Накази щодо особового складу

Питання.

Розпорядчі документи.

Серед різних форм виконавчо-розпорядчої діяльності організацій, установ і підприємств провідне місце займає видання правових актів розпорядчого характеру, що підлягають обов’язковому виконанню. Через них реалізується норми права у процесі керівництва господарським і соціально-культурним будівництвам, нормалізується нормативно-правові відносини. Іншими словами, з допомогою цих документів розв’язується важливі завдання управління.

До найбільш поширених документів цього виду належить

· постанови,

· розпорядження,

· вказівки,

· накази.

 

Постанова – це правовий акт, що приймається вищими і деякими центральними органами колегіального управління для розв’язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами і встановлення стабільних норм і правил поведінки.

Текст постанови як правило, складається з двох частин – констатуючої та розпорядчої. Перша мітить вступ, оцінку стану і при необхідності, підстави для видання або посилання на правовий акт вищестоящого органу. У розпорядчій частині наводяться перелік запропонованих заходів, визначається виконавець та термін виконання.

Проекти постанови не рідко готують багато установ чи відомств. Постанови узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються і представляється для візування керівника. Якщо виникають розбіжності до проекту постанови додається довідка з викладом їх суті.

Проект документа разом супроводжуючим листом і довідками про погоджені писаними керівниками установ які складають проект, направляють в орган котрий відповідає за його видання.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Дата.

3. Індекс.

4. Місце видання.

5. Заголовок.

6. Текст, що складається з 2 частин (констатуюча та розпорядча)

7. Підпис.

8. Візи.

9. Гриф узгодження.

10. Коди.

 

Наприклад:

НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ

 

ПОСТАНОВА № 1379

 

від 30.10.98 м. Київ

 

про тариф на електричну енергію для Черкаської ТЕЦ

 

Національна комісія регулюванню електроенергетики України ПОСТАНОВЛЯЄ:

 

Встановити на листопад 1998 року тариф на електричну енергію, що відпускається Дочірнім підприємством "Черкаська теплоелектроцентраль" на Оптовий ринок електричної енергії: 2,71 цента США за 1 кВт/год.

 

Голова Комісії (підпис) І.І. Буцько

Наказ

Наказ – це правовий акт, що видається на підставі й і на виконання діючих законів, указів, постанов і рішень уряду, наказів та інструкцій вищестоящих органів. Це означає, що директор може видати наказ з усіх питань з своєї компетенції. Указаний документ є актом внутрішнього управління, дія якого не виходить за межі конкретного підприємства, організації, установи.

Накази бувають кадрові та з основної діяльності (або організаційні).

Накази по кадрах оформляють прийом на роботу, переміщення і переведення працівників, звільнення робітників та службовців, заохочення, притягнення працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. На підприємствах з великою кількістю робітників та службовців накази подібного роду уніфікуються.

Накази з основної діяльності оформляють рішення керівника, пов’язані з організацією роботи, порядком діяльності підприємства або його структурних підрозділів. Вони видаються і тоді, коли треба довести до відома керівника директивні документи, що надійшли з вищестоящих органів. При чому це робиться для того, щоб продублювати акти інших інстанцій. Практика довела, що у багатьох випадках таку роботу можна виконати шляхом ознайомлення з ними виконавців, установлення дійового контролю за реалізацією директорів та інших організаційних дій.

Накази про ухвали вищестоящих органів повинні видаватися лише тоді, коли необхідно накреслити конкретні заходи, визначити відповідальних осіб і терміни та правила внутрішнього трудового розкладу на підприємстві. Він загальний безособовий (оскільки маються на увазі не конкретні особи, а лише виконання вказівок). Накази можуть бути нормативними та індивідуальними.

Наказ про преміювання однієї чи кількох осіб вважається індивідуальним, оскільки не носить нормативного характеру.

Важливе значення має процедура складання та оформлення наказу. Вона визначається інструкціями з діловодства підприємств, правилами про порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. У них передбачається обов’язкове дотримання ряду вимог і правил, котрі повинні забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне їх виконання, правильні і всебічне вирішення питання.

Проект наказу обов’язково погоджується з усіма зацікавленими особами даної установи, а в разі необхідності інших організацій. Ці особи відповідно своїй компетенції повинні мати відношення до питань, що містяться у проекті наказу.

До проекту наказу додаються документи, які обґрунтовують його доцільність. Він набуває чинності з моменту підписання керівником підприємства, якщо інший термін не вказаний у самому наказі. Право підписання мають не тільки перший керівник, але і його заступники, а також інші посадові особи у відповідності до своїх обов’язків.

У певних випадках дію наказу у часі обмежено законом. Слід відзначити, що накази, як юридичні акти, видають не тільки керівники підприємств, але і інші державні органи, діяльність яких ґрунтується на принципі єдиноначальності. У відповідності до законодавства накази видають міністри, керівники центральних галузевих відомств, начальники відділів та управлінь виконкомів місцевих Рад народних депутатів, а також промислових виробничих об’єднань, фірм, трестів та комбінатів. Ці накази регулюють усі відносини, пов’язані з певною галуззю господарства, культури чи управління.

