Можна користуватися й іншими тлумачними словниками

ЗАВДАННЯ

 

1. Подані слова поділити на групи за кількістю значень – однозначні й багатозначні.

Розкрити лексичне значення двох слів з кожної групи, скласти з ними речення, вживаючи

багатозначні слова в різних значеннях (2-3): межа, серце, око, світло, Нептун, русалка,

моряк, реготати, дивитися, блищати, відчути, уява, уявлення, косинус, благополучно,

тихий, ласкавий, зелений, правопис, ом, нарцис.

2. Вибрати із тексту слова, вжиті в переносному значенні. Визначити різновид перенесення

(метафора, метонімія):

Я знала Лесю Українку, живу, тривожну, молоду, –

вона, мов квітка у барвінку цвіла в поліському краю!

Вітри піснями захлинались, ліси шуміли навкруги,

і в срібні роси одягались в ранкових маревах луги (О.Журлива).

3. Визначити, вживання яких слів не відповідає мовній нормі. Записати речення у

відредагованому вигляді:

1. На слідуючій неділі відбудеться засідання наукового гуртка, у ньому приймуть

участь студенти нашої групи. Усі вони являються членами цього гуртка. 2. Я рахую:

ви вірно кажете. Я поступив би так само. 3. Приведу кілька прикладів. 4. Робітники

жодної компенсації не отримали. 5. Рішення треба приймати на основі діючого

чинного законодавства. 6.Всі, кого торкається дана тема, повинні висловити своє

відношення до неї.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексикологія – це розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови (лексику). Слід звернути увагу на зв’язок лексикології з іншими розділами: етимологією, семасіологією, морфологією, фонетикою, синтаксисом тощо.

Предметом вивчення лексикології є слово – основна одиниця мови. Воно має цілий ряд ознак, основними з яких є фонетична оформленість, наявність лексичного і граматичного значень (ЛЗ і ГЗ), відтворюваність, номінативна функція, непроникливість, семантична валентність та ін. Виходячи з цих ознак, необхідно з’ясувати спільні й відмінні риси слова і звука.

Будь-яке слово представляє собою дихотомічну сутність, тобто єдність звучання і значення. ЛЗ – головна ознака слова. Воно має певну структуру, в основі якої лежить поняття, і може бути класифіковане за способом номінації (пряме й переносне), за ступенем семантичної мотивації (непохідне й похідне), за ступенем лексичної сполучуваності (вільне та зв’язане), за ступенем узагальнення (конкретне й абстрактне). ЛЗ має ряд ознак, що відрізняє його від ГЗ. Необхідно не тільки засвоїти не тільки ці ознаки, але й вміти встановлювати зв’язок між ЛЗ і ГЗ.

Залежно від кількості значень слова поділяються на моносемні та полісемні. Подумайте, яких слів у мові більше – однозначних чи багатозначних. Спробуйте також визначити до позитивних чи негативних явищ можна віднести наявність у слів багатьох значень. Свою думку обґрунтуйте.

У полісемних слів одне із значень є прямим, інші – переносними, які виникли при перенесенні назви з одного предмета на інший на основі схожості ознак чи за їх (предметів) суміжністю – метафора й метонімія (функціональний перенос та синекдоха є їхніми різновидами). Зауважте, що структура багатозначного слова може змінюватися: зменшується або збільшується кількість значень, пряме значення не завжди є первинним тощо.

Виконуючи завдання, слід користуватися тлумачними словниками.

Студенти повинні знати такі теоретичні поняття: лексика, лексикологія, слово, лексичне значення, поняття, граматичне значення, метафора, метонімія, моносемія, полісемія.

Студенти повинні вміти визначати лексичне значення повнозначних слів; вирізняти конкретне й абстрактне значення, пряме й переносне та різні його види; користуватися тлумачним словником; будувати речення, вживаючи одне й те ж саме слово в різних значеннях; уживати слова відповідно до їх значення та виправляти лексичні помилки.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Що вивчає лексикологія? З якими науками вона пов’язана?

2. Дайте визначення терміна «лексика».

3. Чи тотожні поняття словниковий склад української національної мови та словниковий склад

української літературної мови?

4. Дайте визначення слова.

5. Схарактеризуйте основні ознаки слова. Які функції виконує слово?

6. Поясніть відмінності між словом і звуком.

