Тема 5. Міжнародний кредитний ринок та технології кредитування

 

1.Сутність міжнародного кредиту та класифікація форм.

2.Суб’єкти та інструменти міжнародного кредитного ринку.

3.Ринок євро кредитів: сутність, структура.

4.Складні форми міжнародного кредиту: факторинг, форфейтинг, лізинг.

 

 

1. Однією з основних тенденцій сучасних світогосподарських зв’язків є значне поширення міжнародних розрахунків у кредит.

Міжнародний кредит - це надання фінансових активів у валюті на умовах терміновості, зворотності і платності.

Роль міжнародного кредиту, його ефективність пов'язані з динамічним і стабільним розвитком світової економіки, вільним переміщенням капіталу до позичальників і повернення його разом з доходами кредиторам.

Головною ознакою класифікації є поділ кредитів за об’єктами кредитування, у відповідності до якого міжнародний кредит виступає у двох основних формах:

- товарного, або комерційного кредиту;

- грошового, або банківського кредиту.

Існує змішана форма – фірмово - банківський кредит.

Найпоширенішою формою комерційного кредиту є фірмовий кредит – позика, що надається експортером однієї країни імпортеру іншої країни у вигляді відстрочки платежу за поставлені товари та послуги.

Різновидами комерційного кредиту є кредити, пов’язані з різними формами міжнародних розрахунків:

- вексельні кредити, при яких експортер після укладання угоди щодо продажу товару виставляє переказний вексель (трату) на імпортера, який погоджується на оплату у визначений термін (акцептує трату) після одержання відповідних товарних документів;

- авансовий платіж імпортера – це форма кредитування експорту і водночас засіб забезпечення зобов’язань іноземного покупця, оскільки при цьому імпортер має прийняти замовлення на поставку продукції;

- кредит за відкритим рахунком надається на сонові угоди між експортером і імпортером, згідно з якою експортер записує на рахунок імпортера борг у розмірі вартості проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов’язується погасити кредит у визначений строк.

За джерелами розрізняють:

- офіційні кредити, які охоплюють двосторонні міжурядові кредити (найчастіше це міжурядові позики, які надаються розвинутими країнами країнам, що розвиваються, і тісно пов’язані з різними регіональними, національними та міжнародними програмами допомоги) і багатосторонні кредити міжнародних фінансових організацій;

- приватні кредити, що включають фірмові, банківські, синдиковані банківські позики тощо.

За терміном кредити розрізняють:

- короткострокові – до 1 року;

- середньострокові – від 1 до 5 років;

- довгострокові – понад 10 років.

За видами зовнішньоекономічної діяльності кредити поділяються на:

- комерційні, пов’язані із зовнішньоторговельними операціями;

- фінансові, які використовуються для погашення заборгованості, на інвестиційні цілі;

- проміжні кредити, призначені для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів, послуг.

За призначенням міжнародні кредити поділяються на:

- продуктивні, призначені для розвитку економіки країни - позичальника;

- непродуктивні, призначені для утримання уряду, армії, погашення зовнішньої заборгованості за раніше отриманими кредитами.

За валютою позики виділяють:

- міжнародні кредити у валюті країни – боржника;

- міжнародні кредити у валюті країни – кредитора;

- міжнародні кредит у валюті третьої країни;

- міжнародні кредити у резервній валюті.

За забезпеченням розрізняють:

- забезпечені кредити, що надаються під товари, товаророзпорядчі та комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість тощо;

- бланкові, які надаються під зобов’язання боржника погасити їх у встановлений строк і оформляється соло – векселем. Різновидами бланкового кредиту є контокорент та овердрафт.

За умовами використання кредити бувають:

- разові, які надаються на певну суму і погашаються у визначений термін;

- поновлювальні, коли визначається ліміт кредиту і загальний термін користування ним, а погашена частина автоматично поновлюється.

В залежності від умов реалізації:

- готівкові, коли позика зараховується на рахунок імпортера;

- акцептні, коли позика одержується експортером або імпортером через передачу банку своїх векселів, виставлених на даний банк.

За способом погашення кредити поділяються на:

- пропорційні, тобто погашення кредиту здійснюється рівними частками;

- прогресивні, суми погашення наростають;

- одночасні, погашення кредиту здійснюється в один визначений строк.

 

2. Розвиток міжнародних економічних відносин зумовив стрімке зростання обсягів банківського кредитування.

Позичальниками на міжнародному кредитному ринку є компанії, банки, центральні, регіональні, муніципальні органи влади різних країн.

Роль кредиторів відіграють різні фінансово-кредитні організації: фірми, трасти, фонди, банки, міжнародні фінансові організації, а також державні заклади, уряди країн.

