Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6

НАЦіОНАЛЬНА Академія прокуратури України

Інститут підготовки кадрів

Методичнi рекомендації для проведення практичних занять

З навчальної дисципліни

“Організація і проведення досудового слідства ”

Тема 4. Дії слідчого по кримінальній справі за виявленим новим злочином на початковому етапі розслідування.

План заняття:

1.Прийняття слідчим рішення про призначення судово-медичної експертизи трупа і організація її проведення. Використання слідчим при складанні постанови про призначення експертизи довідників і методичних посібників про призначення судових експертиз.

2.Складання постанови про призначення експертизи, її форма і зміст.

3. Допит свідка і підозрюваного на початковому етапі розслідування.

4.Організація слідчим взаємодії із співробітниками органу дізнання по розкриттю злочину і процесуальне оформлення слідчим доручень співробітникам оперативного підрозділу про виконання конкретних ОРД, що випливають із обставин розслідуваної справи.

Література до теми:

Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 року. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.

Про оперативно-розшукову діяльність. Закон України від 18 лютого 1992 року. ВВР України 1992р -№22.

Положення про кримінальну міліцію України. Затверджено Наказом МВС України від 26 січня 1996 № 62.

Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості. Наказ МВС України від 30 квітня 2004 р. № 458.

Інструкція про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України. Наказ МВС України № 785 від 11 вересня 2001 р.

Про судову експертизу. Закон України від 25 лютого 1994 р. ВВР- 1994 р., № 28. ст. 232.

Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 р.

Положення про координаційну раду з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України. Затверджено Постановою Каб.Мін. України від 16.11.1994р. № 778 – 94 п.

Положення про державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Затверджено Наказом Міністра юстиції України від 15 квітня 1997 р. № 149/7.

Інструкція про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Наказ МЮ України від 24 грудня 2003 р.№ 170/5

Наказ МЮ України від 30 грудня 2004 року про внесення змін і доповнень до Інструкції від 8 жовтня 1998 року, відповідного до якого вона викладена у новій редакції.

Перелік державних платних послуг, які надаються науково-дослідними інститутами судових експертиз МЮ України. Пост.КАб.Мін. № 1432 від 7 серпня 1999 р.

Положення про експертну службу МВС України. Постанова КМ України від 20 червня 2000 р. № 988.

Про затвердження Настанови про діяльність експерно-криміналістичної служби МВС України. Наказ МВС України від30 серпня 1999р. № 682.

Положення про порядок внесення юридичними та фізичними особами плати за проведення експертно-криміналістичними підрозділами Органів внутрішніх справ України досліджень та інших робіт (послуг) із застосуванням Науково-технічних засобів і криміналістичних методів та використання цих коштів. Наказ Міністерства фінансів і МВС України від 6 липня 1998 р. № 694/499.

Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров‘я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро Автономної республіки Крим. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Правила проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6.

Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної -криміналістики; гістології; іммунології; токсикології; цитології - бюро судово-медичної експертизи. Наказ МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6. (Щодо кожного відділення пкремі Правила).

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності. Постанова від 25 грудня 1992 року N 12. Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року N 3, від 13 січня 1995 року N 3, від 3 грудня 1997 року N 12

Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4. (Із змінами, внесеними згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001.)

Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 р.№3 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р. № 13.

Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р. № 6
(зі змінами, внесеними постановою від 6 червня 2003 р. № 5)

Застосування кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілих (за матеріалами узагальнення судової практики). Вісник Верховного Суду України. 1999. № 1. с. 25-36.

Азаров В.А. Деятельность органов дознания, предварительного следствия и суда по охране имущественных интересов граждан. Омск, 1990

Антипов В.П. Планирование расследования нераскрытых претуплений. М., "Юрлитинформ". 2002. – 144с.

Бахін В.П.,Весельский В.К. Тактика допиту. Київ, 1997.

Балашов А.Н. Взаимодействие следователей и органов дознания при расследовании преступлений. М., " Юридическая литература", 1979.

Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч.1:Підручник. Харків:Вид-во Нац. Ун-ту внутр.Справ, 2002

Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ. Киев, РИО МВД Украины, 1994.

Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. М., 1991.

Белкин Р.С. Фактор внезапности, его учет и использование при расслдеовании преступлений. М., 1995.

Берназ В.Д. Психологія взаємодії у діяльності слідчо-оперативної групи. //Актуальні проблеми держави та права. Зб. Наукових праць. Одеса, ОНЮА, 2001, вип.. 10. с.273-279.

Біленчук П.д. та інші. Проведення судових експертиз: Довідник. К., 1995.

