Методи вивчення виробничого травматизму

Лабораторна робота №1

Законодавство і нормативна база промислової санітарії та гігієни праці. Юридичні основи поточного санітарного нагляду.

 

Мета роботи: Ознайомитись з законодавчою та нормативною базою сучасної промислової медицини. Засвоїти нормативно-правову базу санітарного нагляду.

Теоретичне підґрунтя: Робітники та роботодавці будь-яких підприємств, установ і організацій повинні будувати свої стосунки дотримуючись чинних Законів України та ратифікованих міжнародних Угод, що визначають права і обов’язки учасників виробничого процесу.

Основним законом Держави є Конституція України, що декларує рівні права і свободи всім жителям країни, в тому числі що до вільного вибору праці, повинна здійснюватися, в тому числі що до вільного вибору праці,? Повинна здійснюватися у безпечних і здорових умовах. Всі прикладні закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції.

1.1. ЗАКОНОДАВЧА БАЗА САНІТАРІЇ

Законодавчою базою промислової санітарії є:

1. Закон України від 14.10.1992 р «Про охорону праці», нова редакція якого відбулася 21.11.2002р. Закон має 9 розділів. У розділі I «Загальні положення» наводяться визначення основних понять з охорони праці. У статті 3 передбачається: якщо міжнародною Угодою, яку визнала Верховна Рада України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені Законом України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору. У статті V визначається, що основним принципом державної політики в області охорони праці є пріоритет здоров’я і життя людей перед будь-якими результатами виробничої діяльності і має місце повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці.

У розділі III «Організація охорони праці» наведені обов’язки працівників: дбати про власне здоров’я і здоров’я оточуючих, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів. У статті 19 визначено, що всі підприємства формують фонд охорони праці, що становить 0,5% від суми реалізованої продукції, а для підприємств, що фінансуються з державного чи місцевого бюджетів – 0,2% фонду оплати праці.

Розділи IV, V, VI відповідно розглядають питання стимулювання охорони праці, нормативно-правові акти з охорони праці та питання державного управління охорони праці. Стаття 32 констатує, що державну політику в області охорони праці формує кабінет міністрів України. Реалізацію цієї політики здійснюють: спеціальний уповноважений орган виконавчої влади; рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Для координації діяльності органів державного управління охороною праці створено Національну Раду з питань безпеки життєдіяльності населення на чолі з віце-прем’єр-міністром України. Реалізують політику галузеві Міністерства.

У розділі VII розглянуті питання Державного нагляду і громадського контролю за охороною праці. У статті 38 визначено, що державний нагляд здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд) та спеціалізовані органи нагляду за радіаційною та пожежною безпекою. Контроль за санітарним станом підприємств і організацій здійснює санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) МОЗ України.

Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки, їх об’єднання та уповноважені наймані працівники.

У розділі VIII визначена відповідальність за порушення Законодавства з охорони праці, що передбачає штрафи (до 5% місячного фонду заробітної плати, що направляються до Держбюджету), а також дисциплінарна, адміністративна, матеріальна і навіть кримінальна відповідальність.

У прикінцевих положеннях (Розділ IХ) вказано, що закон набирає сили з 2002 року і передбачає внесення відповідних змін до інших законів України, в тому числі до кодексу законів про працю в Україні.

2. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», прийнятий Верховною Радою 24.02.1994р. з наступними змінами і доповненнями за 1996-2011рр.

Цей закон містить 486 статей і регулює суспільні відносини у сфері забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя, визначає права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, визначає порядок організації СЕС і порядок здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

У законі визначається, що санітарне та епідеміологічне благополуччя населення – це стан здоров’я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для певної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

В законі поступово розглядаються санітарно-гігієнічні норми і вимоги до забезпечення оптимального стану середовища, наприклад, ст. 19 стосується гігієнічних вимог до атмосферного повітря у населених пунктах та у виробничих приміщеннях; ст. 23 – забезпечення радіаційної безпеки; ст. 24 нормує захист населення від шкідливого впливу шуму та інших видів неіонізуючого випромінювання і т. інше. Більш детально зі змістом закону «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення» студенти ознайомлюються у порядку самостійної роботи.

3. Серед інших законодавчих документів, що містять елементи санітарії слід виділити:

- Закон України «Про охорону здоров’я»;

- Закон України «Про пожежну безпеку»;

- Закон України «Про дорожній рух»;

- Закон України «Про використання ядерної (іонізуючої) енергії та радіаційну безпеку»

Закони України доповнюють державні міжгалузеві та галузеві акти: стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи,яким надано правових норм. Розглянемо деякі з низ.

1.2 СИСТЕМА СТАНДАРТІВ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ

З 1972 р. у колишньому Радянському Союзі, в тому числі і в Україні вперше в світі стала створюватися система стандартів безпеки праці (ССБТ) - комплекс взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, що стало вищою формою гігієнічного нормування. Стандарти розроблялися Держстандартом СРСР і профсоюзами із залученням Міністерства охорони здоров'я СРСР й інших міністерств. У цю систему входять ГОСТи, які позначаються цифрою 12.

ССБТ включає в себе стандарти п'яти класифікаційних груп, що позначаються цифрою після позначення системи. Основоположні стандарти кодуються як нульова група (0) і являють собою документи, що є основою для розробки всіх інших стандартів цієї системи, визначають їх внутрішню структуру, головні положення, вводять уніфіковані терміни та визначення, встановлюють єдину класифікацію виробничих небезпек. Наприклад, стандарти ГОСТ 12.0.002-74 «Основні поняття. Терміни та визначення ".

Стандарти 1-ї групи встановлюють норми і загальні вимоги безпеки праці по кожному виробничому фактору, методи їх вимірювання, і визначають характер дії факторів на організм людини. Наприклад, ГОСТ 12.1.007-76 «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки».
Стандарти 2-ї групи включають загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання і окремим його елементам, наприклад, ГОСТ 12. 2. 003-74 «Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки».

Стандарти 3-ї групи містять загальні вимоги безпеки до виробничих процесів. Прикладом може служити ГОСТ 12. 3. 002-75 «Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки».

Стандарти 4-й групи містять класифікацію засобів захисту, вимоги до груп і окремих засобів захисту, методи їх випробування і оцінки, наприклад ГОСТ 12.4.011-75 "Засоби захисту працюючих. Класифікація».
Останні дві цифри в позначенні ГОСТів вказують на рік його реєстрації, а три цифри, розташовані перед роком - порядковий номер ГОСТу.

