Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам.
Об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді з урахуванням відповідного тарифу.
Збір справляється у розмірі 2% на обсяги природного газу, що постачаються для таких категорій споживачів: а) підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання; б) бюджетні установи; в) промислові та інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, що використовують природний газ.
На обсяги природного газу, що постачається для населення, збір справляється у розмірі 4%
Під діючим тарифом слід розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми ПДВ.
Для обох зборів. Базовий податковий період дорівнює календарному місяцю.
Податкові декларації подаються платниками зборів за місцем податкової реєстрації.
54. Новації місцевого оподаткування в Україні
До впровадження ПКУ в Україні справлялися 2 види місцевих податків та 12 видів місцевих зборів: комунальний податок, збір за парковку автомобілів, податок з реклами, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір з власників собак, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі, збір за використання місцевої символіки.
Згідно з Розділом 12 ПКУ, в Україні затверджено 2 місцевих податків (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та єдиний податок) та 3 місцевих збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
55. Спрощена система оподаткування в Україні: інноваційні підходи до побудови
З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:
Як відомо, сьогодні поряд із загальною широке розповсюдження набула спрощена система оподаткування. А тому не дивно, що із завершенням року деякі суб’єкти підприємництва, оцінивши показники своєї річної роботи, можуть задуматися про вибір іншого порядку оподаткування діяльності, що провадиться, наприклад, перехід із загальної системи оподаткування на спрощену. Водночас, навпаки, може статися і так, що платник податків, який уже є «спрощенцем», буде вимушений (або вирішить за власним бажанням) покинути лави єдиноподатників, ставши звичайним платником податку на прибуток.
Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва, як відомо, надає свої переваги. А тому платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки, а отже, потрапляють до числа суб’єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування - зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену
56. Майнове оподаткування в Україні
Платники податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості. Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості. Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:
1) для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
2) для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
57. Єдиний податок для фізичних осіб підприємців
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку після відкриття Державним казначейством України додаткових окремих рахунків в розрізі місцевих бюджетів за окремими кодами класифікації доходів бюджету здійснюють самостійно розподіл сум єдиного податку, а саме: 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До моменту відкриття окремих рахунків для зарахування частини єдиного податку (без суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), фізичні особи – підприємці сплачують суму єдиного податку за правилами, що діяли до 1 січня 2011 року.
У разі перевищення фізичною особою - підприємцем – платником єдиного податку обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік – 500 тис. грн., такий підприємець повинен з наступного звітного періоду (кварталу) перейти на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією його, як платника ПДВ.
До фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку, які не сплачують (не перераховують) єдиний податок у строки, які визначені Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця), застосовується відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб – платників єдиного податку.
58. Збір за місця для припаркування автотранспорту: новації в справлянні
Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги
Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідною сільською, селищною або міською радою.
Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа кожного місяця за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
Основне нововведення: нова база оподаткування – замість години парковки, тепер площа парковки, що запобігатиме ухиленню від сплати збору.
59. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності в системі місцевого оподаткування
Введення даного збору обумовлене необхідністю нормативно-правового регулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.
Строк дії торгового патенту - 60 місяців.
Платниками збору є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Ставка прив’язана до розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня звітного року.
Ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:
* на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;
* ставка збору за провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати залежно від місця розташування таких пунктів продажу;
* ставка збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати;
* ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно;
* ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.
Основна новація: відмова від фіксованих ставок збору за впровадження деяких видів підприємницької діяльності, з прив’язкою таких ставок до мінімальної зарплати на 1 січня.
60. Необхідність введення та механізм справляння туристичного збору в Україні
Туристичний збір є місцевим податком, який зараховується до місцевого бюджету. Кошти, виручені від сплати цього збору, мають спрямовуватися місцевою владою на благоустрій та розвиток туристичної інфраструктури в регіоні. Але Податковим кодексом перелік адміністративно-територіальних одиниць, де може встановлюватися туристичний збір, не обмежений. Отже, туристичний збір справлятиметься на всій території України, замість курортного збору, який мав обмежене застосування.
Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк.
Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
г) ветерани війни;
ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії та пансіонати.
Cтавка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до усього періоду проживання (ночівлі) за вирахуванням податку на додану вартість.
Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, за вирахуванням податку на додану вартість. До вартості проживання не включаються витрати на харчування чи побутові послуги, телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування,.
Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:
а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;
б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичними особами або фізичними особами - підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа кожного місяця. Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
