Сон дряпає мені спину
вночі
коли тільки починав задихатися
– відчини вікно – подумав я собі
і коли забув про цю миттєву думку
між двома вир(в)ами снів
то провалився в задихальний
з тонкими сполучними лініями тенет
я був чоловічком у заплющеному оці
з тонкими лініями вій
ліжко ходило хвилями в матраці вар’ювали пружини
книжки зі столика позад ліжка хотіли нависнути
ніби сходи
не переді а наді мною - ніби напівобвалений міст
в задихальному сні – отже – плавалось
я вплив у вікно черкаючи спиною
вищі холодні гілки як скальпелі
мій хребет вигулькував як шило з мішка
принагідно проколюючи всі навколишні вікна
а легені – ця ворона зі здвоєними широченними крилами
і навіть одним зайвим крилом
продовжувала задихатись
вікна лопались від хребта ніби повітряні кульки
ворона легень чорніла від тиску
випущеного з цих спорожнених вікон повітря
наповненого кухнями з брунатними витяжками
і згорбленими мешканцями
з посудом замість іграшок і книг
наповненого спальнями з ліжками-кораблями
вітальнями з телевізорами замість співрозмовників
телевізори ліжка мешканці витяжки посуд
потрапляли до легень
ворона кашляла
я задихався
потім з мого рота потекла тонка цівка вірша
ворона і шпичак хребта повернулися до тіла
крізь вікно що знову заросло склом
я прокинувся
а в матраца зламалось одне ребро – одна хвиля –
і подряпало мені шкіру на спині
Поезія несвідомого: До речі, один з останніх твоїх віршів про дитинство. Він називається “Вікно твого дитинства”. Що це? Спроба переглянути власну історію, як у Кастанеди, чи проста туга за тою казковою безтурботністю, яка осяювала ореолом невинності ранні роки?
Богдан-Олег Горобчук: Швидше, це та «найпоширеніша будівля моїх сновидінь», про яку ти згадував щойно у попередньому питання. Ось вона – лінія перетину сну і реальності. Я писав про абсолютно реальний напівзруйнований дитсадок у Теснівці. Проте він іноді й справді сниться мені таким, яким був десяток років тому, навіть більше. В таке дитинство можна повертатися, віднаходити в ньому безліч маячків, напівзабутих символів, але вони вже сприймаються ніби кимось іншим, перерослим це наївне сприйняття реальності. Тому є уривки спогадів, є намоклий папір спогадів, але не самі – чисті, достовірні, безпосередні спогади.
Поезія несвідомого: Може не тактовно таке питати, але у що ти віриш? Або в кого? (якщо не хочеш, то не відповідай)
Богдан-Олег Горобчук: Як не парадоксально, але саме найінтимніші питання, от як це, провокують на стандартні, штампові відповіді. Щоб втекти від цього штампу скажу так – вірю в життя поезії після її смерті. Адорно в «Негативній діалектиці» цілком слушно писав, що після Освенціма смерть уже неможлива. Але я вірю, що поезія жива, може бути незалежною і цільною, і її неможливо звести виключно до якихось суспільних функцій.
Поезія несвідомого: Коли вийде щось нове? Маю на увазі збірку поезій. Або… проза?
Богдан-Олег Горобчук: Припускаю, що нова поетична збірка може вийти уже в 2013. Я маю достатньо матеріалу, який був би не проти упорядкувати і опублікувати, маю художні ідеї для оформлення, і справа лише за тим, щоби знайти видавця.Проза наразі – усе іще не для мене. Припускаю – вік іще не той, щоби писати такі тексти.
Поезія несвідомого: В “livejournal” я прочитав чудового вірша, який починається словами “ти… така барбарисова”. Не люблю цих барбарисок, але, по правді кажучи, звучить смачно. Також в якомусь інтрв’ю ти казав, що для тебе не важливо яка поезія, чи римована, чи ні. Важливо те, які вона викликає враження на автора, а потім і на читача. Важливо те, наскільки сильні образи… Отже, для тебе поезія – це…
Богдан-Олег Горобчук: Це щось явно більше і складніше, щоби дати визначення одним реченням. Суб’єктивно для мене поезія – це можливість висловити у найближчій формі до того, як я сприймаю і переживаю буття. А ширше кажучи, поезія – це остання барикада притомної культури, що може іще протистояти культурі всуціль комерційній, порожній, розважальній. Цікаво, що вірш «ти така барбарисова» – якраз із розважальних, грайливих, по суті своїй неглибоких. Але мені він також чимось подобається, може – лаконізмом і нахабністю, такий собі безсоромний інструмент пікапу).
Поезія несвідомого: Це наше перша така собі бесіда “віч-на-віч”, тому вибач за непрофесіоналізм) Надіюсь, в майбутньому ще поговоримо. Бажаємо тобі усією публічною сторінкою терпіння і натхнення. Особисто я дакую за відвертість, за витрачений час. Побажай щось і ти людям, які читатимуть це.
Богдан-Олег Горобчук: Дякую, що ви є, в українському сегменті Вконтакте ви робите дуже хорошу і важливу справу. Побажаю вашим читачам побільше змістовності в їх житті, і побільше хороших моментів, які вони насправді переживатимуть і цінуватимуть, які залишатимуть у їх пам’яті глибокі сліди.
Інтерв’ю з Богдан-Олег Горобчуком.
Підготував Андрій Даньків.
22 липня 2013р.
Також можете прочитати:
Богдан-Олег Горобчук: 15 тез про сучасну літературу.
http://re-mag.com.ua/interview/gotob4uk.html
Особистості. Богдан-Олег Горобчук.
http://abzacnews.blogspot.com/2013/04/blog-post_4137.html
Життя.
http://life.pravda.com.ua/culture/2008/03/10/1691/view_print/
Богдан Горобчук: “На заводі мене називали Олегом”
http://sumno.com/article/bogdan-gorobchuk-na-zavodi-mene-nazyvaly-olegom/
Богдан-Олег Горобчук. Класика завжди є актуальною.
http://neabyshcho.blogspot.com/2009/08/blog-post.html
Богдан-Олег Горобчук про БДСМ, суб’єктивно-реалістичні вірші та довжину своєї бороди.
http://sumno.com/article/bogdan-oleg-gorobchuk-pro-bdsm-subjektyvno-realist/
