Режим школяра у позанавчальний час

Науковий консультант:

Ш24 Шаповалова Т. Г. Методика навчання валеології, основ здоров'я та безпеки життєдіяльності в початковій школі: навч.-метод. посіб. / Т. Г. Шаповалова. – Бердянськ: БДПУ, 2012. – 180 с.

ISBN 978-966-7828-73-8

У навчально-методичному посібнику подані розробки практичних занять з дисципліни «Методика навчання валеології, основ здоров'я та безпеки життєдіяльності в початковій школі». Велика увага приділена теоретичній частині занять. У посібнику містяться методичні розробки практичних занять, тести до змістових модулів, глосарій валеологічних термінів та додатки. Посібник рекомендовано для студентів вищих педагогічних навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», 6.030103 «Практична психологія».

Посібник стане в нагоді вчителям початкової школи та керівникам гуртків позашкільних навчальних закладів.

УДК 373.3.016:613.955(075.8)

ББК 51.204.Оя73

ISBN 978-966-7828-73-8 Т. Г. Шаповалова, 2012

Зміст

Передмова …………….……………………………………………………5

Методичні рекомендації до практичних занять ………………………8

Практичне заняття 1. Нормативно-правова база формування

здорового способу життя і безпечної поведінки у дітей та

підлітків через систему шкільної освіти………………………...………11

Практичне заняття 2. Валеологія – наука про здоров’я людини.........15

Практичне заняття 3. Методи та форми активного навчання

здорового способу життя на засадах розвитку відповідних навичок……..25

Практичне заняття 4. Зміст шкільної валеологічної освіти.

Навчальна програма «Основи здоров'я» 1 – 4 кл……………………….29

Практичне заняття 5. Урок як основна форма організації

навчальних занять з основ здоров’я, валеології та

безпеки життєдіяльності……………………………………………….......33

Практичне заняття 6. Поняття фізичного розвитку та

його основні показники. Методика проведення

антропометричних вимірювань…………………………………….43

Практичне заняття 7. Методика організації позакласних та

позашкільних заходів з формування здорового способу життя.

Позашкільні навчальні заклади та валеологічне виховання………….....53

Практичне заняття 8. Валеологічні основи раціонального

режиму дня школярів………………………………………………….....62

Практичне заняття 9. Визначення індивідуального рівня

здоров’я школярів. Паспорт здоров’я. Функціональні проби

оцінки фізичної працездатності………………………………………….74

Практичне заняття 10. Валеологічні компоненти уроку

«Основи здоров’я»……………………………………………………......80

Тести до змістових модулів

Модуль 1. Загальні основи валеології…………………………………...87

Модуль 2. Теоретичні основи методики викладання основ

здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності……………………….89

Модуль 3. Методика викладання основ

здоров’я та здоров’язбережувального виховання учнів……………….91

Модуль 4. Форми організації здоров’язбережувальної

освіти та виховання………………………………………………………93

Модуль 5. Зміст освіти та методика викладання окремих тем

з предметів «Основи здоров’я», «Валеологія»,

«Безпека життєдіяльності»………………………………………………95

Залік (тестування) ………………………………………………………97

Питання до самоперевірки ……………………………………...........102

Глосарій валеологічних термінів ……………………………............105

Додатки ………………………………………………………………….117

Додаток 1. Прислів’я про здоров'я........................................................117

Додаток 2. Приклади стандартних уроків …………………………….....118

Додаток 3. Приклади нестардатних уроків... ………………………… …124

Додаток 4. Релаксаційна стежина «ЛікЕП»…………………………..129

Додаток 5. Інтерактивні методи навчання …………………………….....130

Додаток 6. Функції навчальної діяльності вчителя валеології….......142

Додаток 7. Відповіді на тест РРД…………………..………………....142

Додаток 8. Відповіді на змістові модулі………….………………......142

Додаток 9. Значення рухливих ігор у формуванні

гармонійно розвиненої особистості……………………………………143

Додаток 10. Ігри на стежині «Здоров’я»……………………………...161

Додаток 11. Схема вікової періодизації онтогенезу

людини (А. А. Маркосяном, 1968)...........................................................164

Література ……………………………………………………...............168

Передмова

Розвиток сучасного суспільства супроводжується зміною всіх сторін його життя, що змушує по-новому, ширше поглянути на проблему здоров’я. На думку фахівців, здоров’я людей, тривалість життя є показником соціально-економічного благополуччя країни.

Інтерес до проблеми здоров’я особистості ніколи не спадав, а навпаки, істотно зростав у зв’язку зі вступом нашого суспільства в нову, надзвичайно відповідальну стадію свого історичного розвитку, принципова новизна якої пов’язана з глобальними змінами в соціально-економічній сфері країни. Це викликає необхідність здійснення якісних перетворень в усіх сферах суспільного життя, у тому числі в системі освіти, що забезпечить швидкі темпи прогресивного розвитку суверенної України.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки поряд із проблемами впровадження інноваційних технологій, методів і форм організації навчально-виховного простору, надзвичайно важливим завданням освіти в Україні є формування фізичного, психічного та духовного здоров’я підростаючого покоління.

Сьогодні в педагогічних ВНЗ до природничо-наукового циклу введено валеологію – нову психолого-педагогічну, світоглядну дисципліну, мета якої полягає у формуванні культури здоров’я студентів.Наступним кроком стало введення методики навчання валеології, основ здоров’я та безпеки життєдіяльності.

Усе вище зазначене дозволяє стверджувати, що вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, загальнокультурну, практичну підготовку фахівця початкової школи, що визначатимуть темпи і рівень науково-технічного та соціального прогресу, сприятимуть утвердженню гуманістичних ідеалів, норм людського співжиття, формуванню позитивної мотивації до здорового способу життя, інтерес та піклування за власне здоров’я.

