - Ното заріепв.
У процесі історичного розвитку внаслідок міжрасо-вих шлюбів найчастіше у великих популяціях чіткі
межі між расовими типами людей стерлися. До перехідної групи між екваторіальною і євразійською расами відносять південноіндійську (ефіопську) расу. Представники останньої за кольором шкіри подібні до негроїдів, а за будовою і формою носа нагадують європеоїдів. У результаті змішаних шлюбів, починаючи з кам'яного віку, на межі Східної Європи і Азії сформувалась уральська мала раса, для якої властиве поєднання монголоїдних і європеоїдних ознак.
15. Отрутохімікати у процесі застосування можуть потрапляти в атмосферу, воду, грунт, забруднюючи харчові продукти. Небезпека цих речовин зумовлюється гонадотоксичною, ембріотоксичною, тератогенною (вади розвитку плода), мутагенною (зміни в генетичному матеріалі) та канцерогенною дією.
Фосфорорганічні сполуки
За ступенем токсичності розрізняють ФОС отруйні (меркаптофос, октаметил, метафос, тіофос), що заборонені до використання в сільському господарстві; високотоксичні (метилмеркаптофос, фос-фамід); середнього ступеня токсичності (хлорофос, карбофос, метил-нітрофос та ін.) і малотоксичні (авенін, метилацетофос та ін.).
Отруєння ФОС можливе на виробництві, у сільському господарстві та побуті. Ці сполуки потрапляють в організм через органи дихання, неуражену шкіру і травний канал. Більшість ФОС мають кумулятивну дію. Ознаки отруєння різними видами ФОС подібні, але швидкість їх появи і вираженість залежать від кількості отрути, що потрапила в організм, шляхів її надходження, ступеня токсичності.
Фосфорорганічні сполуки є нейротропною отрутою, що вражає переважно парасимпатичну частину вегетативної нервової системи і діє загальнотоксично на центральну нервову систему. Основну роль у механізмі дії ФОС відіграє пригнічення активності ферменту холі-нестерази, який бере участь у процесі передавання нервових імпульсів. Це призводить до порушення функцій усіх органів, які мають парасимпатичну іннервацію.
Основні симптоми, за якими розпізнається отруєння ФОС, — посилення секреції сльозових, бронхіальних і потових залоз, системи травлення, уповільнення пульсу і розширення кровоносних судин, посилення скорочення гладеньких м'язів очей (колового м'яза, райдужної оболонки), бронхів, кишок, жовчних і сечових шляхів, матки, виникнення м'язової слабкості, підвищення артеріального тиску, ураження центральної нервової системи загальнотоксичного характеру (головний біль, порушення сну, сплутаність свідомості, судоми тощо).
Усі ХОС нерозчинні у воді, але легко розчиняються в жирах та органічних розчинниках. Вони можуть потрапляти в організм через органи дихання під час вдихання пари, порошків та аерозолів, через травний канал у разі забруднення ХОС рук, води та харчових продуктів і через неушкоджену шкіру, що зазвичай пов'язано із забрудненням одягу. Значно посилює всмоктуваність отруйних речовин підвищена температура навколишнього середовища. Більшість препаратів ХОС кумулятивної дії. Накопичуються жиророзчинні речовини в жировій клітковині, мозковій тканині, у печінці та нирках. Виводяться ці препарати з організму через нирки і травний канал. Ці сполуки порушують в організмі людини окисно-відновні процеси у тканинах, внаслідок чого виникає киснева недостатність. Оскільки найчутливішими до нестачі кисню є нервова тканина і серцевий м'яз, основні прояви токсичної дії ХОС пов'язані зі змінами у нервовій системі, серці, а також у печінці. Для гострої інтоксикації характерна передусім контактна подразнювальна дія, клінічні ознаки якої залежать від шляху надходження отрути в організм. У разі вдихання ХОС спостерігається токсичне ураження верхніх дихальних шляхів — гострий фаринголаринготра-хеїт, який проявляється у вигляді кашлю, неприємного відчуття в горлі, загруднинного болю, гіперемії та набрякання слизових оболонок уражених ділянок.
Отруєння РОС може статися як у виробничих умовах у процесі їх виготовлення або застосування, так і внаслідок випадкового вживання в їжу протруєного насіння.