Формуляр наказу має такі основні реквізити:

· назва виду документа,

· місце видання,

· номер,

· індекс за класифікатором та номенклатурою справ,

· дату підписання,

· заголовок,

· текст,

· підпис керівника,

· печатка

Текст наказу з основної діяльності складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. У першій називаються причини, мета видання документа і наводяться для цього відповідні підстави, у другій – містяться приписи зі вказівкою виконавців та терміну виконання. Розпорядча частина починається словом НАКАЗУЮ і викладається у наказовій формі.

Зразок

Кутовий штамп

(або повздовжній штамп)

 

НАКАЗ

 

Про забезпечення протипожежно ї

безпеки та посилення охорони

на період святкових днів

З метою забезпечення протипожежної безпеки та посилення охорони на період святкових днів 1, 2 та 9 травня

НАКАЗУЮ:

1. Прибрати територію заводу і перевезти в безпечне місце предмети, які легко займаються (відповідальний Косенко Г. В.).

2. Перевірити стан електричного обладнання і не пізніше як за 2 години до закінчення робочого дня 3О квітня вимкнути всі електро­прилади (відповідальний Петров В. Є).

З Скласти список осіб. які повинні бути присутні на заводі у святкові дні (відповідальний Єфремов В. А).

4. Контроль за виконанням наказу покладається на заступника на­чальника адміністративно-господарчого відділу заводу Кузнєцова С В.

 

Директор Є.С. Желваков

 

Накази щодо особового складу

Такі накази складаються окремо від наказів зпитань основної діяльності і мають деякі особливості. '

Текст заголовку пишуть так: про прийняття на роботу; про переведення на іншу роботу; про звільнення; про надання відпустки;;

про нагороду; про порушення; про дисциплінарні стягнення.

Констатуюча частина може опускатися.

Розпорядча частина обов'язково поділяється на пункти.

Кожний пункт наказу починається дієсловом, що означає дію; ПРИЗНАЧИТИ, ПЕРЕВЕСТИ, ЗВІЛЬНИТИ, ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ та ін. (пишуть великими літерами від нульової позиції).

Потім з абзацу великими літерами пишуть прізвище і малими літерами — ім'я та по батькові особи, щодо якої видається наказ, її посада, структурна частина, куди вона призначається.

Виклад змісту таких наказів повинен бути уніфікований.

Зразок1

Вказівка

Вказівка - це правовий акт, який видається керівником органу державного управління і має організаційно-методичний характер щодо виконання правових документів цього органу.

Вказівки видаються під час оформлення відряджень, вирішення організаційних питань, доведення до виконавців нормативних матеріалів тощо.

Реквізити:

1. Назва відомства установи і структурного підрозділу.

2. Назва виду документа.

3. Дата.

4. Місце видання.

5. Індекс.

6. Заголовок.

7. Текст.

8. Підпис.

9. Відмітка про узгодження.

Текст вказівки починається словом ПРОПОНУЮ, яке друкується великими літерами.

Різновидом вказівки є припис — розпорядчий документ, який видається деякими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу чи окремого пра­цівника. У приписі зберігаються всі реквізити вказівки.

 

Наприклад:

ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСПЕКТОР ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ

 

ВКАЗІВКА

 

№ 8 від 22.06.99 м. Київ

 

Головним державним інспекторам,
ветеринарної медицини регіональних служб
державного ветеринарного контролю
на державному кордоні та транспорті
Головним державним інспекторам,
ветеринарної медицини АР Крим,
областей, міст Києва та Севастополя

 

За повідомленням Головного ветеринарного лікаря Королівства Нідерландів від 11.06.99 р. пана Ван дер Мейса; яке отримане через Посольство в Україні, йдеться про те; що внаслідок проведених розслідувань на діоксин та вжитих заходів Європейська Комісія прийняла рішення про скасування всіх обмежень, що поширювалися до останнього часу на декілька голландських ферм.

На підставі викладеного вище з 21.06.99 р. скасовується накладена раніше заборона від 07.06.99 р. на ввезення з Нідерландів м'яса птиці, яєць та продуктів із них, а також міщенням транзитом товарів через територію України Кабінет Міністрів України

 

ПОСТАНОВЛЯЄ:

 

Затвердити перелік шляхів і напрямків транзиту товарів через територію України та пункти на митному кордони України, через які здійснюється ввезення в Україну та вивезення з України товарів.

 

Прем'єр-міністр України (підпис) Є.Марчук

Міністр Кабінету Міністрів України (підпис) В. Пустовойтенко

Розпорядження

Розпорядження -це правовий акт, що видається керівником або колегіальним органом з метою вирішення оперативних питань. Має обмежений термін дії та стосується вузького кола організацій, посадових осіб і громадян — виконавців розпорядження.

Реквізити:

1. Назва структурного підрозділу.

2. Коди.

3. Назва виду документа.

4. Дата.

5. Індекс.

6. Місце видання.

7. Заголовок до тексту.