Валеологічна освіта є складовою вищої й середньої освіти, на яку покладається завдання формування валеологічного мислення, навчання осмислювати валеологічні поняття, формування здорового способу життя, збереження, зміцнення та відтворення власного здоров’я.

· вивчення студентами методики навчання валеології, основ здоров'я та безпеки життєдіяльності з урахуванням вікових особливостей, із застосуванням оздоровчих освітніх технологій;

· оволодіння знаннями з основ здоров'я, валеології та безпеки життєдіяльності;

· надбання необхідних знань у сфері методики навчання валеології, основ здоров'я та БЖД;

· прищеплення вмінь інтегрувати на практичних заняттях з методики навчання валеології знання, отримані під час вивчення психолого-педагогічних, медико-біологічних наук;

· ознайомлення зі здоров'язбережувальними освітніми технологіями;

· застосовування інтерактивних методів навчання.

До реалізації цих завдань майбутніх вчителів початкової школи має підготувати навчальний курс «Методика навчання валеології, основ здоров’я та безпеки життєдіяльності».

Методика навчання валеології, основ здоров’я та безпеки життєдіяльності є галуззю педагогічної науки, яка безпосередньо прокладає міст від теорії до практики і поєднує знання з науки про здоров’я, безпеку життя та діяльності людини, педагогіки, психології та прийоми найбільш економного навчання школярів.

Особливість методики проведення уроків з основ здоров'я у початковій школі полягає в тому, що оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями потребує багаторазового вправляння, насамперед у процесі групової взаємодії. Тому необхідно навчити студентів організації практичної, ігрової, індивідуальної та колективної діяльності учнів, що базується на суб’єкт-суб’єктній взаємодії вчителя зі школярами і дітей між собою. Такий підхід отримав назву «освіта на основі набуття життєвих навичок» (ООЖН) і характеризується застосуванням інтерактивних методів навчання, що забезпечує ефективне засвоєння учнями навчального матеріалу і відпрацювання ними поведінкових навичок.

Особливістю структури уроків з основ здоров’я має бути гнучкість, органічне поєднання навчально-пізнавальної та оздоровчо-рухової діяльності учнів, використання різних видів діалогу, групової співпраці, емоційність і доступність навчального матеріалу, його унаочнення.

Практичні роботи студенти виконують у практично-дієвій формі. Для досягнення мети заняття вони повинні опрацювати рекомендовану літературу, виконати запропоновані завдання та самостійну роботу. Обов'язковим є виконання індивідуального навчального проекту, до якого входять:

· план-конспект стандартного уроку з «Основ здоров'я» (1 – 4 клас, на вибір);

· план-конспект нестандартного уроку з використанням інноваційних методів (елементів);

· комплект дидактично-наочного матеріалу (фізкультхвилинки, дидактичні ігри, прислів'я та приказки про здоров'я та безпеку життєдіяльності, власноруч складений глосарій валеологічних термінів, презентації);

· обов'язково подається електронний варіант.

Методичні рекомендації до практичних занять з навчальної дисципліни «Методика навчання валеології, основ здоров'я

та безпеки життєдіяльності в початковій школі»

Тематичний план навчального модуля

Рейтингова оцінка засвоєння навчального матеріалу

Практичне заняття № 1

Тема. Нормативно-правова база формування здорового способу життя і безпечної поведінки у дітей та підлітків через систему шкільної освіти

Мета: поглибити і закріпити знання з нормативно-правової бази предметів валеологічного спрямування..

Матеріали та обладнання: Конвенція про права дитини, Конституція України, Державний стандарт початкової загальної освіти, Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді.

Хід роботи

Теоретична частина

Конвенція ООН про права дитини

Конвенція була прийнята та відкрита для підписання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Документ було ратифіковано 191 країною світу. В Україні Конвенція набула чинності з 27 вересня 1991 року.

В нашій країні не існує спеціального законодавства для неповнолітніх, і їх права виділені окремими статтями Сімейного, Цивільного, Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів України, а також регулюються окремими законами, такими як закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». Різні державні інституції та міністерства покликані відповідати за дотримання прав дитини в Україні. Багато зусиль також докладають громадські організації, які працюють на терені захисту прав дитини.

Конвенція ООН про права дитини знайшла своє відображення у чинному законодавстві України.

Конвенція містить 54 статті. Всі права можуть бути класифіковані за певними принципами. Всі діти рівні у своїх правах і мають право на життя; піклування і турботу; достатнє та здорове харчування; освіту; медичну допомогу; розваги; захист від економічної експлуатації та примусової праці; захист від будь-якої роботи, яка може бути небезпечною для їх здоров’я; захист від сексуальної експлуатації та ін..

Конституція України

Головним законодавчим актом України є Конституція, цілий ряд статей якої стосується питань безпеки життєдіяльності, зокрема:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 43. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці… Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Державний стандарт початкової загальної освіти

Загальні положення

Цей Державний стандарт початкової загальної освіти розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка варіативних програм і підручників.

Освітня галузь «Здоров’я і фізична культура»

Метою освітньої галузі «Здоров’я і фізична культура» є формування здоров’язбережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

формування в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, фізичну культуру, фізичні вправи, взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

формування та розвиток навичок базових загально-розвивальних рухових дій;

розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до власного здоров’я і займатися фізичною культурою, удосконалювати фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров’я;

виховання в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

набуття учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров’я;

використання у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного здоров’я та здоров’я інших людей.

