Стан шкільної правової освіти в Україні до проголо­шення незалежності та перебудова її в кінці XX — на по­чатку XXI ст

Без знання основних законів та принципів розвитку природи і суспільства розвиток людства неможливий. Жодна людина, жодне суспільство, жодна держава не до­сягне великих результатів без усвідомлення сутності про­цесів, що відбуваються навколо. У кінці XX — на початку XXI ст. проблема вдоскона­лення національних систем освіти та приведення їх у від­повідність до визнаних у світі нормативів стала дійсно нагальною, її розв'язання справляло і справляє безпосе­редній вплив на формування світогляду нової генерації українського суспільства. Зазначимо, що після розпаду СРСР утворилася велика кількість незалежних держав. Перед цими державами, і перед Україною зокрема, постали непрості завдання рефор­мування освітньої системи, що відбувалися на тлі склад­них процесів трансформації суспільних відносин, загаль­ної модернізації на шляху до демократизації суспільства. Закономірно, що на межі нового тисячоліття становлення України як демократичної правової держави вимагало суттєвого підвищення правової культури всіх верств насе­лення, аособливо представників органів влади всіх рівнів, неухильного дотримання всіма суб'єктами права вимог законодавства, кваліфікованого його застосування. Особливої значущості набуло питання щодо формування право­свідомості громадянина нової незалежної держави. Правове невігластво, як і правовий нігілізм, було характерним для значної частини населення пострадянських країн, що надавало проблемі правової освіти особливого значення. Складні соціально-політичні та економічні зміни, що відбулися та відбуваються у всьому світі, особ­ливо у новостворених країнах, змусили замислитися над реаліями, які нас оточують, переоцінити усталені погляди та стереотипи поведінки, реформувати правову систему. Фактично відбувся демонтаж тоталітарної ідеології, під 20 впливом якої раніше формувалася правосвідомість біль­шості населення. У ході цих процесів змінилися й правові орієнтири. Нині розгалуженість національного законодавства харак­теризується рівнем запровадження загальнолюдських принципів і норм, напрацьованих демократичними краї­нами і закріплених відповідними деклараціями та інши­ми правовими документами міжнародного рівня. До­сконалість правових норм стала основою гармонізації суспільних відносин та перманентного їх розвитку, що вважається необхідною умовою існування і стабільного розвитку країн у сучасному світі. У кінці XX ст. особливого розвитку набула позиція, яка полягала в тому, що основи правових знань не повинні бути прерогативою лише вузького кола фахівців. Усі гро­мадяни України отримали право на набуття необхідного їм мінімуму правових знань. Звичайно, це право стало за­безпечуватися насамперед розгалуженою мережею загаль­них та спеціалізованих навчально-виховних закладів різ­них форм власності, широким правовим інформуванням населення через засоби масової інформації та культурно-освітні установи. Більше того, механізми створення пра­вового громадянського суспільства містили, зокрема, на­дання правових знань усім громадянам у межах програм середньої освіти. Проведені в Україні заходи у сфері правової освіти мо­лоді в кінці XX — на початку XXI ст. відповідають міжна­родним стандартам. Так, у рамках Організації Об'єднанихНацій уже давно утвердилася теза, що для подальшого де­мократичного розвитку світової спільноти необхідно щонайбільше уваги приділяти вихованню та освіті молодого покоління в дусі поваги до людської гідності та на засадах рівності прав. Міжнародна конференція з прав людини (Тегеран, 1968 р.) прийняла рішення закликати держави забезпечити використання усіх виховних заходів таким чином, щоб виховання молоді відбувалося на засадах по-21 ваги до людської гідності та прав людини. Конференція визначила "об'єктивну інформацію та вільне обговорен­ня" головним підґрунтям такої освіти. Цей міжнародний форум закликав користуватися всіма необхідними засоба­ми для того, щоб розвивати активну зацікавленість про­блемами світу, що змінюється, та готувати молодь до суспільного життя. Також було зазначено, що чільне місце у цьому процесі має належати викладанню курсу прав людини. Тому важливим елементом у структурі юридичної осві­ти і виховання України став навчальний курс "Права лю­дини". Права людини й основні свободи дають змогу пов­ною мірою розвивати і використовувати притаманні людині розум, талант, свідомість та задовольняти духовні й інші потреби. Вони базуються на дедалі потужнішому прагненні людства до такого життя, якому властиві з на­родження гідність та цінність кожної людської особистості будуть користуватися повагою та захистом. Ігнорування прав і основних свобод людини стає не лише особистою трагедією, а й створює передумови для соціальної та полі­тичної нестабільності, породжує насилля, провокує кон­флікти як всередині суспільства і країни, так і між ними. Піднесення ролі прав людини у міжнародному та націо­нальному законодавстві є необхідною запорукою демокра­тизації суспільства, захисту природних прав людини від утиску з боку державних інститутів. Генеральна Асамблея ООН з 60-х років XX ст. приділяє дуже велику увагу ак­тивізації вивчення цього предмета у школах усього світу, і цей процес набуває дедалі більшого значення для українсь­кої системи правової освіти. Не менше значення надається правовій освіті на регіо­нальному рівні. Рада Європи рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи R (85)7 від 14 травня 1985 р. запро­понувала урядам країн-членів і тих країн, які ще не стали членами Ради Європи, враховуючи їхні національні систе­

