Культура україни в період національно-державного відродження 80-90 рр

В Україні розвалилася державна мережа книгодрукування і книгопостачання. Книжкова палата перестала видавати списки українських видань.

В складних умовах перебувала і перебуває освіта. Незважаючи на неодноразові спроби реформувати систему освіти, її стан не тільки не покращився, а ще погіршився. Проекти освітніх реформ 1984 р. та 1987-1988 pp. були розроблені КПРС, яка, крім великої кількості гарних слів у цих документах, нічого не зробила для покращення стану освіти. Навпаки, у цей час продовжує діяти залишковий принцип фінансування освіти, бюрократичні перепони все ще сковуютъ її демократизацію. На початку 90-х років СРСР посідав за рівнем освіти 28-е місце у світі.

У 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про освіту", що визначає школу як основу духовного і соціально-економічного розвитку держави і передбачає кардинальні зміни в роботі школи. Його реалізація тісно пов'язана із зміцненням матеріально-технічної бази освіти, впровадженням у навчання новітніх досягнень науки. Одним із найважливіших завдань школи є забезпечення виконання Закону "Про мови в УКРАЇНСЬКІЙ РСР", прийнятого 1989 р. Відтоді в республіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з українською мовою навчання, організовано тисячі українсько-мовних класів у школах з російською мовою навчання. Освітня система стає більш гнучкою та різноманітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, коледжів, гімназій. Ці навчальні заклади значно урізноманітнили навчальний процес, сприяють поглибленому розвиткові здібностей учнів та студентів. Зроблені помітні кроки в справі гуманізації освіти. Значно більше уваги приділяється вивченню української історії, релігії, народознавству, перші зрушення є у викладанні інших суспільних наук.

Загалом же освіта не вийшла із стану занепаду. Економічна криза, в якій перебуває народне господарство України, не дає змоги забезпечити належним чином її потреби. Учительство залишається однією з найменш захищених суспільних верств, тому час від часу змушене вдаватися до крайніх методів боротьби за своє існування - страйків.

Зроблені перші суттєві кроки по перебудові вищої і середньої спеціальної освіти. Для кращої організації роботи освітніх закладів усіх рівнів два міністерства-народної освіти та вищої і середньої спеціальної освіти - об'єднані в одне - Міністерство освіти України. Поступово скорочуються масштаби підготовки спеціалістів через заочну та вечірню форми навчання. З 1993 р. вводиться нова система прийому абітурієнтів у вузи. Реорганізується вся структура вищої і середньої спеціальної освіти за метою наближення до нинішньої практики суспільного життя незалежної України і переходу до ринкових відносин. В останні роки зроблені такі важливі кроки у сфері освіти, як відновлення діяльності Киево-Могилянської академії, відкриття у Києві Вищої школи підприємництва. В республіці розгорнулася велика робота по акредитації вузі». Однак проблемою проблем залишається фінансування. І на сьогодні витрати на підготовку одного спеціаліста у вузах розвинутих країн у 5-6 разів більші ніж у нас.

Наука в Україні у 80-і - на початку 90-х років продовжувала перебувати у складному стані. Довгий час її розвитком керували з допомогою адміністративно-командних методів; відомчі інтереси, бюрократизація стримували науковий процес. Згубний вплив на фундаментальні дослідження в кінці 80-х років мало захоплення багатьох наукових закладів лише практичними дослідженнями. Ефективність наукових робіт залишалась надзвичайно низькою. Перед Україною постала загроза перетворитися в країну "третього світу".

Провідним науковим центром залишається Академія наук України. Однак і в ній нагромадилися серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки призвела до падіння престижності фундаментальних досліджень. При цьому понад 90 відсотків нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою в галузі науки в Україні є її поділ на академічну, вузівську і галузеву. Низький рівень фінансування створює великі труднощі і в достатньому матеріально-технічному забезпеченні науки.

