"Слов’янській (зокрема українській) філософії треба ще чекати на свого великого філософа. Тоді те оригінальне, що може є в зародку у творах дотеперішніх слов'янських мисленників, виступить у весь зріст, відкривши глибини національного духу не лише передусім світом, а й перед самим народом".
(Д.Чижевський)
Уважно вчитайтесь у наведені фрагменти і визначіть, прихильником яких філософів був Д.Донцов. Якою мірою можна вважати його міркування виправданими? Оцініть їх історичну і сучасну значущість.
"Коли б ми хотіли кількома словами висловити цілковиту різницю між націоналізмом і народництвом, то ми знайшли б її в двох діаметрально протилежних світовідчуттях: світ, де панує воля, і світ, де панує інтелект. Два темпераменти: чин (дія) і контемпляція (споглядання), інтуїція і логіка, агресія і пасивність, догматизм і релятивність, віра і знання...".
(Д.Донцов)
"Зміцнювати нашу волю до життя, до влади, до експансії, − так означив я першу підставу націоналізму... До емоційності і фанатизму великих ідей, які рухають масами, треба додати ще одну їхню прикмету: "аморальність"... Коли я говорю про "аморальність" тих ідей, то розумію їх суперечність з буденною мораллю... Історія не знає рівності, як і природа; є там здібні і нездібні. Хто хоче забезпечити собі місце під сонцем, мусить довести свою здібність до цього. Права кожної нації на життя не існує, а коли б існувало, це було б найбільш неморальною річчю у світі...".
(Д.Донцов)
Кого має на увазі Д.Донцов, говорячи про провідну касту? Яким сучасним політичним терміном можна позначити таку касту? Чи є ви прихильником такого бачення суспільного життя?
"Щоб успішно поборювати зовнішні напасти й розривну роботу відосередніх сил суспільного організму зсередини, мусить член провідної касти влити сам не піддатися ніяким шкідливим впливам, які підточували б, ослабили або знищили його основну чесноту − його мужність... Бути невблаганним і твердим до себе, щоб бути невблаганним і твердим до ворожих спільнот зовнішнього світу і власної спільноти".
(Д.Донцов)
Завдання 10. Розв’яжіть кросворд.
| 1 | 2 | |||||||||||||||||
| 3 | 4 | 5 | ||||||||||||||||
| 6 | ||||||||||||||||||
| 7 | ||||||||||||||||||
| 8 | ||||||||||||||||||
| 9 | ||||||||||||||||||
| 10 | ||||||||||||||||||
По горизонталі ׃
4. Твір В.Мономаха.
6. Один з ключових моментів пізнання у Києворуських мислителів, острозьких книжників.
8. Автор «Слова про закон і благодать».
9. Шлях релігійно-містичного осягнення мудрості Бога.
10. Архімадрид, філософ, автор праці «Твір про всю філософію».
По вертикалі ׃
1. Одна з головних рис філософії Київської Русі.
2. Одна з основних ідей острозьких книжників.
3. Український гуманіст, автор передмови до Острозької Біблії.
5. Мандрівний філософ, засновник класичної доби в українській філософії.
6. Поняття, яке розвивалось у філософських системах Г.Сковороди і П.Юркевича.
7. Символічний світ у філософії Г.Сковороди.
9. Назва однієї з праць П.Юркевича.
Завдання 11. До кожного поняття з графи «Б», які відповідають поставленим Кантом питанням у графі «А».
| А | Б |
| 1. Патристика 2. Ісихазм 3. Агіографія 4. Кордоцентризм | а) увага до внутрішнього світу людини; б) група творів релігійно-філософського характеру; в) етико-аскетичне вчення про шлях людини до Бога через «очищення серця» сльозами; г) вчення перших християнських теологів, «отців церкви»; д) серце як основа осягнення світу. |
Порядок проведення заняття:
Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також виступи на підставі індивідуально виконаних рефератів.
На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
Список літератури
1. Філософія: Підручник для студентів-медиків / За ред. М.В.Попова, О.О.Закордонця.- Х.: ВПП „Контраст”, 2005. – 488 с.
2. Воловик В. Т. Вступ до філософії. Навчальний посібник. Запоріжжя, 2000.
3. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.Л., та ін. – 2-е вид.. – Либідь, 1994.
4. Горський В.С. Історія української філософії / Курс лекцій. – К., 1996.
5. Надольний І.Ф. Філософія. Навчальний посібник. – К., 2000.
Семінарське заняття № 10
Тема: «Сучасна світова філософія»
Філософія сьогодні є засобом критичного аналізу, усвідомлення найзначніших, універсальних процесів і проблем, від яких залежить розвиток сучасної цивілізації. Все більшого значення в осмисленні світу набуває принцип єдності протилежностей, їх гармонійного поєднання для усвідомлення загальнолюдських інтересів і цінностей, для відвернення загрози самознищення людства, для збереження життя на планеті.
Аналізуючи сучасний стан світової філософії, слід мати на увазі, що в існуючих концепціях знайшли специфічне відображення, по-перше, суперечності нинішнього суспільства і, по-друге, об'єктивні тенденції розвитку сучасного світу в цілому: проблеми людини, культури, глобальні проблеми і т.д. Тому основне завдання сучасної філософії - вивчення глибинних зрушень у культурі, динаміки співвідношень між різними її сферами (наука, технологія, політика, мораль та ін.) в усьому їх різнобарв'ї та суперечливій взаємодії різних пластів. Сучасна філософія містить у собі широкий спектр проблем і підходів до їх вирішення, насущні проблеми життя і, особливо, проблему людини. Можна виділити три ідеї, які мали вплив на філософську думку XX ст. По-перше, людина - це істота, яка володіє даром створювати символи. Жодна жива істота на землі не будує між собою і природою символічного середовища. Це здатна робити тільки людина (Е.Кассірер). По-друге, людина, отримавши відносну самостійність від природи, набула можливості саморозвитку, перевтілення (М.Шеллер). По-третє, спонтанність людської природи, здатність людини змінювати людське буття ніби знову відтворює саму людину не тільки духовно і екзистенціальне, а i як біологічний вид (Е.Фромм).
Сучасна філософія характеризується наявністю великої кількості різноманітних напрямків та шкіл зі своїми специфічними ідеями, принципами, підходами до реалій життя.
Сучасність у філософії має свій внутрішній масштаб. За звичкою, початком сучасного етапу вважають кінець XIX ст., коли з'явилися "некласичні" форми філософствування, що стали в Європі домінуючими на початку XX ст.
План
| 1. Характерні риси сучасної західної філософії, етапи її розвитку. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття. 2. Позитивізм, його історичні форми. 3. Проблема знання і мови у філософії. Неопозитивізм (Л. Вітгенштейн, В. Карнап, Б. Рассел). 4. Структуралізм (К. Леві-Строс, М. Фуко). 5. Герменевтика (Г.Гадамер, П. Ріккерте). 6. Екзистенціалізм та його різновиди. 7. Фрейдизм та неофрейдизм. 8. Персоналізм і неоперсоналізм. 9. Неотомізм. |
Мета вивчення теми: виділити і охарактеризувати основні періоди становлення сучасної філософії; здійснити критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ − початку ХХ століття; дати об’єктивну оцінку марксистській філософії, розкрити її структуру, проблеми; проаналізувати різновиди філософії екзистенціалізму, персоналізму, філософської антропології, філософські напрями томізму, неотомізму, фрейдизму, неофрейдизму; виявити зв’язок сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; осмислити значення сучасної філософії для власної теоретичної і практичної діяльності.
| Ключові терміни і поняття з теми:агностицизм, апріорні синтетичні судження, розсудок та розум, „річ у собі”, „річ для нас”, агностицизм, антиномії, трансцендентальний ідеалізм, абсолютна ідея, категоричний імператив, предмет та об’єкт, суб’єкт, „Я” – не „Я”, „філософія тотожності”, антропологічний принцип, діалектична логіка. |
Контрольні запитання
1. У чому найістотніша відмінність філософських течій кінця XIX − поч. XX ст. від класичної філософії?
2. У чому суть концепції «воля замість розуму» в некласичній філософії?
3. Назвіть основні напрями і школи сучасної світової філософії.
4. Дайте загальну характеристику позитивізму як філософсько-теоретичної і методологічної течії. Які історичні форми розвитку він проходить?
