Використання першоджерел в опрацюванні теми. Приступаючи до вивчення даної теми, студенти повинні перш за все враховувати принципові відмінності епохи середньовіччя від попередньої історичної епохи як за

Загальні вказівки.

Приступаючи до вивчення даної теми, студенти повинні перш за все враховувати принципові відмінності епохи середньовіччя від попередньої історичної епохи як за способом життєдіяльності (антична епоха жила збалансованою співпрацею міст та селищ, а епоха середньовіччя була переважно сільськогосподарською), так і за світоглядними орієнтирами. В історичному плані ця епоха відрізнялась тотальним пануванням релігії в усіх сферах суспільного життя. Внаслідок того вся ця епоха була зосереджена на внутрішніх, духовних процесах та явищах. Окрім того, в цей час відбулося поширення цивілізаційних процесів на усю Європу.

 

Завдання 1. Зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Для належного осмислення даного питання треба опрацювати деякі обрані середньовічні тексти.

“Усі ваші боги – привиди, тіні… Чарівним є пароський мармур, але це ще не Посейдон; чарівною є слонова кістка, але це ще не Зевс… Матерія завжди потребує мистецькості, але Бог є самодостатнім…” (Климент Олександрійський).

Зверніть увагу на зміну ціннісних орієнтирів; що для Климента Олександрійського постає найпершою цінністю?

“Усе суще або створене, або нестворене. Якщо створене, то, безумовно підлягає змінам; бо, оскільки воно отримало буття через зміну (його колись не було, а потім воно виникло), воно, безумовно, лишається підвладним змінам і або ж гине, або ж довільною дією стає іншим. Якщо ж нестворене, то із необхідністю є незмінним. Адже у речей, буття яких протилежне, спосіб буття і властивості також протилежні… Все створене, безумовно, є створеним кимсь. Творцю ж усього необхідно бути нествореним…” (Іоанн Дамаскін).

Наведена класифікація форм сущого спирається: а) на аналогію? б) на логіку? в) на інтуїцію? Визначившись у відповіді на це питання, спробуйте з”ясувати співвідношення античної філософської спадщини та християнського світосприйняття.

“Якщо світ постає навіть створеним із якої-небудь матерії, сама ця матерія повинна бути створеною абсолютно із нічого, бо ж матерія, як те, що ще не отримало форми, здібною до форми може бути лише із божої благодаті.” (Августин Аврелій).

Категорії якого античного філософа використовує Августин? Чим це використання принципово відрізняється від античного їх тлумачення?

Аналізуючи ці вислови відомих авторитетів ранньої середньовічної філософії, зверніть увагу на:

- провідні особливості розуміння засад буття в епоху середньовіччя (на відміну від розуміння їх в попередню епоху);

- особливості розуміння Бога християнськими мислителями;

- особливості використання положень античної філософії у наведених твердженнях.

 

Проаналізуйте також і твердження християнської патристики про людину.

 

“Ми всі носимо образ Божий у живому та рухливому створінні – в людині, образ, що живе із нами, подає нам поради; образ, що нам співчуває та страждає за нас” (Климент Олександрійський).

 

“Хоча й не людиною створені небесні тіла, проте для людини. І хай ніхто із вас не вклоняється сонцю, але Творцю сонця, хай обожнює не космос, але шукає Творця космосу” (Климент Олександійський).

 

“Створив Бог людину ніби деякий другий світ: малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов’язує видиме та невидиме, чуттєве та “розумоосяжне” (Іоанн Дамаскін).

“Душа людська через посередництво розуму і знання, які незрівнянно перевершують чуття, підноситься, наскільки здатна, над тілом і більш охоче насолоджується тією насолодою, яка є у ній самій. А чим більше віддається відчуттям, тим більше робить людину схожою на худобу” (Августин Аврелій).

 

“Про те, що тварини у своїх діях не керуються розумом, а одним лише природним бажанням (тобто – несвідомо), свідчить те, що тварини певного виду діють одноманітно в тих же самих випадках та не вміють урізноманітнювати свою діяльність… В людині ж цього не можна помітити: види людської діяльності нескінченно різноманітні. Адже розум є дещо вільне та довільне…

Хто може словами виразити переваги людини? Вона перетинає моря, споглядає небо, осягає рух, відстані та величину зірок, користується плодами землі та моря, нехтує дикими тваринами та величезними рибинами; людина досягає успіхів в усякій науці, мистецтві та знанні…” (Немезій Емеський).

