Фінансова діяльність підприємців — фізичних осіб

Підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи мають право займатися громадяни України та громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності. Громадянина визнають суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Відповідно до законодавства окремі види господарської діяльності в Україні підлягають ліцензуванню. Підприємець, який здійснює господарську діяльність, що підлягає обмеженню з боку держави, має отримати відповідну ліцензію і дотримуватися ліцензійних умов.

Патентуванню підлягають такі види підприємницької діяльності:

1) торговельна діяльність за готівкові кошти, а також із використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України (роздрібна й оптова торговельна діяльність у торговельно-виробничій сфері);

2) діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками);

3) діяльність із надання послуг у сфері грального бізнесу;

4) діяльність із надання побутових послуг (діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, у тому числі кредитних карток).

З метою стимулювання активізації підприємницької діяльності, сприяння створенню нових робочих місць, а також підвищення конкуренції між виробниками товарів і послуг в Україні використовують спрощену систему оподаткування приватних підприємців. Нині є три системи оподаткування приватних підприємців: традиційна система оподаткування, оподаткування фіксованим податком, спрощена система оподаткування (єдиний податок).

Традиційна система оподаткування. За цієї системи з доходів підприємств обчислюють і сплачують податок з доходів фізичних осіб.

Приватні підприємці сплачують прибутковий податок протягом року, перераховуючи до бюджету авансові внески у розмірі 25 % річної суми прибуткового податку у встановлені строки. Для оподаткування визначають сукупний чистий дохід, з якого сплачують податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 %.

1-й спосіб розрахунку податку з доходів фізичних осіб:

Сукупний чистий дохід • ставка оподаткування.

Сукупний чистий дохід = Валові доходи (виручка в натуральному і грошовому вираженнях) - Валові витрати.

До валових витрат належать прямі валові витрати і витрати, які підлягають амортизації, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі: матеріальні витрати, пов'язані з виробництвом реалізованої продукції; вартість реалізованих купованих товарів; витрати на пакувальні матеріали, зберігання, транспортування реалізованої продукції; плата за банківські послуги, поштово-телеграфні та інші витрати; витрати на сертифікацію продукції, консультаційні послуги; інші господарські витрати; амортизаційні відрахування (амортизація основних фондів і нематеріальних активів) за встановленими законом нормами; придбання або виготовлення основних засобів і нематеріальних активів; поліпшення основних засобів за встановленими нормами; сума коштів або вартість майна, добровільно перерахована (передана) до бюджету або неприбутковим організаціям (від 2 до 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року); суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)) мито; державне мито; плата за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; збори за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища; обов'язкове соціальне страхування, розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; акцизний збір; рентні платежі; податок на додану вартість, якщо підприємець не є платником податку на додану вартість (сплачений у ціні придбання товарів)).

2-й спосіб розрахунку податку з доходів фізичних осіб:

Сукупний чистий дохід • Ставка оподаткування.

Сукупний чистий дохід = Валові доходи (виручка в натуральному і грошовому вираженнях) — Валові витрати, визначені за нормами відповідно до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб.

Фіксований податок (патент) — один із варіантів оподаткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Обов'язковою умовою придбання патенту на право підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ про сплату згаданого податку — підстава для видачі податковим органом патенту.

Підприємець сплачує фіксований податок за таких умов:

— здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обов'язковою сплатою ринкового збору (крім торгівлі лікеро-горілчаними і тютюновими виробами). Доходи підприємця, отримані від інших видів діяльності, обкладають прибутковим податком у загальному порядку;

— кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах із таким підприємцем, включно з членами його сім'ї не перевищує п'яти осіб;

— валовий дохід підприємця від самостійної підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останніх 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ставки фіксованого податку визначають місцеві ради (міська, районна). Законодавчо встановлено максимальні та мінімальні розміри фіксованого податку (від 20 до 100 грн за календарний місяць). Критерієм при встановленні розміру фіксованого податку є місце розміщення об'єкта торгівлі. Якщо підприємницьку діяльність здійснюють із використанням найманої праці (або залученням членів сім'ї підприємця), розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Приватні підприємці — платники фіксованого податку звільнені від обов'язкового обліку доходів і витрат.

Єдиний податок. Ставки єдиного податку встановлюють місцеві органи влади за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду і не можуть становити менше 20 грн і більше ніж 200 грн за календарний місяць.

Якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво і сплачує єдиний податок за цими видами діяльності за більшою ставкою. У випадку, коли підприємницьку діяльність здійснюють із використанням найманої праці (або залученням членів сім'ї підприємця), розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожного працівника.

Сплата єдиного податку передбачає спрощену систему обліку та звітності, якщо: у трудових відносинах з ним упродовж року перебуває не більше 10 осіб, включно з членами його сім'ї; обсяг виручки від продажу продукції не перевищує 500 тис. грн; немає заборгованості зі сплати всіх податків і обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період; підприємець не є суб'єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного патенту; підприємець не торгує пально-мастильними матеріалами та лікеро-горілчаними і тютюновими виробами (торгівля іншими підакцизними товарами не заборонена).

Платники єдиного податку звільнені від сплати: відрахувань до державних цільових фондів; зборів, пов'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах; податку на додану вартість.

На платників єдиного податку, як і на інших фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, покладено обов'язок утримувати податок із доходів фізичних осіб, виплачуваних найманим працівникам.

Підприємцям надано право зменшувати суму своїх податкових зобов'язань щодо податку з доходів на суму коштів, сплачених за торговий патент.