Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.
Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.
На повітряному транспорті при перевезенні вантажу видається авіавантажна накладна, підтверджує існування договору перевезення вантажу і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. При транспортуванні декількох місць вантажу, якщо товари неможливо транспортувати на одному повітряному судні (на одному транспортному засобі) або транспортування товарів за однією авіавантажною накладною забороняється, треба оформляти авіавантажну накладну окремо на кожне місце вантажу.
Якщо вантажовідправником надана авіавантажна накладна, яка неправильно заповнена, не містить усіх необхідних даних щодо вантажу або містить будь-яку помилку, перевізник має право, але не зобов'язаний, зробити в авіавантажній накладній необхідні правки або оформити нову авіавантажну накладну.
Авіаційна вантажна накладна являє собою комплект документів, що складається з трьох примірників (оригіналів) і дев'яти копій (якщо це типова авіаційна вантажна накладна) або трьох примірників і від шести до одинадцяти копій (якщо це основна авіаційна вантажна накладна). Три примірники авіаційної вантажної накладної (незалежно від кількості копій) мають однакову юридичну силу і призначаються для вантажовідправника, перевізника, одержувача. Порядок оформлення авіавантажної накладної та призначення її копій врегульований п. 3.3 Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженої наказом Державіаслужби України від 2 листопада 2005 р. № 822.
Перевезення морським видом транспорту.
Коносамент — це транспортний документ, який видається на підставі і на виконання умов договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт приймання вантажу до перевезення морським транспортом і виконання пов'язаних з цим обов'язків сторін.
Видача коносамента здійснюється лише після прийому перевізником вантажу, тобто перевізник не може застосовувати право на дострокове виконання свого обов'язку та видати коносамент до прийому вантажу. Прийом коносамента є доказом відповідності його змісту умовам договору морського перевезення вантажу.
Коносамент є доказом того, що перевізник прийняв вантаж до перевезення і зобов'язаний видати вантаж одержувачу, і цим самим засвідчує наявність правовідносин між перевізником і одержувачем вантажу.
Він підписується в односторонньому порядку капітаном судна або іншою уповноваженою особою перевізника.
Про особливості оформлення перевізних документів, у тому числі з використанням засобів комп'ютерної техніки, йдеться у Правилах оформлення вантажних перевізних документів на перевезення морським транспортом, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 13 грудня 2004 р. № 1098, Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженій наказом Державіаслужби України від 2 листопада 2005 р. № 822, Правилах оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21 листопада 2000 р. № 644, Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. № 363, інших нормативно-правових актах.
” Правила приймання продукції за кількістю та якістю
Для того, щоб з'ясувати, наскільки постачальник належним чином виконав свої зобов'язання, необхідно перевірити кількість та якість відвантаженої продукції, заактувати виявлені недоліки та звернутися до постачальника з претензією.
Порядок приймання продукції визначається стандартами, технічними умовами, договором. Якщо не встановлено особливостей приймання окремих видів продукції, то приймання здійснюється на загальних підставах, тобто відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7.
Приймання продукції здійснюється в декілька етапів:
–створення компетентної комісії з приймання продукції;
–перевірка кількості та якості продукції;
–складання та підписання акта про результати перевірки;
–затвердження акта керівником.
Одна з головних вимог до приймання продукції — це його своєчасність.
Прийняття товарів за якістю.
В процесі прийняття товарів робітники магазину виявляють їх якість і комплектність, а також відповідність тари, упаковки і маркування відповідним вимогам. Якщо виявлено недоброякісні товари, то прийняття призупиняють. Складається акт, аналогічно акту при прийнятті товарів за кількістю.
Акт по прийняттю товарів за якістю містить:
–найменування магазина і дата складання;
–місце прийняття товару і час початку і закінчення;
–ПІБ осіб, що брали участь прийомці;
–дату і номер документа представника, що брав участь в прийомці;
–найменування та адресу постачальника;
–дату і номер договора поставки і супровідних документів;
–умови зберігання товарів на складі в магазині до складання акта;
–стан тари і упаковки у момент огляду товару;
–маса, найменування товарів, що пред’явлені на огляд і фактично оглянуті;
–товари, якість яких не відповідає супровідним документам;
–номери стандартів, за яким перевірялась якість.
Претензії постачальнику відсилають у строки, що зазначаються в договорі.
Якщо погана якість виявлена покупцем, до до акту магазина додають:
***заявку покупця із заключенням магазину;
***копію товарного чека;
***документи, що підтверджують вартіст ремонта.
Товари на якість можна перевіритисуцільно, вибірково і контрольно. Як правило за якістю і комплектністю товари приймають суцільною перевіркою, вибіркову перевірку застосовують тоді, коли такий порядок передбачений ДСТами.
