Види цін та їх класифікація. Ціни обслуговують різні галузі виробництв, призначаються на різні види продукції (робіт, послуг), а також використовуються як продавцями

Ціни обслуговують різні галузі виробництв, призначаються на різні види продукції (робіт, послуг), а також використовуються як продавцями, так і покупцями. Для кожної зазначеної цілі використовуються свої види цін. їх номенклатура в сучасному світовому товаро - виробництві є значною, тому їх слід знати у всій різноманітності.

З метою всебічного та поглибленого вивчення системи цін їх необхідно класифікувати за певними ознаками. Вирішенню цього завдання сприяє класифікація цін, яка схематично зображена на рисунку 1.5.

 

Основні ознаки кваліфікації цін

 

У стати статиста-чній інформа-ції

За просуванням продук-ції до спожива ча

За часом дії

За тере-торі-єю дії

У конт-рактах купів-лі-продажу

За ступе-нем самос-тійності підпри-ємства

У зовні-ні та внутрі-шній торгівлі

За вра-хування транспортних витрат

Рис. 1.5. Ознаки кваліфікації цін

 

Залежно від каналів руху товарів від виробника до споживача і врахування в ціні витрат на виробництво і збут, а також прибутку ціни поділяються на оптові та роздрібні.

Канал товарообороту – це сукупність підприємств чи окремих осіб, які виконують усі посередницькі функції з фізичного переміщення товарів і передачі будь-кому права власності на товари в процесі їхнього просування від виробника до споживача.

Роздрібна ціна – це ціна, за якою здійснюється розрахунок з кінцевим споживачем товару;

Оптова ціна – це ціна, за якою торгове підприємство здійснює розрахунок з постачальником товару.

Використання оптових та роздрібних цін при проходженні товаром шляху від

виробника до споживача (в каналах товароруху) показане на мал. 2.

виробника до споживача (в каналах товароруху) показане на рисунку 1.6.

 

споживач

Організація роздрібної торгівлі

виробник

оптова ціна роздрібна

о виробника ціна

 

оптова цінаоптова ціна

виробникапромисловості

Посеред-ник N

Посеред-ник №2

Посеред-ник №1

оптова ціна оптова ціна

промисловостіпромисловості

Рис. 1.6. Формування оптових та роздрібних цін.

 

За ступенем самостійності підприємства в ціноутворенні ціни (тарифи) можуть бути вільними, договірними (контрактними), регульованими та фіксованими.

Вільні ціни в ринкових умовах встановлюються виробником товару (послуги) самостійно у відповідності з прийнятою на підприємстві ціновою політикою; вони формуються на підприємстві та затверджуються його керівником. Такі ціни встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. Регулятором вільних цін є лише попит і пропозиція на товари визначеної якості. Механізм установлення таких цін орієнтований на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товару та запобігання ажіотажного попиту й спекуляції. У відпускних вільних цінах враховуються собівартість продукції, податок на додану вартість та прибуток від реалізації товарів.

Держава може лише опосередковано впливати на механізм формування вільних цій шляхом зміни кон'юнктури ринку.

Різновидом вільних цін є прейскурантні ціни і ціни каталогу.

Прейскурантні ціни використовуються при купівлі товару як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі, і містяться в прейскурантах, які видаються підприємством (найчастіше виробником товару). Вони належать до категорії довідкових цін, які публікуються продавцем. Прейскуранти фірм (цінники) є інформацією неперіодичного характеру, досить деталізованою і достовірною. Такі ціни широко використовуються в автомобільній промисловості, сільськогосподарському машинобудуванні, виробництві обчислювальної техніки тощо.

Ціни каталогу (проспекту) – це офіційні ціни, які публікуються в каталогах і проспектах фірм, підприємств і організацій оптової торгівлі. Вони є цінами довідкового характеру, що публікуються нерегулярно і, як правило, продавцем товару. Використовуються такі ціни як на внутрішньому ринку, так і в міжнародній торгівлі. До цієї категорії цін належать ціни покупця, ціни продавця, ціни нетто.

Ціна покупця являє собою фактичну грошову суму купівлі товару на ринку, за якою здійснюється угода купівлі-продажу або за якою покупець готовий купити товар. Формування ринкової ціни як ціни покупця (на ринку покупця) означає, що фактична ціна складається на заниженому рівні, що відображає економічні інтереси покупця.