ми освіти та зміст базових законодавчих актів, усіляко 22 сприяти викладанню та засвоєнню прав людини у шко­лах. У результаті, в кінці XX — на початку XXI ст. у бага­тьох школах України запроваджено викладання вищеза­значеного курсу. На межі тисячоліть людство і наша держава вступаютьу добу масового опанування досконалими інформаційними технологіями, здійснюється перехід до стадії глобальної інформатизації суспільства. Тому з кінця XX ст. розробляється та впроваджується централізована інформаційна система забезпечення на­вчального процесу шляхом підключення її до глобальної комп'ютерної інформаційної мережі, створення спільних

науково-педагогічних закладів, інноваційних структур (центрів), поліпшується інформаційне забезпечення впро­вадження в їх діяльність сучасних типів зв'язку, створю­ються інформаційні банки даних. Відповідно до цієї тези поступово коригується і система правової освіти як вищого, так і середнього рівня акреди­тації. За таких умов юриспруденція трансформується з галузевого на функціональний рівень. Викладання права — це передусім інтерактивна комунікація учня та вчителя з необхідним обсягом інформаційних джерел, що стосують­ся історичних засад предмета, його фундаментального ба­зису і новітніх напрацювань практичного законодавства з метою здобуття учнем такого мінімального рівня знань і вмінь, який дасть змогу йому пройти відповідну офіційну сертифікацію національного або міждержавного рівня. Вважається, що після цього учень стає фахівцем, придатним для практичної роботи на відповідній посаді. Сучасна національна правова освіта не обмежується лише середньою школою. Вона виконує і важливе соціаль­не замовлення держави: формує правовий інтелектуаль­ний потенціал України, забезпечує висококваліфіковани­ми фахівцями галузі народного господарства, науки, культури. Загальні шляхи вирішення цього та інших зав дань визначені у Програмі правової освіти населення України, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. Ця програма передбачала забезпечення необхідних умов для набуття і використання правових знань широкими верствами населення, закріп­лювала Основні напрями правоосвітньої діяльності та пер­шочергові заходи щодо їх реалізації. Зазначалося, що пра­вова освіта населення — це процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, до прав людини, адекватного ставлення до порушень закону та правопорядку. Правова освіта є обов'язковою в усіх дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних, вищих на­вчальних закладах, навчальних закладах підвищення

кваліфікації та перепідготовки кадрів. У програмі наголо­шувалося на важливості безпосередньої участі юристів у поширенні правових знань, органічному поєднанні правової освіти із загальною середньою та професійною освітою, культурою, політичним, економічним, моральним, естетичним таіншими формами виховання. Указом Президента України від 18 жовтня 2001 р.

