Домашня письмова контрольна робота. Теоретична частина. Дайте відповіді на запитання

ВАРІАНТ №20

Завдання №1

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Дайте відповіді на запитання.

1. Податкове право, податкові правовідносини.

2. Правове регулювання безготівкових розрахунків.

Завдання №2

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте правильну відповідь на тест.

	Муніципальний фінансовий контролю здійснюють: А) Міністерство фінансів України; Б) Державна податкова адміністрація України; В) органи місцевого самоврядування; Г) Президент України.
	Платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів: А) у 3-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків; Б) у 7-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків; В) у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків; Г) у 15-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків.
	Базовим податковим (звітним) періодом для збору за спеціальне використання лісових ресурсів, є: А) календарний місяць; Б) календарний квартал; В) календарне півріччя; Г) календарний рік.
	До доходів загального фонду Державного бюджету України належать: А) 100 відсотків вивізного мита; Б) 75 відсотків вивізного мита; В) 50 відсотків вивізного мита; Г) 25 відсотків вивізного мита;
	Від сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу звільняються легкові автомобілі для інвалідів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України: А) з об'ємом циліндрів двигуна до 1000 куб. сантиметрів; Б) з об'ємом циліндрів двигуна до 1200 куб. сантиметрів; В) з об'ємом циліндрів двигуна до 1300 куб. сантиметрів; Г) з об'ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів.

Завдання №3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте пояснення наступних юридичних термінів.

1) бюджетні установи

2) боргове зобов'язання

3) кредитування бюджету

4) міжбюджетні трансферти

5) портфельні інвестиції

Старший викладач кафедри лінгвістики

та суспільствознавства ДонУЕП __________ А. Р. Олійник

4. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗАВДАНЬ ДОМАШНЬОЇ ПИСЬМОВОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Захист всієї домашньої письмової контрольної роботи загалом оцінюється у 10 балів.

Завдання 1 (питання 1 теоретичного завдання)

Складання плану до кожного питання і докладний виклад матеріалу згідно встановлених вимог - 20 балів.

Критерії оцінювання:

20 балів – якщо представлений докладний виклад питання, розкрито всі проблемні теоретичні та прикладні питання;

15 балів – якщо питання загалом представлене правильно, але мають місце окремі неточності непринципового характеру;

10 балів – якщо питання висвітлене частково, наявні неточності принципового характеру;

0 балів – якщо питання розкрите невірно або взагалі відсутнє.

Критерії оцінювання цього завдання визначаються в залежності від виконання його повного обсягу.

Завдання 2 (питання 2 теоретичного завдання)

Складання плану до кожного питання і докладний виклад матеріалу згідно встановлених вимог - 20 балів.

Критерії оцінювання:

10 балів – якщо питання висвітлене частково, наявні неточності принципового характеру;

0 балів – якщо питання розкрите невірно або взагалі відсутнє.

Критерії оцінювання цього завдання визначаються в залежності від виконання його повного обсягу.

Завдання 3

Вирішення 5 тестів - оцінюється у 4 бали за кожен тест. При правильному вирішенні тестових завдань студент має змогу отримати 20 балів.

Завдання 4

Надання визначення 5-ти правовим термінам - оцінюється у 4 бали за кожен термін. При правильному, всебічному та повному наданні поняття терміну студент має змогу отримати 20 балів.

12-15 балів ставиться тоді, коли поняття надається у повному обсязі, але студент допускає незначні помилки, правильність відповіді становить не менш ніж 80% від загального обсягу.

9-11 балів ставиться тоді, коли студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдання, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 40% до 60% від загального обсягу.

6-8 балів ставиться тоді, коли студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає від 20% до 40% від загального обсягу.

1-5 балів ставиться тоді, коли студент допускає певну кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає не менше 10% від загального обсягу.

0 балів ставиться тоді, коли студент допускає велику кількість помилок при виконанні завдань, в цілому обсяг виконаних завдань складає менше 10% від загального обсягу.