Договірні ціни встановлюються у договорі між продавцем і покупцем за згодою сторін. Головна їх відмінність від твердої прейскурантної ціни полягає в тому, що вони можуть змінюватися за взаємною згодою сторін. Договірні ціни є важливим елементом системи цін у ринковій економіці. Разом із цим за умов монополізованого ринку договірні ціни можуть бути формою диктату продавця, способом завищення цін з метою отримання надприбутку. Для уникнення таких ситуацій держава повинна здійснювати прямий вплив на формування договірних цін шляхом проведення ефективної антимонопольної політики, а також і побічний вплив – через прогресивне оподаткування прибутку, захист прав споживачів тощо.

Якщо договір укладається між суб'єктами різного громадянства, а платежі виконуються в іноземній валюті, він називається контрактом, а ціни, вказані в ньому, – контрактними. Договірні (контрактні) ціни ще називаються цінами купівлі-продажу (цінами реалізації, ринковими цінами), вони визначаються умовами поставки товару.

Регульовані ціни встановлюються регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких є неприпустимим. Регулювання їх здійснюють органи ціноутворення в установлених верхніх та нижніх межах ціни на основі коефіцієнтів зміни цін шляхом прямого обмеження їх зростання або зниження, встановлення граничних рівнів цін. граничних відхилень від фіксованих цін, встановлення граничного рівня рентабельності, залежно від граничного розміру торговельних та постачальницько-збутових надбавок (націнок) у ціні кінцевої реалізації деяких товарів, установлення граничних значень елементів ціни. Існують й інші аналогічні методи регулювання.

У країнах із розвинутою ринковою економікою державне регулювання цін в окремих галузях і сферах економіки здійснюється за допомогою цін підтримки. Ціни підтримки являють собою встановлені законом і визначені урядом мінімальні ціни, дешевше яких продавець товару чи послуги не може їх пропонувати покупцям. Сферою функціонування цін підтримки є ті галузі економіки, в яких у довгостроковому періоді темпи зростання ринкових цін на кінцеву продукцію підприємств, як правило, істотно відстають від темпів зростання цін на матеріально-технічні ресурси, які вони закуповують у підприємств інших галузей. Це означає, що для досягнення паритету обміну між галузями або наближення до нього уряду необхідно встановлювати на кінцеві товари й послуги ціни підтримки, що вищі рівноважних на ринку. Такі ціни дають змогу зберегти на прийнятному рівні паритет цін між підприємствами, що належать до низькорентабельних галузей, та підприємствами, які постачають для них матеріально-технічні ресурси.

Фіксовані ціни на товари розробляються відповідними державни­ми органами та запроваджуються управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони запишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. В сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини, дорогоцінні та рідкоземельні метали, продукцію військового призначення тощо. Існу­ють такі форми фіксування цін, як прейскурантні ціни, «заморожуван­ня» вільних ринкових цін, фіксування монопольних цін. У країнах із розвинутою ринковою економікою такі ціни, як правило, встановлю­ються в екстремальних ситуаціях: під час стихійних лих, гострого дефі­циту товарів, війни тощо. З активізацією ринкових відносин в Україні сфера застосування фіксованих цін постійно звужується.

Як регульовані, так і фіксовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що значно впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне значення, а також на про­дукцію, роботи і послуги, виробництво яких зосереджено на підприє­мствах, що посідають монопольне становище на ринку.

Ціна, яка вказується у контракті, може бути трьох видів: тверда, із наступною фіксацією, ковзаюча (плинна).

Тверда ціна не змінюється з моменту підписання контракту до мо­менту надходження товару до покупця. В довгострокових контрак­тах обидві сторони, намагаючись зменшити втрати у випадку зміни ринкових цін, як правило, уникають фіксування твердих цін. Уста­новлення твердої ціни вигідно продавцю за умови майбутнього зни­ження цін, а покупцю – за умови їх підвищення.

Ціна з наступною фіксацією вказується в контракті на визначену календарну дату. Якщо товар надходить до покупця не пізніше вка­заної дати, проставлена в контракті ціна не змінюється. В іншому випадку до постачальника товару застосовуються санкції, які обо­в'язково повинні бути обумовлені в контракті. Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту, наприк­лад, перед або після чергової поставки товарів. У такому випадку в контракті повинні бути визначені правила фіксації ціни, якими пе­редбачається зазначення періоду фіксації, право вибору часу фіксації ціни покупцем на підставі певного джерела інформації (поточного біржового котирування цін, довідкової ціни з бюлетенів тощо) та умови узгодження ціни сторонами за взаємною домовленістю.