До 1980 р. розроблено більше 200 стандартів ССБТ. ГОСТи ССБТ. не виключають інших існуючих гігієнічних норм і правил, якщо вони їм не суперечать їм. З метою постійного вдосконалення стандартів передбачається обов'язковий перегляд їх через кожні 5 років. При недотриманні вимог стандарту, Комітет стандартизації дає вказівки про усунення виявлених порушень або забороняє поставку відповідної продукції.

На сьогоднішній день в Україні продовжують діяти ГОСТ і ССБТ радянських часів, більшість з яких не перекладена на українську мову, але їх чинність не втрачена, хоча контроль за їх дотриманням за останні 20 років значно знизився.

1.3 САНІТАРНІ НОРМИ І ПРАВИЛА

Одним з основних нормативних документів в області попереджувального санітарного нагляду є «Санітарні норми проектування промислових підприємств" (СН 245-71), в яких викладено вимоги до генерального плану, водопостачання, каналізації, опалення, організації технологічних процесів, наводяться нормативи для повітря робочої зони. У ці діючі санітарні норми регулярно вносяться затверджувані гранично допустимі концентрації (ГДК), та орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБРВ) для нових хімічних сполук і речовин.

Для більш детального розгляду певних питань можуть бути використані Будівельні норми і правила (СНіП), наприклад, СНіП 33-75 «Опалення, вентиляція і кондиціювання", СНіП 92-76 «Допоміжні будівлі і приміщення», СНіП щ 19-76 «Захист від шуму», СанПин 2.2.4.548-36. «Гигиенические требования к микроклимату производствнных помещений», СанПин 2.2.4/2.1.8.055-96 «Электромагнитные излучения радиочастотного диапазона (ЭМИ РИ) – останні два документи приклади останніх розробок Росії.

Останнім часом в Україні також розроблені певні санітарні документи, наприклад, «Санітарні норми мікроклімату приміщень» ДСН 3.3.6.042 – 99.

Основні гігієнічні вимоги до технологічних процесів та обладнання викладені в законодавчому документі «Санітарні правила організації, технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання" № 1042-73

Міністерство охорони здоров'я може розробляти санітарні норми, правила і методичні рекомендації на додаток і розвиток основних санітарних правил. Так, на їх основі створені приватні санітарні правила для окремих-галузей промисловості або виробництв, наприклад, "Санітарні правила по влаштуванню і утриманню підприємств вугільної промисловості" № 1154-74, «Санітарні правила зі зберігання, транспортування і застосування пестицидів у сільському господарстві» № 1123 - 73, для окремих технологічних процесів,наприклад, «Санітарні правила при зварюванні, наплавленні і різанні металів» № 1009-73, а також для окремих виробничих шкідливостей, наприклад, «Санітарні правила при роботі з берилієм та його сполуками» № 993-72 тощо.

На основних підприємствах Кривого Рогу на сьогодні діють: «Санитарные правила для предприятий черной металлургии» №2527-8; та «Санитарные правила для предприятий по добиче и обогащению рудных, нерудних и рассыпных полезных ископаемых» №3905-85 (без перекладу на українську мову).

1.4 ІНШІ ЗАКОНОДАВЧІ ДОКУМЕНТИ

До таких документів належать методичні рекомендації, накази, інструкції, галузеві стандарти тощо. Методичні рекомендації з гігієни праці в окремих виробництвах зазвичай складають гігієністи, які проводять наукові дослідження, і представники технічних науково-дослідних і проектних інститутів відповідних галузей промисловості. Так, наприклад, методичні рекомендації «Гігієна праці і оздоровчі заходи при роботі з талієм та його сполуками» (1978) складені за участю кафедри гігієни праці I ММІ ім. І. М. Сеченова та Державного науково-дослідного і проектного інституту рідко-земельної металевої промисловості (Гіредмет). У методичних рекомендаціях зазвичай дають характеристику професійної шкідливості і приводять санітарно-гігієнічні вимоги до планування виробничих приміщень, технологічного процесу та обладнання, вентиляції, обробки та утримання приміщень; до заходів особистої гігієни та індивідуального захисту та інше.

Існують також галузеві стандарти (ОСТ) і технічні умови (ТУ) на окремі види сировини і продуктів. В цих законодавчих документах містяться дані про фізико-хімічні властивості речовин, а в деяких і показники, що мають гігієнічне значення такі, як, наприклад, допустима кількість високотоксичних домішок і результати первинної токсикологічної оцінки продукту.

По деяких важливих питаннях Міністерство охорони здоров'я України може видавати накази, наприклад «Про проведення попередніх при вступі на роботу і періодичних медичних оглядів працівників» № 400. Для уточнення і конкретизації окремих питань санітарного законодавства складаються інструкції, методичні вказівки та службові листи. Наприклад «Методичні вказівки з проведення гігієнічної оцінки нових сільськогосподарських машин і знарядь» № 986-72.Методичні рекомендації «По дополнительному инструктированию рабочих шахт для предупреждения травмирования по субъективным причинам» №460-30-88; «Методика гигиенической оценки горных машин и механизмов для железнорудных шахт» №22-77 тощо, «Інструкція по очищенню спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками" № 1442-76,лист«Про порядок подання проектної документації на погодження органам Державного санітарного нагляду № 04-14/10. Для окремих видів виробництв і галузей промисловості на основі загальносоюзних нормативів розробляються галузеві норми і правила з техніки безпеки та промислової санітарії, які затверджуються відповідними міністерствами і ЦК профспілок. Нормативні документи також розробляються і затверджуються Міністерством охорони здоров'я для місцевих підприємств з урахуванням їх особливостей.

1.5 НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА В ГАЛУЗІ ГІГІЄНИІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

«Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил з охорони праці та санітарії здійснюють: 1) спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств, установ, організацій та їх вищестоячих органів, 2) професійні спілки, а також технічні, і правові інспекції праці - відповідно до положень про ці інспекції, що затверджуються центральним органом профспілок».

Особлива роль у нагляді та контролі за умовами праці відводиться установам санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Зокрема, на них покладено нагляд за виконанням підприємствами та установами санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.

Встановлені гігієнічні нормативи мають юридичну силу і є обов'язковими для дотримання при проектуванні нових, реконструкції діючих і експлуатації промислових та сільськогосподарських підприємств.