№ 992/2001 затверджено Національну програму правової освіти населення. Ця програма передбачала подальше створення необхідних умов для набуття широкими верствами населення правових знань та навичок у їх застосуванні, забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, а також визначала основні напрями правоосвітньої діяльності та першочергові заходи щодо їх реалі­

зації. Метою Програми стало підвищення загального рівня правової культури та вдосконалення системи правової освіти населення, набуття громадянами необхідного рівня правових знань, виховання у них поваги до права. Зазначена Програма визначала правову освіту населення як комплекс заходів виховного, навчального та інфор­маційного характеру, спрямованих на створення належних умов для набуття громадянами правових знань та навичок у їх застосуванні, необхідних для реалізації ними своїх прав і свобод, а також виконання покладених на них обов'язків. Крім того, у Програмі зазначалося, що правова освіта є складовою системи освіти і має на меті формуван­ня високого рівня правової культури та правосвідомості особи, її ціннісних орієнтирів та активної позиції як члена громадянського суспільства. Визначила Національна програма й етапи надання правової освіти, зокрема в усіх дошкільних, загально­освітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах післядипломної освіти. Майбутній учитель правознавства мусить чітко усвідомити особливості сучасної правової освіти взагалі й у школі зокрема. У сучасній Україні фактично створена система правової освіти починаючи з дошкільного віку. Так, у дошкільних виховних закладах дітям надаються початкові знання про норми поведінки, звички щодо їх виконання, виховується повага до батьків, вихователів, ровесників, людей похилого віку тощо. У дошкільних виховних закладах правова освіта, як правило, має характер гри, вона здійснюється на основі програм і методичних рекомендацій, які затверджуються Міністерством освіти і науки України. У початковій школі запроваджуються елементи правової освіти до інших предметів. Так, наприклад, пропонується учням читати та обговорювати тексти з вітчизня­ної історії права,Конституції України, про повагу до людини, її честі та гідності тощо. У загальноосвітніх школах обов'язковим є курс "Осно­ви правознавства", який є фундаментом для створення системи правової освіти. Він спрямований на формування в учнів необхідних знань і навичок для активної, свідомої участі в процесі життєдіяльності соціуму, для спілкуван­ня з різноманітними інституціями суспільства та держави. На цьому етапі в середній школі важливо використову­вати систему міжпредметних зв'язків, виділяти елементи правової освіти в інших курсах, запроваджувати правові

принципи до предметів початкової школи. Крім того, у багатьох школах України в 10—11-х класах викладається спеціальний курс "Права людини". Окремий навчальний курс пропонується для спеціалізованих шкіл, гімназій та ліцеїв із поглибленим вивченням права та соціально-гуманітарних дисциплін. Для цього курсу розроблені спеціальні навчальні програми відповідно до спеціалізації певного навчального закладу. Таким чином, у сучасній загальноосвітній школі, хоч і в не повному обсязі, сформувався правовий блок дис­циплін, що повністю відповідає сучасним вимогам право­

вої освіти. Обсяг і зміст обов'язкового курсу з правознавства ви­значаються для загальноосвітніх навчальних закладів по­требою суспільства у вихованні правосвідомого грома­дянина, а для професійно-технічних, вищих навчальних закладів і закладів післядипломної освіти, крім того, —

ще й високими вимогами до освітнього, освітньо-кваліфі­каційного рівня особи. У загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах і закладах піс­лядипломної освіти здійснюється широка позакласна і позааудиторна робота з правового навчання і виховання, до якої залучаються вчені, представники правозахисних організацій, працівники правоохоронних органів, інші фахівці у галузі права. Правова освіта здійснюється із за­стосуванням сучасних інформаційних технологій, зокре­ма елементів дистанційного навчання. Окрім навчання, на уроках учителю правознавства слід