Ковзаюча ціна змінюється впродовж дії контракту узгодженим між його сторонами способом. У такому випадку в контракті не зазна­чається кінцевий рівень ціни, а передбачаються правила й порядок її встановлення. В укладеному контракті може бути узгоджена базова ціна й обумовлені правила та порядок внесення поправок у випадках зміни складових елементів ціни на час поставки партії товару або здійснення платежів за нього. Розрахунок ковзаючої ціни на товари з тривалим терміном виготовлення, як правило, проводиться за уз­годженою формулою, в якій наявні змінні (витрати на сировину й матеріали, оплату працівників та ін.) і постійні величини (накладні витрати, амортизаційні відрахування, прибуток). При встановленні таких цін до контракту вноситься цінове застереження, що передба­чає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищення або зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди.

Ковзаюча ціна залежить від зміни економічного стану країни-експортера (продавця). Якщо продавець товару очікує значної зміни цін у країні за період дії контракту, то при підписанні контракту сто­рони обумовлюють право коригування цін

Ціна, яка фіксується в контракті (ковзаюча, регульована), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед поставкою кожної партії товару або (в довгострокових контрактах) - щорічно перед початком нового господарського/фінансового року. Покупцю може бути надане пільгове право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди з обумовленістю джерел інформації та ціни. У контракті в цьому випадку обумовлюються умови фіксації та прин­ципи визначення рівня цін.

Ціни, зафіксовані в контракті, називаються ще цінами фактич­них угод. Вони відображають конкретні умови реалізації товару і є достовірною інформацією для учасників угоди, оскільки це ціни ре­альних комерційних операцій.

Залежно від територіальної диференціації ціни поділяються на єдині (загальнодержавні), регіональні, зональні та поясні.

Єдині ціни встановлюються державними органами влади на ок­ремі товари і послуги на всій території держави. До них, наприклад, належать тарифи на залізничні перевезення, тарифи на електроенер­гію та ін.

Регіональні ціни встановлюються місцевими органами влади на окремі товари, роботи, послуги. Це, наприклад, вартість проїзду в міському транспорті, тарифи на житлово-комунальні послуги та ін.

Зональні ціни встановлюються на продукцію добувних галузей промисловості із врахуванням різного рівня собівартості добування в тих чи інших природно-географічних умовах. Це, наприклад, ціни на залізну, марганцеву та інші руди, вугілля, нафту та ін.

Поясні ціни встановлюються за районами (поясами) споживання продукції з урахуванням місця її виробництва та затрат на транспор­тування в інші райони. Наприклад, ціни на вино, овочі, фрукти тощо. Пояси визначає держава або вони можуть скластися стихійно, якщо які-небудь товари не виготовляються вданому районі. Так, в Україні встановлених державою цінових поясів немає, але активно працю­ють стихійно сформовані цінові пояси.

За часом дії ціни поділяються на постійні, тимчасові та разові. Така класифікація деякою мірою умовна, оскільки постійних цін у чистому вигляді не існує. Постійними можна вважати ціни, наведені в прейскуранті або каталозі і діючі протягом більш або менш трива­лого періоду до чергового їх перегляду.

Тимчасові піни встановлюються на нову продукцію, шо плануєть­ся до серійного виробництва і випуск якої в початковий період суп­роводжується підвищеними затратами. Після закінчення дії обумов­леного терміну (від декількох місяців до 1 - 2 років) вони заміню­ються постійними.

Різновидом тимчасових цін є ступітаті ціни, шо являють собою ряд послідовно знижуючих (підвищуючих) цін на один і той самий вид товару. Рівні зниження цін і строки дії кожної «сходинки» обу­мовлюються продавцем і покупцем.

При виробництві товару (наданні послуги) за індивідуальним за­мовленням ціну товару розраховують індивідуально. Це так звана разова ціна.

Залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат із доставки вантажів розрізняють такі види цін: ціна на місці виробництва продукції; єдина ціна із включенням витрат з доставки товарів; зональні ціни; ціни, які визначаються на основі базисного пункту; ціни «франко».

1. Ціна на місці виробництва продукції. За цією ціною товар пере­дається покупцю в місці його виробництва з усіма правами на ньогс та відповідальністю. В цьому випадку покупець оплачує понад ціну всі фактичні витрати із транспортування товару до місця призначен­ня.

2. Єдина ціна із включенням витрат з доставки товарів. Цей метод установлення ціни передбачає формування фірмою єдиної ціни для всіх покупців, незалежно від місця їх розташування із включенням у неї однакової суми транспортних витрат. Ця сума розраховується як середня вартість усіх перевезень. Єдина ціна вигідна для покупців, що віддалені від місця виробництва.