Чисельність наукових кадрів у республіці напочаток90-хроківстановила понад 200тис. чоловік. З них понад 80тис.-доктори й кандидати наук. Між тим спостерігалося падіння професіоналізму значної маси наукових співробітників. Давалися взнаки відсутності обміну думками, одностороння орієнтація української науки на російську під вивіскою "всесоюзна" та ізоляція від європейської і світової науки. Погана технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зниження життєвого рівня призвело до того, що все більше вчених виїжджає за рубіж для робота за контрактом на тривалий час, а то й назовсім. Так, протягом 1991-1992 pp. за межі України виїхало у відрядження на термін понад 6 місяців 300 вчених та інженерно-технічних працівників Академії наук України. 77 з них не повернулись. Повернення багатьох інших на початок 1993 р. не було гарантованим. Особливо відчутні втрати серед генетиків, фізіологів, біохіміків, фізиків-теоретиків. Повідомляючи про цей факт, преса України водночас наголошувала, що протягом 1992 р. АН України не одержала жодної державної квартири. Таке ставлення до наукових кадрів не дає надії на швидкий вихід України з кризи, хоча немало вчених самовіддано працюють у цьому напрямку. Перебудовується робота Академії наук, змінюються пріоритети. Зростає увага до фундаментальних досліджень. Йде перегрупування наукових сил. Влітку 1990 р. створена українська наукова асоціація (УНА), покликана сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень. Засновано ряд галузевих академій, державних та громадських організацій науковців. Тіснішає співробітництво з українською діаспорою. Багато відомих представників її включаються безпосередньо у державне та культурне будівництво в Україні. Це, зокрема, Б.Гаврилишин, Б.Кравченко, Й.Пріцак, Т.Гунчак та ін. На початку 1993 р. повідомлено, що секретаріат Українського вільного університету в Мюнхені підписав договір про співпрацю, за яким Міністерство освіти України визнає УВУ та його дипломи.

Суттєві зміни відбуваються в галузі суспільних наук. Актуалізується тематика досліджень. Розпочата робота по написанню фундаментальних праць з історії українського народу, історії української культури. Ці праці визнані пріоритетними в АН України.

Відкрито нові суспільствознавчі інститути-сходознавства, народознавства та інші. В Україні створена національна система атестації наукових кадрів. З'явилися перші ознаки виходу української науки з кризи.

Процеси оновлення широко охопили також українську літературу і мистецтво. Письменство остаточно звільняється від комуністичної ідеологічної облуди. Йде переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ. Центральне місце сьогодні належить публіцистиці, що пов'язано з високим рівнем політизації суспільних процесів. Слід відзначити наповнену високим громадянським змістом творчість О.Гончара, І. Драча, Д. Павличка, П.Мовчана, В. Яворівського, І. Дзюби, Р.Лубковського,Р,1вапчука,О.Сизоненка,О.Мусієнка,Ю. Щербака та ін. Широко розгорнув публікації з призабутої спадщини критик М. Жулинський,

У 80-і - на початку 90-х років до читача нарешті прийшли твори В.Винниченка, М.Куліша, М.Хвильового, М.Зерова, Г.Косинки, Є.Плужника та ін. Повернуто до життя твори В.Стуса, І.Світличного, Є.Сверстюка,,Ігоря та Ірини Калинців, В.Голобородька, В.Рубаната ін., чия діяльність в обстоюванні української культури та мови за брежнєвських часів була розцінена як націоналістична і антирадянська. Знову на рідній землі письменник і правозахисник М.Руденко. Немало письменників включилися в політичне життя і, ставши народними депутатами різних рівнів, активно намагаються вирішувати питання державотворення, розвитку української мови і культури, відстоюють свободу творчості.

Обнадійливі зрушення виявляються в театрі, кінематографі, образотворчому мистецтві, музиці.

Відроджується українське кіно, Створюються україномовні фільми. Розпочато підготовку власних режисерів і сценаристів. У кінці 80-х на початку 90-х років в республіці були створені фільми, які здобули міжнародне визнання. Серед них "Лебедине озеро. Зона" (С.Параджанов, Ю.Іллєнко), "Голод - 33" (О.Янчук, С.Дяченко, Л.Танюк). Фільм "Лебедине озеро. Зона" у 1990 р. вперше в історії української о кіно одержав нагороди найпрестижнішого в світі кінофестивалю в Каннах.

В умовах переходу до ринку складні проблеми і труднощі переживає мистецтво. З одного боку - загроза для митців опинитися без засобів до існування, а з другого-небезпека комерціалізації. З’явилася й інша небезпека: крадіжки, погроми.. Пограбований музей Львова; у Переяслав - Хмельницькому історико-культурному заповіднику викрадено історичні реліквії доби Богдана Хмельницького; спалено хату в історико-культурному заповіднику ''Батьківщина Т.Г. Шевченка".

Шлях до підвищення інтелектуального й духовного потенціалу народу лежить через посилення уваги всього суспільства до освіти, науки і культури, відмову від залишкового принципу їх фінансування." Основи законодавства про культуру", прийняті Верховною Радою України,передбачають відрахування 8 відсотків національного доходу на розвиток культури (передбачається ввести до 1994 p.). Поки ж що на 1992 р. було відраховано 1.63 відсотки. Такий стан загрожує самому існуванню національної культури.