В даний час функції нагляду за виконанням законодавства у галузі гігієни, санітарії та охорони праці розмежовані таким чином. Питання правового порядку (тривалість робочого дня, додаткові відпустки, безкоштовне забезпечення засобами індивідуального захисту, молоком, спеціальним харчуванням тощо) знаходяться у компетенції правової інспекції професійних спілок. Питання техніки безпеки (електробезпека, запобіжні пристосування до виробничого обладнання, стан підйомно-транспортних засобів та ін.)у веденні технічної інспекції відповідних професійних спілок. На державну санітарно-епідеміологічну службу покладається попереджувальний і поточний нагляд за виконанням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, спрямованих на оздоровлення умов праці, попередження професійної захворюваності на підприємствах промисловості, на транспорті і в сільському господарстві.

1.6 ЮРИДИЧНІ ОСНОВИ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ

Мета санітарного нагляду – створення сприятливих умов побуту, праці, відпочинку, лікування, запобігання шкідливого впливу навколишнього середовища чи умов праці на організм людей, на колективне здоров’я і на довкілля.

Юридичною основою проведення поточного санітарного нагляду служать законодавчі, нормативні та інструктивно-методологічні матеріали: Держстандарти, будівельні та санітарні норми і правила (СНіП, ДБН, СанПіН), гранично допустимі рівні, концентрації, дози (ГДР, ГДК, ГДД), а також юридичні (правові) законодавчі документи, які є основою застосування дисциплінарних, адміністративних чи штрафних санкцій при грубих порушеннях санітарних норм. Серед них:

· Інструкція про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства. Наказ МОЗ України № 64 від 1994 р.;

· Інструкція про порядок … відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності (при грубих порушеннях санітарного законодавства). Наказ МОЗ України № від 1995 р.;

· Інструкція про порядок застосування держсанепідемслужбою України адміністративно-запобіжних заходів: обмеження, тимчасова заборона, припинення або зупинення експлуатації об’єкта. Наказ МОЗ України №67 від 1995р.;

· Порядок застосування фінансових санкцій за порушення санітарного законодавства. Наказ МОЗ України №135 від 1995 р. та інші.

Існують також інші законодавчі документи про кримінальну відповідальність за грубі порушення санітарного законодавства – екологічно чи суспільно небезпечні.

Хід роботи:

Виконуючи роботу необхідно скласти конспект вивченого матеріалу, в тому числі короткий конспект всіх розділів Закону України «Про санітарне і епідеміологічне благополуччя населення» і знати відповіді на наступні запитання:

1. Зміст та основні положення розділів Закону України «Про охорону праці».

2. Які питання розглянуті у Законі України «Про санітарне та екологічне благополуччя населення»?

3. Які Закони України містять елементи санітарії?

4. Які позначення мають стандарти системи безпеки праці?

5. Яке призначення і застосування мають стандарти системи безпеки праці?

6. Які основні санітарні норми і правила діють в сучасній Україні?

7. Які нормативні документи санітарії стосуються основних підприємств Криворіжжя?

8. Які документи входять до складу додаткових законодавчо-нормативних положень з гігієни праці і промислової санітарії? Навести приклади.

9. В чому полягає основний зміст нагляду і контролю за додержанням законодавства в області гігієни і санітарії виробництва?

10. Які нормативні документи є юридичною основою санітарного нагляду?

 

Лабораторна робота № 2

Облік та аналіз захворюваності і виробничого травматизму

Мета роботи: Опанувати методи збору і обліку даних загальної та промислової захворюваності робітників виробничих об’єктів, установ та організацій.

Теоретичне підґрунтя:

2.1 МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ

На підставі реєстрації випадків захворювання, що призвели до тимчасової непрацездатності, можна аналізувати захворюваність за кількісними (кількість випадків і загальна тривалість непрацездатності, тривалість одного випадку) і якісними (структура захворюваності) показниками.

Для вивчення загальної захворюваності є три методи: 1) за кількістю звернень за медичною допомогою; 2) за результатами медичних оглядів; 3) за даними про причини смерті.

Статистичний талон для реєстрації остаточних (уточнених) діагнозів (форма № 025-2/0) дає можливість щомісяця отримувати матеріали про захворюваність як для кожної цехової дільниці, так і для промислового підприємства загалом.

Згаданий вище звіт про причини тимчасової непрацездатності, який складають на підставі листків непрацездатності, допомагає виявити особливо поширені форми хвороб.

Для поглибленого аналізу захворюваності робітників із тимчасовою втратою працездатності використовують показники персонального обліку захворюваності і заповнюють спеціальну картку, в якій занотовують дані про захворюваність із тимчасовою втратою працездатності. Цей метод дає змогу проаналізувати захворюваність за статтю, віком, професією, стажем, окремими нозологічними формами тощо, а також виявити тих, хто довго й часто хворіє та потребує систематичного лікарського контролю. Крім того, цей метод ефективний під час аналізу професійної захворюваності та визначення зв’язку хронічного захворювання з іншими недугами і з професією. На ґрунті згаданої вище обліково-звітної медичної документації розраховують показники захворюваності і роблять їхній аналіз. А саме, визначають:

1) частоту захворювання (кількість випадків на 100 працівників);

2) частоту захворювання в днях (кількість днів втрати працездатності на 100 працівників);

3) середню тривалість у днях в одному випадку втрати працездатності за окремими хворобами (показник тяжкості перебігу недуги та якості лікарської допомоги);

4) частоту захворювання в особах (кількість хворих на 100 працівників), та, відсоток хворих (відношення кількості робітників хоча б з одним випадком втрати працездатності протягом року до загальної кількості робітників);

5) структуру захворюваності з тимчасовою втратою працездатності за основними формами й групами хвороб (частоту випадків і днів непрацездатності через якесь конкретне захворювання серед усіх випадків або днів втрати працездатності);

6) кратність захворювань з тимчасовою втратою працездатності (відношення кількості випадків непрацездатності робітників до кількості хворих).

Результати аналізу захворюваності можна графічно зобразити у вигляді секторної, лінійної або стовпчикової діаграми.

Вивчення захворюваності робітників за даними медичних оглядів забезпечує динамічне спостереження за станом здоров’я тих, хто працює в шкідливих умовах, та своєчасне встановлення початкових ознак професійних захворювань, їхню профілактику і виявлення загальних недуг, які є протипоказанням для роботи в шкідливих умовах. Періодичні медичні огляди дають змогу вживати заходів, які гальмують подальший розвиток патологічного процесу й усувають виробничі шкідливості.