Здоров’язбережувальна компетентність як ключова формується на міжпредметному рівні за допомогою предметних компетенцій з урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів початкових класів.

Здоров’язбережувальна компетентність формується шляхом вивчення предметів освітньої галузі «здоров’я і фізична культура» і передбачає оволодіння учнями відповідними компетенціями.

З урахуванням мети і завдань зміст освітньої галузі визначається за такими змістовими лініями: здоров’я і фізична культура.

Концепція формування позитивної мотивації

на здоровий спосіб життя у дітей та молоді

Поняття «здоровий спосіб життя» розглядається у співвідношеннях тріади: здоров’я – здоровий спосіб життя – культура здоров’я.

Здоров’я за визначенням ВООЗ – це стан повного фізичного, душевного (духовного) та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров’я розглядається не лише як ресурс, а як мета життя. За Національною програмою «Діти України» визначено чотири аспекти здоров’я: фізичне, психічне, духовне, соціальне.

Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та покращення здоров’я людей.

Результатом сформованості здорового способу життя є культура здоров’я як інтегративна якість особистості і показник вихованості, що забезпечує певний рівень знань, умінь і навичок формування, відтворення та зміцнення здоров’я і характеризується високим рівнем культури поведінки стосовно власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

Практична частина

Завдання № 1. Ознайомитися з Конвенцією про права дитини та законспектувати основні статті, що гарантують здоров’я, безпеку життя та здоров’я дитини (ст.ст. 6, 18, 19, 20, 23, 24, 26, 27, 31, 33, 37). Знати сутність основних статей.

Завдання № 2. Ознайомитись з Конституцією України та законспектувати основні статті, що гарантують здоров’я, безпеку життя та здоров’я людини (ст.ст. 3, 16, 21, 27, 48, 49, 50, 52). Знати сутність основних статей.

Завдання № 3. Ознайомитись із Державним стандартом початкової загальної освіти та коротко законспектувати. Знати сутність основних положень Державного стандарту.

Завдання № 4. Ознайомитися з Концепцією формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в дітей і молоді та коротко законспектувати. Знати сутність Концепції.

Контрольні запитання

1. Законодавчі документи, що гарантують безпеку здоров'я, життя та діяльності.

2. Основні статті Конвенції про права дитини, що гарантують безпеку здоров'я, життя та діяльності дитини.

3. Основні статті Конституції України, що гарантують безпеку здоров'я, життя та діяльності дитини.

4. Розкрити сутність Концепції формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в дітей і молоді.

Рекомендована література

1. Конвенція ООН про права дитини. – К.: ТМ ПрінтІксПрес, 1999. – 32 с.

2. Конституція України, 1996.

3. Закон України “Про охорону здоров’я”. – Голос України. – № 238, 1992.

4. Закон України "Про загальну середню освіту" / Урядовий кур'єр. – 1999. – №125 – 126. – С. 5 – 6.

5. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. – № 462 (Офіційний вісник України), 2011. – № 33, ст. 1378.

6. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді. № 605, 21.07.2004 р. МОН України. – С. 3 – 10.

7. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002. – К., 2003. – С. 39 – 47.

8. Формування здорового способу життя молоді: стан, проблеми та перспективи. – Київ, 2003. – С. 9 – 36.

Практичне заняття № 2

Тема. Валеологія – наука про здоров’я людини

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми; знати об'єкт, предмет та основні завдання курсу «Валеологія».

Матеріали та обладнання: підручники, рекомендована література, реферати, Інтернет ресурси.

План

Теоретична частина

Згідно з прийнятим у 1998 р. міжнародним документом «Політика досягнення здоров’я для всіх у ХХІ столітті» всі держави-члени Євробюро ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я) – у тому числі й Україна, мають здійснювати політику формування здорового способу життя населення, особливо молоді. Серед найважливіших стратегічних завдань національних програм «Освіта (Україна ХХІ століття)» і «Діти України» було визначено всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров’я, а одним із пріоритетів державної політики в освіті – формування здоров’я нації через освіту.

Реалізація цього завдання здійснюється завдяки впровадженню у навчальний процес предметів валеологічного спрямування. Кабінетом Міністрів України (постанова від 23 листопада 2011 р. № 1392) затверджено Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, де визначено сім освітніх галузей, одна з яких – «Здоров'я і фізична культура» – передбачає формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я як до найвищої соціальної і особистої цінності, сприяє їх фізичному розвитку і формує основи здорового способу життя. Обов’язковими предметами цієї галузі є фізична культура та основи здоров’я з 5 по 9 класи 11-річної школи.

На сьогодні в Україні спостерігається загальна тенденція погіршення стану здоров’я населення в цілому та дітей і молоді зокрема. Населення потерпає від масових інфекційних захворювань. Туберкульоз, СНІД та хвороби, що передаються статевим шляхом, набули сьогодні статусу соціально небезпечних. За останнє десятиріччя поширення сифілісу серед дівчат-підлітків 15–17 років збільшилось у 31,2 рази, у хлопчиків-юнаків – у 20,2 рази. Загрозливих масштабів набирає епідемія ВІЛ/СНІДу. За даними офіційної реєстрації в Україні понад 83 тисяч дорослих і дітей інфіковано вірусом імунодефіциту. За експертними оцінками у 2010 році в Україні жило з ВІЛ/СНІДом від 580 до 1400 тисяч людей. За останні два роки кількість споживачів наркотичних засобів та психоактивних речовин подвоїлась. До того ж вік наркозалежної молоді має тенденцію до омолодження. На обліку перебуває близько 115 тис. неповнолітніх у віці 15–17 років як залежні від алкоголю. Кожен третій підліток 12–14 років та кожний другий п'ятнадцятирічний палить. Низькою залишається сексуальна культура молодих людей, що негативно впливає на стан їх репродуктивного здоров’я.

