Алгоритм підготовки і проведення виховного заходу

Організація педагогічної практики з позакласної виховної роботи

1. Кожен студент проходить практику у визначеному класі (за кожним класом закріплюється по 2 практиканти).

2. Студент працює під керівництвом учителя класу, керівника групи практикантів академії і виконує їх вказівки.

3. Студент ознайомлюється з планами і системою виховної роботи школи, класу.

4. Студент складає індивідуальний план проведення педагогічної практики з позакласної виховної роботи (у відповідності з планом виховної роботи школи, класу) і виконує його.

5. Студент проводить, спостерігає та аналізує виховні заходи з молодшими школярами.

6. Студент складає конспекти залікових занять, затверджує їх у вчителя початкових класів, керівника практики та проводить їх.

7. Студент веде щоденник педагогічної практики, дає його на перевірку і підпис учителю, керівнику практики.

8. Вивчає досвід роботи вчителя початкових класів як класного керівника.

Вимоги до підготовки та проведення позакласних занять

Готуючись до заняття, практиканту слід враховувати:

1. Суспільну значимість заходу.

2. Актуальність теми.

3. Вікові особливості учнів.

4. Знання та інтереси учнів.

5. Ініціативу і самодіяльність школярів.

Проводячи заняття, практикант повинен забезпечити:

- досягнення мети виховного заходу;

- організацію колективу, забезпечення свідомої дисципліни;

- послідовне і емоційне розкриття теми заходу;

- активізацію учнів на занятті;

- ефективне використання наочності та технічних засобів навчання;

- закріплення знань та підсумок заняття;

- використання активних методів і прийомів роботи з учнями.

Алгоритм підготовки і проведення виховного заходу

1. Визначення мети і завдань

(Наприклад, мета – сформувати естетичну культуру учнів. Реалізації даної мети присвячена бесіда “Мистецтво в житті людини, де виконуються наступні завдання:

- виявлення естетичних смаків дітей та їх інтересів;

- формування знань про різні види мистецтва;

- розвиток емоційно-позитивного ставлення до творів мистецтва.

2. Вибір форми виховної роботи і назви заходу.

(Наприклад, свято “Збережи природу”, бесіда “З малого зерня, виростає велике дерево.”).

3. Створення позитивного психологічного настрою: цікава розповідь про майбутній захід, мрії про його результати, написання оголошення чи створення стінгазети до цього заходу тощо.

4. Попередня підготовка: підбір змісту матеріалу, визначення засобів, підбір наочності, запрошення гостей і учасників ззовні, розподіл ролей, доручень, виготовлення костюмів, атрибутики, оформлення класу (залу).

5. Проведення виховного заходу, що передбачає:

- початок (музичний, поточний, передмова, театралізований зачин) – для створення психологічного настрою;

- змістова частина (предметна діяльність вихованців і педагогів, спрямована на досягнення виховної мети);

- фінальна частина (прийняття рішення, звернення, ритуали завершення – пісня, нагородження переможців, подяка, музика) – створює визначений емоційний стан, який сприяє подальший спільній діяльності; бажання продовжувати розпочату справу.

6. Педагогічний аналіз, який включає:

- ступінь досягнення мети і завдань;

- характеристика ефективності вибраних засобів, методик і прийоми;

- ступінь активності учасників і їх задоволення від участі у справі;

- логічність структури виховного заходу, її ефективність;

- характер педагогічної майстерності вихователя, манера поведінки, стосунки, взаємодія з учнями;

- місце проведення виховного заходу в системі виховної роботи в загальноосвітній школі.

Напрями виховання культурної поведінки учнів

Загальні правилаК-ра зовнішнього виглядуК-ра поведінки і спілк. в побуті

ввічливість Поведінка на вулиці

точність і обов’язковість правила гостинності

1. Методика вивчення теми “Методи виховання”. Види завдань та форми роботи для закріплення у студентів знань та формування вмінь добирати метод виховання в залежності від певної ситуації.

На вивчення теми «Методи виховання» виділяться 4 лекційних години і 2 години на практичні заняття.

На практичному занятті найефективнішою формою організації роботи студентів є групова робота, завдяки якій можна охопити весь масив інформації.

У групах можна провести узагальнення і систематизацію знань з даної теми, а також сформувати деякі практичні навички у доборі методів виховання у різних виховних ситуаціях.

Найефективніше сприяють у формуванні умінь добирати правильні методи виховання педагогічні задачі і ситуації та рольові ігри. Під час розв’язання яких студенти можуть розглянути декілька способів дій і дійти висновку, що підбір методів виховання у навчально-виховному процесі є досить індивідуалізованим, адже він залежить від особистості педагога і учня або учнівського колективу.

