Протипожежне водопостачання

Затверджено

радами спеціальностей:

	1)	7.091701	пр. № 2 07. 11. 2008 р.
	2)	7.091702, 711	пр. № 2 30. 10. 2008 р.
	3)	7.091704, 706, 708	пр. № 10 30. 10. 2008 р.
	4)	7.091707, 709, 7.070801	пр. № 2 12. 11. 2008 р.
	5)	7.090221	пр. № 1 31. 10. 2008 р.
	6)	7.092501	пр. № 2 25. 11. 2008 р.
	7)	7.050106	пр. № 2 07. 12. 2008 р.
	8)	7.050107	пр. № 2 03. 11. 2008 р.
	9)	7.050201, 301, 302	пр. № 2 27. 10. 2008 р.

 

Одеса ОНАХТ 2008

 

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з курсу „Основи охорони праці” для бакалаврів 6.030509, 6.030510, 6.030504, 6.030601, 6.040106, 6.050502, 6.050202, 6.051701, 6.051702, 6.051704, 6.051706, 6.051707, 6.051708, 6.051709, 6.051711, 6.051722 денної та заочної форм навчання / Укл. О.А. Нетребський, І.А. Дюдіна, Н.О. Коваленко - Одеса: ОНАХТ, 2008. - 39 с.

 

 

 

 

Відповідальний за випуск: завідуючий кафедрою безпеки життєдіяльності О.А. Нетребський, д-р. техн. наук

 

 

Підписано до друку_____ 2008 р. Формат 60×84/16. Папір офсетний.

Ум.-друк. арк.______Замовл. № _____. Тираж

Надруковано з готових оригінал – макетів.

ФОП Попова Н. М. м. Одеса, вул. Варненська 1/1.

 

ВСТУП

Дані методичні вказівки (МВ) до cамостійної роботи студентів (СРС) складені з метою надання допомоги студентам під час вивчення дисципліни “Основи охорони праці”.

В МВ наведено рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу та питань самостійної роботи студента, перелік основної та додаткової літератури і контрольні питання для самоперевірки якості засвоєння матеріалу.

Самостійну роботу доцільно оформляти у вигляді конспекту або основних тез на картках. Це допоможе систематизувати новий матеріал як додатковий до конспекту лекцій.

У разі виникнення питань із СРС, їх треба систематизувати і звернутися за консультацією на кафедру «Безпеки життєдіяльності» у відповідності до графіка консультацій викладача.

Бажаємо успіхів у навчанні!

 

1. ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ

 

Учбовий курс дисципліни “Основи охорони праці” (ООП) складається з 5 лекцій і 4 лабораторних занять. Контроль засвоєння матеріалу передбачає проведення тестового опитування.

Теми лекцій

1. Охорона праці як динамічна система об’єктивних знань про безпечні методи праці.

2. Правові та організаційні питання охорони праці.

3. Безпека технологічних процесів та виробництв у харчовій промисловості.

4. Електробезпека на підприємствах харчової промисловості.

5. Пожежна безпека.

Теми лабораторних занять

1. Дослідження показників мікроклімату та забруднення повітря робочої зони.

2. Дослідження параметрів шуму та методів шумозахисту.

3. Дослідження ефективності природного та штучного освітлення виробничих приміщень.

4. Дослідження небезпеки ураження електричним струмом.

 

Для заліку необхідно отримати 80...130 балів рейтингу (табл. 1).

 

Таблиця 1 - Учбова робота та її оцінка у балах з дисципліни “Основа охорони праці” для спеціальностей 6.030509, 6.030504, 6.050202

№	Вид занять	Кількість годин	Бал	Підсумковий
min	max	min	max
	Лекції		-	-	-	-
	Лабораторні роботи
	Самостійна робота: Тема 1 Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6
	Підсумкове тестування
	Оцінка за змістовий модуль

 

 

Для екзамену необхідно отримати 90...150 балів рейтингу (табл. 2).

 

 

Таблиця 2 - Учбова робота та її оцінка у балах з дисципліни “Основи охорони праці” для спеціальностей 6.030601, 6.050502, 6.030510, 6.040106, 6.051701, 6.051704, 6.051706, 6.051707, 6.051708, 6.051709, 6.051711, 6.051722

 

 

№	Вид занять	Кількість годин	Бал	Підсумковий
min	max	min	max
	Лекції		-	-	-	-
	Лабораторні роботи
	Самостійна робота: Тема 1 Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6
	Підсумкове тестування
	Оцінка за змістовий модуль

1.1. Розподіл часу на самостійну роботу студентів для заліку та екзамену

Згідно робочій програмі на самостійну роботу студентів відведено 36 годин. З них: 5 годин – опрацювання лекційного матеріалу; 6 годин – підготовка до лабораторних робіт; 25 годин – робота з питань по самостійній підготовці (табл. 1, 2).