Ще в 90-х роках минулого століття в Україні було прийнято «Концепцію неперервної валеологічної освіти» (1994 р.), яка визначила одним із головних стратегічних завдань формування освіченої творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я, забезпечення пріоритетного розвитку людини. Обов’язковим компонентом системи національної освіти мають бути знання про формування, збереження і зміцнення здоров’я, гігієнічне виховання населення. Цей компонент робить можливим урахування валеологічних вимог до всього змісту освіти, формування валеологічної свідомості громадян України, культури здоров’я особистості. Інтегральна характеристика здоров’я особистості і суспільства включає в себе фізичні, психічні, духовні та соціальні складові. Валеологія є інтегрованою системою знань, які вона виокремлює з таких наук як українознавство, філософія, соціологія, біологія, анатомія та фізіологія людини, екологія, фахова та народна медицина, історія тощо. У Концепції визначається поняття «валеологічні знання» як знання про здоров’я людини, умови та способи його формування, збереження, зміцнення та передачі наступним поколінням з урахуванням природних, соціальних, національних та індивідуальних особливостей. Там же визначено основну мету неперервної валеологічної освіти в Україні – збереження і зміцнення здоров’я українського народу шляхом формування валеологічного світогляду, виховання свідомого та дбайливого ставлення до власного здоров’я як головної умови реалізації творчого і фізичного потенціалу особистості.

Проблеми освіти в галузі здоров’я покликаний на сьогодні вирішувати відносно новий напрямок у науці про здоров’я – валеологія. Валеологія як самостійна наука про здоров’я людини існує лише два з половиною десятиріччя, якщо точкою відліку вважати 1980 рік, коли вперше в монографії «Ліки для здорових» І. І. Брехман використав термін «валеологія», розуміючи під ним науку про здоров’я здорових. Взявши за основу латинське слово «valeo» – «бути здоровим», автор дав життя терміну. В 1987 року виходить його монографія «Вступ до валеології – науки про здоров'я», у якій він дає визначення «валеологія» і стверджує, що наука про здоров’я не повинна обмежуватися однією медициною, а має бути інтегративною, формуючись на основі медицини, екології, біології, психології, педагогіки та інших наук.

Валеологія – наука про закономірності та механізми формування, збереження, зміцнення та відновлення здоров’я людей і передачі його нащадкам.

Об’єктом валеології є практично здорова людина або людина в стані передхвороби (третьому стані) з усім безмежним різноманіттям її психофізіологічного, соціокультурного й інших аспектів існування.

Предметом валеології є індивідуальне здоров’я та резерви здоров’я людини.

Основна мета валеології – максимальна реалізація успадкованих механізмів і резервів життєдіяльності людини та підтримка на високому рівні адаптації організму до умов внутрішнього та зовнішнього середовища; збереження й корекція функцій систем організму з урахуванням його індивідуальних фізіологічних особливостей.

Валеологія як наука вирішує ряд завдань:

· дослідження та кількісна оцінка стану здоров’я та резервів здоров’я людини;

· формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

· збереження, зміцнення здоров’я та резервів здоров’я людини через залучення до здорового способу життя.

Методами дослідження валеології є кількісна і якісна оцінка здоров’я особистості та дослідження шляхів підвищення резервів здоров’я, яке включає пошук засобів, методів і технологій формування мотивації на здоровий спосіб життя.

Валеологія принципово відрізняється від інших наук, які вивчають стан здоров’я особистості. Вона вивчає здоров’я здорової людини, а, наприклад, медицина – хвороби та хвору людину. У валеології сформовано декілька наукових напрямів, що включають її власні предмети дослідження. У медицині – це механізми індивідуального здоров’я, можливості керування цими механізмами, у педагогіці – закономірності залучення особистості до процесу формування власного здоров’я.

Поняття «валеологізація освітнього середовища та навчального процесу» було сформульовано М. К. Смирновим. На його думку, до складу цього поняття входить «валеологізація культури здоров’я та формування здоров’язберігаючих умов у навчальному закладі» (1995 р.).

Валеологічне виховання – це процес формування ціннісно-зорієнтованих настанов на здоров’я та здоровий спосіб життя як невід’ємних часток життєвих цінностей та загальнокультурного світогляду.

Результатом валеологічного виховання є валеологічна культура, яка передбачає знання гігієнічних, генетичних, фізіологічних і психологічних можливостей, методів і засобів контролю, збереження та зміцнення власного здоров’я, вміння розповсюджувати валеологічні знання серед оточуючих.

Валеологічна культура – це історично визначений рівень розвитку вмінь та навичок, що сприяють збереженню, зміцненню та відновленню здоров’я людини, реалізації з цією метою внутрішніх резервів її організму. Валеологічна культура відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, орієнтованих на формування як індивідуального, так і суспільного здоров’я.

Проблема валеологічного виховання та формування валеологічної культури (насамперед дітей та молоді) набуває пріоритетності у діяльності органів державної влади, соціальних інституцій, причетних до виховання особистості, здорової фізично, духовно та психічно. Теоретико-методологічні та науково-практичні засади цієї проблеми активно розробляються вченими-педагогами, психологами, соціологами, медиками.

«Турбота про людське здоров’я, а тим більше про здоров’я дитини, – наголошував В. О. Сухомлинський, – це не просто комплекс санітарно-гігієнічних норм і правил, не зведення вимог до режиму, харчування, праці, відпочинку. Це, перш за все, турбота про гармонійну повноту всіх фізичних і духовних сил».