5. Що таке позитивізм і яка його проблематика?
6. Визначте філософсько-світоглядні засади «філософії життя».
7. У чому полягає метод феноменологічної редукції Е. Гуссерля?
8. Порівняйте герменевтику з класичною теорією пізнання.
9. Філософія екзистенціалізму, її витоки і сучасні форми.
10. Дайте загальну характеристику і визначте основні характерні особливості релігійної філософії.
Навчальні завдання
Завдання 1. Заповнивши кросворд по вертикалі, по горизонталі прочитаєте ім’я філософа, автора слів ׃ «Моє вчення чи погляд може бути виражено в двох словах ׃ природа і людина».
| 4 | |||||||
| 3 | 7 | ||||||
| 8 | |||||||
| 2 | 5 | ||||||
| 1 | 6 | ||||||
1. Французький філософ, представник структуралізму.
2. Німецький філософ, засновник філософської антропології.
3. Засновник психоаналізу.
4. Російський філософ, представник персоналізму.
5. Німецький філософ, автор твору «Втеча від свободи».
6. Одне з понять, яке аналізує А.Камю.
7. Об’єкт аналізу в герменевтиці.
8. Слово, яке у перекладі з грецької означає «рухоме повітря», «подих».
Завдання 2. Підберіть для понять з графи «А» близькі за змістом у графі «Б».
| А | Б |
| 1. Екзистенціалізм 2. Неопозитивізм 3. Психоаналіз | а) верифікація; б) гранична ситуація; в) несвідоме; г) екзистенція; д) сублімація; ж) фальсифікація. |
Завдання 3. Заповнивши правильно клітини по горизонталі, по вертикалі прочитаєте назву однієї з рис філософських течій ХХ ст.
| 1 | |||||||||||||||
| 2 | |||||||||||||||
| 3 | |||||||||||||||
| 4 | |||||||||||||||
| 5 | |||||||||||||||
| 6 | |||||||||||||||
| 7 | |||||||||||||||
| 8 | |||||||||||||||
| 9 | |||||||||||||||
| 10 | |||||||||||||||
| 11 | |||||||||||||||
| 12 | |||||||||||||||
| 13 |
1. Впевненість у здатності науки вирішити всі соціальні проблеми, ідеал науки як культурного еталону.
2. Датський філософ, що розробив поняття «екзистенція».
3. Французький філософ, автор роботи «Екзистенціалізм − це гуманізм».
4. Німецький філософ, один з основних представників філософської герменевтики.
5. Поняття в неопозитивізмі, що означає достовірний характер будь-якого знання.
6. Французький релігійний філософ, представник неотомізму.
7. Напрям філософської науки, в основі якого лежить переконання в можливості вирішення філософсько-методологічних проблем, ґрунтуючись лише на «позитивному» знанні.
8. Філософська течія, яка розглядає людське буття, існування як унікальне, що не може бути виражено в поняттях «онтологія людини».
9. Філософська течія, для якої висхідним є питання про механізми свідомості та духовні структури, що забезпечують продуктивну дію людини.
10. Теїстична течія у філософії, що визначає особистість і її духовні цінності вищим сенсом цивілізації.
11. Різновид сучасної релігійної філософії.
12. Теорія психоаналізу.
13. Представник неофрейдизму, німецький філософ, соціолог і психолог, автор праці «Втеча від свободи».
Порядок проведення заняття:
Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також виступи на підставі індивідуально виконаних рефератів.
На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.
Список літератури
1. Андерсен П. Размышления о западном марксизме. На путях исторического материализма / Пер. с англ. − М.: Интер − Версо, 1991.
2. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Сагатовський, І. І. Кальний та ін. / За ред. Г. А. Заїченка та ін. − К.: Вища шк., 1995. − Розділ 4.
3. Філософія. Курс лекцій: Навч. посіб. / За ред. І. В. Бичка, В. Г. Табачковського, Г. І. Горак та ін. − К.: Либідь, 1994. − Лекція 12.
4. Зарубіжна філософія XX ст.: У 6 кн. / Ред. кол.: Г. І. Волинська, С. О. Кичигин, М. Ф. Тарасенко. − К.: Довіра, 1993. − Кн. 6.
