Історичні зміни в морфемній будові слова

Зміни в словниковому складі мови, а також зміни в значенні слів спричиняють процеси, що викликають зміни у структурі слів та їх основ.

Опрощення – іст. зміна у структурі слова, у наслідок якої раніше членована на морфеми основа стає нечленованою, перетворюючись на кореневий морф (жи-р, на-род, жи-в-іт, по-душ-к-а, пи-р, вік-н-о). Буває повним і неповним, при неповному опрощенні залишки колишньої подільності певною мірою зберігаються (порош-ок, міш-ок)

Ускладнення – така іст. зміна в морфемному складі слів, у наслідок якої у межах морфемнонечленованих слів починають виділятися ті або інші морфеми. Протилежна опрощенню. Зонт-ик, косм-ос, авто-бус, монт-аж. Причини – 1)певний компонент слова подібний до якогось афікса мови-рецепієнта (зонт-ик, фляж-к-а, хн-а); 2)поряд з уже існуючим за позиченням, що сприймається як нерозкладне з’являються спільнокореневі слова з іншим морфемним членуванням (лекц-ія, лектор; монтаж, монтувати, монтер, епос, епічний)

Перерозклад – іст. зміна, у результаті якої відбувається перерозподіл морфемного матеріалу у середині слова при збереженні його основою похідного (мотивованого) характеру. 1) Між основою і закінченням (рук-ами, а було рук-а-ми), 2) утворення складних суфіксів (робіт-ник, було робіт-н-ик; сад-івник), 3) префікси: недо – неповнота дії (недо-бачати, було не-до-бачати), зне, попо, пона і т. п.

Декореляція – історичний процес, що полягає у зміні характеру або значення морфеми або напрямку мотивації. У наслідок деко реляції зовнішня структура основи слова, а часто і звуковий склад основи, залишаються сталими, а змінюється їх характер. Вгорі: – і – було закінченням, зараз сприймається як суфікс. Любов походить від люб, швець від шов, а зараз мотивуємо від любити, шити.

СЛОВОТВІРНИЙ ТИП протиставляється словотвірному гнізду: гніздо — сукупність слів із спільним коренем і різними афіксами; словотвірний тип — сукупність слів із спільним афіксом, але різними коренями.
Поняття словотвірного типу в 1.1. Ковалика визначається так: “Узагальнене словотвірне поняття, яке включає такі основні елементи: єдність словотвірного значення, єдність твірної основи, єдність афіксальних частин”.
Приклади: вишняк, березняк, дубняк;
селянство, студентство, робітництво; їдальня, читальня, роздягальня.
Ряд словотвірних типів, що характеризуються одним і тим же видом форманта (префікс, суфікс, постфікс тощо), об’єднуються в один спосіб творення.

СЛОВОТВІРНА МОДЕЛЬ — це конкретні морфонологічні особливості (тобто фонологічні зміни на стику морфів) утворення слів одного словотвірного типу. Це схема, яка характеризується морфонологічними відмінностями, що супроводжують дериваційний акт. Словотвірна модель пов’язана із словотвірним типом. Модель так відноситься до типу, як видове поняття до родового.
У межах словотвірного типу можна виділити ряд моделей. Наприклад, збірні іменники з суфіксом -ств- в сучасній українській мові утворюються за такими моделями:
1) без змін в основі: учитель — учительство’,
2) із ствердінням кінцевої приголосної основи і випаданням початкової фонеми с від приєднуваного суфікса:
молодець — молодецтво;
3) з відпаданням кінцевої приголосної твірної основи: товариш — товариство;
4) з чергуванням к, ч з ц і випаданням від суфікса -ств- початкової фонеми с: юнак-юнацтво, козак- козацтво;
5) з усіченням твірної основи: боярин — боярство.

СЛОВОТВІРНЕ ЗНАЧЕННЯ — це семантичне співвідношення між похідним і його твірним, яке проявляється у вигляді різниці між їх лексичними значеннями: комбайн — комбайнер (- той, ідо працює на комбайні, обслуговує комбайн),вимикати-вимикач (= те, чим вимикають).
Словотвірне значення виражається формантом, який входить до складу похідного слова. Лексичне значення слова виражається його основою. Лексичне значення індивідуальне. Граматичне значення властиве цілому класу слів. Словотвірне значення належить усім словам, що мають однаковий словотворчий засіб:

Полтавщина, Донеччина, Вінничина; лисячий, котячий, телячий