 

 

Таблиця 3 – Питання для самостійної підготовки студентів з дисципліни

«Основи охорони праці»

№ теми	Назва теми	Питання	Література
1.	Охорона праці (ОП) як динамічна система об’єктивних знань про безпечні методи праці	1.1 Фізіологія та психологія праці: характеристика умов праці, фактори, які впливають на умови праці; категорії важкості умов праці; режими праці та відпочинку; функціональна музика. 1.2 Заходи з охорони праці.	[1, c. 103-130]
2.	Правові та організаційні питання ОП	2.1 Пільги та відшкодування у зв’язку з несприятливими умовами праці. 2.2 Виробничі травми та профзахворювання. 2.3 Причини травматизму та профзахворювань, методи аналізу. 2.4 Розслідування нещасних випадків на виробництві.	[2, с. 53-74; 3, c. 10-30]
3.	Основи гігієни праці та виробничої санітарії	3.1 Гігієнічна класифікація шкідливих речовин. 3.2 Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них. 3.3 Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони. 3.4 Гігієнічне нормування шуму та вібрації. 3.5 Основні вимоги до виробничого освітлення. 3.6 Види виробничого освітлення та його нормування. 3.7 Заходи нормалізації мікроклімату, шуму, вібрації та освітлення виробничих приміщень. Засоби захисту	[1, c. 134-198; 3, c. 32-41]
4.	Безпека технологічних процесів та виробництв у харчовій промисловості	4.1 Вимоги безпеки для посудин, що працюють під тиском. 4.2 Загальні вимоги безпеки до основного технологічного обладнання. 4.3 Загальні вимоги безпеки при розробці та проектуванні процесів та технологій. 4.4 Сигнальні кольори і знаки безпеки.	[1, с. 298-307; 2, с. 84-112, 150-182; 3, с. 12-158]
5.	Електробезпека на підприємствах харчової промисловості	5.1 Статична електрика. 5.2 Захист від ураження статичною електрикою.	[1, с. 246-293; 2, с. 113-149; 3, с. 103-124]
6.	Пожежна безпека	6.1 Шляхи евакуації робітників. 6.2 Протипожежне водопо стачання. 6.3 Пожежна безпека технологічного обладнання, систем опалення та вентиляції. 6.4 Вимоги до пожежних драбин.	[1, с. 329-355; 2, с. 291-344; 3, с. 173-217]

 

Аудиторна перевірка СРС з дисциплін ООП за темами №3 и №5 проводиться викладачем під час проведення лабораторних робіт, а за темами №1, 2, 4, 6 – під час підсумкового опитування.

 

2. Тема лекції №1: „ ОХОРОНА ПРАЦІ ЯК ДИНАМІЧНА СИСТЕМА ОБ’ЄКТИВНИХ ЗНАНЬ ПРО БЕЗПЕЧНІ МЕТОДИ ПРАЦІ ”

План вивчення теми

 

1. Історичні аспекти розвитку охорони праці як науки.

2. Основні поняття в охороні праці, терміни і визначення.

3. Зв’язок охорони праці з іншими дисциплінами.

4. Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ).

5. Соціальне та економічне значення охорони праці.

 

2.2 Рекомендації до самостійного опрацювання лекційного матеріалу

Історичні аспекти розвитку охорони праці як науки. Довести в хронологічному порядку, що історія розвитку науки про охорону праці пройшла довгий шлях свого становлення. Показати, що відомі вчені стояли біля витоків розвитку науки про охорону праці і розглядали її як необхідний чинник виробничої діяльності людини.

Основні поняття в охороні праці, терміни і визначення. Охорона праці; виробнича санітарія; гігієна праці; небезпечний виробничий чинник; шкідливий виробничий чинник; безпека; рівень безпеки; промислова безпека; безпечні умови праці; безпека праці. Їх необхідно засвоїти відповідно згідно ДСТУ 2293 – 99.

Зв’язок охорони праці з іншими дисциплінами. Основа охорони праці базується на загальноосвітніх, загальнотехнічних, соціально – правових та економічних дисциплінах.

Класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів (НШВФ) наведена системою стандартів безпеки праці “ГОСТ 12.0.003 – 74. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори”. Вона є основою практичних робіт дисципліни «Охорона праці в галузі» та розділу «Охорона праці» у дипломному проекті.

Соціальне та економічне значення охорони праці. Соціальне значення охорони праці полягає в підвищенні безпеки праці, зменшенні кількості робочих місць, які не відповідають вимогам безпеки праці, і виявляється в покращенні умов праці, збереженні трудових ресурсів, збільшенні сукупного національного продукту. Економічне значення охорони праці - в зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів на покращення умов праці, зниженні непродуктивних витрат часу і праці, зниженні витрат, пов’язаних з плинністю кадрів через умови праці, економії витрат на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах праці.

2.3 Рекомендації до самостійного опрацювання питань СРС

2.3.1 Фізіологія та психологія праці: характеристика умов праці, фактори, які впливають на умови праці; категорії важкості умов праці; режими праці та відпочинку; функціональна музика

Засвоїти, що оцінка умов праці проводиться на основі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» [13].

Знати, що виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи: 1 клас — оптимальні умови праці; 2 клас — допустимі умови праці; 3 клас — шкідливі умови праці; 4 клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці [1-3].

Відносно факторів виробничого середовища слід виділити наступні: показники мікроклімату; вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвука, освітленості.

Сучасний трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Треба усвідомити, що важкість праці означає ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці - навантаження на центральну нервову систему, яка оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.