Приймання продукції за якістю й комплектністю проводиться:
1) при іногородній поставці — не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту або надходження її на склад покупця при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції покупцем;
2) при одноміській поставці — не пізніше 10 днів;
3) щодо швидкопсувної продукції — протягом 24 годин після надходження продукції на склад покупця.
Приймання продукції за кількістю та якістю провадиться за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальним ярликом тощо) постачальника. Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції й в акті вказується, які документи відсутні.
Одночасно із призупиненням приймання покупець зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції й складання двостороннього акта представника одноміського постачальника. Представника іногороднього постачальника покупець зобов'язаний викликати, якщо це передбачено в нормативно-правових актах або договорі.
Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів по виявленні недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців від дня надходження продукції на склад покупця, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами.
Свої особливості має приймання продукції за кількістю з метою встановлення недостачі.
За кількістю продукція приймається в момент відкритя опломбованих транспортних засобів, які одержані від транспортної організації чи постачальника. Як правило, приймання продукції не повинно бути одностороннім, тому воно здійснюється:
1) за участю представника постачальника;
2) за участю представника іншої організації;
3) за участю представника громадськості з боку замовника;
4) за згодою постачальника — в односторонньому порядку.
Представник громадськості — це компетентна особа, яка не належить до матеріально-відповідальних осіб і не має відношення до збереження, приймання, обліку та відпуску матеріальних цінностей. Тому представником громадськості не може бути головний інженер, бухгалтер, комірник, завскладом та ін. Повноваження представника громадськості підтверджуються посвідченням, яке видає профспілка або трудовий колектив і засвідчує керівник. Його призначення нагадує нам становище понятих при обшуку: він як незаінтересована особа повинен підтвердити наявність недостачі.
Приймання товарів у магазині здійснює матеріально-відповідальна особа.
Прийняття товарів за кількістю заключається у зіставленні, маси, числа місць, одиниць, що фактично надійшли з показами рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інших супровідних документів.
Прийняття товарів за кількістю має проводитись:
–товари без тари, у відкритій, чи пошкодженій тарі – в момент доставки;
–якщо тара нормальна, по масі брутто і кількості місць – в момент доставки від постачальника;
–якщо тара нормальна, по масі нетто і кількості одиниць в кожному місці – одночасно зі відкриттям тари, але не пізніше 10днів, а швидкопсувні товари – не пізніше 24годин.
Перевіряється маса нетто і маса тари (одночасно), а результати перевірки оформлюють актами
Якщо маса брутто не співпадає, то упаковку не слід відкривати.
За результатами кінцевого прийняття товарів складають акт і в ньому зазначається кількість товарів, яких не вистачає, їхню вартість. До акту додаються копії супровідних документів та документа, що посвідчує особу, що брала участь в прийнятті.
Якщо приймається тара-обладнання, в якій порушені пломби, то, знову ж таки, складається акт.
За результатами приймання комісія складає акт приймання, який затверджує керівник підприємства.
В акті зазначаються: відомості про постачальника і замовника; місце приймання продукції; час початку і час закінчення; склад комісії; позначка про те, що члени комісії ознайомлені з відповідною інструкцією і попереджені про відповідальність; номер транспортної накладної; номер вагону (контейнеру); стан і опис пломб; стан транспортного засобу; стан упаковки; умови зберігання продукції на складі; як виявлено недостачу (зважуванням, перерахуванням); найменування та кількість продукції, якої не вистачає, висновки комісії про причину недостачі та деякі інші відомості. Належно складений акт приймання дозволяє звернутися з претензією про відшкодування збитків.
За договором на постачальника може бути покладена відповідальність за:
- порушення строків поставки;
- поставку неякісної і некомплектної продукції;
- поставку продукції без тари та упаковки;
- поставку продукції без супровідних документів;
- виставлення безтоварного рахунку тощо.
Замовник може відповідати:
- за порушення строків оплати чи безпідставну відмову від оплати;
- за неповернення багатозворотньої тари;
- за невивезення продукції (якщо за договором продукція постачається на умовах самовивозу) тощо.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов'язане із виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:
- за поставку неякісних (некомплектних) товарів — штраф у розмірі 20% від вартості неякісних товарів;
- за порушення строків поставки — пеня в розмірі 0,1% від вартості товарів за кожен день прострочки, якщо інше не передбачено законом чи договором.