Ртутьорганічні сполуки високотоксичні. Вони легко проходять з током крові в мозок, здатні затримуватись у мозковій тканині, чим пояснюються їх нейротропні властивості. Ці сполуки проникають в організм через дихальні шляхи, травний канал, шкіру, а виводяться через нирки і травний канал. Маючи кумулятивну дію, РОС на тривалий час депонуються в печінці, нирках, головному мозку. Потрапляючи в організм, РОС циркулюють у крові, проникають у різні органи і мають загальнотоксичну дію. Токсична їх дія полягає у порушенні різних видів обміну (вуглеводного, білкового, жирового). Карбамати різняться дією на організм людини. Так, севін (утворення карбамінової кислоти) належить до антихолінестеразних отрут і його дія подібна до дії ФОС. Цинеб може призвести до розвитку гемолізу. Цирам і цинеб спричинюють подразнення шкіри (дерматити).
16. Тропосферний озон утворюється в наслідок реакції окислення метану та інших органічних речовин під дією сонячного світла з довжиною хвилі 300-400 нм.
Посилення останнім часом уваги у світі до спостережень тропосферного озону пов*язано з наступними основними факторами: 1) озон є токсичним забруднювачем атмосфери, концентрація якого не рідко перевищує гранично допустиму, внаслідок чого Всесвітня організація охорони здоро*явключила його в список п*яти основних забруднювачів, вміст яких необхідно контрулювати при визначенні якості повітря; 2) озон відіграє ключову роль в хімічних і фотохімічних процесах в тропосфері, обумовлюючи її окислювальну спроможність; 3) стурбованість викликають спостережуваний в обширних континентальних районах Північної півкуллі як загальнезростання тропосферного та прриземного озону, так і його епізоди з підвищеними значеннями.
17.. Громадські організації.
В 1889 році в Ісландії виникла перша в світі громадська організація з охорони природи. У 1914 р. в Італії виникла національна ліга охорони пам'ятників природи.
Перша світова війна та соціальні потрясіння істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чималих збитків та руйнації.
У Києві в 1918 р. існував також приватний "Краєвий Природоохоронний Комітет", в Харкові функціонувало Товариство любителів Природи; в Одесі - Спілка наукових товариств природоохоронного спрямування, у Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.
Становлення та розвиток заповідної справи на науковій основі пов'язано з В.В. Докучаєвим, Г.І. Танфільєвим, В.Л. Талієвим, Г.М. Висоцьким. Перші товариства охорони природи з'явилися в кінці XIX - на початку XX ст. в Харкові, Олександрівську (тепер Запоріжжя), Полтаві, Одесі, на Волині купували цінні території для створення заповідників.
У 1924 р. було створено Всеросійська громадська організація з охорони природи, метою якого було виховання у населення дбайливого ставлення до всього живого.
Гринпіс, Міжнародна організація "Зелений хрест", Федерація природних та національних парків Європи.
Однією з найбільших організацій є Осборнівська громадська організація та Національна федерація з охорони диких тварин у США. Зараз всі природоохоронні організації, течії, рухи об'єдналися в Міжнародний рух "Зелений світ". Це впливова організація, що має розгалужену мережу наукових установ і технічні засоби контролю стану природи у світі та засоби інформування населення планети з екологічних питань.
Останнім часом одержали розвиток екологічні фонди різних рівнів - всесвітні, міжнародні, регіональні, котрі діють на громадських засадах. Їхні основні задачі - фінансова допомога в здійсненні екологічних програм в різних регіонах планети. Прикладом міжнародних фондів можуть бути "Євразія", "Відродження", які спонсують екологічні програми в країнах Європи, Азії, на теренах колишнього СРСР.
Тепер на території України працюють 373 великих громадських неформальних (неурядових) організацій екологічного профілю, одним з головних напрямків роботи яких також є екологічна освіта населення.
Особливе значення в цьому мають студентські дружини охорони природи, які ще в 1988 р. стали основою більш широкого масового руху - Українська екологічна ліга, Соціально-екологічний союз. Більшість з цих формальних і неформальних організацій видають і поширюють серед населення літературу, в якій аналізуються екологічні проблеми, як загальнодержавного, так і регіональних, місцевих масштабів.
18. Міжнародний форум «Вода: екологія і технологія» ЕКВАТЕК
Друк відбудеться 5-8 червня 2012 року у м. Москва на території
міжнародного виставкового центру «Крокус Експо»
В рамках зазначеного форуму Російською асоціацією водопостачання та водовідведення 5-6 червня буде проведено Міжнародну конференцію з питань охорони навколишнього середовища та захисту водних об’єктів в промисловому секторі та комунальному господарстві.
Міжнародний екологічний форум «Довкілля для України»
24–26 квітня 2012 року в м. Києві відбувся Міжнародний екологічний форум «Довкілля для України», який проходив за сприяння Кабінету Міністрів України. Організаторами Форуму є Міністерство екології та природних ресурсів України, Український центр міжнародних виставок, конференцій та форумів та Всеукраїнська екологічна ліга.