Богомаз Г., Вовк О., Кубинська О. Історія розвитку законодавства про потерпілих. Право України. 1997. № 7

Борисенко І. Пред’явлення для впізнання. Вісник прокуратури. 2007. № 1. с.75

Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати. Нормативні акти, роз’яснення, коментарі. Київ,1998.

Весельский В.К. Сучасні проблеми допиту: процесуальні, організаційні і тактичні аспекти. Монографія. Київ, НТВ "Правник" – НАВСУ, 1999.

Вороновський Л. Реалізація прав потерпілого в кримінальному процесі. Прокуратура, людина, держава. 2004. № 3. с. 96-100

Гапанович Н.Н., Мартынович И.И. Основы взаимодействия следователя и органа дознания при расследовании преступлений. Минск, 1983.

Гарник М. Проблеми захисту прав потерпілих від злочину. Вісник прокуратури України. 2002. № 3

Газетдинов Н.И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба. Казань, 1990.

Головецький М. Психофізіологічні основи узнавання і тактика пред’явлення для впізнання під час досудового слідства. Тернопіль, видавництво "Астон", 2006.-108 с.

Горовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. Київ, Хрінком Інтер,1998.

Дидоренко Э.А. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение. Учебное пособие.- К.: Центр учебной литературы, 2007. – 264 с.

Донченко Ю. Актуальні проблеми застосування запобіжного заходу у вигляді застави. Право України. 1999. № 3 с. 61

Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии.М., "Юридическая литература", 1976.

 

Зеленецький В., Лобойко Л. Поняття потерпілого від злочину у кримінальному процесуальному праві. Вісник прокуратури. 2007. № 7. с. 48-57

Казаренко М. Розширення прав потерпілого – шлях до рівності сторін у процесі. Право України. 1999. № 12

Капліна О., Шило О. Удосконалення процесуального статусу потерпілого в кримінальному судочинстві України. Прокуратура, людина, держава. 2004. № 4. с. 43-47.

Каркач П., Лапкін А. Деякі аспекти характеристики процесуального становища потерпілого у кримінальному судочинстві України. Вісник Академії прокуратури України. 2007. № 2. с. 42.

Каткова Т.В., Кожевников Г.К. Судебные экспертизы (основания и процессуальный порядок назначения и производства, примерный перечень вопросов). Харьков, Рубикон, 2003. 192 с.

Кузьмичёва С.С. Лжесвидетельство (уголовно-правовой, процессуальный и криминалистический аспекты). СПб.1991.

Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий (допрос, очная ставка). Киев, 1989.

Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. М., "Юридическая литература", 1980.

Малютін І. Проблеми відшкодування шкоди потерпілим державою. Право України. 2002. № 10

Макаренко Є.І. та інші. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2001.

Марчук Ф. Критерії розкриття злочинів. Право України. 1998. № 9. с.23-27

Митрохина З.И. Использование данных психологии при производстве допроса. Киев, 1990.

Михайленко О.Р.Складання процесуальних актів з кримінальних справ (теорія, методика, примірні зразки до актів). Київ, 1991 р.

Озерський І.В. Взаємодія слідчого з органом дізнанння в системі МВС України (організаційно-правовий та психологічний анализ): Монография. – 2004, Київ, МАУП. 218 с.

Окремі питання відповідальності свідків за дачу завідомо неправдивих показань. //Юридичний вісник України. 1996. № 18-19.

Перкін В.І. Тактичні комплекси та їх роль у розслідуванні вбивств, пов’язаних із заволодінням матеріальними цінностями //Науковий вісник НАВСУ. № 1. 2003. с. 174-178.

Печерський В.В. Типовые программы допроса на предварительном и судебном следствии. Москва, «Юрлитинформ», 2005. с.326.

Пивоваров В.В., Щербіна Л.І. Взаємодія слідчого з органами дізнання при провадженні досудового слідства у кримінальних справах. Навч. Посібник. Х.: Право, 2008. – 296 с.

Півненко В.П. Встановлення презумпції правоти та приоритетності прав потерпілого – основа докорінної зміни кримінальної політики України. Прокуратура, Людина, держава. 2004. № 1. с. 68-72

Погорецький М.А. Межі доручень слідчого органу дізнання про проведення оперативно-розшукових заходів. //Право України. 2000. № 9. с. 47-49

Призначення експертиз. Збірка методичних листів відділу криміналістики та методичної роботи Генеральної прокуратури України. Киїїв, 2004. 66 с.

Присяжнюк Т.І. Правовий статус потерпілого: проблеми та перспективи. Вісник Верховного Суду України. 2004. № 8. с. 36-38.

