Для характеристики економічної денаміки застосовують систему показників, які дають можливість оцінити стан економіки. З точки зору зміни параметрів національного продукту, визначають такі показники зростання: абсолютний приріст; темп зростання; темп приросту; середньорічні темпи зростання і приросту. Перший із них є абсолютним, а інші – відносні показники.
Абсолютний приріст показує, на яку величину обсяг продукту поточного періоду (ВВП1) більший чи менший від обсягу продукту базового періоду (ВВП0):
| Абсолютний приріст = ВВП1 – ВВП0 |
Темп зростання показує у скільки разів чи на скільки відсотків продукт поточного періоду відрізняється від продукту базового періоду:
Темп зростання = 
|
Одержаний показник (коефіцієнт, або відсоток) зростання характеризує динаміку змін: якщо він більший від одиниці (більший, ніж 100%), відбувається економічне зростання, дорівнює одиниці – обсяг продукту не змінився, менший від одиниці (менший від 100%) – відбувається економічний спад (скорочення продукту).
Темп приросту продукту розраховується як співвідношення абсолютного приросту до продукту базового періоду:
Темп приросту = 
|
Якщо цей дріб помножити на 100, то він відбиватиме на скільки % продукт даного року більший (менший), ніж продукт базового року.
У випадку, якщо коефіцієнт приросту більший від нуля, відбувається економічне зростання, дорівнює нулю – обсяг продукту не змінився, меньший від нуля – відбувається скорочення виробництва.
У довгостроковому періоді економічне зростання має нерівномірний (строкатий) вираз (зростання може змінюватися спадом, який згодом знову змінюється зростанням). Для аналізу динамічного ряду у тривалому періоді застосовують показник середньорічних темпів зростання або приросту. Він обчислюється як середньогеометричне значення добутків коефіцієнтів темпів зростання або приросту за формулою:
, де
– середньорічні темпи зростання;
K –річні темпи економічного зростання, виражені у коефіцієнтах;
n – період (кількість років), за який ведеться розрахунок.
Цей метод обчислення середньорічних показників зростання і приросту лежить в основі визначення економічного тренду. Суть економічного тренду полягає у визначенні довготривалої тенденції і напряму розвитку економіки. Знаючи основні параметри і закономірності, що визначали економічний розвиток минулого циклу, можна прогнозувати економічний розвиток у майбутньому періоді (n+1), за умови, що основні фактори розвитку залишаються незмінними. Цей метод економічного аналізу називають екстраполяцією [2].
В залежності від отриманого коефіцієнта середньорічних темпів зростання чи приросту, можуть існувати різні варіанти економічного тренду у тривалому періоді: зростаючий тренд (тенденція до економічного зростання); нейтральний тренд (незмінна динаміка), спадний тренд (тенденція до спаду).
Вищенаведені показники, однак, не дають відповіді за рахунок чого і в якій мірі відбувається економічне зростання? Ця проблема з’ясовується на основі факторного аналізу економічного зростання.
Основними факторами економічного зростання є фізичний обсяг продукту (q) і ціна (p). Тобто, будь-який обсяг національного продукту виражається як сума добутків фізичного обсягу і ціни по кожному окремому виду продукту:
qі – кількість кожного виду продукту;
p – ціна кожного виду продукту;
n – кількість видів продуктів;
∑ – cума.
Отже, динаміка суспільного продукту залежить від реальних змін фізичного обсягу, його фактичних значень і від ціни, яка може спотворити його реальний обсяг.
Щоб з’ясувати вплив даних чинників на економічне зростання застосовується індексний метод аналізу економічної динаміки. Економічні індекси [3] – відносні величини, які показують зміни різних параметрів економічних процесів у часі. До основних індексів економічної динаміки відносять індекс фізичного (кількісного) обсягу виробництва (Iq) та індекс цін (IР).
Індекс фізичного обсягу продукту обчислюється за формулою:
Індекс (Iq) дає змогу визначити вплив зміни кількості продукту на його вартісний обсяг без впливу зміни цін, для чого застосовують ціну базового періоду (P0), через яку й оцінюють кількість продукту у поточному і базовому періодах.
Індекс цін (IР) показує зміну обсягу національного продукту під впливом зміни ціни (P0). Він обчислюється за формулою:
.
У даній формулі вираз чисельника (
) виражає обсяг ВВП поточного року. У виразі знаменника (
) береться ВВП поточного року (q1) за цінами минулого року (P0). Це означає, що в аналізі факторів, які впливають на приріст продукту (q і p) дія фактору (q) нівелюється. Відповідно, динаміка ВВП залежить виключно від зміни ціни (Р).
Якщо ж перемножити (Iq) на (IР) то отримаємо темп економічного зростання: 
.
Темп зростання ВВП не завжди свідчить про збільшення фізичного обсягу продукту, оскільки цей показник може зростати за рахунок “роздування” цін (інфляції). Нерідко буває ситуація, коли вартісний обсяг національного продукту зростає, а його фізичний обсяг не змінюється або навіть зменшується. Це буває тоді, коли ціни зростають, а виробництво товарів і послуг залишається незмінним.
Відповідно, якщо обчислювати ВВП у номінальних цінах (у цінах поточного періоду), то одержимо ВВП, а коли розрахувати його у сталих базових цінах, одержимо реальний ВВП.
| Номінальний ВВП – це сума доданої вартості усіх товарів і послуг, розрахована у поточних цінах. Реальний ВВП – це його вартість, обчислена без врахування зростання цін за даний період. |
Реальний ВВП – це скоректований із врахуванням інфляції номінальний ВВП.
Щоб визначити величину реального продукту потрібно номінальний ВВП поділити на індекс цін відповідного періоду:
, де
ВВПР – реальний валовий внутрішній продукт;
ВВПН – номінальний ВВП;
ІР – індекс цін.
Індекс цін, який зменшує номінальний продукт до величини реального, називається дефлятором ВВП (дефлятор – зменшувач).