Медико-санітарна частина разом із санепідемстанцією, адміністрацією та профкомом підприємства проводить аналіз результатів медоглядів, на підставі якого розробляють лікувально-оздоровчі заходи і складають заключний акт. У ньому висвітлюють такі питання:

1) кількість осіб, які мають періодично проходити медичний огляд (зокрема жінок);

2) кількість обстежених (відсоток охоплення оглядом, у тому числі жінок);

3) кількість виявлених із професійними інтоксикаціями або захворювання чи з підозрою на них (у тому числі жінок);

4) кількість осіб із загальними професійними захворюваннями;

5) кількість осіб, яких слід направляти на стаціонарне й санітарно-курортне лікування, оздоровлення в будинки відпочинку, пансіонати та санаторії-профілакторії, а також тих, хто потребує дієтичного харчування (згідно з характером захворювань), динамічного диспансерного спостереження;

6) кількість осіб, які потребують тимчасового переведення за станом здоров’я на іншу роботу, де б не було протипоказаних виробничих чинників, та видачі листка непрацездатності. Характер рекомендованої роботи з урахуванням кваліфікації хворого визначає лікувально-кваліфікаційна комісія (ЛКК).

7) кількість осіб, що потребують переведення на роботу в належних умовах праці через наслідки професійного захворювання, які є протипоказанням до продовження роботи в попередніх умовах;

8) кількість осіб, яких слід направити на медично-трудову експертну комісію (МТЕК) для встановлення групи інвалідності, та осіб, переведених на інвалідність через професійні недуги;

9) рекомендації щодо оздоровлення умов праці в цехах (на дільницях підприємства) за результатами медичних оглядів та гігієнічною характеристикою;

10) дані про виконання заходів, передбачених попереднім актом, з оцінкою їхньої ефективності.

До акту додають поіменний список осіб, яких рекомендують перевести на іншу роботу, а також тих, кому показано стаціонарне лікування, дієтичне харчування тощо. Заключний акт складають у чотирьох примірниках і передають адміністрації, у профком підприємства, санепідемстанцію для виконання й контролю.

На підставі даних про причини смерті визначають структуру їх серед вікових, статевих, професійних груп населення. Це дає змогу встановити найтяжчі захворювання, які призводять до смерті. Вивчення причин смерті за окремими цехами, дільницями та професіями дає змогу цеховому лікареві одержати додаткову інформацію про захворюваність робітників.

Облік випадків смерті покладено на відділи РАГС виконкомів і сільські ради. На промисловому підприємстві це робить цеховий лікар. Згідно з цим обліком щорічно визначають показники загальної (відношення кількості померлих за рік до середньої кількості робітників) і віко-статевої (відношення кількості померлих даного віку або статі до кількості робітників цього віку чи статі) смертності. Це дає змогу порівнювати смертність робітників у динаміці й за окремими цехами, кількість випадків смерті за основними групами захворювань.

2.2 МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ Й РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Реєстрація, облік та розслідування випадків професійних захворювань є однією з головних функцій цехових лікарів МСЧ підприємств і дає важливу інформацію для оцінки ефективності впровадження санітарно-гігієнічних заходів.

Професійні захворювання ділять на гострі (що виникли після одноразової – протягом не довше однієї робочої зміни – дії шкідливих виробничих чинників) та хронічні (що виникли після багаторазової й тривалої дії шкідливих чинників). Захворювання одночасно двох і більше людей вважається груповим професійним захворюванням.

Облік професійних захворювань проводять за «Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженим Постановою КМУ № 623-93.

Лікар, що запідозрив чи виявив гостре професійне захворювання (отруєння), складає термінове повідомлення (форма Н-3), яке є первинним документом для обліку цієї патології. Його надсилають протягом 12 год у відповідну СЕС. Лікувально-профілактичний заклад, який уточнив або змінив діагноз, складає нове термінове повідомлення й протягом доби також надсилає його в СЕС за місцем роботи хворого. У разі групового професійного захворювання, а також захворювання на сказ, сибірку, бруцельоз, правець професійної етіології лікувальний заклад зобов’язаний негайно повідомити санепідемстанцію по телефону чи телетайпу і на кожного хворого заповнити термінове повідомлення. Під час профілактичних медичних оглядів повідомлення про хронічне професійне захворювання чи отруєння (форма № П-3) заповнюють у спеціальних відділах професійної патології і надсилають у триденний строк після встановлення остаточного діагнозу в СЕС за місцем роботи потерпілого.

Розслідування випадку гострого професійного захворювання має бути проведене протягом 24 год. з моменту одержання термінового повідомлення або негайно – в разі одержання інформації по телефону (телетайпом), хронічного – протягом 7 діб з моменту одержання повідомлення про захворювання лікарями СЕС. При цьому мають бути представники адміністрації, відділу охорони праці, цеховий лікар та профспілковий комітет підприємства.

Зясовують обставини й причини професійного захворювання, обстежують робоче місце потерпілого, оцінюють стан санітарно-гігієнічних умов праці під час виникнення захворювання й на підставі одержаних результатів розробляють санітарно-профілактичні, технічні, організаційні заходи з метою ліквідації та запобігання захворюванням. За потреби організовують проведення лабораторних та інструментальних досліджень шкідливих виробничих чинників. Для розслідування обставин і причин хронічного професійного захворювання (отруєння) додатково використовують акти санітарних обстежень підприємства і результати лабораторних досліджень, що їх проводили раніше, матеріали попередніх і періодичних медичних оглядів, дані про виконання річного комплексного плану оздоровлення умов праці, санітарно-технічні паспорти цехів і документи про атестацію робочих місць.

За цими матеріалами складають акт розслідування за формою П-4 (дивись додаток 1). На СЕС і в лікувально-профілактичних закладах, що мають профпатологічні відділи для реєстрації хворих з професійною патологією й спостереження за станом їхнього здоров’я та працездатністю ведуть «Журнал обліку професійних захворювань» (форма П-6). У медичну картку амбулаторного хворого (форма № 025/0) вносять дані щодо виявлення професійного захворювання і цей факт реєструють у «Журналі обліку інфекційних захворювань» (форма № 060/0).

