Психолого-педагогічні особливості використання екранно-проекційної апаратури

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ – ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ІНТЕНСИФІКАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

 

Практична реалізація основних стратегічних напрямів, принципів і завдань, визначених державною програмою „Освіта. Україна ХХІ століття” можлива лише на основі широкого і систематичного використання дидактичних засобів і навчальної техніки. Такий підхід забезпечує якісне засвоєння знань, підвищення якості навчання, трудового і морального виховання, готує молоде покоління до тих соціально-економічних умов, в яких вони будуть жити і працювати.

Реалізація сучасних навчальних програм з образотворчого мистецтва вимагає більш ефективних методів навчання, що зумовлює необхідність більш широкого використання сучасних засобів навчання, серед яких вагоме місце займають технічні засоби.

Демонстрація навчальних відеофільмів, художніх кінофрагментів, діафільмів і діапозитивів, перегляд телепередач, прослуховування звукозаписів сприяє формуванню у дітей уявлення про навколишній світ, явища дійсності, несе інформацію, що має великий вплив на розумові та репродуктивні здібності школярів, розвиває інтерес до пізнання навколишнього світу.

Як правило, уроки образотворчого мистецтва, на яких використовуються технічні засоби навчання, відрізняються великою активністю учнів, емоційним настроєм, інтересом до предмету.

Хороший ефект дає демонстрація таких відеофільмів як „Мистецтво малюнка”, „Т.Г.Шевченко –український художник”, „Галерея українського та світового мистецтва”. Вони служать для наочного доповнення бесіди вчителя в процесі уроку: пояснення поетапності виконання зображення, законів лінійної і кольорової перспективи, розкриття змісту рисунка – важливого образотворчого засобу.

Особливого широко використовуються під час бесід на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах навчальні діафільми студії „Діафільм”. Випущено десятки найменувань з різних розділів і тем образотворчого мистецтва: „Анімалістичний жанр”, „Побутовий жанр”, „Живопис”, „Композиція”, „Пейзаж”, „Графіка”, „Дизайн”.

Не втратили свого призначення слайди. Існує серія навчальних діапозитивів з різних видів і жанрів декоративно-ужиткового мистецтва. Є прекрасна серія слайдів „Пори року в живописі”.

Під час проведення бесід, уроків-бесід доцільно використовувати різні ТЗН, але ефект і результат буде лише тоді, коли раціонально розподілити час уроку, бесіду органічно поєднати з показом, щоб одне не заважало іншому, своєчасно і точно використати всі засоби та не перевантажувати урок зайвою інформацією.

В одному випадку результативною є демонстрація відеофільму або якоїсь його частини, в іншому доцільним буде демонстрація репродукції при допомозі епідіаскопа, в третьому – показ слайдів, в четвертому – прослуховування звукозапису. Репродукції точніше передають колір, форму, наочні матеріали з посібників мають кращий ефект, коли їх демонструвати при допомозі епіпроектора.

Види статичної проекції

Під світловою проекцією розуміють утворення на екрані оптичних зображень проектованого об’єкта за допомогою джерела світла і оптичної системи. Існують три види світлової проекції, засновані на властивості матеріалів, які є носіями інформації, пропускати чи відбивати світловий потік.

Діапроекція – це спосіб утворення на екрані зображення за рахунок світлового потоку, що проходить через об’єкт проекції. Проекційні апарати, що здійснюють діапроекцію, називаються діапроекторами. Об’єктом проекції в діапроекторах можуть бути кадри кінофільмів, діафільмів, діапозитиви (слайди), кодопозитиви. Основними елементами системи, побудованої на принципі діапроекції, є джерело світла, дзеркальний відбивач, конденсор, проекційний об’єктив. Джерелом світла є проекційна лампа, яка випромінює в усіх напрямах рівномірний потік світла. Щоб сконцентрувати світловий потік на об’єктиві проекції, використовують спеціальні оптичні елементи – рефлектор і конденсор.

Рефлектор – це увігнуте сферичне дзеркало у фокусі якого знаходиться нитка розжарення проекційної лампи. Він відбиває частину світла, спрямованого в бік демонстрування, збільшує яскравість зображення на екрані.

Конденсор – це система лінз, яка фокусує і концентрує світловий потік, що потрапляє на предмет від джерела світла та рефлектора. У приладах статичної проекції з потужною проекційною лампою між лінзами конденсора встановлюють теплофільтр, який поглинає теплові промені. Так захищається об’єкт проекції (репродукція, схема тощо) від теплового пошкодження. Об’єктив створює на екрані збільшене, чітке, дійсне зображення об’єкта проекції. Кожний об’єктив характеризується фокусною відстанню і величиною відносного отвору, які позначені на оправі об’єктива.

Фокусна відстань – це відстань між оптичним центром і точкою на оптичній осі, в якій перетинаються промені, які паралельним пучком падають на збірну лінзу. Відносний отвір – це відношення діаметра діючого отвору до фокусної відстані: d/F. Розмір зображення для певної відстані між екраном і проектором обчислюють за формулою: B/b=L/F, де B – ширина зображення; b – ширина кадрового вікна проектора; L – відстань між екраном та проектором; F – фокусна відстань об’єктива.

Серед діапроекторів особливе місце займає кодоскоп (графопроектор), що призначений для використання в навчальному процесі під час уроків-бесід замість класної дошки. Носіями інформації для кодоскопа є великогабаритні плівкові або скляні діапозитиви. Встановлюється він на вчительському столі. З допомогою кодоскопа накладанням одного діапозитива на інший можна простежити за розвитком процесу або явища, порівняти їх. Кодоскопи рекомендується розміщувати від екрана на відстані не більшій ніж 4-5 м, оскільки при цьому розміри зображення значно збільшуються, а освітленість значно зменшується.

