Електроустановки у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- і пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Ів, В-Іг, В‑ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ,) зони.

Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші.

Пожежонебезпечна зона – це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при номінальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.

У вибухонебезпечних зонах слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене відповідно до вимог державних стандартів, яке повинне відповідати вибухонебезпечній зоні, в котрій воно встановлене, а також категорії та групі вибухонебезпечної суміші. Експлуатувати електрообладнання загального призначення забороняється. Внутрішні та зовнішні поверхні електрообладнання та електропроводок необхідно очищати від пилу і волокон пиловідсмоктувальною установкою.

Пускову апаратуру, магнітні пускачі для класів В-І та В-ІІ необхідно виносити за мережі вибухонебезпечних приміщень з дистанційним керуванням. Проводи у вибухонебезпечних приміщеннях повинні прокладатися у сталевих трубах. Може використовуватися броньований кабель.

Світильники для класів В-І, В-ІІ, В-ІІа також повинні бути вибухозахищеними.

В пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в захищеному від пилу виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.

У більшості випадків пожежі виникають через перевантаження електродвигунів, освітлювальних та силових мереж внаслідок великих місцевих опорів, внаслідок роботи несправних або залишених без нагляду електронагрівних приладів, виникнення коротких замикань. Короткі замикання виникають внаслідок неправильного влаштування або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції.

Струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що супроводжується займанням ізоляції провідників та будівельних конструкцій, котрі знаходяться поряд. Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривале перевантаження приводить до нагрівання провідників, що може викликати їх займання.

Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окислення або недостатньо щільного з’єднання контактів електричних машин. Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи з’єднують скручуванням та спаюють оловом без застосування кислоти. Алюмінієві проводи з’єднують гільзами.

Вибір конструкції електроустановок, а також матеріалів, з котрих вони виготовлені, вибір перерізу і ізоляції провідників та кабелів залежить від ступеня пожежонебезпеки навколишнього середовища, режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень. Переріз провідника вибирають згідно з нормами допустимого струмового навантаження на спадання напруги в мережі.

Найбільш поженонебезпечними є світильники з лампами розжарювання, оскільки температура на поверхні колб може досягати 500 °С. В поженонебезпечних приміщеннях допускається застосування світильників лише в закритому виконанні; скляні ковпаки переносних світильників повинні бути закриті металевою сіткою.

Ступені захисту електроустаткування, які використовується в пожежонебезпечних зонах, наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Допустимі ступені захисту оболонок електроустаткування в залежності від класу пожежонебезпечної зони.

* Символ <x> означає, що ступінь захисту приймається у відповідності з умовами зовнішнього середовища в місці установки освітлювача.

Для локалізації та ліквідації пожеж об’єкти оснащують первинними засобами пожежегасіння, до яких відносяться: вогнегасники, пожежний інвентар і інструмент. Вибір типу та визначення потрібної кількості вогнегасників здійснюється за таблицею 2 в залежності від їх вогнегасної спроможності, граничної площі, пожежного класу горючих речовин та матеріалів у приміщенні: клас А – пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням; клас В – теж, які розтоплюються; клас С – пожежі газів; клас D – пожежі металів та їх сплавів; клас Е – пожежі, пов’язані з горінням електроустановок.

Крім перерахованих параметрів, приймається до уваги також категорія приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Рекомендації, щодо оснащення переміщень переносними вогнегасниками, наведені в таблиці 2, в якій знаком “++” позначені рекомендовані до оснащення об’єктів вогнегасники, знаком “+” – вогнегасники, застосування яких допускається, а знаком “-“ – вогнегасники, котрі не допускаються для оснащення об’єктів.

Таблиця 2

Додаток 5