Режими праці та відпочинку слід розглядати як важливе завдання у поліпшенні праці. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку. Вони формуються з урахуванням працездатності людини в конкретних умовах праці.

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Однак, згідно з Кодексом законів про працю України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень. Підприємства й організації, укладаючи колективний договір, можуть установлювати меншу норму тривалості робочого часу. У разі шкідливих умов праці передбачається зменшення загальної норми робочого часу, вона не може перевищувати 36 год на тиждень. Законодавством також установлюється скорочена тривалість робочого часу для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу може установлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.

Раціоналізація внутрішньозмінних режимів праці і відпочинку пов’язана в значній мірі із застосуванням функціональної музики. Вона супроводжує процеси праці з метою підвищення або підтримання високого рівня працездатності. Вплив музики на життєдіяльність організму людини зумовлюється ще і тим, що вона викликає позитивні емоції і стимулює ритм рухів.

Призначення і характер музикальних передач протягом робочої зміни обумовлюється динамікою працездатності. Доцільно передавати зустрічну музику перед початком роботи протягом 15…20 хв, щоб підняти тонус і настрій працівників. Проводиться трансляція музикальних передач для стимулювання робочого процесу на початку зміни і після обіду протягом 10…15 хв. На початкових стадіях розвитку втоми в першій і другій половині робочого дня доцільно транслювати музику для запобігання втоми і зняття відчуття стомлення. В останню годину роботи транслюють так звану передфінальну музику, а по закінченні роботи — фінальну, яка також покликана зняти відчуття стомлення. Загальна тривалість музикальних передач за зміну становить 1…2,5 год залежно від конкретних виробничо-технічних та організаційних умов і регулюється відповідними графіками. Відмічено особливу ефективність функціональної музики при виконанні монотонних робіт.

2.3.2 Заходи з охорони праці

Основну увагу у цьому питанні слід приділити тим заходам з ОП, які повинен забезпечити власник згідно Закону України «Про охорону праці» (2694-12).

Перелік основних заходів: створювити безпечні і нешкідливі умови праці, які повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці; дотримуватись вимог щодо охорони праці при проектуванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва; забороняти введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці; забороняти передачу у виробництво зразків нових машин та інших засобів виробництва, впровадження нових технологій, що не відповідають вимогам охорони праці; полегшувати і створювати здорові умови праці працівників; виділяти кошти на заходи по охороні праці; видавати безкоштовно спеціальний одяг та інші засоби індивідуального захисту, або виділяти компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття; слідкувати за видачею миючих та знешкоджуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування; забезпечувати працівників гарячих цехів газованою солоною водою; передбачати перерви в роботі для обігрівання і відпочинку; проводити обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій; переводити на легшу роботу, при необхідності; слідкувати за обов'язками власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві; застосовувати працю інвалідів; відшкодовувати збитки в разі ушкодження здоров'я працівників.

2.4 Питання для самоперевірки за темою 1.

1. В чому полягає соціальне значення охорони праці?

2. Як і за рахунок чого можна скоротити витрати на пільги і компенсації за несприятливих умов праці?

3. Чи впливає плинність робочих кадрів на економічний стан підприємства?

4. З яких показників складається річна економія підприємства, отримана за рахунок поліпшення охорони праці?

5. Поясніть актуальність для охорони праці знання психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників.

6. Яких навантажень та фізіологічних змін зазнає організм людини в процесі праці?

7. Поясність роль центральної нервової системи (ЦНС) в трудовій діяльності людини та її безпеці.

 

3. Тема лекції №2: «ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОП»

План вивчення теми

1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці.

2. Державне управління охороною праці.

3. Основні положення системи управління охороною праці (СУОП).

4. Організація навчання з питань охорони праці.

5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

6. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

3.2. Рекомендації до самостійного опрацювання лекційного матеріалу

Законодавча та нормативна база України про охорону праці налічує ряд законів, основними з яких є закон України «Про охорону праці» та Кодекс законів про працю (КЗпП). Їх доповнюють державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти – це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України, незалежно від форм власності. Слід обовязково знати назву розділів закону про охорону праці і їх спрямованність.

Державне управління охорони праці – це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення організаційних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забеспечення безпеки, охорони здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності [1]. Необхідно засвоїти, що основними принципами державної полiтики в галузi охорони працi є пріоритет життя i здоров’я працюючих, вiдповiдальнiсть власника за створення безпечних i нешкідливих умов праці, комплексне вирiшення завдань охорони працi шляхом створення і реалізації Національних програм підвищення безпеки, полiпшення гігієни праці та виробничого середовища, соціальний захист працівників.

Основні положення системи управління охороною праці (СУОП).