Головні принципи валеологічної освіти узгоджуються із загальними принципами дидактики і відбивають специфічні особливості освіти в цій галузі. Це безперервність, інтеграція, гуманізація, взаємозв’язок знань і практичної діяльності, розкриття глобальних, регіональних і локальних валеологічних проблем.

Метою безперервного валеологічного виховання та освіти є підвищення рівня фізичного, психічного й духовного здоров’я української нації через створення пріоритетної культури здоров’я – позитивного результату ведення здорового способу життя, що забезпечує єдність фізичного, психічного, духовного і соціального розвитку особистості.

Ситуація, яка склалася на сьогодні в Україні, визначається як демографічна катастрофа, що виявляється не тільки в депопуляції, а також у різкому погіршенні фізичного, психічного і духовного здоров’я саме підростаючого покоління. Причини цього – не тільки соціально-економічна криза, спричинена політикою ринкового фундаменталізму. Вони найбільш обумовлені способом життя більшої частини населення й пов’язані з відривом від природи, гіподинамією, палінням, систематичним зловживанням алкоголем та іншими наркотиками. «Валеологія – наука про індивідуальне здоров’я. Вона, – пише В. П. Петленко, – являє собою межову царину знань на стику медицини, педагогіки, генетики, фізіології, соціології, демографії, антропології, гігієни, психології, сексології та ряду інших наук».

Складна екологічна ситуація негативно впливає на стан здоров’я молодого покоління. Екологічні проблеми тісно переплітаються з проблемами валеології. Особливу тривогу викликає значне збільшення кількості дітей із функціональними й органічними захворюваннями та генетичними вадами. Більше половини випускників загальноосвітніх навчальних закладів за станом фізичного та психічного здоров’я не відповідає вимогам армійської служби та професійної діяльності. На стику цих наук утворився новий напрямок – еколого-валеологічний, який вивчає взаємозв’язок між екологічним станом довкілля і здоров’ям людини.

Основні поняття предмета валеології

Здоров'я. Згідно з визначенням, що існує, здоров'я – це природний динамічний стан організму, який характеризується його самоврівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Іншими словами, як проголошує статут Всесвітньої організації охорони здоров'я, «здоров'я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя».

Природа наділила людину досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Проте здоров'я слід розглядати не в статиці, тобто як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.

Рівновага людини з навколишнім світо м – це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан передбачає сприятливе поєднання умов життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних (культура, побут, суспільно-виробничі відносини).

Внутрішня рівновага організму людини – це рівновага збалансованих систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної врівноваженості та духовної цілісності особистості.

Фізичний аспект здоров'я передбачає оптимальне, тобто без істотних відхилень, функціонування всіх систем організму людини (серцево-судинної, дихальної, м'язової та ін.). При цьому поняття «фізичне здоров'я» пов'язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною витривалістю, високим рівнем працездатності.

Психологічний аспект здоров'я – це збалансованість психічних процесів та їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Соціальний фактор і здоров'я. Розуміння здоров'я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і суспільства.

Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров'ї громадян, оскільки тільки здорові його члени зможуть принести максимальну користь для його розвитку.

Духовний аспект здоров'я передбачає розуміння нами цілісності особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума й у спілкуванні з оточуючими. Невід'ємною частиною духовного здоров'я людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність, доброзичливість, порядність, терпимість.

Хвороба. Поняття «хвороба» визначається як порушення життєдіяльності організму під впливом шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.

Виникнення хвороби у людини – наслідок впливу на організм шкідливих природних і соціальних факторів.

Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість організму особистості до досить складного комплексу умов життя. Він включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут, суспільно-виробничі відносини тощо), а також умови проживання індивіда.

Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до покоління.

Допомогти організму боротися із хворобою може лікар і сама особистість. Доречно нагадати слова стародавнього сирійського лікаря А. Фараджі, звернені до хворого: «Дивись, нас троє: я, ти і хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам удвох буде легше подолати її».

«Третій стан» (передхвороба). Здоров'я і хвороба – це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан – це передхвороба, або «третій стан». Більша частина населення планети знаходиться у «третьому стані», який можна розглядати як передумову до хвороби.

Найбільше людей перебуває у «третьому стані» через неправильне харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя. Дія різних несприятливих факторів виявляється насамперед у зміні загального стану, самопочуття і працездатності, а не в захворюванні. Саме такі зміни в організмі і є проявом «третього стану», або передхвороби.

Якщо хвороба триває впродовж декількох діб, тижнів, місяців і довше, «третій стан» може зберігатися роками, десятиліттями і навіть усе життя. При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізичних можливостей, закладених природою.

Одне із завдань предмета, що вивчається нами, – це навчитися запобігати передхвороби, розпізнавати й усувати її.

Здоровий спосіб життя. Дуже велике значення для здоров'я людини має її спосіб життя, який вона може і має будувати на позитивному досвіді старшого покоління.

Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров'я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й обов'язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків, алкоголю, тютюну. При цьому велике значення має правильний вибір індивідуальних оздоровчих систем або їхнє поєднання та практичне використання з метою зміцнення здоров'я (самомасаж, загартовування, дихальні вправи, аутогенне тренування тощо).

Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та зміцнення здоров'я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові особистості, успішному навчанню.

Спосіб життя впливає й на фізичний стан здоров'я людини. Оптимальний руховий режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує високий рівень функціонування систем організму. Це, у свою чергу, є умовою високої працездатності людини. На фізичне здоров'я позитивно впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших чинників, які зумовлюють позитивне функціонування організму.