На підставі актів розслідування й журналів обліку професійних захворювань на СЕС заповнюють «Картки обліку професійного (отруєння)» (форма № П-5) для подальшого обліку та поглибленого аналізу професійної захворюваності.

На ґрунті згаданої вище обліково-звітної документації з метою профілактики професійних захворювань проводять аналіз і оцінку профпатології за показниками, що їх використовують для аналізу й оцінки загальної захворюваності (частоти захворювань, тривалості лікування і таке інше).

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

З метою запобіганню виробничому травматизмові на адміністрацію підприємства покладають обов’язки з реєстрації, обліку нещасних випадків на виробництві та запобігання їм.

Активну участь у цьому процесі повинні брати працівники медико-санітарної служби, що обслуговують підприємство. Одним із головних завдань цехового лікаря є саме запобігання виробничому травматизму. Порядок розслідування й обліку нещасних випадків на виробництві встановлено «Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях».

Дія Положення поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності, що діють на території України або перебувають під юрисдикцією України (надалі – підприємства), усіх громадян (у тому числі іноземних та осіб без громадянства), які є власниками (підприємцями) або уповноваженими ними особами (надалі – власник), а також тих, хто виконує роботу за трудовим договором (угодою), контрактом; проходить виробничу практику на підприємстві; залучають до роботи з інших підприємств.

Розслідування нещасних випадків та професійних захворювань з працівниками, які були у відрядженні за кордоном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, що перебувають під юрисдикцією України, проводять згідно з Положенням, якщо інше не передбачене міжнародними договорами (угодами).

Розслідування нещасних випадків, які сталися з працівниками на території країн СНД під час відрядження, проводять згідно з міжнародними договорами (угодами).

Дія Положення не поширюється на осіб, які працюють або проходять службу та з якими не укладають трудових договорів на підвідомчих і у військових частинах Міноборони, МВС, Держкомкордону, Національної гвардії, Служби безпеки. Порядок розслідування нещасних випадків з цими особами та їхній облік встановлюють зазначені органи за погодженням з Держнаглядом з охорони праці.

Нещасні випадки зі студентами вищих, учнями середніх спеціальних навчальних закладів, професійно-технічних училищ, загальноосвітніх шкіл та інших навчальних закладів, що сталися під час навчально-виховного процесу, розслідують і беруть на облік у порядку, встановленому Міністерством освіти.

Згідно з Положенням, розслідуванню й обліку підлягають нещасні випадки, що сталися на території підприємства та поза його територією під час виконання потерпілим трудових обов’язків, а також дорогою на роботу чи з роботи на транспорті, наданому підприємством. Беруть до уваги випадки, що сталися протягом як робочого часу (у тому числі й під час перерви),» так і часу, потрібного для впорядкування засобів виробництва, одягу тощо перед початком роботи чи після її закінчення, а також у разі виконання робіт у вихідні, святкові дні та в понаднормовий час. Враховують також гострі отруєння на виробництві, відмороження, ураження блискавкою, теплові удари. Випадки хронічних професійних отруєнь та захворювань не належать до виробничого травматизму, і їх розслідують в описаному вище порядку. Факт травмування оформляють актом за формулою Н-1 (дивись додаток 2). Реєстрації підлягає кожний нещасний випадок на виробництві, що призвів до втрати робітником працездатності не менше одного дня, або нещасний випадок, через який працівника перевели з роботи за основною професією на іншу. Потерпілий чи очевидець нещасного випадку про кожний нещасний випадок на виробництві негайно повідомляє майстра або іншого безпосереднього керівника, який зобов'язаний негайно організувати першу допомогу потерпілому та. доставити його в медсанчастину (пункт охорони здоров'я) або інший лікувальний заклад. Сповістити начальника цеху або іншого керівника про нещасний випадок, зберегти до розслідування обстановку на робочому місці й стан обладнання таким, якими вони були в момент нещастя (якщо це не загрожує життю та здоров'ю робітників, котрі працюють поруч, не призведе до аварії й не порушить виробничого процесу).

Раз на добу медсанчастина (пункт охорони здоров'я або поліклініка), що обслуговує підприємство, подає адміністрації підприємства та профспілковому комітетові дані про нещасні випадки на виробництві.

Адміністрація підприємства негайно створює комісію для розслідування нещасного випадку. Ця комісія зобов'язана протягом 24 годин з'ясувати обставини й причини, за яких стався нещасний випадок, скласти акт за формою Н-1, розробити заходи з метою запобігання нещасним випадкам і подати їх керівникові підприємства для затвердження.

Адміністрація підприємства на підставі актів форми Н-1 повинна негайно вжити заходів щодо усунення причин, які зумовили нещасний випадок, і скласти звіт про потерпілих за встановленими формами, які підписують керівник і голова профкому підприємства. Територіальні статистичні управління узагальнюють звітні дані про травматизм і надсилають їх профспілковим органам та зацікавленим організаціям для аналізу, розробки і проведення належних профілактичних заходів.

Облік усіх потерпілих від виробничих травм ведеться у спеціальному журналі, який може служити первинним документом під час аналізу даних про характер і локалізацію травм. Поглиблений аналіз даних виробничого травматизму передбачає розрахунок таких інтенсивних показників:

Тяжкість травм - середня тривалість непрацездатності через травму, що визначається відношенням суми днів непрацездатності за всіма нещасними випадками до кількості нещасних випадків за даний період.

Показник частоти — середня кількість травм на 1000 робітників. Його вираховують за такою формулою:

П_ч =

де Пч — показник частоти; Н – кількість травм за певний період (місяць, квартал); Р — кількість робітників.

Для визначення тяжкості травми користуються такою формулою:

П_в =

де Пв — показник тяжкості; Д — сума днів непрацездатності; Я — кількість травм за певний період.

До екстенсивних показників виробничого травматизму належать розподіли травм за характером ушкодження (електротравми, термічний та хімічний опіки, гостре отруєння, травма механічна, тепловий удар, відмороження та ін.), локалізацією (очі, тулуб, голова, внутрішні органи, кінцівки), статтю, віком, стажем роботи, причиною травми, професією потерпілих. Ре­зультати поглибленого аналізу нещасних випадків дають змогу лікареві пункту охорони здоров'я або медико-санітарної частини разом з інженером з техніки безпеки та лікарем з гігієни праці СЕС накреслити план заходів щодо профілактики травматизму на підприємстві.