Звертаючись до наведених текстів, продемонструйте, якими саме твердженнями окреслюється:

- місце людини в світі;

- найважливіші характеристики людини;

- життєве завдання людини;

- переваги людини та її життєві небезпеки.

Спробуйте також з’ясувати, досягнення яких античних філософів використані в наведених міркуваннях? Чим середньовічне бачення людини принципово відрізнялось від античного?

Спробуйте обґрунтувати, які із наведених характеристик людини зберігають своє значення і в наш час, чому та в якому сенсі.

Спираючись на наведені положення та використовуючи матеріал лекційного заняття поясніть причини та наслідки радикальних змін у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Якими в загальному плані постали світ, природа, суспільство, історія в очах середньовічної людини? У чому полягають переваги середньовічного світогляду над античним?

 

Завдання 2. Місце філософії у духовному житті середньовіччя.

Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують місце філософії в середньовічних суспільних процесах, прокоментуйте їх, спробуйте пояснити їх сутність своїми словами.

 

“До вивчення наук веде подвійний шлях - авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним” (Августин Аврелій).

Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суцільно релігійна – не відкидала розум?

 

“Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектиків (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні таїни. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони і протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висловів, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, подібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто – теології)” (Петро Даміані).

 

“Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібненням Богові. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь-якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істинна ж мудрість є Бог. А тому любов до Бога є істинною філософією” (Іоанн Дамаскін).

 

Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмету філософії та її функцій. Аргументуйте свої твердження.

 

Ознайомтесь із наведеними нижче полемічними випадами представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якою мірою вони, на ваш погляд, є виправданими?

“Чому ти, о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, каменю, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, Хто дає соню світло. Шукаю Бога, а не творіння” (Климент Олександрійський).

 

“То я безсмертний і я радію, то – смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої – дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…” (Єрмій Філософ).

Завдання 3. Вихідні ідеї східної та західної патристики.

Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.

“На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади приводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут на протязі IV – V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності епіскопату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою” (Євгеній Трубецькой).

 

”Відмінна риса візантійської культури – це глибока релігійність, навіть із аскетичним забарвленням… Візантійці створили богослов’я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему” (Михайло Поснов).

 

В контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій) патристики.

“Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивишся камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху, або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя” (Василій Великий).

 

“Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам’ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму” (Августин Аврелій).

Завдання 4. Схоластика і містика як напрями середньовічної філософії.

Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів щодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою та містикою взагалі.

“Не намагаюсь проникнути в глибини Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину Твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що, якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо” (Ансельм Кентерберійський).

 

“Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захопленні в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум’яної любові до Розіп’ятого” (Джованні Бонавентура).

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначають найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя.

Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану “теорію подвійної істини” – одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

“Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише в світлі божественного одкровення” (Фома Аквінський).

 

“Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями” (Сігер Брабантський).

 

“Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що це є неможливим шляхом природних причин і початків” (Боецій Дакійський).

Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності “подвійної істини”.

Ознайомтесь твердженнями англійського схоласта Вільяма Оккама, в тому числі - із тими які отримали назву принципу “Бритви Оккама”. Прокоментуйте їх, виділіть в них ті моменти, які характеризують позицію наміналізму. В яких положеннях Оккама можна помітити виходи за межі схоластичного мислення? В чому полягало значення принципу “Бритви Оккама”?

“Судження існують у виголошених словах або письменах, тобто – лише у розумі. Значить, і частини суджень також існують лише в розумі або в словах, але такого роду речі не існують як окремі субстанції. Отже, ясно, що ніяке судження не може складатися із субстанцій, оскільки воно складається із загальних понять. Значить, загальні поняття ні в якому разі не є субстанції” (Вільям Оккам).

“Не слід примножувати сутності без необхідності. Те, що можна пояснити через посередництво меншого, не слід виражати через посередництво більшого. Без необхідності не слід стверджувати більшого” (Вільям Оккам).