1. Визначте мету та складіть план проведення лекції та практичного заняття з теми „Естетичне виховання”. Види завдань для студентів та особливості їх змістового забезпечення.

На художньо-естетичне виховання впливає все:культура, література, мистецтво, побут, природа. Сутність худ.-естет. вихов. Полягає у формуванні в учнів здібностей повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та житті, засвоєнні естетичних понять, виробленні смаків та ідеалів,у розвитку творчих задатків та і талантів у сфері мистецтва.

Процес естетичного виховання починається з формування художньо-естетичних потреб у молодших школярів. Робота вчителя передбачає практичне ознайомлення школярів з різними видами мистецтва, привчання до найпростіших естетичних суджень. На цьому етапі естетичного виховання доцільним є використання таких прийомів, як порівняння при вивченні літературних творів, прослуховування музики, розгляд картин,їх оцінка. Важливим у цьому віці є вивчення напам’ять віршів,пісень, розуміння краси рідної природи.

Мета: виховувати здатність сприймати, відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу реальної дійсності.

Категорії:

естетичні ідеали -найвищі досягнення особистості в жанрі або виді мистецтва(вподобання в мистецтві кумирів).

Естет. смаки -переживання емоційного ставлення до певного об’єкта.

Естет.цінності -морально-естет., а також образотворчі предмети живопису, архітектури,ікони,ювелірні вироби найвищого ґатунку,які є найдосконалішими зразками мистецтва.

Поняття: естет. сприймання,естет. судження,естет. ідеал,естет. діяльність, естет. переживання,естет смаки.

1. Методика вивчення теми “Принципи та закономірності виховання”. Види завдань та форми роботи по закріпленню у студентів знань та формуванню вмінь планувати та здійснювати виховну діяльність з урахуванням закономірностей виховання.

Закономірність – це об’єктивний, повторюваний суттєвий зв'язок,який характеризує розвиток і функціонування певного процесу чи явища.

Закономірності виховання:

1. цілі і зміст виховання визначаються потребами суспільства і особистістю;

2. сприйняття особистістю виховних впливів залежить від дії ставлення до вихователя;

3. особистість позитивно реагує на виховні впливи, якщо враховуються її потреби, інтереси і можливості;

4. виховання об’єктивно можливе і зажди здійснюється через ті цінності та потреби, які вже сформовані у структурі особистості вихованця;

5. ефективність виховання залежить від активності його учасників;

6. від узгодження всіх виховних впливів на особистість.

На підставі закономірностей визначають принципи вихов.

Принципи вихов. - це вихідні положення,основні правила ефективної організації виховн. процесу.

1. Поєднання пед..керівництва з розвитком ініціативи і самодіяльності вихованця(виховання залежить від активності учасників виховного процесу).

2. Безумовне позитивне ставлення до особистості(вимагає позитивного ставлення учителя до всіх вихованців).

3. Опора на позитивне у дитині(сприймання особистістю виховних впливів залежить від її ставлення до вихователя).

4. Поєднання поваги до особистості дитини з розумною вимогливістю до неї(позитивна реакція особистості на виховні впливи зумовлюється врахуванням її потреб,інтересів і можливостей).

5. Прихованість виховних впливів.

6. Систематичність і наступність виховання(ефективність процесу залежить від того, наскільки безперервним є пед. Вплив на учнів.

7. Єдність і послідовність вимог до виховання(вимагає щоб всі особи суспільні інститути діяли спільно, ставили перед вихованцями погоджені вимоги).

8. Врахування вікових та індивідуальних особливостей вихованця.

Важливою умовою підвищення ефективності виховання учнів на уроці є знання вчителем принципів виховання, а також ними користуватися. Ефективність реалізації визначеного вчителем комплексу принципів виховання учнів на уроці залежить від змісту дидактичного матеріалу і шляхів його реалізації,від особливостей та віку учнів.

Одним з видів завдань можна взяти обговорення та вирішення педагогічних задач. Можемо взяти вже вирішені задачі, щоб студенти бачили її вирішення і змогли проаналізувати та можемо взяти невирішені задачі,ситуації,щоб студенти самі знайшли правильний вихід та пояснили його.

1. Методика опрацювання теми “Трудове виховання”. Види завдань для студентів та особливості їх змістового забезпечення.
2. Характеристика історії педагогіки як науки та навчальної дисципліни.