Не пізніше ніж за місяць до початку сесії студенти заочної форми навчання повинні надати домашню письмову контрольну роботу на перевірку. При надходженні контрольної роботи на перевірку після встановленого терміну (за місяць до початку екзаменаційної сесії) діє наступна система пониження балів:

а) якщо робота здається до початку сесії, але пізніше ніж за місяць, то за кожний тиждень запізнення знімається по 1 балу;

б) якщо робота здається в період сесії, то оцінка знижується на 10 балів.

Остаточна оцінка за контрольну роботу виставляється викладачем під час її захисту і залежить від активності студента.

ЗРАЗОК ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ

________________________________________________________________

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Кафедра лінгвістики та суспільствознавства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Фінансове право»

на тему:_______________________ Варіант№21 ______________________

________________________________________________________

Студента(ки): Петрової Оксани Олегівни

Курс____________ ІV _____________семестр____ 8 _____група__ ФЗА/07 ___

Керівник: Старший викладач кафедри лінгвістики і суспільствознавства

Олійник А. Р.

Зарахована______________ балів «___»________________201__ р.

Викладач________________________

Підпис

ВАРІАНТ №21

Завдання №1

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА. Дайте відповіді на запитання.

1. Поняття, порядок створення, функції, компетенція товарної біржі.

2. Банківська система України. Національний банк України та особливості створення і державної реєстрації комерційних банків.

1. Поняття, порядок створення, функції, компетенція товарної біржі.

Перші товарні біржі виникли ще в XV—XVI століттях в Італії, Голландії, Англії, а щодо походження самої назви «біржа» існує кілька версій. Згідно з однією з них, ця назва походить від ново латинського «Віrga» — шкіряний гаманець. І у французькій мові слово «Віrgе» також означає гаманець, але й одночасно студентська стипендія.

За іншою версією, назва «біржа» пов'язується з ім'ям голландського купця Ван дер Буреє, який мешкав у бельгійському місті Брюгге і мав на своєму гербі зображення трьох гаманців. Місцезнаходження його будинку було зручним місцем для зібрання торгівців. Таким чином, цей будинок і став першою біржовою будовою.

Однак елементи біржової торгівлі повільно розвивалися поряд із караванною, а потім ярмарковою торгівлею. Остання особливо була поширена в Росії. На відміну від західноєвропейських країн, де біржа народилася як наслідок вільної ініціативи самоорганізованого купецтва, в Росії вона була заснована «по вьісочайшему повелению» Петра І в 1703 році. Створена на зразок «Нідерландського стандарту» Санкт-Петербурзька товарна біржа розташувалась у спеціально побудованому для неї будинку на Васильєвському острові. У Харкові були засновані кам'яновугільна та залізо-торговельна біржі, у Москві — скотопромислова і м'ясна, у Мінську — лісова, на півночі України — хлібні.

Як свідчать літературні джерела, в післяреволюційний період (в 1920—1930 рр.) біржі були органами державного регулювання ринків в умовах багатоукладної економіки. Учасниками бірж в основному були державні підприємства. В подальшому біржі перетворилися на громадські установи, утворені за типом асоціацій.

В умовах згортання непу, визначення курсу на жорстку централізацію в управлінні народним господарством послідовно проводилася лінія на ліквідацію бірж. Завершена вона була в 1927 році. Біржі були повністю ліквідовані [1].

Відроджуватися в Україні біржі почали з прийняітям Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу». До правового регулювання біржової торгівлі належать і відповідні норми Господарського кодексу України та інших нормативних актів.

Згідно з ч. 1. ст. 279 ГК України, товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, визначенні товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Таким чином, товарна біржа є інфраструктурою ринкової економіки і їй притаманні функції самого ринку, такі як посередницька, ціноутворювальна, регулююча, сануюча та інформаційна.

Свою діяльність товарна біржа здійснює за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, а також застосування вільних (ринкових) цін.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Щодо правового статусу товарної біржі — це юридична особа, яка має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку і діє на засадах самоврядування і господарської самостійності на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків.

Стаття 280 ГК України визначає права та обов'язки товарної біржі.