Епіпроекція – це спосіб одержання на екрані зображення за допомогою світлового потоку, що відбивається від об’єкта проекції. Основними елементами схеми діапроекції є джерело світла, рефлектор, предметний столик, на якому розташовують об’єкт проекції (репродукцію, рисунок) і проекційний об’єктив.

Проекційні апарати, що здійснюють епіпроекцію, називаються епіпроекторами. Об’єктом проекції даного способу проектування може бути будь-який ілюстрований матеріал на непрозорій основі (текст, фотографія, малюнок та ін.). Це вигідно відрізняє епіпроекцію від діапроекції, при якій необхідно виконувати певну роботу по виготовленню зображення об’єкта проекції на прозорому матеріалі (плівці, целофані, склі та ін.). Проте при даному способі проекції важко одержати на екрані великі, чіткі і яскраві зображення, бо реальні об’єкти проекції розсіюють значну частину світлової енергії і тільки незначну частину відбивають в напрямку об’єктива. Цей недолік заважає широко використовувати епіпроектори під час проведення бесід з образотворчого мистецтва та в інших випадках навчально-виховного процесу.

Сьогодні набуває поширення новий спосіб відтворення інформації – голографія. Він базується на використанні інтерференції електромагнітних хвиль для отримання об’ємного зображення. Носіями інформації при даному проектуванні є голограми (світлочутлива пластинка з спеціального матеріалу із записаною на ній мікро інтерференційною картинкою). Запис здійснюється зміною оптичної густини середовища (амплітудна голографія) або зміною оптичної товщини (фазна голографія). Можлива зміна і двох характеристик разом (амплітудно-фазна голографія). Для перегляду голограм з різних точок спостереження використовують голографічні установки. Голографічний процес (запис та відтворення) включає в себе три етапи: формування голографічного інтерференційного поля (ГІП); реєстрація ГІП на голограмі; відтворення хвильового фронту. Голографічний спосіб є найбільш перспективний, він володіє реальним об’ємним зображенням об’єкта і великою ємністю інформації в голограмі. (На голограмі площею в одну поштову марку можна записати текст одного тому Українського енциклопедичного словника). Надзвичайно ефектно в голографії відтворюються пластичні (трьохвимірні) види – скульптура, архітектура, твори декоративно-ужиткового мистецтва, що мають об’єм, форму і фактуру.

Психолого-педагогічні особливості використання екранно-проекційної апаратури

Щоб екранні посібники стали на уроці образотворчого мистецтва ефективним засобом навчання образотворчої грамоти, потрібно враховувати психолого-педагогічні особливості сприйняття екранної інформації учнями.

Діапозитивні кадри, в яких з’ясовуються динамічні за своєю природою процеси і явища, монтажне поєднання або роз’єднання окремих кадрів створює ілюзію руху, дає можливість розкласти складний процес на окремі елементи або, поєднуючи їх у певній послідовності, передати діалектичний розвиток і зміни. Отже, у кодоскопі використовується покадрова проекція окремих елементів цілісного зображення. Завдяки цьому вчитель може підпорядковувати швидкість демонстрування та побудову цілісного зображення своїй бесіді чи розповіді, зберігаючи власну манеру і дотримуючись теми викладу, вільно коментувати зміст кадрів, не порушуючи ходу уроку, підсилювати екранне зображення словом, жестом, поєднувати демонстрування з класичними засобами навчання.

Серія діапозитивів до кодоскопа поєднує властивості як статичних, так і (до певної міри) динамічних екранних посібників. Дидактична цінність такої побудови кадрів полягає і в тому, що учні сприймають не готовий матеріал, а здійснюють під керівництвом вчителя пошукову роботу з певними елементами дослідження. Зміст і логічна побудова схематичного посібника полегшує перехід від чуттєвого сприймання до абстрактного мислення, поетапного формування наукових понять. Робота з діапозитивними кадрами, поступове ускладнення зображень на екрані допомагають формувати зорово-моторні образи: учні не тільки спостерігають, як ускладнюється об’єкт на екрані, а й виконують графічну роботу в альбомах. Таке поєднання сприяє глибокому і свідомому засвоєнню навчального матеріалу та міцному його запам’ятовуванню.

Слід зауважити, що за допомогою кодоскопа можна створити лише умовні уявлення про предмети, явища чи процеси. Діапозитивні карти-схеми потрібні тоді, коли треба з’ясувати істотні особливості предмета або явища, сформувати просторові уявлення, визначити структурні співвідношення, подані у вигляді фрагментів чи частин, виділити і підкреслити характерні деталі або найважливіші співвідношення окремих елементів у певній динаміці.

Використання емоційного унаочнення не завжди забезпечує формування в учнів цілісного і достатньо повного уявлення про певний мистецький твір, процес чи подію. Тому виникає потреба в застосуванні діапозитивів у комплексі з іншими засобами навчання.

Достатній світловий потік, значне збільшення навчального матеріалу дає змогу використовувати кодоскоп для демонстрації різноманітної візуальної інформації.

Отже, технічні засоби (засоби статичної проекції) доцільно використовувати тоді, коли предмет вивчення потребує тривалого пояснення. Світлові зображення підвищують зацікавленість і зосереджують увагу учнів, створюють враження об’ємності, дають можливість отримати зображення оптимальних розмірів. Перевагою об’єктів статичної проекції у порівнянні з друкованою наочністю (таблицями, репродукціями, плакатами) є зручність транспортування і зберігання.