Необхідно засвоїти, що СУОП — це ієрархічна багаторівнева система, яка установлює такі рівні управління: галузь (керівництво, науково-технічна рада, відділ охорони праці); об'єднання (керівництво, науково-технічна рада,відділ охорони праці); виробничі підприємства; цехи, дільниці цехів; робочі місця (конкретні виконавці). Управління охороною праці здійснюється реалізацією наступних функцій: прогнозування та планування заходів щодо забезпечення безпеки праці; створення організаційної структури; кількісна оцінка рівня безпеки праці; збір та оформлення вихідної інформації про стан умов та безпеки праці;розробка та формування переліку управляючих впливів; стимулювання роботи щодо безпеки праці. Відповідальність за здійснення управління охороною праці в галузі та в підрозділах покладається на керівників в межах їх посадової компетенції. Згідно із статтею 23 Закону України "Про охорону праці", власник створює на підприємстві службу охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Держгірпромнаглядом.

Метою управління охороною праці є керування і координація роботи підрозділів та відділів в галузі охорони праці, планомірний і цілеспрямований вплив на фактори та умови, що визначають безпеку, нешкідливість, ступінь важкості та напруженості праці на всіх етапах формування виробничого процесу.

Управління охороною праці організовується на основі: щоденного контролю умов праці на робочих місцях; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в об'єднанні, на підприємстві, в цеху, на дільниці; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в структурних підрозділах галузі. Велике значення у забезпеченні високого рівня охорони праці має пропаганда знань, передового досвіду, новітніх досягнень науки і техніки в цій галузі.

Організація навчання з питань охорони праці. Необхідно засвоїти порядок проходження спеціального навчання і перевірки знань посадових осіб і працівників з ОП у вигляді інструктажів: вступного, первинного, повторного, позапланового, цільового.

Державний нагляд і контроль за охороною праці в Україні здійснюється спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці, з питань радіаційної, пожежної безпеки, з питань гігієни праці, тощо згідно законівУкраїни “Про охорону праці”, “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, і іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом МіністрівУкраїни. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки та об’єднання в особі своїх вибірних органів та представників.

Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці передбачено у видідисциплінарної, адміністративної, матеріальної та кримінальної відповідальності. Треба засвоїти випадки накладання цих форм відповідальності.

3.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС

3.3.1. Пільги та відшкодування у зв’язку з несприятливими умовами праці працівникам, зайнятим на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, надаються безоплатно у вигляді лікувально-профілактичного харчування (молоко або рівноцінні харчові продукти, газована солона вода, тощо) оплачуваної перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткової оплачуваної відпустки, пільгової пенсії, тощо. У разі роз'їздного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

3.3.2. Виробничі травми та профзахворювання

Виробничі травми – це удари, опіки, обмороження, утопления, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакт з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі — нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менше, як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючих та неіонізуючих випромінювань, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні та алергічні захворювання. Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії.

3.3.3. Причини травматизму та профзахворювань, методи аналізу

Для полегшення засвоєння цього матеріалу бажано поділити причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

Засвоїти відомі методи аналізу виробничого травматизму: статистичний, топографічний, монографічний, економічний, метод анкетування, метод експертних оцінок. Розглянути основні засоби щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворюваності.

3.3.4. Розслідуванню нещасних випадків на виробництві підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, отруєння, вбивства, аварії. За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків.

В цьому питанні необхідно звернути увагу на термін «робочий час», зміст актів Н-1, НТ, порядок їх оформлення, затвердження, реєстрації і розсилки.

3.4. Питання для самоперевірки за темою 2

1. Які закони належать до законодавчої бази з охорони праці?

2. Коли був прийнятий Закон України «Про охорону праці» і яка його структура?

3. Кого повинен інформувати роботодавець про стан охорони праці?

5. Які нормативно-правові акти з питань охорони праці діють в Україні?

6. Який орган в Україні здійснює державне управління охороною праці?

7. Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про охорону праці?

8. Які організації та установи здійснюють державний нагляд, відомчий, громадський та регіональний контроль за охороною праці?

9. З якою метою створюється служба охорони праці? Які завдання вона вирішує?

10. Які види навчання передбачені Типовим положенням про навчання з питань охорони праці?

11. Які права мають посадові особи органів державного нагляду за охороною праці?

12. Вплив яких небезпечних факторів та шкідливих речовин призводить до гострих професійних захворювань?

13. Дайте характеристику причин виробничого травматизму, професійної захворюваності.

14. Які заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки застосовують на підприємствах?

15. Які нещасні випадки беруться на облік, якщо вони стались під час виконання трудових обов’язків?

16. Перерахуйте обов’язки керівника (посадової особи) у разі нещасного випадку.

17. Перерахуйте обов’язки комісії з розслідування нещасних випадків і її склад.

18. До яких організацій направляється складений на нещасний випадок акт за формою Н-1 і який термін зберігається?

 

 

4. Тема №3: « ОСНОВИ ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ»

План вивчення теми

1. Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони. Заходи його нормалізації.

2. Гігієнічне нормування шуму та вібрації. Заходи боротьби із шумом і вібрацією.

3. Класифікація шкідливих речовин. Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них.

4. Основні вимоги до виробничого освітлення. Види виробничого освітлення, його нормування та нормалізація.

