Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

Глава 10 БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

 

Стаття 60. Банківська таємниця

 

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

 

Банківською таємницею, зокрема, є:

 

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

 

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

 

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

 

4) системи охорони банку та клієнтів;

 

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

 

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

 

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

 

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

 

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

 

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

 

Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

 

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

 

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

 

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

 

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

 

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

 

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

 

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

 

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

 

Приватні особи та організації, які при виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

 

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.