7. Що таке лексичне значення слова? Чи всі слова мають лексичне значення?

8. Яка структура лексичного значення?

9. Дайте визначення терміна «поняття». Чи всі слова називають певні поняття?

10. Яке значення називається граматичним?

11. У чому виявляється зв’язок між лексичним і граматичним значеннями? Чим вони

відрізняються?

12. Розкажіть про типи лексичного значення.

13. У чому полягає сутність моносемії й полісемії? Чи можна вважати позитивним явищем

існування в мові багатозначних слів?

14. Яке значення слова називається прямим, яке – переносним?

15. Дайте визначення метафори й метонімії.

 

 

Практичне заняття № 8

 

Тема: ЛЕКСИКА ЯК СИСТЕМА

 

План:

1. Омоніми, їх типи. Пароніми.

2. Синоніми, види синонімів.

3. Антоніми, їх різновиди.

4. Зв’язок синонімії, антонімії та багатозначності.

5. Стилістичні функції синонімів, антонімів, омонімів, паронімів.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред.. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 122-126.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 42-56.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.219-226.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С.64-84.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 58-60.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 81-85.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 37-43.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.136-158.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 170-192.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С. 220-238.

11. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 90-136.

б) додаткова:

1.Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 45-100.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 24-32.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 67-74.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.132, 150-151, 154, 160-162.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 27-29, 401-403, 425, 539-543.

в)словники:

1. Деркач М.П. Короткий словник синонімів української мови. – Львів-Краків-Париж, 1993.

2. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 1993.

3. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А.Бурячок, Г.М. Гнатюк,

С.І.Головащук та ін. – К., 1999-2000.

4. Данилюк Ілля Григорович. Сучасна українська мова. Словник синонімів та антонімів. –

Донецьк, 2009.

5. Словник антонімів української мови / За ред. Л.С. Паламарчука.– К., 2001.

6. Демська О., Кульчицький І. Словник омонімів української мови. – Львів, 1996.

7. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.

8. Кочерган М.П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К., 1997.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. З наведеними словами скласти по чотири словосполучення, в яких реалізуються різні їх

значення. Підібрати до кожного значення синоніми й антоніми: легкий, солодкий, м’який.

2. Користуючись «Словником паронімів української мови», з’ясувати значення слів

паронімів. Скласти з ними словосполучення: особовий – особистий, тактовний –

тактичний, мимохідь – мимохіть, рідкий – рідкісний.

3. Доповнити конспекти лекцій такими питаннями: види синонімів, антонімів, омонімів

(визначення і приклади); записати визначення таких термінів (з прикладами): паронім,

евфемізм, перифраза, оксиморон.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексика представляє собою систему, тобто сукупність взаєпов’язаних та взаємообумовлених компонентів. Свідченням цього є, перш за все, наявність у мові омонімії, синонімії, антонімії та паронімії.

Омоніми – це слова, однакові за звучанням та написанням, але різні за значенням. Лексичні омоніми поділяються на повні та неповні, що збігаються не в усіх формах. Від лексичних омонімів необхідно відрізняти омофони, омографи та омоформи (на відміну від неповних омонімів останні належать звичайно до різних частин мови і збігаються лише в деяких формах). Зовні омонімія подібна до полісемії, тому існують критерії, які дозволяють розмежувати ці явища. На ці критерії слід звернути увагу, перш за все – на семантичний.

Омонімічні відношення можна спостерігати між однозвучними словами, вживаними у різних мовах (міжмовні омоніми). Наявність такого явища у близькоспоріднених мовах може призводити до лексичних помилок.

Близькі до омонімів, але не тотожні з ними, пароніми – різні за значенням, подібні формою і звучанням слова (компанія – «товариство» й кампанія – «сукупність заходів»).

Слова-синоніми, що об’єднуються в синонімічний ряд, по різному називають одне й те ж саме поняття. Тому вони поділяються на семантичні, стилістичні та семантико-стилістичні. Дуже рідко в мові співіснують абсолютні синоніми. Крім того розрізняють загальномовні та контекстуальні синоніми.

Антоніми, на відміну від синонімів, мають протилежні, хоча і співвідносні, значення. Пари антонімів можуть бути однокореневими і різнокореневими, загальномовними й контекстуальними.