Товарна біржа має право:

a) встановлювати відповідно до законодавства власні обов'язкові для
всіх учасників торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу;

b) встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі,
розмір плати за послуги, що надаються біржею;

c) встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за
реєстрацію угод на біржі, а також санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

d) створювати підрозділи біржі й затверджувати положення про них;

e) розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти;

f) укладати угоди з іншими біржами;

g) видавати біржові бюлетені;

h) вирішувати інші питання, передбачені законом.

Поряд з правами на товарну біржу покладаються певні обов'язки, а саме:

a) створення умов для проведення біржової торгівлі;

b) регулювання біржових операцій;

c) регулювання цін на товари, що допускаються до обігу на біржі;

d) надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інфор
маційних та інших послуг;

e) забезпечення збору, обробки і поширення інформації, що сто
сується кон'юнктури ринку [2].

Особливістю правового становища біржі є те, що в самій біржовій торгівлі біржа участі не бере, вона тільки її організує. Ніяких угод під час торгів вона не укладає. В торгівлі беруть участь члени біржі або брокери, які діють від свого імені і за свій рахунок. Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу вітчизняні та іноземні підприємства і підприємці.

Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

Брокери — громадяни, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій.

Біржовою операцією визнається угода, яка являє собою купівлю-продаж, поставку чи обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі, між учасниками (членами або брокерами) біржі і яка подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Прикладом біржових угод є форвардні та ф'ючерсні угоди. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються на майбутнє. Торгівля форвардними контрактами проводиться при поставці стандартного товару в майбутньому з оплатою протягом двох днів після укладення угоди.

Торгівля за ф'ючерсними контрактами проводиться з метою гарантованого збуту виробленої продукції. У цьому разі укладається угода на поставку продукції в майбутньому з оплатою після поставки за цінами, які складуться на момент переходу права власності. Особливістю ф'ючерства є можливість продавця зворотного його викупу за біржовим курсом у будь-який момент до закінчення строку, а покупця — вільного продажу ф'ючерса.

Біржові угоди за різними критеріями поділяються на види. Найбільш загальним критерієм поділу є час виконання угоди. Згідно з цим критерієм е угоди:

a) з негайним виконанням («угоди на реальний товар» або «касові угоди»). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме «негайне» виконання угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. Конкретний термін визначається Правилами біржової торгівлі;

b) термінові (угоди на строк). Згідно з такими угодами організація-продавець передає у певний, визначений сторонами строк у власність (повне господарське відання) організації-покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах (щодо строку платежу, ціни), встановлених договором. По суті, це договори поставки біржового товару, строки виконання яких визначаються наперед, на майбутнє. Оскільки йдеться про поставки в майбутньому, така біржова угода називається угодою на строк, або форвардною угодою.

Форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвадного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Строк зазначається у договорі (біржовому контракті). Найбільша тривалість цього строку також регулюється біржею в Правилах біржової торгівлі.

До угод на строк відносяться також біржові угоди з товаром, який знаходиться в дорозі, а також з товаром із наступним надходженням. Характерною особливістю угоди на строк е те, що договори такого роду можна багаторазово перепродувати на біржі аж до моменту остаточної поставки товару.

З огляду на юридичний спосіб забезпечення виконання вирізняються біржові угоди із заставою. Особливістю цього виду угод є те, що крім основних предметів угод до їх змісту входить і зміст іншого договору — договору застави. Він полягає в тому, що в момент укладання основного договору один контрагент виплачує іншому суму, визначену договором як застава. Отже, щодо цієї угоди крім основного діє також договір застави.

Залежно від особи заставодавця цей вид біржової угоди має два підвиди: угода із заставою на купівлю (заставодавцем є покупець) і угода із заставою на продаж (заставодавцем є продавець).

У разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання задоволення майнових вимог кредитора проводиться за рахунок заставленої суми. У разі спору це відбувається за рішенням біржового арбітражу.

Одним з видів біржових угод на строк є ф 'ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.

Ф'ючерсний контракт визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту [3].