Інспекцію з охорони праці підпорядковують головному інженерові підприємства. Він проводить таку роботу: а) ввідний інструктаж тих, хто поступає на роботу;

б) навчання правил роботи на небезпечних дільницях і робочих місцях;

в) ознайомлення з інструкцією з техніки безпеки щодо даної професії;

г) повторні інструктажі робітникам з особливо небезпечними умовами праці;

д) керівництво роботою нештатних інспекторів з охорони праці цехів підприємства;

Хід роботи:

Дати письмово відповіді на наступні питання:

1. Які методи застосовуються для вивчення загальної захворюваності і їх сутність (зміст)?

2. Який порядок обліку і розслідування випадків професійних захворювань на виробництві?

3. Зміст акту розслідування хронічного профзахворювання.

4. Який існує порядок розслідування і обліку випадків виробничого травматизму?

5. Які показники визначають при поглибленому аналізі даних виробничого травматизму?

6. Які основні пункти акту розслідування виробничого травматизму форми Н-1?

Додаток 1

Фор­ма П-4

АКТ

Розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння)

Дата складання _______________________________

(день, місяць, рік)

Місце складання__________________________________ _____________________________________________________________

(день, місяць, рік)

Назва підприємства та організації, до сфери якої належить підприємство (вказати власника підприємства, заснованого на не загальнодержавних формах власності)

Назва цеху, дільниці, відділу_____________________

Комісія в складі:____________________________ __________________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові) (голова комісії, посада, місце роботи)

______________________________________________

Проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання

______________________________________________

(отруєння)

___________________________________________

(діагноз)

Дата прибуття хворого до лікувально-профілактичного закладу_______________________________________________________

Дата надходження повідомлення до CEC__________

Назва медичного закладу, що встановив діагноз____

_____________________________________________

Захворювання (отруєння), виявлене під час медичного огляду, при зверненні (потрібне залишити)_____________________________________________________________ _______________________________________________

назва медичного закладу

Відомості про хворого:

Прізвище, ім'я, по батькові______________________

Стать __________________ Вік (кількість повних років) _______________________________________________________________

Професія, посада_____________________________ __________________________________________________________________

(за класифікатором)

Стаж роботи______________________________ _____________________________________

(загальний) (за цією професією)

_______________________________ _____________________________________

(у цьому цеху) (в умовах впливу шкідливих чинників)

Дата проходження чергового медичного огляду і висновок про професійну придатність___________________________________

Дата атестації робочого місця і висновок про наявність шкід­ливих умов праці

______________________________________ ______ ___________________________________

(діагноз остаточний) (діагноз основний)

_____________________________________________ ____________________________________

(діагноз попередній) (діагноз супутній)

На момент розслідування хворий _________________

(прізвище та ініціали)

працездатний за своєю професією, переведений на іншу ро­боту, перебуває на амбулаторному лікуванні, госпіталізований, переведений на інвалідність, помер (потрібне залишити)____________________________________________________________

Професійна хвороба (отруєння) виникла за таких обставин ___________________________________________________________

Причина професійної хвороби (отруєння)__________

З метою ліквідації та запобігання професійній хворобі (отру­єнню) (пропонують)

_____________________________________________

(вказати прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, якій адресовано

пропозицію, конкретно сформулювати організаційні, технічні та санітарно-гігієнічні заходи, вказати рівень їхнього виконання)

Прізвище, ім'я, по батькові, посада осіб, які не дотримали норми й правил охорони праці, гігієнічних регламентів і нормативів: _____________________________________________

(вказати, що саме не виконано і які вимоги нормативних актів порушено)

Голова комісії _____________________________________ Члени комісії __________________________________

підписи підпис

Додаток 2

Форма Н-1 Затверджую:

_______________

АКТ №

Про нещасний випадок

___________

(прізвище, ім'я, по батькові)

1. Дата і час нещасного випадку _________________________________________

(число, місяць, рік)

_______________________________________________________ ______________

(година, хвилина)

2. Підприємство (установа, організація), працівником якого є потерпілий:

_____

(найменування)

2.1 Адреса підприємства, працівником якого є потерпілий

(Автономна Республіка Крим, область) ___________________________________

Район _____________________________________________________________

населений пункт _____________________________________________________

2.2 Форма власності______________________________________

2.3 Міністерство, орган, до сфери управління якого належить підприємство

_______________________________________________________

2.4 Найменування й адреса підприємства, де стався нещасний випадок

_____

2.5 Цех, дільниця, місце нещасного випадку______________________________

3. Відомості про потерпілого:

3.1. Стать: чоловіча, жіноча_____________________________________________

3.2. Число, місяць, рік народження_______________________________________

3.3 Професія (посада)__________________________________________________

3.4 Розряд (клас)______________________________________________________

3.5 Стаж роботи загальний______________________________________________

3.6 Стаж роботи за професією (посадою), під час якої стався нещасний випадок

____

4. Навчання потерпілого та його інструктаж з охорони праці:

4.1 Навчання за професією чи видом роботи, під час якої стався нещасний випадок

______________________________________________________ _______________

(число, місяць, рік)

Проведення інструктажів:

4.2. Вступного__________________________________________

(число, місяць, рік)

4.3. Первинного_________________________________________

(число, місяць, рік)

4.4. Повторного _________________________________________

(число, місяць, рік)

4.5. Цільового _________________________________________

(число, місяць, рік)

4.6. Перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок (для робіт підвищеної небезпеки)

_______________________________________________________

(число, місяць, рік)

5. Проходження медоглядів:

5.1. Попередній__________________________________________

(число, місяць, рік)

5.2. Періодичний_________________________________________

(число, місяць, рік)

6. Обставини, за яких стався нещасний випадок___________________________________________________________________

6.1. Види подій _________________________________________

6.2. Шкідливий чинник та його роль _______________________

7. Причини нещасного випадку ______________________________

8. Устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку ___________________________________________________________________

(назва, тіш, рік випуску, підприємство-виробник)

9. Медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого

_______________________________________________________

 

9.1. Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння _______________________________________________________

(так, ні)

10. Особи, які порушили законодавство про

охорону праці: __________________________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, професія, посада).

_______

(порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів)

________________________________________________________ ДНАОП

(з охорони праці — статті, параграфи, пункти і т. ін.)