Рожнова В.В., Штанько О.Ф., Азаров Ю.І. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження). Київ, Вид.ПАЛИВОДА А.В., 2005. 308 с.

Селезнев М. Бригадній метод расследования. Законность, 1997. № 9. с. 14-19.

Сенаторов М. Права потерпілого від злочину: міжнародні стандарти та вітчизняний шлях. Прокуратура України. 2006. № 5. с. 130

Соловьев А.Б. Процессуальные, психологические и практические основы допроса на предварительном следствии. М.; ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2002.

Соловьев А.В. Следственные действия на первоначальном этапе расследования. М., 1995.

Справочник следователя. Вып. 1 Практическая криминалистика: следственные действия. М., "Юридическая литература", 1990.

Cтахівський С.М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі. Навчальний пособник. К.: 2002.

Судові експертизи в Україні. Збірник нормативних актів. Шеф – редактор Ковальський В.С. Київ, Юрінком-інтер, 2002. 416 с.

Тагаев Н.И. Вопросы, решаемые судебно-медицинским экспертом при осмотре места происшествия и проведении экспертизы. Харьков,1994.

Тагаев Н.Н., Хижняк В.В., Боярина Л.И. Методические указания для следователей по обнаружению, изъятию, упаковке и подготовке вещественных доказательств к исследованию в отделениях бюро судебно-медицинской экспертизы. Вопросы, решаемые экспертом. Порядок исследования вещественных доказательств. Харьков, НУВС, 2002.

Тертишник В. Потерпілий від злочину може стати потерпілим від закону. Юридичний вісник України. 2003. № 45

Удалова Л.Д. Допит експерта: Проблеми законодавчого врегулювання. /Право України. 2003. № 2. с.111- 112.

Фецич Г. Хто захистить права потерпілого? Право України. 1996. № 11. с. 60 - 62

Шамрай В., Олійник І. Поняття і суть взаємодії, її значення. Прокуратура, людина, держава. 2004. № 1. с.60

Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование. Харьков, Эспада, 2005. 544 с.

Шепітько В.Ю. Допит. Науково-практичний посібник. Харків, НЮАУ, 1998

Шейфер С.А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. М.: Юрлитинформ, 2004. 184 с.

 

Ввідна № 4

По справі про вбивство Єрмоленка слідчий прокуратури одразу призначив судово-медичну експертизу трупа. Складіть відповідну постанову.

Під час огляду слідчим місця події член слідчо-оперативної групи оперуповноважений Енського відділу карного розшуку разом із дільничним інспектором встановили чоловіка, який останнім бачив Єрмоленка живим. У своєму поясненні співробітникам міліції Горобець Андрій Миколайович (анкетні дані на Ваш розсуд), показав, що із Єрмоленком знайомий як із сусідом по двору багато років. «____» ________цього року приблизно о 12-й годині бачив його разом із незнайомим йому чоловіком біля під’їзду, де знаходиться квартира вбитого. Вони як раз заходили у під’їзд і незнайомець підтримував двері за ручку, пропускаючи поперед себе Єрмоленка. Він, Горобець, в цей час як раз проходив поруч із ними і, коли привітався із Єрмоленком, звернув увагу на татуювання у незнайомця на правиці, якою він тримав ручку відкритої двері, пропускаючи останнього. На зворотній стороні долоні біля великого пальця була зображена квітка темно-синього кольору розміром приблизно 5 см. у діаметрі, схожа на троянду із листями. Одягнутий цей чоловік був у куртку темно-зеленого кольору із накладними кишенями на боках і на грудях. Обутий він був у черевики коричневого кольору із високою шнуровкою і товстою підошвою, брюки такого ж кольору як куртка і теж із накладними великими кишенями були заправлені у черевики. Взагалі його одяг був схожий на військову зимову форму. Таку одежу на його, Горобця, думку зазвичай носять мисливці. Далі свідок навів характерні прикмети зовнішності невідомого чоловіка (опишіть їх на свій розсуд) і пояснив, що зможе його впізнати. Складіть протокол допиту свідка Горобця А.М. Поставте свідку необхідні уточнюючі запитання.