Механізм кредитування на міжнародному ринку банківських кредитів передбачає використання класичних боргових інструментів - кредитів та позик.

Банківські кредити мають суттєві переваги порівняно з фірмовими, оскільки є дешевшими і можуть надаватися на більш довгий термін, звільняють імпортера від необхідності звертатись з проханням про кредит до експортера при укладанні контракту, імпортер також має можливість вибору експортера.

Банки можуть також відкривати кредитні лінії для іноземних постачальників на оплату закуплених товарів, послуг чи проведених робіт. Виокремлюють міжнародні кредитні лінії загального призначення та спеціальні. Кредитні лінії загального призначення відкриваються на певну суму і дають можливість кредитувати різних імпортерів у країні, що отримала даний кредит. Механізм спеціальних кредитних ліній призначений для кредитування певних проектів.

На ринку банківських кредитів вирізняють міжбанківський ринок, на якому кредитні організації різних країн розміщують тимчасово вільні ресурси, переважно у вигляді короткострокових депозитів, а також поточних рахунків і позик.

На ринку банківських кредитів ціна активу, або процентна ставка визначається на основі міжнародних ставок пропозиції за банківськими депозитами: лондонської ставки пропозиції за банківськими депозитами LIBOR; ставок інших світових фінансових центрів (АIBOR – на нідерландському ринку в Амстердамі, PIBOR - на французькому ринку в Парижі, NYBOR - на американському ринку в Нью- Йорці, FIBOR - на німецькому ринку у Франкфурті – на - Майні, HIBOR - на ринку Південно - Східної Азії в Гонконгу і SIBOR- у Сингапурі; MIBOR - на московському, KIBOR - на київському); американської “прайм - рейт” – базової ставки США за кредитами небанківського сектору.

Ставка LIBOR майже еквівалентна без ризиковим ставкам кредитування і позик. Базисний пункт дорівнює одній відсотковій частині процента. Процентні ставки переглядаються кожні 6 місяців у відповідності до зазначених базових. До цих ставок додається величина маржі, яка залежить від кредитоспроможності позичальника, характеру позики, ринкової кон’юнктури і становить від 0,50 до 2,5%. Наприклад, якщо базова процентна ставка LIBOR дорівнює 7%, а процент за єврокредитом має індекс, на 8 пунктів вищий за ставку LIBOR, то у цьому періоді процентна ставка дорівнюватиме 7,8%.

Ставка ”прайм - рейт” –це ставка, яка визначається 30 провідними американськими банками, ця ставка має ще назву базової або довідкової. Ставка за кредитом на основі прайм – рейт містить такі складові:

- прайм – рейт, включаючи бажану банком маржу понад операційні та адміністративні витрати;

- премія за ризик невиконання зобов’язань;

- премія за ризик, пов'язаний з терміновістю, яка сплачується позичальниками довгострокових кредитів.

Плаваюча ставка прайм – рейт завжди на 1% вища за поточну ставку за чотиритижневими депозитними сертифікатами і на ½ процентного пункту вища за ставку за комерційними паперами для найбільших корпоративних позичальників з високими кредитними рейтингами.

На основі ставок прайм – рейт та LIBOR з’явились нові модифікації встановлення ставок за кредитами: ставки “кеп” – узгоджена верхня межа ставки за кредитом, яка не залежить від майбутньої динаміки процентних ставок.

 

3. Одним з сегментів міжнародного кредитного ринку є ринок євро кредитів, який включає:

- ринок консорціальних, клубних або синдикованих кредитів, який передбачає об'єднання банків для надання великих євро кредитів;

- ринок єврооблігацій: євронот, євробондів, і євро векселів: євро комерційних паперів, євро банківських акцептів, тобто боргових цінних паперів, що емітовані та обслуговуються, у плані нарахування доходу, у євровалютах;

- ринок євролізингу, єврофакторингу та еврофорфейтингу.

Особливістю синдикованого євро кредиту як форми міжнародного банківського кредитування є те, що один позичальник отриму3є кредит від групи банків (синдикату). Процес організації синдикованого кредиту охоплює кілька етапів:

1) попередні переговори між позичальником, потенційними кредиторами та лід-менеджерами;

2) лист про наміри;

3) кредитна угода, яка може бути звичайною або поновлюваною;

4) угода про участь;

5) угода про перевіддання.

Елементами загальної вартості синдикованого кредиту є процентні платежі, комісійна винагорода, податкові платежі. Комісійна винагорода поділяється на винагороду банку-організатору, комісійні за участь, що розподіляються між членами банківського синдикату, комісійні за обслуговування кредиту.