4.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС

4.2.1 Гігієнічна класифікація шкідливих речовин. Сучасна працююча людина проводить значну частину свого життя на виробництві. Тому для її нормальної життєдіяльності в умовах виробництва треба створити санітарні умови, які б дали змогу їй плідно працювати, не перевтомлюючись та зберігаючи своє здоров’я. Ці умови створюються забезпеченням для працюючого: зручного робочого місця; чистого повітря, необхідного для нормальної життєдіяльності; захисту від дії шкідливих речовин та випромінювань, які можуть потрапити в робочу зону; нормованої освітленості; захисту від шуму та вібрацій; засобами безпеки при роботі з травмонебезпечним обладнанням, тощо.

Необхідно засвоїти, що гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (далі - Гігієнічна класифікація) призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях. Треба усвідомити, що Гігієнічна класифікація (ГК) базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих. Згідно ГК, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.1997 N 382, умови праці діляться на 4 класи: - 1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення;- 2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують установлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періоді;- 3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство;- 4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами, вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором (іонізуючі випромінювання) поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.Робота в умовах порушення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись обовязково з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та регламентованих режимах виконання робіт.

 

4.2.2 Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами. Заходи та засоби захисту від них

Оцінка стану забруднення повітря шкідливими речовинами регламентується нормативними документами – ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».Для діючих і тих, що проектуються, типів обладнання і споруд установлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх сумішей, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

4.2.3 Гігієнічне нормування мікроклімату робочої зони

Необхідно засвоїти, що для робочої зони виробничих приміщень за ступенем впливу на тепловий стан людини установлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні установлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників. Основні величини показників мікроклімату у робочій зоні наведені в нормативних документах ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.

Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками: температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності. Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана із застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки поверхонь. Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності (у випадках: перевищення температури зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або його захисних обладнань, або інтенсивності теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції від засклених огороджень, а також величини опромінюваної площі поверхні тіла працюючого на 25 %), але пошкодження або порушення здоров'я у людини це не викликає. Допустимі норми мікроклімату застосовуються в приміщеннях зі значними тепловими надлишками. Таких приміщень на підприємствах різних галузей промисловості України достатня кількість. Це виробничі цехи та дільниці, де установлене технологічне обладнання, яке живиться тепловою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умови для людей. Як правило, в таких приміщеннях нема можливості установити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин.

4.2.4 Гігієнічне нормування шуму та вібрації

Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться за граничним спектром шуму.

Граничним спектром називається сукупність нормативних рівнів звукового тиску в дев'яти стандартизованих октавних смугах частот із середньогеометричними частотами 31,5, 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Кожен граничний спектр позначається цифрою, яка відповідає допустимому рівню звукового тиску (дБ) в октавній полосі із середньогеометричною частотою 1000 Гц. Наприклад, граничний спектр ГС-75 означає, що в цьому граничному спектрі допустимий рівень звукового тиску в октавній смузі з середньогеометричною частотою 1000 Гц дорівнює 75 дБ. Для орієнтовної оцінки приймається за характеристику постійного шуму на робочому місці рівень звук в дБА, що вимірюється по шкалі «А» шумоміра і визначається за формулою: LA = 20lgP_a/P_o, де P_a - середньоквадратичний звуковий тиск з урахуванням корекції шумоміра за шкалою, Па; P_o = 2·10^-5 Па - пороговий середньоквадратичний звуковий тиск. У виробничих умовах часто шум має непостійний характер. Для цих умов найбільш зручно застосовувати середні величини, які називаються еквівалентними по енергії рівня звука L_екв., що характеризує середнє значення енергії звука в дБА.

4.2.5 Види виробничого освітлення та його нормування

Дев’яносто відсотків інформації людина одержує через органи зору. Світло впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервово-психічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці, її безпеці. При недостатньому освітленні і незадовільній якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматизм. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Необхідно засвоїти, що природне і штучне освітлення нормується ДБН В.2.5-28-2006 [12] у залежності від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, фона контрасту об'єкта з фоном. Для природного освітлення нормується коефіцієнт природного освітлення (КПО), причому для бічного освітлення нормується мінімальне значення КПО, а для верхнього і комбінованого - середнє значення.

Для кожного помешкання будується крива розподілу КПО й освітленості в характерному розрізі помешкання - фронтальна площина, що проходить по середині помешкання перпендикулярно площини засклення. Вимір внутрішньої освітленості (Е_вн., люкс) здійснюється на рівні 0,8 м від рівня підлоги. Нормованою характеристикою для штучного освітлення є мінімальна освітленість (Е_мін., люкс) на робочому місці.

 

4.2.6 Заходи нормалізації мікроклімату, шуму та вібрації виробничих приміщень. Засоби захисту

Найбільш частими відхиленнями параметрів мікроклімату від нормативних є надходження надлишкового тепла в повітря виробничого приміщення, або водяної пари від працюючого обладнання чи інших джерел випаровування.

Загальні заходи захисту людини від тепловипромінювань:

1) усунення джерел тепла;

2) захищення від тепловипромінювання;

3) полегшення тепловіддачі від тіла людини в оточуюче середовище;

4) індивідуальний захист від теплового впливу.

Усунути джерело тепловиділення можна зміною технологічного процесу. Захист від прямої дії теплового випромінювання здійснювати екрануванням – установленням термічного опору на шляху теплового потоку. Для зменшення вологості в приміщенні бажано використовувати вентиляцію. При необхідності виконання робіт в зоні підвищеної температури повітря використовують термозахисний одяг, ізолюючі апарати органів дихання, каски.

