ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВЕНТИЛЯЦІЙНОЇ УСТАНОВКИ
Методичні вказівки до лабораторної роботи № 9 з курсу "Охорона праці" для студентів інженерно-технічних спеціальностей
Затверджено на засіданні кафедри охорони праці Протокол № 2 від 11.10.11 р.
Рег. № 3809 від 17.11.11.р
Львів
2011 р.
Дослідження ефективності роботи вентиляційної установки. Методичні вказівки до лабораторної роботи N 9 для студентів інженерно-технічних спеціальностей. Укладачі: С.С.Левуш, В.П,Скачко – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка“, 2011. – 21 с.
В методичних вказівках наведено методику дослідження ефективності вентиляційних установок та визначення їх продуктивності.
Призначено для студентів денної форми навчання інженерно-технічних спеціальностей.
Відповідальний за випуск Ю.В.Кіт, к.т.н., доц.
Рецензенти: Г.Г. Гогіташвілі, д.т.н., проф.
Л.А. Катренко, к.х.н., доц.
Мета роботи - провести лабораторне випробування, визначити продуктивність і дати оцінку ефективності вентиляційної установки.
Вентиляція, вимоги до облаштування та нормування.
Вентиляція - це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також призначений для підтримання в приміщенні нормальних параметрів повітряного середовища, яке відповідає санітарно-гігієнічним і технологічним вимогам.
Загальнообмінна штучна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоту повітря у робочій зоні приміщення. Вона застосовується для:
1. видалення токсичних виділень (газів, парів, пилу) з робочої зони;
2. видалення надлишкового тепла за відсутності токсичних виділень;
3. видалення надлишкової вологи за відсутності токсичних виділень;
4. нормалізації складу повітря в приміщеннях;
5. видалення неочевидних забруднень середовища у сховищах
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом ватмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Вона також дає можливість організовувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
В умовах промислового виробництва найбільш розповсюджена припливно–витяжна система вентиляції із загальним припливом повітря у робочу зону та місцевою витяжкою шкідливих речовин безпосередньо у місцях їх утворення.
Для оцінки ефективності діючих систем повітрообміну та при проектуванні нових систем основним критерієм служить нормативне значення продуктивності вентсистеми.
Нормативи з облаштування вентиляційних систем задаються в СНиП 2.04.05-91*У «Опалення, вентиляція і кондиціонування», ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів» та інших галузевих нормативних документах.
Згідно СНиП 2.04.05-91*У, нормативні значення продуктивності вентсистеми визначаються в залежності від типу шкідливості, що наявна в приміщенні, а за її відсутності – за нормативними показниками кратності:
- кількістю шкідливих виділень (теплоти, вологи, випарів, газів, пилу);
- кількістю людей, яка знаходиться в приміщенні;
- кратністю повітрообміну;
3.
Нормування повітрообміну за надлишковим теплом
Для приміщень із надлишковим виділенням тепла кількість припливного повітря визначається за формулою
(1)
де: L – кількість припливного повітря за одиницю часу, яке необхідно ввести в приміщення для поглинання надлишкового тепла, м3/год;
· с – питома теплоємність повітря за незмінного тиску, що дорівнює; 
· r -густина зовнішнього повітря, кг / м 3 (Додаток 2);
· tвн і tзовн -відповідно, температура внутрішнього і зовнішнього (припливного) повітря, (температура припливного повітря в основному приймається на 5 – 10 ° C нижче температури повітря в приміщенні), ° C;