8. Текст, що містить такі частини:

· констатуючу (вказуються мета або причини видання);

· розпорядчу (вказуються дії, які треба виконати, та особи, відповідальні за виконання).

9. Підпис.

 

Наприклад:

ВАТУТІНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ м. КИЄВА

 

РОЗПОРЯДЖЕННЯ № 923

 

від 28.11.95 м. Київ

 

про надання шефської допомоги установам освіти для поліпшення виховної роботи та матеріальної бази в установах освіти району ПРОПОНУЮ:

 

1. Закріпити підприємства, установи, організації зареєстровані у Ватутінському районі, за установами освіти згідно з додатком 1.

2. Вважати рішення виконавчого комітету Ватутінської районної Ради народних депутатів від 18.11.92 №1417 "Про надання шефської допомоги установам освіти" таким, що втратило чинність.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження по­класти на заступника голови районної держадміністрації Шевчука О. К. та завідувача відділу освіти Зайченко О. І.

 

Голова Ватутінської

держадміністрації (підпис) С. Головач

 

2 питання:

 

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

Цей вид документів регулюють функції, обов'язки та права органів на довгий строк.

ПОЛОЖЕННЯ

Положення — це правовий акт, який встановлює основні прави­ла організаційної діяльності державних підприємств та установ, а також їх структурних підрозділів. Положення складаються пере­важно при створенні нових підприємств або установ. Ці документа можуть бути як типовими, так і індивідуальними Індивідуальні положення для окремих установ, організацій, підприємств склада­ються на базі типових.

Типові положення, як правило, затверджуються вищими органа­ми управління, індивідуальні - керівниками підприємств, органі­зацій, установ.

Положення повинно мати такі реквізити: найменування виду до­кумента, герб, назва установи, дата, місце видання, заголовок, гриф затвердження, текст.

Текст звичайно складається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Майно та кошти підприємства.

3. Виробнича та господарча діяльність.

4. Права та обов'язки підприємства або його підрозділів.

5. Структура управління.

6. Реорганізація та ліквідація установи, організація підприєм­ства.

У першому розділі вказуються мета створення підприємства, установи, організації або їх структурних підрозділів, головні за­вдання, функціональні зв'язки з іншими організаціями, підрозді­лами.

У другому розділі вказуються основні та оборотні кошти, поря­док придбання майна, амортизаційні відрахування та їх призна­чення, прибуток, відрахування на премії робітникам та службов­цям, житловий фонд, службові приміщення, порядок використову­вання надлишків невикористаних оборотних коштів.

В інших розділах регламентується виробнича та господарча діяльність підприємства.

Залежно від специфіки діяльності в положенні можна також ві­добразити процес капітального будівництва, винахідництва та ра­ціоналізації, стан матеріально-технічного забезпечення.

 

СТАТУТ

Статут — це зведення правил, які регулюють:

а) основи організації та діяльності підприємств і установ певної галузі господарства;

б) умови створення, склад, будову та діяльність конкретного підприємства, організації або установи, певної галузі або сфери управління;

в) конкретну сферу діяльності організації.

Як приклад розглянемо статут залізниці. Він містить такі реквізити: гриф затвердження вищою організацією або органом управління; найменування виду документа (статут); заголовок; текст.

Текст складається з таких розділів:

1. Загальні положення, де розкриваються мета, завдання залізниці, її функції, чинність статуту за об'єктами та суб'єктами.,

2. Головна діяльність, її зміст.

3. Планування та облік робіт.

4. Призначення допоміжних служб.

5. Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю.

6. Специфічні особливості діяльності (перевезення пасажирів, вантажів, пошти).

7. Відповідальність організації за належне виконання зобов'я­зань та порядок вирішення спорів, подання претензій. Звичайно текст статуту поділяють на статті (пункти), які групуються в розділи (позначаються римськими цифрами).

ІНСТРУКЦІЯ

Інструкція — це правовий акт, який видається органами державного управління для прийняття правил, що регулюють організа­ційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні види діяльності установ, підприємств, окремих їх підрозділів та служб, а також посадових осіб або громадян.

Кожна інструкція повинна бути затверджена вищими органами або керівниками організацій (з номером і датою видання).

Інструкція крім грифу затвердження має такі реквізити: найме­нування її виду, короткий зміст (заголовок), текст, посаду та прі­звище особи, відповідальної за її складання, її підпис, дату і номер (індекс) за класифікатором.

Текст подають в логічній послідовності, групують за розділами, поділяють на параграфи (позначають арабськими цифрами). При цьому зручніше користуватися наскрізною нумерацією. Розділи ве­ликих інструкцій позначають римськими цифрами, а пункти — арабськими.

ПРАВИЛА

Правила — це службові документи, які визначають настанови або вимоги, що регламентують певний порядок дій, поведінки.

За формою та змістом правила схожі на інструкції, іноді вони бу­вають їх складовою.

Реквізити правил:

1. Гриф затвердження.

2. Вид документа (правила).

3. Заголовок (короткий зміст призначення правил).

4. Дата та номер.

5. Текст (може складатися з пунктів).

6. Підпис особи, що відповідає за складання правил. Правила обов'язкові для виконання.