Лексична синонімія та антонімія тісно пов’язані з багатозначністю. Слід засвоїти, що однозначні слова синонімізуються та антонімізуються в повному обсязі, багатозначні вступають у синонімічні та антонімічні зв’язки не в усіх значеннях. При цьому полісемне слово може перебувати у складі кількох синонімічних рядів та антонімічних пар. Виконуючи першу вправу до практичного заняття, необхідно за тлумачним словником визначити значення слів, а потім, виходячи з цього, підібрати відповідні синоніми та антоніми.

Здатність слова вступати в синонімічні, антонімічні, омонімічні та паронімічні відношення може використовуватися в літературі з певною стилістичною метою. На основі синонімії будуються такі перифраза та евфемізми, на основі антонімії – оксиморон. Омоніми та пароніми є базою для створення каламбурів. Готуючи відповідь на п’яте запитання, обов’язково слід підібрати конкретні приклади, що ілюструють зазначені стилістичні явища. Слід звернути увагу й на те, що уживання синонімів та антонімів робить мовлення виразнішим і багатшим.

Студенти повинні знати такі теоретичні поняття: синонім, антонім, омонім, паронім, евфемізм, перифраза, оксиморон; класифікацію синонімів, антонімів, омонімів; критерії розмежування омонімів та багатозначних слів; стилістичні функції зазначених груп лексики.

Студенти повинні вміти вирізняти різні види синонімів, антонімів, омонімів; добирати до слів омоніми, пароніми, синоніми, антоніми; правильно вживати у мовленні слова різних груп; користуватися відповідними словниками.

 

Зразки виконання завдань

 

1. Добрий

Добра людина (“чуйно ставиться до інших”) – доброзичлива, лиха.

Добра плата (“значна щодо розміру”) – висока, низька.

Добра звістка (“яка приносить добро”) – радісна, неприємна.

Добра їжа (“смачна”) – смачна, несмачна.

2. Криз – криза

Криз – раптове погіршення стану хворого: гіпертонічний криз. Криза – різка зміна звичайного стану речей, різкий перелом або занепад: промислова криза.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Дайте визначення лексичних омонімів.

2. Які критерії розмежування омонімії та багатозначності?

3. Назвіть шляхи виникнення омонімів.

4. Які лексичні омоніми називаються повними, які – неповними?

5. Чим різняться омофони, омографи, омоформи?

6. У чому полягає явище міжмовної омонімії?

7. Що таке пароніми? Наведіть приклади паронімів.

8. З якою метою використовуються омоніми та пароніми у мовленні?

9. Що таке каламбур? Наведіть приклади каламбурів, основою яких є омоніми та пароніми.

10. Дайте визначення терміна «синонім».

11. Чи всі слова вступають у синонімічні відношення?

12. Які синоніми називаються абсолютними? семантичними? стилістичними? семантико-

стилістичними? загальномовними? індивідуально-авторськими (контекстуальними)?

13. Що називається синонімічним рядом? Наведіть приклад.

14. Яке слово називають семантичною домінантою в синонімічному ряді?

15. З якою метою вживаються синоніми в мовленні?

16. Що таке перифраза? евфемізм? Наведіть приклади.

17. Дайте визначення антонімів. Чи всі слова можуть утворювати антонімічні пари?

18. Як класифікуються антоніми?

19. У чому полягає сутність оксиморону?

20. Як пов’язані антонімія та синонімія з багатозначністю?

 

 

Практичне заняття № 9

 

Тема: СКЛАД ЛЕКСИКИ З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ

 

План:

1. Склад лексики сучасної української мови за походженням.

2. Лексика, запозичена з інших мов. Ознаки слів іншомовного походження, освоєння їх

українською.

3. Активна та пасивна лексика в сучасній українській мові.

4. Лексика української мови з погляду стилістичного вживання її.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 126-136.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.56-77.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.226-251.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С.85-125.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 60-63.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 85-106.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С.43-90.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.158-202.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 192-228.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С. 238-281.

11. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 150-187.

б) додаткова:

1. Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 101-330.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 32-71.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 75-90.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.132, 134-141, 142-144, 148-153, 155-159, 166-168.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 157-158, 179-181, 227-228, 238, 375, 377,

426, 521-522.

6. Мовчун Л. Народжене сьогоденням. Про зміни в лексиці сучасної української мови // Дивослово. – 2006. – №7. – С.43–45.

