Функції культури. Предмет соціології освіти.
Мета:
1. Забезпечити у студентів знання з даної теми. Закласти основи для подальшого вивчення суспільства, його структури, змісту і функцій науки, культури та освіти як соціального інституту.
2. Продовжити роботу над поняттями "наука", "культура", "освіта". Сформувати у студентів вміння визначати ознаки, структуру та типи культури.
3. Продовжити формувати у студентів навичок аналізу навчального матеріалу та вміння порівнювати різні типи культур, складати порівняльні таблиці, використовувати їх під час відповіді; застосовувати отриманні знання на практиці та при вивченні інших тем та предметів суспільного циклу.
4. Сформувати у студентів розуміння про важливість соціальних інститутів освіти, науки і культури для подальшого розвитку сучасного українського суспільства.
5. Навчити визначати цінність і значення професії вчителя для нормального функціонування суспільства.
План
1. Соціологія науки як галузь соціологічного знання. Функції науки.
2. Соціологія культури. Функції культури.
З. Соціологія освіти.
Література:
1. Черниш Н. Соціологія (курс лекцій). - Львів, - 1996.
2. Словарь-справочнк по социологии и политологии / под. ред. З.В.Тадевосяна. – М., - 1995.
3. Якуба 0.0. Соціологія. - Харків. - 1996.
Знати:
- основні концепції, що висвітлюють появу науки та культури як соціальних інститутів;
- зміст понять "наука", "культура", "освіта";
- місце і функції науки, культури та освіти, які ті виконують у сучасному суспільстві;
- типологію культур та значення кожного типу культури, їх місце в сучасному суспільстві;
- основні складові культури та типологію цінностей;
- основні напрямки в дослідженні проблем освіти ( внутриінституціональний та позаінституціональний) та їх зміст;
- терміни і поняття: наука, культура, освіта, соціальний інститут, соціальні цінності, загальнолюдська культура, суперкультура, контркультура, девіантна культура, особистісна культура.
Вміти:
- розкривати сутність понять "наука", "культура", "освіта";
- визначати місце соціальних інститутів науки, культури та освіти в сучасному українському суспільстві;
- розкривати та пояснювати соціальні функції науки, культури та освіти;
- аналізувати типологію культури та соціальних цінностей
- пояснювати зміст основних напрямків в дослідженні проблем освіти ( внутриінституціонального та позаінституціонального) та їх зміст.
- розкривати зміст основних термінів і понять теми.
1) Соціологія науки - це нова галузь, яка виникла в зв'язку з бурхливим розвитком НТР.
Соціологія науки - це галузь соціологічного знання, предметом якої є взаємовідносини науки і суспільства, закономірності розвитку і функціонування науки як соціального інституту.
Дослідження в цій галузі почалися в 60-х рр. ХХ ст., коли в рамках Міжнародної соціологічної асоціації була створена дослідницька група що займалася дослідженням соціальної організацій науки і форми взаємодії між вченими.
Наука - це багатомірне суспільне явище під яким розуміють:
- сукупність знань про світ,
- основа світогляду,
- елемент духовної культури,
- форма суспільної свідомості,
- засіб суспільно-політичного перетворення світу,
- соціальний інститут, що забезпечує виробництво, накопичення знань, а також їх використання в практичній діяльності.
Вважається, що наука виникла в ХV - ХVІІ ст., коли виникає природознавство, що починає служити виробництву.
Найбільше проблеми соціології науки розроблялися Р.Мартоном, який видалив основні норми, які повинен приймати працівник науки як обов'язкові:
1. Організований скептицизм - в науці немає непогрішних авторів, рівно як і стверджень, що знаходяться поза критикою.
2. Універсалізм - істинність знань не залежить від того де і ким воно отримано.
3. Загальність (комуналізм) - знання є загальною власністю і не підлягає відчуженню на користь окремої особи чи групи.
4. Безкорисливість - займатися наукою заради самої науки, а основною винагородою буде визнання колег.
Додаткові принципи:
5. Раціоналізм - намагання зрозуміти все узагальнено і абстрактно.
6. Емоційна нейтральність вимога тверезо ставитися до будь-яких стверджень.
В СРСР цю проблему досліджували мало, час від часу, В 70-х рр. з'явилися праці, присвячені соціальним наслідкам НТР.
Функції науки:
1. Вироблення та теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність.
2. Підвищення ефективності всіх видів діяльності соціальних суб'єктів, насамперед у сфері виробництва.
3. Прогнозування науково-технічного прогресу і його соціально-економічних наслідків, вияв перспективних проблем, що підлягають розв'язанню.
2) Термін "культура" заявився у ХVІІІ ст. (лат. - обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування), походить від латинського слова землеробство.
Під культурою розуміють створену людиною "другу природу", тобто все те, що створено людиною (знаряддя праці, соціальні форми життя, звичаї, зразки, норми).