Залежно від строків надання кредитів євроринок включає:

- ринок короткострокових єврокредитів, спрямованих на поточне кредитування зовнішньоекономічних операцій банками, факторингу і за допомогою євронот, єврокомерційних паперів, строком від 3 до 6 місяців до року;

- ринок середньострокових єврокредитів банків, форфейтингу та євробондів, строком від 1 до 3- 5 років;

- ринок довгострокових єврокредитів, лізингу, євробондів, строком від 3 - 5 років до 10 - 20, а з 80 років до 30 - 40 років.

Короткострокові єврокредити забезпечують потреби підприємств в оборотному капіталі, а середньострокові і довгострокові кредитують потребі в модернізації та оновленні основного капіталу. Розміри кредитів, мобілізовані за допомогою євроцінних паперів, що розміщені одночасно в декількох світових центрах, досягають значних розмірів від 1 - 30 млн. євро.

Міжнародні кредитні потоки, у тому числі єврокредитні потоки, у більшості проходять через основні фінансові центри такі як Лондон, Нью - Йорк, Франкфурт - на Майні, Цюріх, Амстердам, Париж, Люксембург, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Кіпр, Кайманові та Сейшельські острови 6.2 Техніка кредитування на міжнародному кредитному ринку

При кредитуванні на міжнародних ринках використовуються два підходи при розрахунку доходів за єврокредитами, що надані позичальникам, і борговим цінним паперам: фіксована процентна ставка і плаваюча. Кредити, розраховані за допомогою плаваючої процентної ставки, називаються револьверними кредитами, а на поновлюваних, пролонгаційних умовах - ролловерними. За короткостроковими єврокредитами зі строком до 0,5 року частіше застосовуються фіксовані ставки, по іншим - плаваючі процентні ставки. І фіксовані, і плаваючі процентні ставки по кредитах можуть бути розраховані на основі:

- простого або складного (нарощеного) відсотка;

- простої або складної облікової (дисконтної) ставки.

Ставки доходу можуть використовуватись як фіксовані, незмінні протягом певного періоду часу, так і плаваючі, що змінюються зі зміною ринкових процентних ставок. І та і інша можуть бути розраховуватись на основі простих або складних відсотків. При наданні кредитів у дисконтованій формі платою за кредит виступає дисконтна ставка, що у вигляді дисконту вилучається банком в момент отримання кредиту позичальником. Вона теж може бути визначена за допомогою простих або складних відсотків.

В цілому процентні ставки за євровалютними кредитами, єврооблігаціям і європаперами відображають змінну вартість кредитних ресурсів на євровалютному ринку, включаючи банківські операційні витрати, середній прибуток банку на вкладений капітал і премію за ризик.

Загальні специфічні ознаки євро кредиту як інструменту міжнародного кредитного ринку наведені в таблиці 1.

 

Таблиця 1.

Характеристика євро кредитів

 

Показники	Характеристики
Сума кредитів	Від 100 до 500 млн. дол. США
Строки	Від 10 місяців до 12 років
Процентні ставки	Регулярно переглядаються, розраховуються на основі облікової ставки (LIBOR, PIBOR, SIBOR, прайм - рейт) плюс різниця (спред)
Комісійні	Комісійні за управління Комісійні за участь Комісійні за обслуговування кредиту
Використовувана валюта	Долар США, євро, японська ієна
Доступ до коштів	Швидкий
Право на завчасне погашення	За умови виплати компенсації

 

Якщо порівнювати євровалютне кредитування і кредитування на вітчизняних ринках, то процентна маржа або спред по першому виду в цілому виявляється меншою, ніж по другому - зайняти долари в США обійдеться дорожче, ніж у Великобританії за рахунок державного контролю різних варіантів його прояву. Навіть у випадку його відсутності процентні ставки будуть нижче за рахунок популярності більшості позичальників, що знижує інформаційні витрати і відповідно ризики. Великі по розмірі кредити на євроринках, що видаються синдикатами або консорціумами банків, також знижують процентні ставки і ризик.

4. Інтенсивне зростання обсягів міжнародної торгівлі, диверсифікація виробництва та інтернаціоналізація капіталу обумовили доцільність використання особливих форм кредитування зовнішньоекономічних операцій, до яких відносяться факторинг, форфейтинг та лізинг.

Факторинг – це міжнародний кредит у формі придбання спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація. У ринковій практиці під факторингом розуміється ряд комісійно-посередницьких послуг, що надаються фактором клієнтові в процесі здійснення останнім розрахунків за товари і послуги, із кредитуванням його оборотного капіталу.