Здоровий спосіб життя людини, позитивно впливаючи на стан її здоров'я, на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру (наприклад, волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інші якості, полегшує переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров'я. Підтриманню такого рівня сприяє, наприклад, релаксація, аутогенне тренування, метод словесно-образного емоційно-вольового управління станом людини.

Здоровий спосіб життя людини допомагає їй зрозуміти, у чому полягає сенс життя. Він виховує певною мірою співчуття, доброзичливість, терпимість до оточуючих.

Здоровий спосіб життя також сприяє самореалізації особистості. Спосіб самореалізації індивіда залежить від його устремлінь, а також від шкали моральних цінностей, яка склалася в його уяві.

Вчений І. П. Павлов стверджував: «Здоров'я – це безцінний дар природи, воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов праці, харчування, її звичок».

Практична частина

Завдання 1. Підготовити реферати та повідомлення з теми заняття. Перелік орієнтовних тем:

1. Валеологія як наука й навчальний предмет.

2. Валеологія в системі наук про здоров’я людини.

3. Проблема здоров'я в житті сучасного суспільства.

4. Фактори здоров'я людини.

5. Здоров'я і хвороба.

6. Стратегія й тактика оздоровлення підростаючого покоління.

7. Категорія «здоров’я» в контексті кінцевої мети валеологічного виховання.

8. Складові здорового способу життя, їх значення для здоров'я.

9. Чинники ризику та їхнє значення для збереження здоров'я.

10. Стан здоров'я населення України.

11. Вплив на стан здоров'я дитини соціальних та екологічних чинників.

12. Концепція неперервного валеологічного виховання й освіти.

Завдання 2. Обговорення рефератів та повідомлень на тему «Валеологія – наука про здоров’я людини»

Завдання 3. Завести зошит-словник, де записувати визначення основних понять із курсу методики навчання валеології, основ здоров'я та БЖД (глосарій валеологічних термінів).

Контрольні запитання

1. Валеологія: взаємообумовленість завдань та предмету вивчення.

2. Об’єкт і предмет валеології.

3. Головна мета валеології.

4. Закономірності та рушійні сили розвитку особистості.

5. Основні поняття (категорії) валеології: здоровий cпociб життя, здоров'язбережувальне виховання.

6. Культура здоров'я.

7. Здоровий cпосіб життя вчителя як взірець для наслідування.

Рекомендована література

1. Валеологія: навч. посіб. для студ. ВНЗ: у 2 ч. / В. І. Бобрицька, М. В. Гриньова та ін.; [за ред. В. І. Бобрицької]. – Полтава: Скайтек, 2001. – Ч.1. – С. 7 – 20.

2. Валецька Р. О. Основи валеології: підруч. / Р. О. Валецька. – Луцьк: Волинська книга, 2007. – С. 12 – 35.

3. Горащук В. П. Валеологія:підруч. для 10 – 11-х кл. серед. загальноосвіт. шк. / В. П. Горащук. – К.: Генеза, 1999. – С.4 – 14.

4. Іващук Л. Ю. Валеологія: навч. посіб. / Л. Ю. Іващук. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – С. 21 – 51.

5. Казин Э. М. и др. Основы индивидуального здоровья человека. Введение в общую и прикладную валеологию: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / Є. М. Казин, Н. Г. Блинова, Н. А. Литвинова. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – С. 8 – 40.

6. Медико-біологічні основи валеології: нав. посіб. для студ. ВНЗ [під ред. П. Д. Плахтія]. – Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський ДПУ, інф.-видавничий відділ, 2000. – С. 3 – 5.

7. Микитюк О. М. та ін. Екологія людини: підруч. / О. М. Микитюк, О. З. Злотін, В. М. Бровдій – Харків: ХДПУ, “ОВС” 2000. – 2-е вид. – С. 22 – 32.

8. Царенко А. В. Валеологія: підр. для 8 – 9 кл. серед. загальноосвіт. шк. / А. В. Царенко, Г. Ф. Яцук. – К.: Генеза, 1998. – С. 5 – 42.

Практичне заняття № 3

Тема. Методи та форми активного навчання здорового способу життя на засадах розвитку відповідних навичок

Мета: поглибити і закріпити знання з теми, засвоїти основні методи активного навчання здорового способу життя.

Матеріали та обладнання: методичні розробки та література з цієї теми.

Хід роботи

Теоретична частина

Завдання вчителя основ здоров’я полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб школяр не тільки засвоїв необхідні знання, а й набув потрібних умінь та навичок. Знання є не самоціллю, а інструментом для досягнення певної мети.

За умови правильної організації навчально-виховного процесу предмети «Основи здоров’я», «Валеологія» та «Основи безпеки життєдіяльності» дають можливість учням виявити індивідуальність, навчитися висловлювати власну думку і відстоювати її, працювати у групі і приймати особисте рішення, виховує впевненість у собі і прищеплює повагу до інших.

Оскільки названі вище предмети вимагають передусім набуття практичних навичок в умовах класно-урочної системи, учитель опиняється у складному становищі.

По-перше, натаких уроках він має створити мікроклімат, що спонукатиме учнів думати і шукати відповіді, діяти індивідуально і працювати в команді. Він також має докласти зусиль для встановлення конструктивних відносин з учнями.

По-друге, досвідчений педагог має впорядкувати свої знання щодо методів організації активної діяльності школярів на уроці, а молодий фахівець – оволодіти цим багатим методичним досвідом. Лише знаючи можливості кожного методу, кожної форми організації уроку, можна спланувати й ефективно провести заняття.