При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Особливості ф 'ючерсної угоди полягають у тому, що:

a) предметом ф'ючерсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару;

b) предмет контракту і сам контракт мають бути стандартними (в тому числі щодо кількості та якості товару, способу встановлення ціни тощо), оскільки це необхідно для підтримки біржового обігу ф'ючерсів;

c) біржовий контракт (предмет ф'ючерса) укладається за умови, що він має вказане біржею стандартне місце поставки, але може вільно продаватись і купуватись на біржі протягом усього строку своєї дії (до визначеного біржею «ліквідаційного строку»);

d) особливістю прав продавця ф'ючерса є можливість зворотного його викупу за біржовим курсом (ціною ф'ючерсного ринку) у будь-який момент до закінчення ліквідаційного строку. З свого боку, покупець має право вільного продажу ф'ючерса за таким же курсом і до того ж строку.

Таким чином, ф'ючерс, маючи стандартне місце поставки, є предметом біржової купівлі-продажу протягом терміну його дії. Обіг ф'ючерсів забезпечують біржові спекулянти ф'ючерсами. Як учасники біржових торгів, вони привласнюють різницю між ціною кожного ф'ючерса (ціною ф'ючерсного ринку) і реальною ціною на товар на момент виконання ф'ючерса.

Комерційна ідея ф'ючерса полягає у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар.

Продавець реального товару має змогу залежно від курсу цін реального і ф'ючерсного ринків викупити контракт і продати товар за ціною, більш вигідною, ніж ціна контракту.

Покупець, якщо він не заінтересований у ціні контракту на день його виконання, може продати його на біржі.

Купівля-продаж ф'ючерсів з метою страхування від несприятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціона (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціона має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціона.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Основним документом, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, є Правила біржової торгівлі. Вони розробляються відповідно до чинного законодавства і затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на:

a) вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів);

b) спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів);

c) універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).

Товарні біржі можуть бути класифіковані на види залежно від ряду підстав. Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Правила біржової торгівлі регулюють, насамперед, строк та місце проведення біржових операцій, склад учасників торгів, сукупність вимог, що ставляться до учасників біржових торгів; порядок здійснення реєстрації біржових операцій та плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі.

Відповідно до Закону України «Про товарну біржу», на біржі забороняється: купівля-продаж товарів однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін; будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають за мету або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін; поширення неправдивих відомостей, що можуть потягнути штучну зміну кон'юнктури ринку [4].

Існуюча система банків України сформувалася після прийняття Верховною Радою України Постанови від 20 березня 1991 року «Про порядок введення вдію Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою власністю України оголошенні Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішньоекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальними центрами, всіма активами, пасивами, а на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР створений Національний банк [5].

Таким чином, замість державних банківських структур, що існували в Радянському Союзі, в Україні, на зразок побудови банківської системи високорозвинутих країн світу, створена дворівнева банківська система.

Перший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах, другий — комерційними банками різних форм власності, в тому числі Зовнішньоекономічним та Ощадним банками.

Законом України від 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність» вперше передбачено розподіл банків за територіальною ознакою і цілями створення. Головною метою створення кооперативних банків є не одержання прибутку, а можливість взаємного кредитування його учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки. Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального кооперативного банку, до функцій якого належать централізація і перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Законодавство України, а саме ч. З ст. 334 Господарського кодексу України та ст. 4 Закон України «Про банки і банківську діяльність», передбачає також диференціацію банків за спектром послуг, що надаються: банки в Україні можуть функціонувати як універсальні чи як спеціалізовані [2].

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними та розрахунковими. Статус спеціалізованого банк отримує в тому разі, якщо більш як 50% його активів — активи одного типу.

Чинний Закон України «Про банки і банківську діяльність» передбачає також розподіл банків на групи за мінімальним розміром статутного капіталу на момент реєстрації:

1) місцеві кооперативні банки — 1 млн євро;

2) комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн євро;

3) банки, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн євро.

Згідно із зазначеним Законом, банки — це організації з правами юридичної особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку здійснювати в сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Вони економічно самостійні і повністю незалежні від виконавчих та розпорядних органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю.