приділяти увагу широкій позакласній і позашкільній пра-вовиховній роботі, до якої бажано залучати вчених-юристів, працівників правоохоронних органів, інших фа­хівців. Слід зазначити й те, що вже фактично завершено ство­рення системи підготовки кадрів для викладання право­вих дисциплін. Підготовка викладачів правових дисцип лін здійснюється вищими навчальними закладами нашої держави як за державним замовленням, так і за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Слід звернути увагу на проблеми підготовки виклада­чів правових дисциплін для середніхзагальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів, що нині здійснюється вищими на­вчальними закладами на замовлення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів державної влади й ор­ганів місцевого самоврядування, а також на курсах підви­щення кваліфікації та перепідготовки кадрів на базі Мініс­терства освіти і науки України. Так, зокрема, в НПУ імені М.П. Драгоманова з 2003 р. щороку в травні проводиться постійно діюча наукова конференція молодих учених і викладачів правових дисциплін неюридичних навчальних закладів, на якій обговорюються проблемні питання зако­нодавства України, питання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Доброю традицією в НПУ імені М.П. Драгоманова стало проведення Все­української конференції "Юридичні читання". Крім того, правова освіта надається загальноосвітніми, професійно-технічними, вищими навчальними закладами і закладами післядипломної освіти. Створено і наукові центри досліджень з проблем право­вої освіти, зокрема Академію правових наук України та Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Центром документально-інформаційних ресурсів, що містять правову інформацію, стала Національна юридич­на бібліотека. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого та Київський національний універси­тет імені Тараса Шевченка фактично стали головними центрами досліджень з проблем правової освіти, прово­дять розробку та експертизу навчальних програм та підручників. Велику роль у цьому процесі відіграє і НПУ 27 імені М.П. Драгоманова, колектив якого протягомостан­ньогодесятиліття підготував чимало юридичних кадрів, учителів правознавства для загальноосвітніх навчальних закладів усієї України. Уже започатковано деякі передачі та програми телебачення і радіомовлення, за допомогою яких упроваджуєтся правова освіта населення; плануються також навчальні програми для школярів із використанням можливостей документальних та ігрових фільмів, впливу електронних засобів масової інформації, а також відеофільмів. Державні заклади культури (центри культури та доз­вілля, будинки культури, кінотеатри, бібліотеки й т. ін.)також здійснюють цілеспрямовану правову освітньо-ви­ховну діяльність. Із цією метою ними за участю право­охоронних, інших державних органів та організацій на громадських абогоспрозрахункових засадах створені уні­верситети правових знань, лекторії, кінолекторії, органі­зовуються виставки юридичної літератури, читацькі кон­ференції, тематичні концерти та інші заходи. Міністерства та інші центральні і місцеві органи дер­жавної виконавчої влади, виконавчі органи місцевих рад сприяють створенню та діяльності фондів підтримки пра­вової освіти населення, створенню регіональних госп­розрахункових навчально-інформаційних центрів, від­новленню діяльності народних університетів правових знань, клубів, постійно діючих семінарів, лекторіїв та ін­ших форм правового навчання і виховання громадян. Щодо забезпечення методичною та навчальною літера­турою, то крім програм, посібників та підручників для за­гальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ, під­готовлено та видано правові енциклопедії для дітей, підлітків та батьків. Важливою подією в правовому житті України стало видання багатотомної "Юридичної енцик­лопедії". Одним із заходів щодо активізації вивчення права ста­ли олімпіади та конкурси з різних галузей права. Так, зок­рема, підвищено роль щорічних конкурсів-захистів нау-кових робіт старшокласників у межах "Малої академії наук" (МАН). Для учнів та батьків практикується проведення зустрі­чей із працівниками правоохоронних органів і юридичних установ або на постійній основі створюються центральний та регіональні правові прес-клуби. У палацах та будинках культури, клубах, бібліотеках організовується діяльність правових лекторіїв, занять гуртків правознавців, пропа­гується юридична література.