11. Свідки нещасного випадку_____________________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові, постійне місце проживання)

12. Заходи щодо усунення причин нещасного випадку

№ п/п	Заходи	Строк виконання	Виконавець	Відмітка про виконання

Голова комісії ______________ _ _________ ________________________

(Посада) (Підпис) (Прізвище, ініціали)

Члени комісії ______________ ___________ ________________________

(Посада) (Підпис) (Прізвище, ініціали)

Контрольні питання

1. Що таке загальна захворюваність?

2. Які ознаки відрізняють загальну та професійну захворюваність?

3. Якими показниками прийнято характеризувати професійну захворюваність?

4. Яка загальна схема розслідування причин професійних захворювань?

5. Які основні данні включаються до акту про нещасний випадок?

 

 

Лабораторна робота №3

Оцінка теплового балансу організму людини з урахуванням тепловтрат

Мета роботи: Опанувати методику визначення комфортності теплового параметру мікроклімату через оцінку тепловтрат організму.

Теоретичне підґрунтя: Стан теплового комфорту пов'язаний зі збереженням теплової рівноваги, тобто з відповідністю теплопродукції тепловіддачі. Комфортний стан організму пов'язано із ступенем напруги процесів терморегуляції. Так, наприклад, у працюючих в умовах нагріваючого мікроклімату, коли температура повітря та оточуючих поверхонь досягає 28-30° С, тепловий баланс може бути не порушений, однак робочий оцінює свій стан як дискомфортний. Це пов'язано з тим, що відбувається різкий перерозподіл шляхів тепловіддачі. Так, тепловіддача конвекцією та радіацією може зменшитися в 20 разів і більше (в комфортному стані шляхом конвекції і радіації віддається відповідально 30 і 45% всього тепла), досягаючи майже нульових величин, в той час як тепловіддача випаровуванням збільшується в 3-4 рази (в комфортному стані вона становить 25%), забезпечуючи в основному відведення тепла. Таким чином, на апарат потовиділення припадає велике навантаження і виражене напруження цієї функції визначає дискомфортний тепловий стан.

У працюючих в умовах впливу низьких температур тепловіддача відбувається в основному шляхом конвекції і радіації, тому про напругу процесів терморегуляції можна судити на основі визначень інтенсивності тепловіддачі конвекцією і радіацією.

Нерівномірність, тепловіддачі від окремих ділянок тіла (наприклад, дистальні ділянки кінцівок тощо) і різкий перерозподіл видів тепловіддачі, викликають або накопичення тепла в організмі, або посилену віддачу його, приводячи до порушення теплового балансу, що проявляється у відхиленні температури тіла від нормальних величин і в розвитку ряду патологічних явищ.

Хід роботи:

Завдання: визначити тепловіддачу конвекцією і радіацією (кондукцією). Для визначення сумарної тепловіддачі конвекцією і радіацією застосовують тепломіри (див. рис. 3.1).

 

Рис.3.1 Тепломір. 1 - датчики, 2 - потенціометр.

 

В основу тепломіра покладено промисловий потенціометр ПГІ-63. Датчики приладу

представляють собою коробочки з органічного скла, в середину яких поміщені термопари (для вимірювання температури) і термобатарея (для вимірювання теплового потоку).

Порядок роботи з приладом: датчики тепломіра накладають на різні точки тіла (обличчя, груди, кисть, стегно, гомілка), після чого знімають показання по шкалі прибору в ккал / (м² год). Для розрахунку загальної тепловіддачі з поверхні тіла (конвекцією і радіацією) можна використовувати формулу 1:

Q=0.07 +0.50 +0.18 +0.20 , (3.1)

де Q- загальна віддача тепла з поверхні тіла (конвекцією та радіацією) ккал / (м² год), q-віддача тепла з різних ділянок поверхні тіла, ккал / (м² год)

q- віддача тепла з різних ділянок поверхні тіла, ккал / (м² год)

У деяких випадках з'являється необхідність визначити тепловіддачу радіацією, так як співвідношення тепловіддачі радіацією і конвекцією має певне значення для створення теплового комфорту працюючого. Наприклад, в умовах виробництва при допустимих, здавалося б, параметрах мікроклімату робітники можуть скаржитися на стан дискомфорту, що може пояснюватися посиленою віддачею тепла радіацією і зниженням температури, не тільки шкіри, але і м'язової тканини деяких ділянок тіла (робота з холодними предметами і таке інше). Для визначення радіаційного теплового балансу між поверхнею тіла людини і навколишніми предметами в приміщенні застосовують диференціальний радіометр конструкції А. Н. Сізякова дивись рис. 3.2).

Прибор має датчик з «холодними» і «гарячими» спаями термобатарей. «Холодні» спаї термобатарей направлені в одну сторону, а «гарячі» - в іншу. Диференціальний радіометр підключається до потенціометра ПП-63 з підвищеною чутливістю (1). При проведенні вимірювання диференціальний радіометр поміщають на відстані 10 мм від поверхні відповідної ділянки шкіри, при цьому спаї термобатареї, звернені до шкіри і протилежні спаї, звернені до оточуючих предметів, знаходяться в різних температурних умовах, внаслідок чого в ланцюзі виникає електрорушійна сила, що реєструється потенціометром і дозволяє визначити кількість тепла, яке втрачає або отримує людина шляхом радіації, в ккал / (м² год).

 

Рис. 3.2. Диференціальний радіометр конструкції А. Н. Сізякова (пояснення в тексті). Датчик прибору має

алюмінієвий корпус (2), всередині якого розташовані термобатареї (3).

 

Отримані результати дозволяють судити про рівномірність віддачі тепла радіацією з різних ділянок тіла і враховуються при визначенні частки окремих шляхів тепловіддачі в загальному тепловому балансі організму.

Визначення тепловіддачі випаровуванням. Важливим шляхом тепловіддачі в будь-яких умовах і вирішальним в умовах високої температури є випаровування поту. Випаровування з поверхні шкіри й легенів людини в умовах комфорту забезпечує близько (25%) всієї тепловіддачі. Рівень втрати тепла за рахунок випаровування з поверхні легенів і випаровування поту коливається, залежно від температури повітря: при 10 ° С воно дорівнює 1:2, при 20 ° С-1:3, а при-30 ° С і вище - 1:5 і більше. Таким чином, у людини основним шляхом тепловіддачі при високій температурі повітря є потовиділення, а інтенсивність процесу потовиділення є показником напруги процесів терморегуляції організму в умовах високих температур.