7. Скорейко-Свірська І. Причини та сутність явища запозичення слів англомовного походження в сучасній українській мові // Мандрівець. – 2007. – №2. – С.72–75.

8. Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.

в) словники:

1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К., 1982 – 2003.

2. Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Л., 2002.

3. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К., 2000.

4. http: //words.volyn.net (українські неологізми).

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Доповнити конспекти лекцій відповідями на такі питання: а) ознаки слів

старослов’янського походження; б) кальки, їх види; в) інтернаціоналізми, екзотизми

і варваризми; г) історизми, архаїзми, неологізми; д) лексика української мови з погляду

стилістичного вживання її (у вигляді схеми з прикладами).

Відповіді на питання б, в, г – визначення термінів та приклади.

2. Користуючись словником, пояснити походження поданих слів, зазначити ознаки

іншомовного походження та з’ясувати, які відбулися в них семантичні, фонетичні

та морфологічні зміни: акваріум, глобус, нотаріус, сюїта, кафедра, брильянт, фестиваль,

епіграма.

3. Визначити, до яких стилістичних груп належать подані слова, навести відповідні

ілюстрації: позиція, пакет, партія, ніч, голос, дошка, основа, валеріана, грип, дзвінкий,

чистий.

При виконанні завдань користуватися словниками (тлумачним,іншомовних слів, за

потреби – етимологічним).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

За походженням українська лексика поділяється на три групи: успадковані слова, запозичені слова, кальки та напівкальки. Успадкована лексика (індоєвропейська, спільнослов’янська, східнослов’янська і власне українська, або питома українська) – це слова, що виникли в українській мові або у мові-джерелі. Вони становлять близько 90 % усіх слів, решта лексичного складу припадає на запозичену лексику.

Іншомовні слова проникали в українську мову внаслідок економічних, культурних, політичних контактів України з іншими народами. Засвоєння цих слів здійснюється усно (в безпосередніх контактах народів) та книжним шляхом, безпосередньо й опосередковано (через іншу мову). Запозичення з різних мов мають специфічні ознаки: фонетичні – певні звуки та звукосполучення; словотворчі – певні морфеми; семантичні – належать до різних лексико-семантичних груп. Входячи в українську мову, слова освоюються графічно, фонетично, граматично, а також можуть змінювати лексичне значення. Виконуючи другу вправу, слід зазначити ознаки іншомовного походження та визначити, які зміни відбулися із запозиченнями в українській.

Серед запозичених слів виокремлюються старослов’янізми (лексичні, фонетичні, фразеологічні запозичення зі старослов’янської мови). Старослов’янська мова – перша писемно зафіксована слов’янська літературна мова, створена в 9 столітті Кирилом і Мефодієм для перекладу з грецької релігійної літератури. Необхідно засвоїти, що старослов’янська мова належить до групи південнослов’янських мов, оскільки творилася вона на базі солунського (македонського) діалекту староболгарської мови. Після прийняття християнства старослов’янська поширилася в Київській Русі як літературна книжна мова. Деякі старослов’янізми увійшли в українську мову як її органічна частина, інші – використовуються з певною стилістичною метою. Слова старослов’янського походження теж мають фонетичні, словотворчі та семантико-стилістичні ознаки (їх потрібно виписати)

Окремим видом запозичень є кальки, що можуть бути словотворчими, морфемними та семантичними. Зверніть увагу на такі групи слів, як інтернаціоналізми, екзотизми і варваризми, що виділяються за особливостями вживання.

Залежно від частоти вживання усі слова розподіляються між активною та пасивною лексикою (застарілі слова: історизми та архаїзми; неологізми). Види застарілих слів різняться причинами, що призвели до їх вилучення з мови. Архаїзми – старі назви, які в сучасній мові замінилися іншими; історизми – назви предметів, які зникли із життя суспільства. Неологізми – нові слова, які ще не ввійшли до активної лексики. Слід звернути увагу на те, що неологізми – поняття історичне, їхня приналежність до пасивної лексики не постійна. Виділяють дві групи нових слів – загальномовні й індивідуальні (авторські, оказіональні).

Крім того лексика класифікується за функціонально-стилістичними ознаками

(нейтральна, книжна, розмовна). За допомогою підручників деталізуйте цю класифікацію. Представивши її у вигляді схеми. Не забудьте про приклади.