Чому саме принцип “Бритви Оккама” відіграв важливу роль у подоланні схоластики?

 

Завдання 5: Загальні особливості епохи Відродження та її провідні філософські напрями.

Уважно перечитайте наведені нижче характеристики епохи європейського Відродження, уясніть її суперечливість і самостійно прокоментуйте прочитане.

“Ренесансна природа була сповненою божественних сил, постаючи перш за все предметом самостійного та некорисливого споглядання і лише у своєму крайньому трактуванні поставала предметом експерименту та технічного перетворення. Ренесансна людина мислила себе у першу чергу творцем та художником подібно до тої абсолютної особистості, створінням якої вона себе усвідомлювала.

В епоху західноєвропейського Ренесансу провідне місце зайняв сам себе стверджуючий та активно функціонуючий людський індивідуум з усіма власними небесними сподіваннями та земною обмеженістю, з усією своєю радісно-творчою силою та й з усіма власними немічністю, тугою та невпевненістю…” (О.Ф.Лосев).

Наступні твердження ренесансного мислителя змальовують те наставництво, яке Бог дає людині:

“Я вміщую тебе у центр світу, щоби звідти тобі було зручніше оглядати все, що є в світі. Я не зробив тебе ні небесним, ні земним, ні смертним, ні безсмертним, щоби ти сам, вільний та славний майстер, сформував себе за тим взірцем, якому віддаєш перевагу” (Піко делла Мірандола).

В чому, на ваш погляд, проглядаються суттєві відмінності людського самоусвідомлення часів середньовіччя та Відродження? Які властивості людини постають в даних твердженнях як найперші?

Ознайомтесь із тим, як саме формулювались у філософській думці Ренесансу засади нового – наукового пізнання та розуміння дійсності.

“Ми не задовольняємося вченням Арістотеля, якому ось вже на протязі багатьох століть увесь рід людський вклоняється як ідолу… Нами ж рухає виключно любов до істини і ми вклоняємося їй одній, а не заспокоюємося на тому, що було мовлене давніми мислителями… Якщо в моїй книзі немає спогадів про речі божественні та гідні захоплення, то це лише тому, що автор наслідує лише відчуттям та природі, а понад тим – нічому іншому” (Бернардіно Телезіо).

Визначте нові пріоритети у ставленні до пізнання, завдань людини, що окреслені в даному твердженні.

“Будь-яке пізнання започатковується розумом та виходить із відчуттів. Серед відчуттів за шляхетністю походження та за гідністю належить зору” (Франческо Патриці).

Що значить, на вашу думку, виведення зорового відчуття на перший план у ренесансному світосприйнятті? Якому відчуттю віддавало перевагу середньовіччя? Чому?

“Природа невблаганна і незмінна і зовсім не опікується тим, стануть чи не стануть її приховані основи та образ дій досяжними для людського розуміння, оскільки вона ніколи не переходить меж накладених на неї законів.

Не думаю, що для збудження в нас відчуттів смаку, запаху та звуку від зовнішніх тіл вимагається що-небудь ще, окрім розміру, форми, числа та повільних чи швидких рухів. Вважаю, що якби вуха, язики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. Я глибоко переконаний, що без живого єства останні являють собою не більше, ніж імена, подібно до того, як лоскотання та сверблячка не більше, ніж імена, якщо немає пахв та шкіри навколо носів” (Галілео Галілей).

Які властивості світу постають для Галілея найпершими? В чому можна побачити перспективність та важливість саме такого підходу до осмислення природи? Якими були загальні підсумки запровадженого Галілеєм та його послідовниками нового типу мислення?

На завершення заняття спробуйте підвести його загальні підсумки та зробити висновки, наприклад, шляхом з’ясування, які із розглянутих вище ідей та положень мають сучасне значення.

 

Тема 5: ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ.

Мета розгляду теми:

Прослідкувати найважливіші чинники та умови формування наукового стилю мислення (в межах формування експериментального природознавства); виявити особливості проявів філософії за умов її діалогу із численними конкретними науками; осмислити логіку внутрішньої диференціації філософського знання та умови його системного впорядкування; проаналізувати особливості функціонування мислення “здорового глузду”, його зв’язки із індивідуалізмом та новим типом соціальних стосунків.