Захист від шуму досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів і методів індивідуального і колективного захисту, будівельно-акустичними методами.

Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

Засоби колективного захисту стосовно джерела шуму діляться на: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільш ефективний) та знижуючі шум на шляхах його поширення. За способом реалізації – на акустичні: грунтуються на акустичному вимірі помешкання і за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушників шуму.

В будівельно-акустичних методах нормування шуму застосовують екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення тощо.

Найбільш ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт (композиційний матеріал); пластобетони з наповненням з опилок деревини, соломи і т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цегла, войлок, мінераловата, матеріали з щілинною перфорацією.

Архітектурно-планувальні методи передбачають раціональне розміщення робочих місць, раціональний режим праці і відпочинку.

Гігієнічне нормування вібрацій забезпечує вібробезпеку умов праці. Дія вібрації на організм людини визначається наступними характеристиками: інтенсивністю, спектральним складом, тривалістю впливу, напрямком дії.

Гігієнічною характеристикою вібрації є нормовані параметри, підібрані в залежності від застосовуваного методу її гігієнічної оцінки. При частотному (спектральному) аналізі нормованими параметрами є середні квадратичні значення віброшвидкості, їх логарифмічні рівні або віброприскорення для локальної вібрації в октавних смугах частот, а для загальної вібрації - в октавних або 1/3 октавних смугах частот.

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь, котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:

– зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;

– відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

– вібродемпферування за рахунок сили тертя демпферного пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;

– динамічне гасіння в результаті введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;

- віброізоляція досягається введенням в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

- використання індивідуальних засобів захисту.

4.3 Питання для самоперевірки за темою 3

1. За якими параметрами визначають метеорологічні умови виробничих приміщень?

2. Які прилади застосовують для практичного визначення параметрів мікроклімату?

3. Які заходи застосовуються для нормалізації мікроклімату?

4. Якими основними показниками характеризується шум?

5. Яким чином нормується шум на виробництві?

6. Що таке вібрація? Які види вібрації Ви знаєте?

7. Яким чином нормується вібрація на виробництві?

8. Які загальні заходи захисту від шуму та вібрації?

9. Охарактеризуйте переваги і недоліки природного і штучного освітлення.

10. Що таке коефіцієнт природного освітлення (КПО) і як він нормується для виробничих приміщень?

11. Які джерела штучного освітлення використовуються у виробництві?

12. Як нормується штучне освітлення для виробничих приміщень?

13. З якою метою контролюється стан повітря у виробничих приміщеннях?

14. Що називають гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливої речовини?

15. Які існують методи контролю вмісту пилу, шкідливих газів та пари в повітрі робочої зони?

16. З якою метою виконується гігієнічна оцінка умов праці на робочих місцях?

17. Як класифікуються роботи за важкістю та енерговитратами?

 

5. Тема лекції №4: « БЕЗПЕКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА

ВИРОБНИЦТВ У ХАРЧОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ »

План вивчення теми

1. Охорона праці як необхідний елемент системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів та технологій.

2. Небезпечні зони, особливості їх впливу на технологію виробництва і засоби захисту.

3. Заходи безпеки при проектуванні технологічних процесів та експлуатації технологічного обладнання харчових підприємств.

4. Вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання, конструкції площадок і драбин.

5.2 Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу

Охорона праці як необхідний елемент системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів та технологій. Необхідно усвідомити, що сучасні харчові технології – складні технологічні системи, які характеризуються такими ознаками як багатовимірність, розгалуженість, велика кількість взаємозв’язків між елементами системи, різноманіття природи елементів системи (люди, автомати, машини, агрегати, процеси та інше), відносна автономність елементів, слабка передбачуваність поведінки, цілеспрямованість. Ступінь безпеки цих систем залежить від властивостей виробничого обладнання зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у визначених умовах протягом установленого часу. Охорона праці є найважливішим елементом системного підходу при розробці і проектуванні технологічних процесів і технологій.

Небезпечні зони, особливості їх експлуатації і засоби захисту. Засвоїти, що небезпечна зона – техногенний простір, в якому постійно або тимчасово діють небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Небезпечні зони підрозділяються на: постійні; змінні. Засоби захисту небезпечних зон згідно ГОСТ 12.4.011 – 75 ССБП «Средства индивидуальной защиты работающих. Классификация»: колективні, індивідуальні. Колективні засоби захисту небезпечних зон умовно підрозділяються на: захисні, запобіжні, сигнальні, дистанційного керування. Індивідуальні засоби захисту використовують в тих випадках, коли використання колективних недостатньо або при їх відсутності. До них відносяться: глушники шуму, діелектричні рукавички, окуляри, протигази, хімічний одяг, кольчужні рукавички, каски і широкий клас інших засобів захисту.

Заходи безпеки при проектуванні технологічних процесів та експлуатації технологічного обладнання харчових підприємств. Розробка заходів і засобів безпеки від відомих та вірогідних НШВФ – основне завдання при розробці і проектуванні сучасних технологічних процесів і технологій. Ідеологія цього завдання визначена у ГОСТ 12.3. 002 – 75. «Процессы производственные. Общие требования безопасности».

Вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання, конструкції площадок і драбин. Розташування основного технологічного і допоміжного обладнання у виробничих приміщеннях здійснюється відповідно з галузевими і міжгалузевими нормами технологічного проектування, викладеними у CНиПах.

 

5.3. Рекомендації щодо самостійного опрацювання питань СРС

5.3.1. Вимоги безпеки для посудин, що працюють під тиском. Студентам необхідно засвоїти, що посудини, які працюють під тиском - це герметично закриті ємності, призначені для здійснення хімічних, теплових та інших технологічних процесів, а також для зберігання і перевезення газоподібних, рідких та інших речовин, що знаходяться під надлишковим тиском. До них належать парові та водогрійні котли, компресори, холодильні установки, стаціонарні посудини, балони і газгольдери, трубопроводи пари, газу та гарячої води. Небезпека при експлуатації полягає у можливому раптовому вибуху великої потужності за рахунок вивільнення енергії адіабатичного розширення пари або газу. Так, при вибуху посудини, яка знаходиться під тиском 1 МПа, при її об'ємі 1 м³, вивільняється енергія близько 10 МВт. При цьому руйнуються технологічні конструкції, що часто супроводжується тяжкими травмами. У документі ДНАОП 0.00-1.07–94. « Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском» [16]наведено основні вимоги безпеки для посудин, що працюють під тиском.

На підприємствах для технологічних, енергетичних та інших потреб широко використовуються стаціонарні посудини різного призначення, що працюють під тиском (розварники, автоклави, випарні апарати, бродильні апарати, карбонізатори, ресивери тощо). При підвищенні тиску можуть статися зриви болтів, кришок люків, випинання і розриви корпусів та днищ, інші види руйнування, що зумовлюються дефектами виготовлення, корозійним руйнуванням та іншими видами пошкоджень, а також порушенням технологічного режиму й правил експлуатації, несправностями арматури, приладів контролю та запобіжних пристроїв. Для надійної їх експлуатації необхідно своєчасно проводити огляди, випробування та профілактичні ремонти. Стаціонарні посудини оснащуються відповідними контрольно-вимірювальними приладами, запобіжними пристроями, засобами автоматизації, покажчиками рівня рідини, запірною або запірно-регулювальною арматурою. Для попередження підвищення тиску у посудині вище критичного використовуються запобіжні клапани або розривні запобіжні мембрани, які прості за конструкцією і відрізняються миттєвою дією. При тиску, що перевищує робочий на 25%, мембрана розривається, і тиск у посудині спадає. Посудини із швидкознімними затворами повинні мати запобіжні пристрої, що виключають можливість її роботи при негерметично закритій кришці. Такі посудини також мають бути оснащені затворами, що запобігають їх несанкціонованому увімкненню.

Залежно від умов роботи посудини розподіляються на дві групи. Усе обладнання першої групи (табл. 4) реєструється і перебуває під контролем органів Держпромгірнагляду України.

Посудини з умовами роботи, відмінними від посудин першої групи, належать до другої групи. Вимоги безпеки до таких посудин наведені у галузевих правилах безпеки. Вони не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці України. Нагляд за об’єктами цієї групи здійснює підприємство, яке несе відповідальність за безпечну експлуатацію, виконання ремонтних робіт та контроль за цими об’єктами.

 

Таблиця 4 – Класифікація посудин та апаратів першої групи, що працюють під тиском

Вид посудини	Робочий тиск, МПа	Температура середовища, °С	Умовно-допустиме значення
Парові котли з об’ємом парового простору V>10 л; ємкості, резервуари, цистерни, бочки, місткістю V>25 л;	p>0,07	t>115	pV>20
Водогрійні котли з об’ємом водного простору V>10 л; посудини для води, місткістю V>25 л	p>0,07	pV>20
Балони для стиснених, зріджених та розчинених газів, місткістю V>25 л	p>0,07	pV>20

5.3.2. Загальні вимоги безпеки при розробці та проектуванні процесів та технологій

Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються «ГОСТ 12.3.002-75: Процессы производственные. Общие требования безопасности». Вони передбачають: усунення безпосереднього контакту працівників з вихідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, котрі справляють небезпечну дію; заміну технологічних процесів та операцій, пов'язаних з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, процесами та операціями, при виконанні котрих ці фактори відсутні або мають меншу інтенсивність; комплексну механізацію та автоматизацію виробництва; застосування дистанційного керування технологічними процесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів; герметизацію обладнання; застосування засобів колективного захисту працівників; раціональну організацію праці та відпочинку з метою профілактики монотонності та гіподинамії, а також зниження категорії важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних операціях; запровадження систем керування технологічними процесами, котрі забезпечують захист працівників та аварійне вимкнення виробничого обладнання; своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, котрі є джерелами небезпечних і шкідливих виробничих факторів; забезпечення пожежо- та вибухобезпеки.