Банки самостійно визначають напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк здійснює вплив на діяльність спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативноправове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк здійснює банківський нагляд відповідно до положень Конституції, Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України», інших законодавчих та нормативно-правових актів Національного банку[6].

Нормальне функціонування банківської системи України та ефективна банківська діяльність залежить від організації банківського регулювання і нагляду. Головною метою банківського регулювання і нагляду є забезпечення безпеки та фінансової стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України.

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України відповідно до вимог ст. 17 Закону «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України, а саме відповідно до постанови Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року № 375 «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень».

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк України видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

На здійснення банківських операцій Національний банк України відповідно до його функцій, згідно зі статтями 7 та 44 Закону України «Про Національний банк України», видає комерційним банкам ліцензії в порядку, зазначеному у ст. 19 закону «Про банки і банківську діяльність» та постанові Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275 «Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій».

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій статті. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк є центральним банком України, її емісійним центром, має статус юридичної особи. Він покликаний проводити політику у сфері грошового обігу, кредиту, забезпечення стабільності грошової одиниці України. Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг.

Національний банк надає комерційним банкам кредити, веде рахунки банків-кореспондентів, встановлює правила ведення розрахунків для банків та кредитних організацій; здійснює інші операції відповідно до своїх функцій, передбачених Законом від 20 травня 1999 року «Про Національний банк України».

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

Банківська корпорація — це об’єднання, засновниками якого можуть бути виключно банки. Воно створюється з метою концентрації капіталів банків — учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Виключно банки складають і банківську холдингову групу. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Подібну структуру має і фінансова холдингова група. Вона складається переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк і материнська компанія повинна бути фінансовою установою.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки та асоціації.

У Законі України «Про банки і банківську діяльність» визначені операції, які можуть здійснювати банки на підставі банківської ліцензії:

a) залучення і розміщення грошових вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб;

b) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

c) здійснювати випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів, платіжних карток;

d) надання консультативних послуг і низку інших банківських операцій і угод, передбачених означеним Законом, за правилами, встановленими Національним банком [5].

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте правильну відповідь на тест.

Частка одного торговця цінними паперами на Фондовій біржі не може бути більшою ніж: А) 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі; Б) 10 відсотків статутного капіталу фондової біржі; В) 15 відсотків статутного капіталу фондової біржі; Г) 20 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) здійснюється: А) Міністерством промислової політики України; Б) Міністерством юстиції України; В) Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

ПОЯСНЕННЯ ДО ТЕСТІВ:

Тест №1. Надана відповідь обумовлена статтею 22 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» [7].

Тест №2. Надана відповідь обумовлена розділом «Прикінцеві положення» Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджено Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 6 вересня 2001 року [8].

Завдання №3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА. Надайте пояснення наступних юридичних термінів.

Кредитна установа - це фінансова установа, яка
відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик [11].

Зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання, за Господарським Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377) [2].

Вилучення товарів – додатковийзахід (санкція) господарської відповідальності, викликаний неправомірним використаним позначення та копій виробів іншого суб’єкта господарювання (ст. 25 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції») [9].

Юридична відповідальність — охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єкта ст.улнкурентного правопорушення примусових штрафних санкцій у встановленому процесуальному порядку [8].

Припинення провадження у справі — це форма закінчення господарсько-судової справи без винесення рішення, коли неможливо повторне звернення до господарського суду (ст.80 ГПК України) [2].