Метою Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» є інтеграція стратегії «зеленої» економіки в суспільно-політичне, економічне та соціальне життя України для забезпечення збалансованого (сталого) розвитку держави, співпраця органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, науки, бізнесу в розв’язанні екологічних проблем, впровадження «чистих», ресурсо- та енергоефективних технологій в усіх галузях економіки, екологічно збалансованої системи природокористування і збереження екосистем, гарантування екологічної безпеки для здоров’я та життя населення, а також міжнародне співробітництво та розроблення рекомендацій для комплексної охорони довкілля.
Міжнародний Екологічний Форум «Чисте місто. Чиста ріка. Чиста планета».
Міжнародний форум «Інвестиційна привабливість України у сфері поводження з твердими побутовими відходами та рециклінгу: ECO-invest 2012» проводиться під егідою Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Рада молодих підприємців України» та громадської організації «Українське екологічне об’єднання».
19. Було висунуто кілька гіпотез щодо пояснення виникнення "озонової дірки" і відправлено декілька експедицій для того, щоб відсіяти неправильні гіпотези. Перша гіпотеза - це атмосферна циркуляція. Схема циркуляції могла поступово змінитися так, що над Антарктидою потоки повітря спрямувалися вверх. У результаті стратосферне повітря, збагачене озоном, заміщувалося повітрям з тропосфери - нижнього десятикілометрового шару, що містить мало озону. Але виміри, навпаки, показали, що насправді повітря, яке заповнює "озонову дірку ", надходить з вищих шарів, де озону зазвичай багато.
Друга гіпотеза - хімічні реакції. В одній з перших таких гіпотез йшлося про те, що навколо "озонової дірки " можуть у підвищених концентраціях бути наявні сполуки азоту, що є найважливішими агентами у руйнуванні озону. Причиною підвищення концентрації вважалися сонячна активність та атмосферна циркуляція. Більш достовірною є альтернативна хімічна теорія, згідно з якою утворення "озонової дірки" відбувається внаслідок дії сполук хлору, що надходять в атмосферу переважно у складі антропогенних хлорфторвуглеців (ХФВ). Ці інертні сполуки, що використовуються як холодагенти для кондиціонерів та холодильників, як хімічні агенти для виробництва пінопластів, можуть зберігатися в атмосфері від 50 до 100 років. Коли вони досягають середини стратосфери, розташованої на висоті близько ЗО км, ультрафіолетове випромінювання розриває їх. Хлор, що вивільняється з молекул ХФВ, спочатку існує у вигляді вільного хлору або реагує з озоном, утворюючи закис хлору СЮ. Обидві форми вступають у подальші реакції, утворюючи стійкі сполуки - резервуари хлору. Вони складаються з різноманітних форм хлористоводневої кислоти HCl, що утворюється під час реакції вільного хлору з такими компонентами, як метан і нітрат хлору. Резервуари хлору не руйнують озон - у таких сполуках хлор залишається інертним і не може реагувати з озоном. Перші комп'ютерні моделі продемонстрували, що ХФВ не можуть значно вплинути на озоновий шар, тобто деяка частина вільного хлору може зруйнувати тільки невелику частину озону. Очевидно, що є механізм вивільнення хлору з резервуарів.
Отже, хлор - каталізатор реакції розпаду озону. Здійснивши цикл один раз, хлор повторює його багато разів, доки не покине стратосферу чи не буде дезактивований. Учені обчислили, щ0 за час тривалого перебування у стратосфері кожен атом хлору знищує майже 100 тис. молекул озону, і тим самим пропускає до земної поверхні стільки ж ультрафіолетових фотонів. Фреони (хлорфторметани) техногенного походження, потрапляючи у стратосферу, накопичуються там і теж руйнують озон. До цієї руйнівної сили додаються азотні добрива, синтез нітросполук ядерні вибухи. Особливу небезпеку мають вибухи нейтронних бомб, здатних ущент зруйнувати озоновий екран над цілими регіонами (екологічні війни). Важливість цієї проблеми визнали підрозділи ООН, зокрема, цією проблемою почала займатися Програма ООН з питань навколишнього середовища (ЮНЕП).
Отже, "озонова дірка" - це локальне зниження концентрації озону в стратосфері на 10-40 %, пов'язане з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків (рис. 5.4). Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. До значного зменшення потужності озонового шару призвело зростання у другій половині XX ст. антропогенного навантаження у вигляді постійного виділення хлор- і бромвмісних фреонів (СГС). Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення "озонових дірок" значною мірою природний і не пов'язаний винятково із шкідливою дією людської цивілізації.