Більшість факторингових компаній пропонують три види послуг:

1) послуги з бухгалтерського обліку, перевірки кредиту та інкасування боргів;

2) страхування кредиту від безнадійних боргів;

3) негайне надання готівкових під рахунки – фактури, до 75-85 % від номінальної вартості рахунків – фактури, у зв’язку зі страхуванням кредиту та гарантуванням виплати лишку протягом узгодженого періоду часу.

Розмір комісійних за факторингові послуги становить від 1,5 до 2,5%. У факторингових операціях беруть участь три сторони: фактор - банк або факторингова компанія, експортер і імпортер. Факторинг поділяється на прямий, коли в операції беруть участь три сторони, та непрямий, коли в операції бере участь факторингова компанія імпортера. Схеми міжнародного факторингу наведені на рис. 1 та 2.

Основна мета факторингового обслуговування - інкасування дебіторських рахунків своїх клієнтів і одержання платежів, що належать їм. Ця послуга може надаватись фактором клієнтові як без фінансування, так і з фінансуванням. У першому випадку клієнт банку, відвантаживши продукцію, пред'являє рахунок своєму покупцеві за посередництвом банку, завдання якого одержати на користь клієнта платіж у строки відповідно до договору (звичайно від 30 до 120 днів). У другому випадку банк купує рахунку-фактури у клієнта на умовах негайної оплати 80 - 90% вартості відвантаження, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта. Резервні 10-20% вартості відвантаження клієнтові не виплачуються, а бронюються на окремому рахунку на випадок претензій на його адресу від покупця по якості продукції, її ціні і т. ін. Така послуга дозволяє підприємствам завдяки факторингу перетворити продаж із відстрочкою платежу в продаж з негайною сплатою і у підсумку прискорити рух свого капіталу.

 

гроші

 

Рис. 1 Схема міжнародного прямого факторингу

 

Рахунок - фактура

 

Рис. 2 Схема міжнародного непрямого факторингу

Перешкодами для розвитку факторингу є:

1) у експортерів можуть виникнути побоювання, що вторгнення факторингової компанії негативно вплине на відносини між експортером і клієнтами; цій проблемі дозволяє запобігти прихований факторинг, оскільки експортна компанія інкасує платіж як агента факторингової компанії;

2) існує конкуренція з боку банків, які надають більш традиційні методи фінансування.

Форфейтинг – це метод забезпечення середньострокового фінансування експортних операцій, який передбачає продаж боргових зобов’язань, вимог по зовнішньоторговельному контракту якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення.

За суттю форфейтинг – це угода з середньострокового експортного факторингу, за винятком того, що факторинг буває іноді з регресом. Вартість послуги з форфейтингу становить 3-15% від вартості контракту.

Форфейтинг здійснюється таким чином:

1. експортер товарів виробничого призначення знаходить закордонного покупця, який хоче отримати середньостроковий кредит для фінансування цієї покупки. Покупець може виявити бажання:

- оплатити 15% вартості товару;

- регулярно оплачувати залишок (через кожні 6 місяців) протягом 5 років.

2. Покупець повинен:

- оформити серію простих векселів;

- акцептувати серію тратт з кінцевою датою погашення приблизно через 5 років, але з наданням регулярних платежів протягом цього періоду часу.

3. Якщо покупець кредитоспроможний, продавець може не наполягати, щоб тратти були гарантовані. У більшості ж випадків вимагають гарантії (авалю) векселів.

4. Експортер повинен знайти банк, який би погодився бути форфейтинговою компанією.

5. Форфейтинг є операцією обліку середньострокових простих векселів або тратт. Облік зазвичай здійснюється за фіксованою ставкою з повідомленням з боку банку – форейтора експортеру після укладення фінансової угоди. Якщо експортер уклав угоду з форфейтингу з банком до підписання контракту з покупцем, він має можливість включити вартість обліку у вартість зовнішньоторговельного контракту.

6. Експортер відправить товари та отримає прості векселі з авалем або акцептовані тратти. Потім він продасть їх форфейтеру, який купить їх без регресу до експортера.

Плата за послугу з форфейтингу ділиться між експортером та імпортером та включає: вартість наданих грошових коштів, страхове покриття від зміни процентних ставок, страхове покриття від комерційних і політичних ризиків, вартість хеджування з валюти, яка має високий валютний ризик, що робить форфейтинг дуже дорогим, прибуток форфейтора.

У форфейтингових операціях більш поширені прості векселі, ніж перевідні, оскільки експортер може бути звільнений від наступної відповідальності шляхом проставлення індосаменту на простих векселях на користь форфейтера. Це недопустимо при використанні перевідних векселів, які виписуються самим експортером, що має покладатись на обіцянку форейтора не вживати проти нього дій у випадку неплатежу.