Оскільки виявлене вбивство неочевидне, тобто невідома особа, яка вчинила цей злочин, слідчий прийняв рішення підключити для встановлення особи злочинця можливості кримінальної міліції Управління внутрішніх справ міста Енська по застосуванню оперативно-розшукових заходів для встановлення особи вірогідного вбивці Єрмоленка, щодо якого є конкретні примети. КПК 1960 року прямо передбачав у ч. 3 ст.114 право надання слідчим органам дізнання доручень і вказівок про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого були для органів дізнання обов’язковими. Новий КПК України також передбачає надання слідчим оперативним підрозділам доручень, але тільки про проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових дій). Але слідчої або негласної розшукової слідчої дії щодо встановлення осіб серед оточення вбитого і відповідно підключення агентурних та інших можливостей ОРД новий КПК не знає. Тому спробуємо виходити із норм Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», який у ч. 3 ст. 6 і ч. 2 ст. 7 передбачає як право слідчого про надання доручень і постанов оперативним підрозділам про проведення ОРД щодо наявності достатньої інформації, яка потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами…і зобов’язання цих підрозділів виконувати письмові доручення слідчого… Оперативним підрозділом здатним за своїми повноваженнями провести оперативно-розшукові заходи по встановленню осіб, причетних до вбивства Єрмоленка є відділ кримінального розшуку Єнського управління внутрішніх справ. Але слідчий надсилає доручення начальнику управління, а не начальнику відділу, оскільки начальник управління повинен контролювати діяльність підлеглих у відділахУВС. Складіть відповідне доручення, спираючись на свідчення Горобця.

Також слідчий остаточно вирішив допитати Рижук В.Б. у справі про нестачу ком’пютерів і тим більш у зв’язку із вбивством Єрмоленка В.Б., повідомивши їй про виклик по телефону.

Однак Рижук В.Б. на виклик слідчого до неї особисто телефоном не з’явилась, внаслідок чого він знов склав постанову про її привід. Коли Рижук було доставлено приводом, слідчий пояснив їй, що він вимушений у зв’язку із тим, що вона знов порушила обов’язки свідка вручити їй повідомлення про підозру внаслідок чого вона стає підозрюваною у справі. Рижук, ознайомившись із повідомленням про підозру і своїми правами забажала мати свого захисника адвоката Аверіну А.В. Захисник представила слідчому копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю і угоду між нею і підзахисною про надання правової допомоги у кримінальному провадженні, які слідчий приєднав до справи. З участю захисника слідчий допитав Рижук як підозрювану Складіть повідомлення про підозру щодо Рижук і протокол її допиту як підозрюваної.Майте на увазі, що слідчий не має фактичних доказів, які б свідчили про причетність Рижук до вбивства Єрмоленка, але в нього достатньо даних про повідомлення їй про підозру у зловживанні службовим становищем іслужбове підроблення.

. Допитана як підозрювана Рижук В.Б. (анкетні дані на Ваш розсуд) пояснила, що в міському управлінні освіти працює 15 років. Маючи вищу освіту і спеціальність економіста, починала із посади інженера а потім стала завідуючою сектором відділу матеріально-технічного забезпечення. В її обов’язки як завідуючої цим відділом входило забезпечення шкіл міста інвентарем, навчальними і наочними посібниками, будівельними матеріалами для ремонту шкіл і тому подібне. Стосовно комп’ютерів пояснила, що коли на рахунок управління освіти надійшли гроші на оснащення комп’ютерних класів, вона знайшла найбільш вигідного продавця – приватного підприємця Єрмоленка, і закупила в нього 88 одиниць комп’ютерної техніки, перерахувавши гроші на його рахунок в банку "Аваль". Всю цю техніку за винятком чотирьох комп’ютерів, вона передала у школи. Три комп’ютери за вказівкою начальника міського управління освіти Овруча передала в кабінети Петренко, Стеценко і Штанько, а один комп’ютер встановила в своєму кабінеті. Звідки виникла нестача шести комп’ютерів уяви не має, бо все нею зроблено правильно. Поставте запитання Рижук для з’ясування більш детально обставин щодо нестачі комп’ютерів, а відповіді запишіть із врахуванням висловленої нею позиції.

З приводу умисного вбивства Єрмоленка М.В. - головного її "компаньона" в оборудці із комп’ютерами (згадайте, що закуплені вони були в обхід встановленого державою тендерного порядку) поставте їй запитання щодо стосунків із Єрмоленко та її зацікавленістю у його загибелі. Розпач, з яким Рижук доводила свою непричетність до вбивства Єрмоленка, її клятви відносно того, що вона надалі ні за яких обставин не буде порушувати обов’язки, покладені на неї обранням запобіжного заходу, дозволили слідчому вирішувати альтернативне до тримання під вартою питання щодо обрання Рижук запобіжного заходу, оскільки причетність її до вбивства Єрмоленка на даному етапі слідства не доведена, а санкція частин перших статей 364 і 366 не передбачає позбавлення волі, як обов’язкової умови затримання підозрюваної і тим більш тримання її під вартою. Слідчий вирішив обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Складіть відповідне клопотання.