По-третє, вчитель може запрошувати на уроки фахівців, які мають безпосереднє відношення до теми заняття. Однак вчитель має пам’ятати, що саме він повинен ставити мету уроку і окреслити коло питань, які підлягають розгляду. За всіх обставин учитель – режисер уроку і тоді, коли він сам його проводить, і коли запрошує фахівців.

При вивчені кожної теми предмету вчитель має:

· чітко усвідомити мету вивчення матеріалу, що розглядатиметься на уроці;

· визначити обсяг матеріалу, що підлягає розглядові, форми і методи ефективного його подання;

· окреслити вміння та навички, які потрібно формувати в учнів протягом уроку;

· аналізувати рівень засвоєння школярами навчального матеріалу і вчасно проводити корекцію застосування знань.

Активні форми проведення занять

Зазвичай активне навчання поділяють на неімітаційне й імітаційне. До неімітаційного належать: шкільна лекція, семінари, консультації, дискусії, олімпіади, конкурси тощо, під час яких учитель може отримати інформацію про рівень знань учнів і спроектувати корекційні заходи.

Імітаційні форми уроку слід поділити на два види: ігрові та неігрові.

До імітаційних неігрових форм уроків належать: урок-аналіз конкретних ситуацій, урок-практикум, інтегрований урок.

До імітаційних ігрових форм належать навчальні ігри (ділові, рольові), ігрове проектування.

Практична частина

Завдання № 1. Розглянути застосування активних форм занять на уроках «Основи здоров’я», «Валеологія» та «Основи безпеки життєдіяльності» (урок – шкільна лекція, уроки-дискусії, урок-практикум, уроки-консультації, урок-конференція тощо).

Завдання № 2. Розробити схему управління процесом навчання основ здоров’я, спрямовану на освіту, розвиток і виховання особистості кожного школяра.

Завдання № 3. Покажіть стрілками взаємодію між учителем та учнями в процесі засвоєння змісту навчального предмету.

Завдання № 4. Розробити схему взаємозв'язку між методами та формами активного навчання основ здоров'я (вказати основні методи та форми).

Завдання № 5. Коротко опишіть основні функції діяльності вчителя валеології початкових класів та заповніть схему (рис. 1). Дивись додаток 6.

Рис. 1. Функції навчальної діяльності вчителя валеології

Контрольні запитання

1. Що повинен знати та вміти вчитель початкової школи при вивченні предмету «Основи здоров'я»?

2. Охарактеризувати активні форми проведення занять (неімітаційні, імітаційні) та навести приклади.

3. На конкретних прикладах показати імітаційні форми проведення занять.

4. Які основні функції характерні для навчальної діяльності вчителя валеології?

5. Назвати та охарактеризувати основні структурні компоненти управління процесом навчання на уроках валеологічного спрямування.

Рекомендована література

1. Бібік Н. М. та ін. Інтегрований курс "Основи здоров'я". Програма 3 – 4 класи / Н. М. Бібік, Т. Є. Бойченко, Н. С. Коваль, О. І. Манюк // Початкова школа. – 2003. – № 2. – С. 43 – 49.

2. Бібік Н. М. та ін. Основи здоров'я: підручник для 2 кл. / Н. М. Бібік, Т. Є. Бойченко, Н. С. Коваль, О. І. Манюк. – К.: Навч. книга, 2003. – 96 с.

3. Бібік Н. М. та ін. Основи здоров'я: підручник для 3 кл. / Н. М. Бібік, Т. Є. Бойченко, Н. С. Коваль, О. І. Манюк. – К.: Навч. книга, 2003. – 111 с.

4. Бібік Н. М. та ін. Основи здоров'я: підручник для 4 кл. / Н. М. Бібік, Т. Є. Бойченко, Н. С. Коваль, О. І. Манюк. – К.: Навч. книга, 2004. – 143 с.

5. Бойченко Т. Є. Основи здоров'я: підручник для 1 кл. / Т. Є. Бойченко, О. Я. Савченко. – К.: Навч. книга, 2002. – 96с.

6. Шахненко В. І. Азбука "Основ безпеки життєдіяльності" (змістові лінії, теоретичні положення, таблиці, схеми): наук.-метод. посіб. для вчителів середніх закладів освіти / В. І. Шахненко, Є. О. Цуканова. – Харків: Геліос, 2003. – С. 4 – 22.

7. Цимбал Н. М. Основи здоров’я. 1 клас: посіб. для вчителя / Н. М. Цимбал. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 160 с.

8. Цимбал Н. М. Основи здоров’я. 2 клас: посіб. для вчителя / Н. М. Цимбал. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 160 с.

9. Цимбал Н. М. Основи здоров’я. 3 клас: посіб. для вчителя / Н. М. Цимбал. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 160 с.

10.Цимбал Н. М. Основи здоров’я. 4 клас: посіб. для вчителя / Н. М. Цимбал. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 160 с.

11.Цимбал Н. М. Основи здоров’я. 5 клас: посіб. для вчителя / Н. М. Цимбал. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 160 с.

Практичне заняття № 4

Тема. Зміст шкільної валеологічної освіти. Навчальна програма «Основи здоров'я» 1-4 кл.

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми;ознайомитися з програмою «Основи здоров’я» для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів; знати структуру і основні розділи програми, вміти користуватися програмою під час підготовки до уроків з основ здоров'я.

Матеріали та обладнання: програма «Основи здоров’я» 1 – 4 класи загальноосвітніх навчальних закладів.