3. Зональні ціни. Згідно з цим методом визначення цін виділяєть­ся декілька географічних зон, в межах яких установлюється єдина ціна для клієнтів. У міру більшої віддаленості зони від місця виробництва товару ціна зростає.

4. Ціни, які визначаються на основі базисного пункту. Підприєм­ство встановлює в декількох географічних пунктах базисні ціни на свою продукцію. Тоді фактична ціна продажу розраховується як сума базисної ціни і транспортних витрат з доставки товару.

5. Ціни «франко». У внутрішній торгівлі ціни залежно від умов по­стачання товарів відрізняються за видами франко. Франко – це ко­мерційний термін, який означає, що визначена частина витрат з транспортування або вантаження товару включається в ціну вироб­ника. Кожен вид франко показує, до якого пункту на шляху руху то­вару від продавця до покупця додаткові затрати включаються в ціну за угодою купівлі-продажу. Існує шість видів франко:

- ціна франко - склад постачальника – не включає ніяких вит­рат із пересування товару від продавця до покупця. Всі ці витрати покупець сплачує понад ціну товару;

- ціна франко - станція відправлення – враховує ціну товару і затрати продавця на переміщення товару від свого складу до станції відправлення. Всі подальші витрати, пов'язані з доставкою товару на склад покупця, сплачуються окремо;

- ціна франко - вагон станції відправлення – відрізняється від попередньої умови тим, що включає додаткові витрати на подачу вагона на під'їзні колії і навантаження товару у вагони на станції відправлення;

- ціна франко - вагон станції призначення – крім ціни товару включає витрати на перевезення зі складу продавця до станції при­значення без відвантаження товару із вагонів. Витрати на подальше транспортування товару до свого складу покупець сплачує понад ціну окремо;

- ціна франко - станція призначення – включає транспортні витрати від складу постачальника до станції призначення із враху­ванням витрат на відвантаження продукції з нагонів. Необхідно вра­хувати, що більшість вантажів не перевантажуються на залізничних станціях відправлення і призначення (руда, вугілля, нафта, металоп­рокат та ін.). Для такихтоварів використовуються ціни франко - ва­гон станції призначення (відправлення), а не франко - станція відправлення (призначення);

- ціна франко - склад покупця – враховує ціну товару і всі вит­рати з його пересування зі складу продавця до складу покупця.

Окрему групу цін складають ціни, що використовуються в обліку та статистиці. Статистика цін використовує методи статистичного спостереження, вивчення та аналізу всіх складних явищ ціноутво­рення й функціонування цін. До основних завдань статистики цін належать спостереження за рівнем і динамікою цін шляхом система­тизації та розрахунку їх середніх значень у динамічних рядах. Орга­ни статистики здійснюють реєстрацію цін, на підставі якої визнача­ються індекси цін. Статистичні методи вивчення цін передбачають також виявлення ціноутворюючих елементів і розробку структури цін. До цін, які використовуються у статистиці, належать: індекси цін; поточні ціни; середні ціни, порівняльні та незмінні ціни, питомі ціни.: Ціни статистичного обліку є, як правило, агрегованими (узагальне­ними). Такі види цін дають змогу виявити та аналізувати тенденції динаміки цін, розраховувати динаміку фізичних обсягів виробницт­ва та реалізації товарів, здійснювати контроль і аналіз виконання планових завдань.

В умовах інфляційного підвищення цін великого значення набу­вають розрахунки індексів ціні, зокрема, індексу споживчих цін, який характеризує вартість життя населення. Індекси цін виробників (індекси оптових цін підприємства, індекси цін капітальних вкладень, індекси цін на продукцію сільського господарства, індекси тарифів транспортних послуг та ін.), а також індекси споживчих цін викори­стовуються для оцінки показників валового внутрішнього продукту та інших показників системи національних рахунків.

У статистичних розрахунках широке застосування знаходять по­рівняльні ціни. Вони використовуються у звітності та плануванні про­тягом певного часу для оцінки та порівняння обсягу продукції за різні періоди часу та обчислення показників динаміки.

Для оцінки руху цін у міжнародній торгівлі статистичні органи використовують питомі ціни. Вони визначаються на базі інформації про виробництво, продаж, експорт та імпорт товарів. Динаміка та­ких цін визначається за допомогою індексів, що публікуються в до­кументах ООН та враховують експортні ціни провідних західних дер­жав.