Величина потовиділення у виробничих умовах може бути визначена в абсолютних цифрах (в грамах) методом зважування обстежуваного на точних вагах, за допомогою методу «фільтрувальних зошитів» або у відносних цифрах (апаратом Міщука, що визначає зміну електропровідності шкіри).

Метод «фільтрувальних зошитів» доступний і простий у користуванні. Він дозволяє визначити інтенсивність потовиділення і розрахувати тепловіддачу випаровуванням, враховуючи той факт, що при випаровуванні 1 г поту людина втрачає 0,6 ккал тепла - (виняток становлять випадки профузного потовиділення).

Метод полягає у визначенні кількості поту, що просочив кілька шарів фільтрувальних

папірців, складених в зошит, за 5 хв. «Фільтрувальній зошит» складається з двох фільтрувальних

папірців розміром 4 2 см, поверх яких накладена калька такого ж розміру, скріплена з підлеглими

шарами. Прошивають на швейній машині розкреслені і укладені один на одного листи фільтрувального паперу і кальки, а потім розрізають ці листи на смужки і зошити.

Перед визначенням зважують зошити на аналітичних вагах, і олівцем записують

масу на кальці зошита. Збільшення маси зошита при запису за рахунок залишкового графіту не перевищує 0,1 мг. Потім зважені зошити поміщають в ексикатор. По мірі необхідності їх дістають

за допомогою пінцета з ексикатора і прикріплюють їх у розгорнутому стані (фільтром до шкіри) до певних ділянок шкіри піддослідного тонкими смужками лейкопластиру. Через 5 хв знімають зошит, обережно відклеюючи смужки лейкопластиру.

Збільшення маси зошита за рахунок лейкопластиру не перевищує 0,2 мг.

Знімати зошити потрібно в тому ж порядку, в якому вони закріплені. Зняті зошити закривають і негайно зважують. Вимірюють інтенсивність потовиділення в шести точках: на лобі, грудях, поверхгні кисті, стегні, гомілці та спині.

Середньозважену величину потовиділення визначають шляхом перерахунку локальних вологовтрат на 1 м² поверхні тіла за формулою 3.2:

 

де: Р - середня кількість поту, г / (м² год); К -коефіцієнт, що дорівнює при даній методиці15 г / (м² год);

кількість поту в міліграмах, що виділилася за 5 хв на 8 см² шкіри, позначеної: П_лиц -на обличчі, П_гр -на грудях, П_сп - на спині, П_к - на кисті, П_б - на стегні, П_г - на гомілці.

Користуючись цією формулою, можна розрахувати і енергію, що витрачається при тепловіддачі потовиділенням(Е_п), ввівши коефіцієнт 0,6 ккал / г. Е_п = Р × 0,6 (ккал / г.)

Для отримання повної тепловіддачі випаровуванням (Т_вв) необхідно до тепловіддачі, пов'язаної з випаровуванням поту, додати таку при випаровуванні з поверхні легенів(Q_л). Тепловіддачу через легені можна, приблизно розрахувати, знаючи тепловіддачу потовиділенням, за формулою3.3:

Q_л = К_л Е_п , (3.3)

 

де Q_л - тепловіддача через легені; Е_п - середня тепловіддача випаровуванням (метод її розрахунку наведено вище); К_л- коефіцієнт для перерахунку тепловіддачі через легені (він залежить від температури повітря і дорівнює: при 0 °С -0,43, при 18 ° С – 0,30, при 28 ° С -0,23, при 35°С - О, 035, при 45 ° С - 0,015). Тоді: Т_вв = Е_пв + Q_л (3.4)

Результати визначення тепловіддачі випаровуванням враховують при оцінці змін в шляхах тепловіддачі організму при впливі виробничого мікроклімату. Крім того, вони необхідні для визначення теплового балансу.

Р о з р а х у н о к т е п л о в о г о б а л а н с у. При визначенні теплового балансу використовують розрахункові та експериментальні методи дослідження. Визначивши тепловіддачу випаровуванням, конвекцією і радіацією і теплопродукцію методом непрямої калоріметрії, можна розрахувати тепловий баланс за формулою 3.4:

Q = M ± R ± C – Т_вв, (3.5)

 

де Q - величина затриманого в організмі або втраченого тепла; М - величина теплопродукції; R -тепловіддача радіацією; C - тепловіддача конвекцією; Т_вв – повна тепловіддача випаровуванням.

Для визначення загального потовиділення кількість поту, що накопичився на 1 м², множать на площу поверхні тіла, яку визначають за допомогою таблиць у залежності від росту і маси тіла людини (середня площа 1,6 м² ).

Шляхом радіації і конвекції (R і С) може відбуватися або віддача тепла організмом (величина зі знаком мінус), або його отримання (величина зі знаком плюс). Тепловіддача випаром - величина, завжди має знак мінус, оскільки вона відображає теплову енергію, що віддається організмом на випаровування води (поту).

Тепловий баланс може бути позитивним, нульовим або негативним. При роботі в умовах нагріваючого мікроклімату, при виконанні важкої роботи в нормальних мікрокліматичних умовах, а також, в умовах утрудненої тепловіддачі (при невідповідності спецодягу та інше) відзначається позитивний баланс. Якщо тривалість і умови відпочинку після виконання роботи не забезпечують віддачі організмом надлишкового тепла, то може наступити перегрів. Нульовий баланс свідчить про задовільні умови віддачі тепла організмом робітника, що виконує роботу тієї чи іншої важкості в певних мікрокліматичних умовах. Негативний, теплової баланс вказує на можливість переохолодження організму.

 

Контрольні питання:

1. Які шляхи тепловіддачі існують в організмі людини. Частка кожного з них у підтримці теплового балансу?

2. Як визначити тепловіддачу шляхом конвекції і радіації?

3. Для чого застосовується радіометр конструкції А. Н. Сізякова і методика його використання?

4. Яка роль тепловіддачі шляхом потовиділення?

5. Яка методика дозволяє визначити інтенсивність (величину) потовиділення і як її здійснити?

6. Як перерахувати величину потовиділення і показник тепловіддачі?

7. Що таке тепловий баланс організму і як його розрахувати?

8. Яка інформативність позитивного, нульового чи негативного теплового балансу?

 

Лабораторна робота № 4

Методика визначення та гігієнічна оцінка запиленості повітря

Мета роботи:

Закріпити та доповнити знання студентів про пил як фактор навколишнього середовища і його вплив на здоров’я людини, а також засвої