Поза межами лексики літературної мови знаходяться просторіччя, професіоналізми, жаргонізми, діалектизми. Згадайте визначення цих термінів.

Студенти повинні знати основні історичні й тематичні групи успадкованої лексики; причини та шляхи запозичень, ознаки слів іншомовного походження та особливості їх освоєння українською; види слів за активністю вживання та стилістичним забарвленням; визначення таких термінів: успадкована лексика, калька, архаїзм, історизм, неологізм,старослов’янізм, інтернаціоналізм, екзотизм, варваризм

Студенти повинні вміти виявляти в текстів успадковану та запозичену лексику; встановлювати походження слова за допомогою етимологічного словника та словника іншомовних слів; пояснювати значення запозичених слів та вірно вживати їх у власному мовленні; добирати до іншомовних слів українські відповідники; вирізняти види застарілих слів; визначати групи слів за стилістичним вживанням.

 

Зразки виконання завдань

 

2. Вуаль (французьке voile): звукосполучення УА – ознака запозичення із французької;

відбулося графічне освоєння, морфологічне (замість чоловічого роду – жіночий).

3. Негативний – у значенні «який не викликає схвалення» – нейтральне (негативний герой); у

значенні «який становить величину зі знаком мінус» – книжне, спец., математ. (негативне

число)

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. На якій основі сформувався словниковий склад сучасної української літературної мови?

2. Які групи з погляду походження наявні в українській мові?

3. Які слова називаються успадкованими? На які групи вони поділяються?

4. Чому відбуваються запозичення? Назвіть причини запозичень.

5. Якими шляхами відбувається засвоєння лексики з інших мов?

6. Назвіть основні ознаки старослов’янізмів.

7. Які ознаки запозичень з інших мов ви можете назвати?

8. Що розуміється під поняттям «освоєння іншомовних слів»? Наведіть приклади.

9. У чому полягає різниця між варваризмами та екзотизмами?

10. Що таке інтернаціоналізми? Наведіть приклади.

11. У чому полягає сутність калькування? Які види кальок вам відомі?

12. На чому базується поділ лексики на активну й пасивну?

13. Чим різняться архаїзми та історизми?

14. Дайте визначення неологізмів. Доведіть, що це поняття історичне.

15. Які неологізми називають оказіональними?

16. Як поділяється лексика української літературної мови з погляду її стилістичного

вживання?

17. Схарактеризуйте кожну стилістичну групу.

18. Які шари лексики національної української мови вживаються в літературному мовленні,

зокрема в текстах художнього стилю, зі стилістичною метою?

19. Розкажіть про діалектизми, вульгаризми, жаргонізми, професіоналізми.

 

 

Практичне заняття № 10

 

Тема: ФРАЗЕОЛОГІЯ. ДИКТАНТ

 

План:

1. Фразеологічна одиниця, її ознаки.

2. Типи фразеологічних одиниць.

3. Джерела фразеології української мови.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 137-141.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.78-89.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.252-258.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 129-146.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 63-70.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 106-112.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 90-106.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.203-213.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С.228-257.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С.282-289.

б) додаткова:

1. Олійник О. Сучасна українська мова. – К., 2008. – С. 37-38.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 71-80.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 91-94.

4. Сучасна українська літературна мова: В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 331-435.

5. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 168-173.

6. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 708-713.

7. Демська-Кульчицька О. М. Фразеологія. – К., 2008.

8. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія. – Х., 1977.

9. Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. – К., 1961.

10 Дубічинський В.В.Українська лексикографія: історія, сучасність та комп’ютерні

технології. – Х., 2004.

в)словники:

1. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській мові. – К. 1975.

2. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів / За ред.

В.О.Винника. – К., 1988.

3. Фразеологічний словник української мови: В 2 т. – К., 1993.

 

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Доповнити конспекти лекцій короткими відповідями на 1, 2, 3 питання плану

(див. методичні рекомендації).

2. Зазначити тип фразеологізму за ступенем семантичного злиття (завдання виконується за

допомогою цифрового кодування):

1 – зрощення; 2 – єдність, 3 – сполучення.

Бенеря вхопила, байдики бити, вдарити по руках, блимати очима, море по коліна, вжити заходів, ловити мух, розводити антимонії, притча во язицех, брати на глум.

3. Визначити значення фразеологічних зворотів з попереднього завдання. За необхідності

звертатися до «Фразеологічного словника української мови» (У 2-х томах).

