Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорони праці

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

До капітальних вкладень відносяться одноразові та поетапні витрати з метою створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення, удосконалення техніки та технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці (К).

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення (С).

Заходи з охорони праці можуть мати багатоцільову і одноцільову направленість.

При багатоцільовій направленості кошти на охорону праці входять до капітальних вкладень для оновлення виробництва і окремо не виділяються.

Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів. Витрати на проведення заходів (одноцільові) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат:

,

де С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності і капіталовкладень;

К – капітальні витрати на охорону праці, грн.

 

Методи оцінки економічної ефективності заходів

Щодо поліпшення умов і охорони праці

У результаті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та загальних положень теорії ефективності встановлено, що методика визначення ефективності охорони праці має забезпечувати:

– можливість розрахунків на всіх рівнях управління охороною праці;

– врахування інтересів власника підприємства, найманих працівників та держави;

– можливість порівняння показників між собою та з показниками іншого періоду.

Розрахунок ефективності виконується або за обов’язковими витратами на охорону праці, передбаченим законодавством України, або за показниками, що базуються на визначенні економії внаслідок поліпшення соціально-економічних результатів після запровадження того чи іншого працеохоронного заходу.

Показники економії поділяються на слідуючі групи:

– економія від зменшення професійної захворюванності та травматизму за рахунок скорочення витрат робочого часу, зростання продуктивності праці, економії заробітної плати, економії на собівартості продукції);

– економії від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку, за рахунок скорочення витрат на підготовку кадрів;

– економія від скорочення пільг і компенсації за роботу в несприятливих умовах за рахунок економії фонду заробітної плати в зв’язку з відміною скороченого робочого дня;

– скороченням чи повною відміною додаткової відпустки;

– із скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу в важких, шкідливих умовах праці;

– за рахунок економії витрат скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-практичне харчування.