ЛІТЕРАТУРА:

1.	Щербина В.С. Господарське право [Текст]: підруч. Для студ. Вищ. Навч. Заклад. / В. С. Щербина – К.: - 2007. – 532 с.
2.	Господарський процесуальний кодекс України [Текст]: зі змінами та доповненнями: за станом на 1 трав. 2009 р. Офіційні тексти. – К.: / Міністерство юстиції України. // Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Юрінком Інтер, - 2003. – С.216-276.
3.	Про товарну біржу [Текст]: закон України від 10 грудня 1991 року №1956-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 10. – С. 139-160.
4.	Про оподаткування прибутку підприємств [Текст]: закон України від 28 груд. 1994 №334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 4. – ст.. 28.
5.	Про банки і банківську діяльність [Текст]: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – С.30-41.
6.	Конституція України [Текст]: зі змінами та доповненнями: [прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.]. – Х.: Весна, 2008. – 48 с.
7.	Про цінні папери і фондовий ринок [Текст]: Закон України від 23 лютого 2006 року №3480-ІV // Офіційний Вісник України. – 2006. - №4. – С. 168-179.
8.	Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) [Текст]: наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06 верес. 2001 р. №16 // Офіційний Вісник України. – 2001. - № 11. – С. 1168-1209.
9.	Скакун О. Ф. Теория государства и права [Текст]: учеб. Для студ. Высш. Уч. Завед. / О. Ф. Скакун – Харков: Ун-т внутр. Дел., 2000. – 704 с.
10.	Про захист від недобросовісної конкуренції [Текст]: закон України від 07 червня 1996 року №236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 36. – ст.. 164.
11.	Кучерявенко, Н.П. Налоговое право [Текст]: учеб. для студ. высш. уч. завед. / Н. П. Кучерявенко – Харьков: Легас, 2001. – 584 с.

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

Кафедра лінгвістики та суспільствознавства

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни ___________________________________________________

на тему:________________________________________________________

________________________________________________________

варіант № ______________________________________________________

Студента(ки)____________________________________________________

прізвище, ім’я, по батькові

Курс___________________________семестр__________група___________

Керівник________________________________________________________

науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали

Зарахована______________ балів «___»___________________201__ р.

Викладач________________________

Підпис

Донецький університет економіки і права

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел до курсової, дипломної та наукових робіт

Донецьк – 2008

Згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 16 січня 2008 року N 10 з 1 квітня 2008 р. в Україні набув чинності міждержавний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 « Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Новий ГОСТ вводиться замість п'яти стандартів, що регламентують бібліографічний опис:

1) ГОСТ 7.1-84 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления»;

2) ГОСТ 7.16-79 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание нотных изданий»;

3) ГОСТ 7.18-79 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание картографических произведений»;

4) ГОСТ 7.34-81 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание изоизданий»;

5) ГОСТ 7.40-82 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание аудиовизуальных материалов».

В новому стандарті розглядається складання бібліографічного опису на всі види документів на будь-яких носіях; складові частини документів; групи документів.

Скорочують слова і словосполучення відповідно до ГОСТ 7.12-93 “Бібліографічний запис. Скорочення слів на російській мові. Загальні вимоги і правила”; ДСТУ 3582-97 “Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила.”

Наводимо приклади бібліографічного опису документів, складені відповідно до нового стандарту.

Характеристика джерела	Приклади оформлення
Законодавчі та нормативні документи
Складання бібліографіч-ного опису на окремо видані законодавчі документи	Конституція України [Текст]: зі змінами та доповненнями: [прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.]. – Х.: Весна, 2008. – 48 с.
Цивільний кодекс України [Текст]: за станом на 15 січ. 2008 р. – Х.: Одіссей, 2008. – 423 с. – (Серія "Закони України").
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Текст]: за станом на 20 берез. 2007 р. – Х.: Одіссей, 2007. – 296 с. – (Закони України).