Навчальний курс “Історія педагогіки” входить до загальної системи психолого історична та педагогічна наукапедагогічної підготовки майбутніх учителів у вищих закладах освіти. Він є джерелом здобуття знань про минуле теорії та практики виховання й освіти, має за мету розкриття скарбів виховної мудрості українського та інших народів, визначення місця національної педагогіки в історії світової культури; поглиблення у студентів педагогічної ерудиції та збагачення їх духовності, розширення професійного кругозору.

Предметом історії педагогіки є вивчення історичних закономірностей розвитку виховання, школи і педагогічної думки в різні історичні періоди з найдавніших часів до наших днів.

Головне спрямування під час вивчення навчальної дисципліни - прищеплювати студентам любов до педагогічного фаху, формувати ідеал вчителя на основі прикладів життя відомих педагогів та висвітлених у їхніх творах вимог до вчительської професії, виховувати у майбутніх учителів риси, необхідні для майбутньої роботи. Курс орієнтований на те, щоб максимально використати інтелектуальний потенціал студентів, залучити їх до творчого дослідництва, розвивати у них активність, самостійність під час оволодіня програмним матеріалом, формувати прагнення підвищувати педагогічну майстерність.

Завдання історії педагогіки як навчальної дисципліни полягають у тому, щоб:

· виявити закономірності розвитку виховання, школи і педагогічної думки у різні історичні періоди;

· сформувати в студентів систему знань про світовий історико-педагогічний процес та про місце української педагогіки в ньому;

· розкрити кращі здобутки педагогічної мудрості українського й інших народів та виробити уміння застосовувати їх у своїй майбутній професійній діяльності;

· сформувати самостійне історико-педагогічне мислення (навчити бачитиі розуміти закономірності розвитку педагогічних категорій);

· оволодіти методами ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ і фактів;

· розшитири професійний світогляд, збагатити духовну культуру майбутніх педагогів.

Нові підходи щодо засвоєння змісту навчального предмету полягають, передусім, у прищепленні студентам уміння творчо використовувати скарби педагогічних систем і концепцій минулого у сучасних умовах, у набутті навичок через вирішення освітніх завдань виробляти своє власне бачення розв'язку важливих соціальних проблем. Навчаючись аналізувати, зіставляти, узагальнювати педагогічні системи, теорії, концепції, різноманітні школи, студенти отримують поштовх до розвитку істоико-педагогічного мислення, що дасть змогу у майбутньому набути здатність моделювати ситуації, прогнозувати можливі наслідки виховних впливів.

Програма курсу складається з двох частин:

Історія зарубіжної школи і педагогіки;

Історія української школи і педагогіки.

Особливості Історії педагогіки як науки:

· історична та педагогічна наука; історичний аналіз звертає увагу на хронологічне вивчення минулого та відповідає на питання що? коли? Як відбувались події? Педагогічний аналіз полягає у з`ясуванні особливостей розвитку пед.явищ, їх доповненнях та змінах; відп. на пит. Чому це відбувалось?

· вивчає цілісний історико – пед. процес, розвиток виховання школи і пед. думки

· включає світову, вітчизняну національну та регіональну с-му освіти

ІП – це наука і навчальна дисципліна, яка вивчає закономірності розвитку виховання, школи і педагогічної думки від найдавніших часів до сьогодення.

Виховання – передача соціального досвіду від старшого покоління молодшому.

Школа, система освіти – навчальні заклади для підготовки дітей до життя в певних історико-педагогічних умовах.

Педагогічна думка – це узагальнення та систематизація поглядів на навчання та виховання дітей окремих педагогів.

Педагогічна наука виникає у 17 ст. із поглядами чеського педагога, філософа, священика Яна Амоса Коменського.

Історія педагогіки як наука розробляється в науково-дослідних інститутах з метою дослідження історико-педагогічних фактів, явищ, процесів.

Завдання ІП як науки:

- отримання знань про розвиток педагогічних явищ;

- визначення причин, закономірностей розвитку педагогічних явищ;

- передбачення майбутнього системи освіти та школи.

ІП як навчальна дисципліна вивчається у педагогічних навчальних закладах. Її мета – підвищення професіоналізму майбутнього вчителя.

Завдання ІП як навчальної дисципліни:

- інформаційне – засвоєння знань про розвиток школи та педагогічної думки в розвитку педагогіки;

- світоглядне – формування педагогічного мислення, світогляду, культури особистісно-орієнтованого підходу до навчання дітей;

- практичне – застосування історико-педагогічних знань у власній роботі;

- прогностичне – передбачення майбутнього розвитку школи і педагогічної думки.