Система показників макроекономічної динаміки

Для характеристики економічної денаміки застосовують систему показників, які дають можливість оцінити стан економіки. З точки зору зміни параметрів національного продукту, визначають такі показники зростання: абсолютний приріст; темп зростання; темп приросту; середньорічні темпи зростання і приросту. Перший із них є абсолютним, а інші – відносні показники.

Абсолютний приріст показує, на яку величину обсяг продукту поточного періоду (ВВП₁) більший чи менший від обсягу продукту базового періоду (ВВП₀):

Абсолютний приріст = ВВП1 – ВВП0

Темп зростання показує у скільки разів чи на скільки відсотків продукт поточного періоду відрізняється від продукту базового періоду:

 

Темп зростання =

 

Одержаний показник (коефіцієнт, або відсоток) зростання характеризує динаміку змін: якщо він більший від одиниці (більший, ніж 100%), відбувається економічне зростання, дорівнює одиниці – обсяг продукту не змінився, менший від одиниці (менший від 100%) – відбувається економічний спад (скорочення продукту).

Темп приросту продукту розраховується як співвідношення абсолютного приросту до продукту базового періоду:

 

Темп приросту =

 

Якщо цей дріб помножити на 100, то він відбиватиме на скільки % продукт даного року більший (менший), ніж продукт базового року.

У випадку, якщо коефіцієнт приросту більший від нуля, відбувається економічне зростання, дорівнює нулю – обсяг продукту не змінився, меньший від нуля – відбувається скорочення виробництва.

У довгостроковому періоді економічне зростання має нерівномірний (строкатий) вираз (зростання може змінюватися спадом, який згодом знову змінюється зростанням). Для аналізу динамічного ряду у тривалому періоді застосовують показник середньорічних темпів зростання або приросту. Він обчислюється як середньогеометричне значення добутків коефіцієнтів темпів зростання або приросту за формулою:

, де

– середньорічні темпи зростання;

K –річні темпи економічного зростання, виражені у коефіцієнтах;

n – період (кількість років), за який ведеться розрахунок.

Цей метод обчислення середньорічних показників зростання і приросту лежить в основі визначення економічного тренду. Суть економічного тренду полягає у визначенні довготривалої тенденції і напряму розвитку економіки. Знаючи основні параметри і закономірності, що визначали економічний розвиток минулого циклу, можна прогнозувати економічний розвиток у майбутньому періоді (n+1), за умови, що основні фактори розвитку залишаються незмінними. Цей метод економічного аналізу називають екстраполяцією [2].

В залежності від отриманого коефіцієнта середньорічних темпів зростання чи приросту, можуть існувати різні варіанти економічного тренду у тривалому періоді: зростаючий тренд (тенденція до економічного зростання); нейтральний тренд (незмінна динаміка), спадний тренд (тенденція до спаду).

Вищенаведені показники, однак, не дають відповіді за рахунок чого і в якій мірі відбувається економічне зростання? Ця проблема з’ясовується на основі факторного аналізу економічного зростання.

Основними факторами економічного зростання є фізичний обсяг продукту (q) і ціна (p). Тобто, будь-який обсяг національного продукту виражається як сума добутків фізичного обсягу і ціни по кожному окремому виду продукту:

q_і – кількість кожного виду продукту;

p – ціна кожного виду продукту;

n – кількість видів продуктів;

∑ – cума.

Отже, динаміка суспільного продукту залежить від реальних змін фізичного обсягу, його фактичних значень і від ціни, яка може спотворити його реальний обсяг.

Щоб з’ясувати вплив даних чинників на економічне зростання застосовується індексний метод аналізу економічної динаміки. Економічні індекси [3] – відносні величини, які показують зміни різних параметрів економічних процесів у часі. До основних індексів економічної динаміки відносять індекс фізичного (кількісного) обсягу виробництва (I_q) та індекс цін (I_Р).

Індекс фізичного обсягу продукту обчислюється за формулою:

Індекс (I_q) дає змогу визначити вплив зміни кількості продукту на його вартісний обсяг без впливу зміни цін, для чого застосовують ціну базового періоду (P₀), через яку й оцінюють кількість продукту у поточному і базовому періодах.

Індекс цін (I_Р) показує зміну обсягу національного продукту під впливом зміни ціни (P₀). Він обчислюється за формулою:

.

У даній формулі вираз чисельника () виражає обсяг ВВП поточного року. У виразі знаменника () береться ВВП поточного року (q₁) за цінами минулого року (P₀). Це означає, що в аналізі факторів, які впливають на приріст продукту (q і p) дія фактору (q) нівелюється. Відповідно, динаміка ВВП залежить виключно від зміни ціни (Р).

Якщо ж перемножити (I_q) на (I_Р) то отримаємо темп економічного зростання: .

Темп зростання ВВП не завжди свідчить про збільшення фізичного обсягу продукту, оскільки цей показник може зростати за рахунок “роздування” цін (інфляції). Нерідко буває ситуація, коли вартісний обсяг національного продукту зростає, а його фізичний обсяг не змінюється або навіть зменшується. Це буває тоді, коли ціни зростають, а виробництво товарів і послуг залишається незмінним.

Відповідно, якщо обчислювати ВВП у номінальних цінах (у цінах поточного періоду), то одержимо ВВП, а коли розрахувати його у сталих базових цінах, одержимо реальний ВВП.

 

Номінальний ВВП – це сума доданої вартості усіх товарів і послуг, розрахована у поточних цінах. Реальний ВВП – це його вартість, обчислена без врахування зростання цін за даний період.

 

Реальний ВВП – це скоректований із врахуванням інфляції номінальний ВВП.

Щоб визначити величину реального продукту потрібно номінальний ВВП поділити на індекс цін відповідного періоду:

, де

ВВП_Р – реальний валовий внутрішній продукт;

ВВП_Н – номінальний ВВП;

І_Р – індекс цін.

Індекс цін, який зменшує номінальний продукт до величини реального, називається дефлятором ВВП (дефлятор – зменшувач).