Перевагами форфейтинга є надійність угоди, гарантоване фінансування, швидке укладання договору, відсутність валютних, процентних, комерційних і політичних і інших ризиків для експортера. Недоліки - висока вартість.

Лізинг - це надання орендодавцем (лізингодавцем) орендарю (лізингоотримувачу) машин, устаткування, промислових товарів інвестиційного призначення у довго строкову оренду.

У світовій практиці залежно від тривалості розрізняють:

- рентинг – короткострокову оренду машин, обладнання (до 1 року);

- хайринг – середньострокова оренда (від 1 до 3 років);

- лізинг – довгострокова оренда (від 3 років).

Лізинг – це специфічна форма фінансування капітальних вкладень, яка є альтернативою традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових ресурсів, при якій лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає йому в оренду на тривалий строк.

Сучасні форми лізингу класифікуються за такими ознаками.

1. Залежно від каналу отримання об’єкту лізингу:

- прямий закордонний лізинг, тобто лізингові угоди між юридичними особами різних країн;

- непрямий закордонний лізинг, в якому орендар та орендодавець є юридичними особами однієї країни, а майно орендодавця частково належить іноземним фірмам.

2. Залежно від ролі орендодавця в угоді:

- експортний лізинг, коли виробник та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а орендар – іншої;

- імпортний лізинг, при якій орендар та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а виробник – іншої;

- транзитний, при якій лізингова компанія, яка є резидентом однієї країни, купує обладнання у виробника – резидента другої раїни та надає його орендарю – резиденту третьої країни.

3. Залежно від стану об’єкта лізингу:

- лізинг нового обладнання;

- лізинг старого обладнання.

4. Залежно від методу здійснення лізингу:

- фінансовий лізинг, який передбачає виплату орендарем протягом періоду дії угоди суми, що покриває повну вартість амортизації майна або більшу її частину, а також прибуток орендодавця;

- виробничий лізинг, який укладається на строк менший ніж амортизаційний період майна.

5. Залежно від способу фінансування:

- лізинг із залученням позикових коштів;

- лізинг без залучення позикових коштів.

6. Залежно від обсягу наданих орендодавцем послуг:

- чистий лізинг, при якому орендодавець не надає послуг протягом усього строку оренди, усі витрати з ремонту та обслуговування обладнання бере на себе орендар;

- лізинг зі спеціальними послугами, при якому орендодавець бере на себе додаткові зобов’язання з ремонту, обслуговування машин та обладнання, сплати податків, страхування, вартість яких лізингова компанія включає у вартість орендних платежів;

- сервісний лізинг, суть якого полягає в тому, що компанія - орендар, яка бере участь у спорудженні об’єкта “під ключ”, укладає з декількома компаніями – орендодавцями угоди лізингу з наданням спеціальних послуг;

- повний лізинг передбачає залучення орендодавця до поточної оперативно-комерційної діяльності фірми – орендаря.

7. Залежно від способу виплати орендних платежів:

- лізинг з повною виплатою, тобто за рахунок орендних платежів орендодавець за строк угоди отримує повну вартість об’єкту лізингу;

- лізинг з частковою виплатою, який укладається на строк менший за строк зносу майна;

- компенсаційний лізинг, при якому платежі за орендоване майно здійснюються продукцією, яка виробляється на орендованому обладнанні, або зустрічними поставками сировини, напівфабрикатів, які не зв’язані з роботою орендованого обладнання.

8. Залежно від строку здійснення:

- строковий, коли майно надається на тривалий строк оренди;

- відновлюваний, при якому після закінчення першого строку оренди договір пролонгується.

9. Залежно від кількості сторін, що беруть участь в угоді:

- лізинг за участю двох сторін (орендодавець та орендар);

- лізинг за участю трьох сторін (виробник – лізингова компанія - орендар);

- груповий лізинг.

Крім зазначених вище видів лізингу, зустрічаються ще два особливих види:

- ліверидж – лізинг – це довгострокова оренда наукоємного обладнання з використанням державного стимулювання шляхом надання сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення норм амортизації;

- пекидж – лізинг – це вид оренди, який включає в себе і продаж орендарю обладнання у кредит або фінансування будівництва та інших робіт.

До складу лізингового платежу входять наступні основні елементи: амортизація; плата за ресурси, що залучається орендодавцем для здійснення угоди; лізингова маржа, що включає доход орендодавця за надання їм послуги (1-3%); ризикова премія, величина від рівня різних ризиків, які несе орендодавець.

Останні три елементи (плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія) складають лізинговий відсоток.