4. Підготуватися до диктанту (див. самостійну роботу № 2).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Фразеологія – це 1) розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення;

2) склад фразеологічних одиниць і зворотів мови. Фразеологізм (фразеологічна одиниця – ФО) – лексико-граматична єдність двох або більше слів, що характеризується цілісним значенням і відтворюваністю. Конспектуючи відповідь на перше питання, необхідно дати визначення фразеологізму та зазначити його ознаки. Подумайте, які з цих ознаки є спільними для фразеологізму та слова, ФО та словосполучення, чим різняться ці одиниці?

ФО вступають у системні відношення: однозначності-багатозначності, синонімії, антонімії, омонімії; можуть бути різними за походженням та стилістичним забарвленням. Крім того фразеологізми класифікуються за граматичною природою головного слова (іменні: іменникові, прикметникові, числівникові; дієслівні, прислівникові) та за семантичною злитістю компонентів (зрощення, єдності, сполучення, вислови). Саме останню класифікацію слід опрацювати більш детально, конспектуючи відповідь на друге питання. Засвоївши різновиди ФО за семантичною злитістю компонентів, можна виконувати другу вправу.

Від класифікації ФО за походженням (власномовні, запозичені, кальки) необхідно відрізняти їх класифікацію за джерелом виникнення (із професійного мовлення, народного мовлення, із античних міфів, літератури, Біблії, з побуту, вірувань та звичаїв народу). Відповідь на запитання «Джерела української фразеології» повинна містити виділені групи ФО і приклади.

Студенти повинні знати: визначення фразеології та фразеологізму; ознаки ФО у порівнянні зі словом та словосполученням; джерела української фразеології; класифікації ФО за походженням, граматичною природою головного слова та за ступенем семантичного злиття компонентів.

Студенти повинні вміти: визначати значення ФО, її тип за ступенем семантичного злиття та джерело виникнення; добирати фразеологізми з певним значенням; доцільно вживати фразеологізми в мовленні.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. У яких значеннях вживається термін «фразеологія»?

2. Дайте визначення фразеологізму.

3. Назвіть ознаки фразеологізму.

4. Які спільні й відмінні ознаки у фразеологізму і слова? фразеологізму і

словосполучення?

5. Наведіть приклади однозначних і багатозначних фразеологізмів, фразеологічних

синонімів, антонімів та омонімів.

6. Назвіть різновиди фразеологічних одиниць за структурою.

7. Як класифікуються фразеологізми за граматичною природою головного слова?

8. Чим різняться фразеологічні зрощення, єдності та сполучення?

9. Назвіть джерела української фразеології.

10. Схарактеризуйте стилістичні функції фразеологічних одиниць.

 

 

Практичне заняття № 11

 

ЛЕКСИКОГРАФІЯ. КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

План

1. Поняття про лексикографію. Розвиток української лексикографії.

2. Словник, типи словників.

3. Основні різновиди лінгвістичних словників.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Укласти конспект відповіді на перше питання плану (обсяг – 1-1,5 сторінки).

2. Укласти схему «Основні типи словників».

3. Проаналізувати будь-який із лінгвістичних словників за планом, поданим в методичних

рекомендаціях.

4. Підготуватися до контрольної роботи, повторивши теоретичний матеріал модуля

«Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія».

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 141-144.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 90-102.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С.258-269.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С. 146-164.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 70-88.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 112-116.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С. 106-119.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.213-226.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С.257-272.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С.295-352.

б) додаткова:

1. Олійник О. Сучасна українська мова. – К., 2008. – С. 38-39.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 80-90.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 94-96.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.146, 162-165.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С.274-281.

6. Москаленко А.А. Нарис історії української лексикографії. – К., 1961.

7. Дубічинський В.В.Українська лексикографія: історія, сучасність та комп’ютерні

технології. – Х., 2004.

в)словники:

1. http://www.mova.info/Page.aspx?l1=61 (словники на mova.info).

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

Лексикографія, словникарство – розділ мовознавства, пов’язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Українська лексикографія зароджується ще в 13 столітті, але етапним в її розвиткові став словник Лаврентія Зизанія (1596 р.) – перша друкована спроба нормалізації складу церковнослов’янської та староукраїнської мови.