Складання аналітичного бібліографіч-ного опису на законодавчі документи	Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України [Текст]: закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 247. – 31 грудня. – С. 3-15.
Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні [Текст]: указ Президента України від 20 берез. 2008 р. № 244/2008 // Урядовий кур'єр. – 2008. – 16 квітня (№ 71). – (Орієнтир).
Про вибори Президента України та народних депутатів України [Текст]: постанова Верховної Ради України від 30 квіт. 2007 р. № 998–V // Офіційний вісник України зі змінами. – 2007. – № 32. – Ст. 1280.
Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС [Текст]: наказ М-ва внутр. справ України від 14 лют. 2008 р. № 62 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2008. – 28 березня (№ 21). – Ст. 615.
Складання бібліографічного опису книг
Один автор	Дахно, І.І Світова економіка [Текст]: навч. посібник / І.І. Дахно. –Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Центр учб. літ.,2008. – 278 с.
Два автори	Коломоєць, Т.О. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування [Текст]: моногр. / Т.О. Коломоєць, І.О. Сквірський; Запоріз. нац. ун-т. – К.: Істина, 2008. – 184 с.
Три автори	Комзюк, А. Т.Адміністративний процес України [Текст]: навч. посіб. / А.Т. Комзюк, В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – К.: Прецедент, 2007. – 542 с.
Чотири автори	Криміналістична фотографія та відеозапис (основи методики викладання) [Текст]: навч.-метод. посіб. / С.Л. Ларін, М.В. Салтевський, Л.М. Довгий, О.В. Одерій. – Донецьк: Донец. юрид. ін-т ЛДУВС, 2007. – 454 с.
П’ять і більше авторів	Парламентське право України [Текст]: навч. посіб. / О.Н. Ярмиш, О.В. Марцеляк, Ю.М. Коломієць та ін.; за ред. О.Н. Ярмиша. – Х.: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 500 с.

	Організаційно-правові засади роботи Громадських рад з питань забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України [Текст]: наук.-практ. посіб. / К.Б. Левченко, О.А. Мартиненко, Д.О. Кобзін та ін.; Міжнар. жін. правозахис. центр "Ла Страда-Україна" [та ін.]. – Х.: Права людини, 2007. – 264 с.
Книги під назвою	Фінансове право [Текст]: підруч. / відп. ред. О.П. Гетьманець; уклад.: О.М. Бандурка та ін.; [Харк. нац. ун-т внутр. справ]. – Х.: Еспада, 2008. – 416 с. – Бібліогр.: с. 406-411 (66 назв).
Словник термінів з правової конфліктології [Текст] / за заг. ред. М.І. Панова, Ю.П. Битяка, Л.М. Герасіної; Ін-т держ. буд-ва та місц. самоврядування АПрН України. – Х.: Одіссей, 2006. – 208 с.
Історія філософії [Текст]: словник / за заг. ред. В.І. Ярошовця; Київ. нац. ун-т. – К.: Знання України, 2006. – 1200 с.
Методичні вказівки та завдання для виконання контрольних робіт з курсу "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" для слухачів навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання працівників ОВС [Текст] / уклад.: О.П. Рябченко, М.О. Тучак, В.А. Гуменюк та ін.; Навчально-науковий інститут підготовки фахівців міліції громадської безпеки; Кафедра адміністративної діяльності ОВС. – Х.: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 50 с.
	Релігієзнавство [Текст]: навч.-метод. комплекс [за напрямком "Правознавство" для всіх спец. та спеціалізацій заоч. форми навчання] / розроб.: Н.В. Грищенко; Харк. нац. ун-т внутр. справ, Каф. філос. і політології. – Х.: ХНУВС, 2007. –52 с.
Багатотомні видання в цілому	Історія держави і права України [Текст]: підруч.: у 2 т. / за ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина, В.Д.Гончаренка; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – К.: Ін Юре, 2003. – 2 т.
Сливка, С.С. Природне та надприродне право [Текст]: моногр.: у 3 ч. / С.С. Сливка. – К.: Атіка, 2005. – 1 ч.
Окремі томи багатотомного видання	Історія держави і права України [Текст]: підруч.: у 2 т.: Т. 2 / за ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина, В.Д.Гончаренка; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – К.: Ін Юре, 2003. – 580 с.