Основні сфери прояву культури:
- ставлення людей до природи (передбачає гармонію зв'язків між людиною і природою);
- ставлення до інших людей (має на меті оптимізацію соціальних відносин);
- ставлення людини до самої себе (скероване на самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, саморозвиток).
Складові культури:
- поняття і уявлення
- зразки поведінки
- цінності і норми
- мова
- ідеологія
Типологія цінностей:
- смисложиттеві (уявлення про добро і зло, щастя, ціль і сенс життя),
- вітальні (від лат. життя; це цінності життя, здоров'я, особистої безпеки, добробуту, сім`ї),
- цінності суспільного визнання і покликання (любов до праці, соціальне становище, служіння громаді і людям),
- цінності міжособистносного спілкування (чесність, безкорисливість, доброзичливість),
- демократичні цінності (права людини, свобода совісті, слова, переконань, вірування, свобода політичного вибору, національний суверенітет),
- партикулярні цінності (прив'язаність до малої батьківщини, сім" ї, віра в Бога).
Норми є похідними від цінностей, це правила поведінки, очікування і стандарти, які регулюють поведінку людей і суспільне життя. Норми поділяються на правові і моральні.
Правові норми проявляються у вигляді закону або іншого державної або адміністративного акту, містять чіткі диспозиції, що визначають умови застосування певної юридичної норми, а також санкції, здійснювані відповідними органами.
Дотримання моральних норм забезпечується силою громадської душ морального обов'язку людини. Крім того, соціальні норми можуть спиратися не лише на юридичні і моральні акти і уявлення, але й на звичаї і традиції.
Форми культури:
1. Загальнолюдська культура (у сенсі культури, вироблено людством протягом всієї історії його існування і опертої на загальнолюдські цінності істини, добра, краси, справедливості тощо).
2. Суперкультура (у значенні культури, створеної конкретним суспільством, яка передається з покоління із покоління).
3. Субкультура (в розумінні культури як сукупності переконань, цінностей, норм, зразків поведінки, характерних для певної соціальної спільноти).
4. Контркультура (у розумінні культурної моделі певної групи, яка протистоїть або знаходиться у конфронтації до панівної суперкультури та субкультур певних спільнот).
5. Девіантна культура (як різновид субкультури, притаманна групам з відхиленою поведінкою).
6. Особистісна культура (культура конкретного індивіда).
Соціальні функції культури:
1. Пізнавальна - дослідження в галузі культури дають можливість адекватно судити про суспільство в цілому, його спільноти, групи, людину - особистість зокрема).
2. Функція соціальної пам'яті - передання соціальної спадщини, культура зберігає, передає і вдосконалює людський досвід.
3. Освітньо-виховна - саме культура робить людину людиною в процесі соціалізації - засвоєння культурних цінностей та норм; разом з тим набута і засвоєна культура є базою для творчої інноваційної діяльності.
4. Регулятивна - цінності, ідеали, норми і зразки поведінки певної кулі тури в ході соціалізації стають частиною самосвідомості особистості, формують і регулюють її поведінку.
5. Комунікативна - (від лат. шлях сполучення, форма зв'язку) саме культура виступає одним з найбільш розповсюджених і ефективних засобів спілкування людей, дозволяє їм краще пізнати і зрозуміти один одного.
6. Інтегративна та дезінтегративна - з одного боку культура здатна згуртувати людей, забезпечувати цілісність співтовариства, з другого вона має властивості поділяти людей, протиставляти їх один одному, іншим спільнотам, оскільки вони належать до різних субкультур.
3) Соціологія освіти - це галузь соціології, що вивчає особливості закономірності функціонування та розвитку освіти як соціального інституту.
Виділяють два взаємопов'язаних напрямки в дослідженні проблем освіти: внутриінституціональний та позаінституціональний. Внутркінституціопальний розглядає соціальні аспекти діяльності працівників освіти, педагогічних та учнівських колективів, соціальну структуру і функціонування закладів системи освіти, проблеми планування та управління, взаємовідносин педагогів з учнями, закономірності соціалізації особи в навчальному процесі та ін.
Позаінотитуціональний досліджує соціальні аспекти взаємодії освіти та інших інститутів суспільства - виробництва, науки, культури, політики, зв'язок освітнього процесу з іншими соціальними процесами, вплив освіти на розвиток суспільних відносин.
Освіта як соціальний інститут виконує ряд функцій:
1. Соціально-економічна - забезпечення підготовки до трудової діяльності нового покоління.
2. Соціалізація - тобто включення молоді у сучасне життя.
3. Функція соціальної інтеграції - стирання різниці між людьми з різних соціальних прошарків.
4. Соціальне переміщення (просування вгору) - освіта дає можливість набути вищий соціальний статус.
5. Селекція (виділяють західні соціологи) - відбір кращих учнів, які продовжать освіту і набудуть вищого соціального статусу.