Одним із перших словників нової української літературної мови було «Собраніє малоросійськихъ словъ...», додане до першого видання «Енеїди» І.П. Котляревського. Найбільшою подією кінця 19 – поч.20 ст. стало видання 4-томного «Словаря української мови» Б. Грінченка. Особливо активно починає розвиватися українська лексикографія в другій половині 20 ст., коли виходить ціла низка енциклопедичних і лінгвістичних словників. Слід коротко в конспекті схарактеризувати основні етапи розвитку української лексикографії.

Укладаючи схему «Основні типи словників», слід розпочинати з найбільш загального їх поділу на лінгвістичні та енциклопедичні, а далі виділяти конкретні різновиди.

З одним із словників необхідно ознайомитися більш детально і схарактеризувати його відповідно плану. Перш за все прочитайте передмову, а потім аналізуйте словникові статті. Не забудьте вказати різновид словника за розміщенням лексичного матеріалу (алфавітний, алфавітно-гніздовий, алфавітно-тематичний) та навести приклад словникової статті.

План аналізу:

а) бібліографічні відомості;

б) до якого типу належить;

в) мета і завдання словника;

г) його обсяг і будова;

д) зміст і композиція словникової статті(з конкретним прикладом);

е) основні умовні скорочення;

є) джерела ілюстративного матеріалу;

ж) які додаткові відомості містить.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

1. Дайте визначення лексикографії.

2. Що таке словник?

3. Коротко висвітліть історію української лексикографії.

4. Яка роль словників у розвиткові культури та науки?

5. Чим відрізняються енциклопедичні словники від лінгвістичних?

6. Які словники називаються загальномовними, які – спеціальними?

7. Назвіть різновиди одномовних словників за призначенням.

8. Схарактеризуйте види тлумачних словників.

9. Які словники належать до нормативних?

10. У чому полягає специфіка вибіркових словників?

11. Що представляють собою генетичні та функціональні словники?

12. Які словники сучасної української мови вам відомі?

13. Схарактеризуйте детально один із сучасних українських словників (за власним

вибором).

14. Яких українських словників поки що не вистачає?

 

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ № 3

 

Практичне заняття № 12

 

Тема: МОРФЕМІКА

 

План:

1.Поняття про морфему та її ознаки.

2. Типи морфем: матеріально виражені й нульові, регулярні та нерегулярні, продуктивні й непродуктивні, словотворчі і формотворчі.

3. Кореневі та афіксальні морфеми.

4. Основа, види основ.

5. Зміни в морфемній будові слова.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 145-155.

2. Плющ М.Я. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. – К., 2010.

– С. 7-21.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К., 2007. –

С. 324-333.

4. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С. 228-236.

5. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С. 104-107.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 130-133.

7. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір.

Морфонологія. – К., 1999. – С. 5-76.

б) додаткова:

1. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 108-112.

2. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К., 1987.

3. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. – К., 1998.

4. Морфемна структура слова. – К., 1979.

5. Яценко І.Т. Явище спрощення в морфологічному складі слова // Українська мова і

література в школі. – 1973. – № 3. – С.18-22.

6. Середа О.М. Опрощення як спосіб поповнення сучасної української мови новими

кореневими морфемами // Слово і його системні зв’язки в мові і мовленні. Збірник

наукових праць. – Полтава, 1992. – С. 29-34.

7. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С. 174-183, 194-197.

8. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 19, 209-211, 254-255, 341-345, 412-413,

433, 472, 483-484, 589-590, 618, 691, 698,

в)словники:

1. Полюга Л. М. Словник українських морфем. – Л., 2003.

2. Яценко І. Морфемний аналіз: Словник-довідник: В 2-х т. / За ред. Н.Ф. Клименко. – К.,

1980-1981.

3. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К., 1982 – 2003.

4. Словник іншомовних слів / Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К., 2000.

 

ЗАВДАННЯ

 

1. Переписати схему морфемного аналізу.

2. Визначити афіксоїди і схарактеризувати їх значення за Словником іншомовних слів:

Біоцикл, акваторія, актинометр, гістограма, графоманія, гіроскоп, гіпоглікемія,

кілокалорія, клептоманія, пентагон.

3. Поділити слова на морфеми:

Погляд, наївся, верхом, гнути, читальня, Галин, проїжджаючий, завтра, граючись,

непорозуміння, вісімсот, б’ю, забарвлений, обережний.