Стаття 14. Адвокатське бюро

1. Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.

2. Державна реєстрація адвокатського бюро здійснюється у порядку, встановленомуЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Адвокатське бюро має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського бюро адвокат, який створив адвокатське бюро, протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

6. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Стаття 15. Адвокатське об’єднання

1. Адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

2. Державна реєстрація адвокатського об’єднання здійснюється в порядку, встановленомуЗаконом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

4. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.

5. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об’єднання. Від імені адвокатського об’єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об’єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об’єднання.

6. Адвокатське об’єднання може залучати до виконання укладених об’єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об’єднання зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності.

Добровільність означає, що адвоката не можна примусити стати членом будь-якого адвокатського об'єднання, так само як ніхто не може утримати його від виходу з будь-якого адвокатського об'єднання за його власним бажанням. Адвокат може вільно обирати, з ким зі своїх колег об'єднуватись і чи об'єднуватися взагалі.

Самоврядування адвокатського об'єднання означає, що останнє створюється з ініціативи адвокатів, і вони вільно виявляють бажання утворити таке об'єднання, аби здійснювати свою професійну діяльність та брати участь у керуванні власними справами. Адвокати на власний розсуд обирають керівні органи, які їм підзвітні, визначають їх права й обов'язки, самі встановлюють порядок діяльності адвокатського об'єднання, структуру, штати, порядок витрачання коштів і вирішують інші питання функціонування адвокатського об'єднання.

Під колегіальністю розуміється такий набір правил менеджменту, який обумовлює прийняття важливих рішень групою осіб, кожна з яких несе персональну відповідальність лише за свою сферу діяльності. Таким чином, "керівник" адвокатського об'єднання насправді є "першим серед рівних" собі колег і виконує суто господарські та розпорядчі функції, не впливаючи на професійну діяльність решти членів адвокатського об'єднання1.

Принцип гласності означає, що всі дії і рішення адвокатськими об'єднаннями приймаються відкрито і гласно.

5. Загальна характеристика Закону України „Про адвокатуру та адвокатську дяільність”

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є базовим нормативним актом, що регулює суспільні відносини, пов'язані із визначенням статусу адвокатури, її самоврядуванням, незалежністю та засадами функціонування, здійсненням в Україні адвокатської діяльності, її формами, видами, правами та обов'язками адвокатів, пов'язаними з їх самоорганізацією (самоврядуванням) та виконанням покладеного на адвокатуру конституційного завдання.

Цей закон було підготовлено на базі напрацювань робочої групи Вищої Кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, за участю представників Спілки Адвокатів України, Асоціації Адвокатів України та Союзу юристів України, регіональних органів адвокатського самоврядування та окремих адвокатів і адвокатських колективів.

Він відображає концепцію законодавчого розвитку адвокатури, закріплену З'їздом адвокатів України, Резолюції міжнародної конференції, присвяченої законодавчому розвитку адвокатури в України та питанням уніфікації адвокатської професії, проведеної у 2008 році в Києві ССВЕ сумісно з Радою Європи, враховує критичні зауваження та побажання висловлені експертами Ради Європи при оцінці інших аналогічних законопроектів, які раніше перебували на розгляді Верховної Ради і направлялися на зовнішні відгуки. Проект також враховує експертні висновки експертів ради Європи, викладені у 2000 році при обговоренні проблеми існування паралельних професій в Україні і засобів подолання такого стану речей.

Основні положення даного закону розглядались на міжрегіональних конференціях адвокатів в період 2008-2009 року, а також на чисельних науково-практичних заходах 2009-2010 року. Вирішення найбільш спірних аспектів уніфікації професії адвоката вироблялась на основі незалежного соціологічного опитування, а також вибіркового опитування адвокатів з усіх регіонів України.

Зокрема, враховані зауваги щодо необхідності максимального забезпечення незалежного статусу органів адвокатського самоврядування, визначення спеціальних організаційних форм адвокатської діяльності, підвищення якості стандартів надання правової допомоги, запровадження розумних меж гонорарної практики, введення необхідних професійних прав та обов'язків адвокатів, ознак життєпридатного організму самоврядування в межах Національної асоціації адвокатів України, передбачені запоруки незалежності останньої перед державою, збалансовано компетенцію органів безпосереднього самоврядування та виконавчих органів Національної асоціації адвокатів і регіональних асоціацій адвокатів. Відповідно до побажань та настанов експертів Ради Європи визначено межі здійснення адвокатської діяльності в Україні адвокатом іноземної держави. Вагомим блоком новел проекту є низка норм, якими передбачено життєпридатний механізм первинного формування нових самоврядних структур – регіональних асоціацій адвокатів та Національної асоціації адвокатів.