	Сливка, С.С. Природне та надприродне право [Текст]: моногр.: у 3 ч. Ч. 1: Природне право: історико-філософський погляд / С.С. Сливка. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
Щорічники	Статистичний щорічник України за 2005 рік [Текст] / Держ. ком. статистики України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2006. – 576 с.
Матеріали конференцій	Діяльність правоохоронних органів в умовах євроінтеграції (зарубіжний досвід) [Текст]: матеріали VIII міжнар. студент. наук.-практ. конф. інозем. мовами, 19-20 квіт. 2007 р. – Х.: Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 148 с.
Збірники наукових праць	Актуальні проблеми трудового права та права соціального забезпечення [Текст]: зб. наук. праць до 80-річчя проф. Р.І.Кондратьєва. – Хмельницький: Хмельниц. ун-та упр. та права, 2007. – 210 с.
Дисертації	Житкова, О. С. Цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканність ділової репутації [Текст]: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.С. Житкова; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 218 с.
Автореферати дисертацій	Журба, А. І. Особливості предмета доказування у справах про комп'ютерні злочини [Текст]: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09 / А.І. Журба; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
Складання аналітичного бібліографічного опису на статті з енциклопедії чи словника
	Ювенальна юстиція [Текст] // Юридична енциклопедія: у 6 т. Т. 6 / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.), М.П. Зяблюк, В.Я. Тацій та ін.; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Укр. енцикл., 2004. – С. 463.
Складання аналітичного бібліографічного опису на статті із збірників та журналів
Один автор	Пономаренко, Г.О. Правові та організаційні засади управління внутрішніми справами як напрямок забезпечення внутрішньої безпеки держави [Текст] / Г.О. Пономаренко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць / Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – Донецьк, 2007. – №4. – С. 181-190.
Шишка, Р.Б. Щодо посилення охорони прав суб'єктів авторського права [Текст] / Р.Б.Шишка // Зб. праць науковців у галузі права / Кіровогр. юрид. ін-т Харк. Нац. ун-ту внутр. справ. – К., 2007. – С. 318-327.
Два автори	Свєженцева, Ю.О. Роль соціального моніторингу в забезпеченні взаємодії міліції та громадськості [Текст] / Ю.О. Свєженцева, Г.В. Андрєєва // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 38. – С. 274-281.
Три автори	Власенко, І.В. Дослідження готовності працівників міліції до дій в екстремальних умовах [Текст] / І.В. Власенко, А.П. Богун, А.В. Березняк // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 36. – С.420-430.
Чотири автори	Кримінологічна характеристика та запобігання корисливій і корисливо-насильницькій злочинності жінок в Україні [Текст] / Б.М. Головкін, А.Б. Блага, Л.О. Шевченко, С.С. Шрамко // Питання боротьби зі злочинністю: зб. наук. праць / Акад. правових наук України, Ін-т вивч. пробл. злочинності. – Х., 2007. – Вип.14. – С.102-124.
Інформаційна безпека - одна з основних складових успішного бізнесу сучасного підприємства [Текст] / В.І. Мазур, О.Ю. Мазур, О.В. Іванкевич, О.О. Мелешко // Захист інформації. – 2007. – № 3. –С. 69-76.
П’ять і більше авторів	Техніко-криміналістичне забезпечення діяльності правоохоронних органів: тенденції та перспективи [Текст] / І.Б. Сіроджа, Г.К. Авдєєва, В.Г. Іванов та ін. // Питання боротьби зі злочинністю / Акад. правових наук України, Ін-т вивч. пробл. злочинності. – Х., 2007. – Вип.13. – С. 80-97.
Складання бібліографічного опису статті з газети
	Андрєєв, О. Реформування дозвільної системи: етапи і проблеми [Текст] /О.Андрєєв // Урядовий кур'єр. – 2008. – 10 червня (№ 105).-С.10.
Складання бібліографічного опису на електронні ресурси
Локальні ресурси	Криміналістика [Електронний ресурс]: підруч. / В.М. Глібко, А.Л. Дудніков, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітько; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Ін Юре, 2007. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Систем. вимоги: Pentium-266; 32 Mb RAM; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назв. з етикетки диска.
Віддалені ресурси	Прокопенко, Л. С. Бібліографічна секція Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та закладів як осередок дослідження національної бібліографії (1965–2002 рр.) [Електронний ресурс]: Автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.08 / Київ Нац. ун–т культури і мистецтв. – Електорон. дан. (1 файл). – К., 2004. – 18 с. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04plsdnb.zip. – Назва з екрана.
Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн.:http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.