Хід роботи

Теоретична частина

Реалізація завдання щодо формування здорового способу життя здійснюється завдяки впровадженню у навчальний процес предметів валеологічного спрямування. Кабінетом Міністрів України затверджені Державний стандарт початкової загальної освіти (постанова від 20 квітня 2011 р. № 1378) і Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (постанова від 23 листопада 2011 р. № 1392), де визначено сім освітніх галузей, одна з яких – галузь «Здоров’я і фізична культура» – передбачає формування в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я як до найвищої соціальної й особистої цінності, сприяє їхньому фізичному розвитку і формує основи здорового способу життя. Обов’язковими предметами цієї галузі є фізична культура та основи здоров’я з 1 по 9 класи 11-річної школи.

Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.

На основі Державного стандарту початкової загальної освіти Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка варіативних програм і підручників.

Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою.

Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожної дисципліни, умінь і навичок, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем з розподілом їх за семестровим навчанням.

Навчальна програма повинна мати:

· високий науковий рівень з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу;

· втілювати виховний потенціал;

· генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки валеології та безпеки життєдіяльності, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого і другорядного матеріалу з урахуванням вікових можливостей дітей;

· реалізувати міжпредметні зв’язки та ідею взаємозв’язку науки, практики з повсякденним життям;

· формування вмінь та навичок з валеології, основ здоров’я та безпеки життєдіяльності.

Навчальна програма є обов’язковим документом, що використовується вчителем для викладення певної дисципліни. Вона містить:

· мету і завдання вивчення навчальної дисципліни «Основи здоров’я», подається її стисла характеристика;

· короткий зміст розділів і тем, форми роботи (тип уроку, практичне заняття, самостійна робота) і контролю навчальних досягнень;

· науково-методичну літературу.

Загальнодидактичні вимоги до програми дисципліни

«Основи здоров’я» передбачають:

1) виділення вступного, тематичного, заключного уроків;

2) добре продуману систему взаємодії вчителя і учня на уроці;

3) активізацію пізнавальної діяльності учня на основі принципу проблемності.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень з урахуванням досягнень сучасної науки валеології та безпеки життєдіяльності.

Основні розділи навчальної програми з основ здоров’я:

- пояснювальна записка, яка містить мету та завдання з означеного предмету, а також ознаки процесу (організація навчання);

- зміст навчального матеріалу, поділений на розділи та теми із зазначенням кількості годин на кожну із них;

- обсяг знань, умінь і навичок;

- перелік обов’язкової літератури для учнів і методичної літератури для вчителів;

- критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодо кожного з видів роботи (навчальних досягнень).

Учитель має вміти:

- окреслити розгорнуту перспективу вивчення предмета в цілому, а також кожної теми і зв’язаних із ним питань із суміжних дисциплін;

- визначити психолого-педагогічну та методичну значущість кожної теми щодо предмета в цілому;

- дати розгорнутий перспективний план вивчення кожної теми та пов’язаних з нею питань;

- вибрати раціональну структуру заняття та визначити його композиційну побудову;

- чітко спланувати навчальний матеріал і роботу учнів для його засвоєння.

Практична частина

Завдання 1. Розглянути структуру програми «Основи здоров’я» 1-4 класи (за вибором програми одного з класів) і функціональне призначення її компонентів (пояснювальна записка, зміст (розділи і теми), обсяг знань, умінь та навичок, перелік обов’язкової літератури; критерії оцінювання).

Завдання 2. Скласти тематичний план предмету «Основи здоров’я» за схемою (табл. 1).

Таблиця 1.

Тематичний план предмету «Основи здоров'я»

Контрольні запитання

1. Що є обов’язковим документом, яким користується вчитель для викладення певної дисципліни?

2. Основні вимоги до навчальної програми.

3. Що повинна обов'язково містити навчальна програма?

4. З яких основних розділів складається навчальна програма «Основи здоров’я»?

5. Що передбачають загально-дидактичні вимоги до програми дисципліни «Основи здоров’я».

6. Вимоги до вчителя при роботі з навчальною програмою.

Рекомендована література

1. Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. – № 462 (Офіційний вісник України), 2011. – № 33, ст. 1378.

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.ПостановаКабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.

3. Навчальна програма «Основи здоров'я» 1-4 класи загальноосвітніх навчальних закладів. Автори програми:Бойченко Т. Є., Воронцова Т. В., Гнатюк О. В., Гозак С. В., Москаленко О. Л., Савченко В. А. – 2011. – 18 с.

4. Байбара Т. М. Методика навчання природознавства в початкових класах: навч. посіб. / Т. М. Байбара. – К.: Веселка, 1998. – 334 с.

5. Кашкарьов Г. В. Методика викладання економіки (в опорних схемах, таблицях та конспектах) / Г. В. Кашкарьов, Д. Д. Шило. – Бердянськ: БДПУ, 2004. – 178 с.

Практичне заняття № 5

Тема. Урок як основна форма організації навчальних занять

з основ здоров’я, валеології та безпеки життєдіяльності

Мета: поглибити і закріпити знання матеріалу теми;ознайомлення та вивчення основної форми організації начальних занять з предмета «Основи здоров’я» – уроку, системи підготовки вчителя до уроків.

Матеріали та обладнання: програма «Основи здоров’я» 1 – 4 класи, підручники «Основи здоров'я» (1 – 4 кл.), методичні розробки до підручників.

Хід роботи

Теоретична частина

У процесі валеологічного виховання молодших школярів і вивчення основ здоров’я застосовують різноманітні форми організації занять: уроки, валеологічно-оздоровчі заходи в режимі дня, заняття спортивних гуртків і секцій, ігри на свіжому повітрі, спортивні змагання тощо. Ці форми тісно переплітаються і становлять систему, яка забезпечує організовану роботу з формування позитивної мотивації до здоровог