20.Питання екологічного стану Рівненщини вивчалось багатьма вченими: Романенко В.Д., Жукинський В.С., Оксіюк О.П., Верниченко Г.А., Яцик А.В., Чернявська А.П., Васенко О.Г., Гриб Й.В., Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Хільчевський В.К., Осадчий В.І., Осадча Н.М.) Вони досліджували не тільки викиди в атмосферу і потенційні джерела радіаційних викидів, а повністю екологічну ситуацію регіону.
Хоч кількість підприємств на території Рівненщини зменшилась і повинні були істотно скоротитися викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище, проте знизився рівень контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, а також рівень екологічної свідомості.
Штрафні санкції до підприємств-забруднювачів не дають очікуваних наслідків покращення якості води в річках, а носять лише попереджувальний характер. Продовжуються скиди недостатньо очищених та неочищених стічних вод і забруднюючих речовин у водні об'єкти.
Екологічна ситуація на території Рівненщини зумовлюється комплексною дією групи чинників глобального (як то руйнування озонового шару, посилення явища парникового ефекту, транскордонні переноси забруднюючих речовин тощо) масштабу, що характерні для всієї земної кулі, регіонального (забруднення радіонуклідами земель шести північних районів області внаслідок Чорнобильської катастрофи) прояву.
Найбільшими екологічними проблемами Рівненщини є забруднені річки та озера, низька якість питної води в колодязях та високий рівень викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Загалом, незадовільний екологічний стан має лише один район області — Рівненський. А Зарічненський, навпаки — має зразково-еталонну екологію. Найбільш забрудненою викидами промисловості є територія Здолбунівського, Рівненського, Радивилівського, Острозького та Костопільського районів.
Для забезпечення екологічного збалансованого розвитку, збереження популяцій видів рослин і тварин в Рівненській області створена та існує мережа природно-заповідного фонду.
Основними агентами забруднення грунтів в області виступають промисловість (хімічна і будівельна галузі), автотранспорт та сільське господарство.
Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 239 підприємств області склав 17,8 тис. т. Пересувними джерелами забруднення атмосфери викинуто 42.8 тис. т забруднюючих речовин.
У викидах переважали газоподібні та рідкі речовини. Твердих речовин викинуто 5,2 тис. т. Зменшення викидів забруднюючих речовин спостерігалось у 13 районах області: Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському, Корецькому, Костопільському, Острозькому, Радивилівському, Демидівському, Млинівському, Рівненському та м. Рівне, м. Дубно, м. Острог, м. Кузнецовськ.
Основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства м. Рівне (3,5 тис. т). Здолбунівського (5,3 тис. т). Рівненського (1,9 тис. т), Сарненського (0,9 тис. т), Володимирецького (0,6 тис. т) та Костопільського (0,7 тис. т) районів. Збільшення викидів забруднюючих речовин спостерігалося у трьох районах області, а саме: Здолбунівському, Рокитнівському та Сарненському.
Таким чином, територія Рівненської області забруднена радіонуклідами, які ще до наших днів лежать на землі ще від Чорнобильської катастрофи та іншими забруднюючими речовинами, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств хімічної, машинобудівної, метало- та деревообробної,легкої, харчової, енергетичної та інших галузей області.
Збільшення викидів забруднюючих речовин спостерігалось в Зарічненському районі та в м. Кузнецовськ.
Основними забруднювачами атмосферного повітря у є підприємства м. Рівне (2,1 тис. т), Здолбунівського (2,3 тис. т), Рівненського (1,5 тис. т), Костопільського (0,8 тис. т) та Дубенського (0,6 тис. т) районів.
Середня кількість забруднюючих речовин в перерахунку на одне підприємство області протягом року склала 42,8 т.
Найбільш забрудненою є територія міст Рівного (35593,2 кг на один квадратний кілометр), Дубно (30212,5 кг), Кузнецовська (9351,7 кг), Острога (13494,8), також Здолбунівського (3418,7 кг), Рівненського (1265,1 кг), та Костопільського (504,1 кг) районів.
Зменшення кількості викидів в атмосферне повітря відбулося в основному за рахунок зменшення обсягів виробництва на основних підприємствах-забруднювачах області (ВАТ «Рівнеазот», ВАТ «Волинь-цемент», ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»).
Зменшення кількості викидів пилу в атмосферне повітря відбулося в м. Рівне, м. Дубно, Березнівському, Гощанському, Здолбунівському, Рівненському, Рокитнівському та Сарненському районах; діоксиду сірки в м. Рівне, м. Острог, Дубенському, Дубровицькому, Здолбунівському, Рівненському районах; зменшення викидів діоксиду азоту спостерігалося в м. Рівне, Дубенському, Здолбунівському, Костопільському та Рівненському районах; оксиду вуглецю в м. Рівне, м. Дубно, Березнівському, Гощанському, Зарічненському, Здолбунівському, Костопільському та Рівненському районах.