Значною мірою безпека виробничих процесів залежить від організації та раціональності планування цехів, дільниць, від рівня облаштованості робочих місць, виконання вимог безпеки до виробничих приміщень, зберігання, транспортування, складання вихідних матеріалів, заготовок та готової продукції, а також від видалення відходів, їхньої утилізації, від дотримання вимог безпеки, що ставляться до виробничого персоналу.

 

5.3.3. Загальні вимоги безпеки до основного технологічного обладнання

Виробниче обладнання повинно забезпечувати безпеку працюючих при монтажі (демонтажі), вводі в експлуатацію і експлуатацію як у випадку автономного використання, так і в складі технологічних комплексів при дотриманні вимог, передбачених експлуатаційною документацією [1-3].

Дотримання цих вимог в повному обсязі можливе лише на стадії проектування. Тому у всіх видах проектної документації передбачаються вимоги безпеки. Вони містяться в спеціальному розділі технічного завдання, технічних умов та стандартів на обладнання, що випускається.

При виборі принципу дії машини необхідно враховувати всі потенційно можливі небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Наприклад, при високих рівнях шуму редукторів слід використовувати спеціальні зубчасті зачеплення зі зниженим шумоутворенням, при високих рівнях вібрацій — з елементами, котрі обертаються рівномірно (замість кривошипно-шатунних та кулачкових). Вибираючи конструктивну схему обладнання, необхідно всі рухомі частини обладнання розташовувати в корпусах, станинах, котрі повинні бути компактними, мати якомога менше гострих країв, граней, частин, котрі виступають. Необхідно досягати того, щоб захисні пристрої конструктивно суміщались з машиною і були її складовою частиною. Наприклад, огородження абразивного круга повинно конструктивно суміщатись з системою місцевої витяжної вентиляції. При виборі елементів, що працюють під навантаженням, важливо враховувати їх надійність та жорсткість. На етапі проектування всі такі пристрої та вузли розраховують на міцність з врахуванням їх жорсткості та виду навантажень (статичні, динамічні). Застосування в конструкціях машин засобів механізації та автоматизації дозволяє суттєво знизити травматизм. Наприклад, в ковальсько-пресовому обладнанні використовуються спеціальні маніпулятори для видалення відштампованих деталей з матриці штампа. Застосування в конструкціях машин засобів захисту один із основних напрямків забезпечення безпеки обладнання. Використовуються огороджувальні, запобіжні та гальмівні засоби захисту, засоби автоматичного контролю та сигналізації, знаки безпеки та дистанційне керування.

Дистанційне керування дозволяє здійснювати контроль та регулювання його роботи з ділянок, досить віддалених від небезпечної зони. Завдяки цьому забезпечується безпека праці. Дотримання ергономічних вимог сприяє забезпеченню зручності експлуатації, зниженню втомлюваності та травматизму. Основними ергономічними вимогами до виробничого обладнання є врахування фізичних можливостей людини та її антропометричних характеристик, забезпечення максимальної зручності при роботі з органами керування. Вимоги безпеки містяться в технічній документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортування та зберігання виробничого обладнання. Виробниче обладнання, вихідні матеріали, заготовки, напівфабрикати, готова продукція та відходи виробництва у виробничих приміщеннях та на робочих місцях їх небезпечної експлуатації. Наприклад, забезпечується відстань між обладнанням та комунікацій, котрі є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих факторів, стінами виробничих будівель, споруд тощо, котрі повинні відповідати діючим нормам технологічного проектування, будівельним нормам і правилам безпеки.

5.3.4. Сигнальні кольори і знаки безпеки

Сигнальні кольори і знаки безпеки суттєво підвищують безпеку виконання робіт за рахунок дохідливості, швидкості та точності зорової інформації. На цьому основане широке використання на підприємствах знаків безпеки та сигнальних кольорів, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації. Кольори сигнальні та знаки безпеки регламентовані «ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». Відповідно до цього нормативного документа у нас, як і в багатьох інших країнах, прийняті наступні основні сигнальні кольори: червоний — «небезпека», жовтий — «увага», зелений — «безпека», синій — «інформація». За допомогою цих кольорів відбувається пофарбування інженерних конструкцій (трубопроводів та електрошин).

 

5.4. Питання для самоперевірки за темою 4

 

1. Які основні ознаки сучасних харчових технологій як складних технічних систем (ТС)?

2. Який метод використовується для вивчення ТС?

3. Назвіть основні принципи системного підходу.

4. Які основні етапи розробки технічних систем?

5. Яким чином здійснюється систематика розвитку ТС за Богомоловим О. В. і Краснобаєвим В. В.?

6. Що називають небезпечними зонами? Які існують типи небезпечних зон?

7. З якою метою на харчових підприємствах використовують дистанційне управління та індивідуальні засоби захисту?

8. Які вимоги безпеки до розміщення технологічного обладнання?

9. Які вимоги безпеки до розміщення драбин?

10. Вимоги до конструкцій технологічного обладнання.

11. Вимоги до рухомих частин обладнання.

12. Основні заходи безпеки при проектуванні, організації технологічних процесів.

6. Тема лекції №5: « ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ »

План вивчення теми

1. Актуальність теми. Основні визначення і нормативні документи.

2. Класифікація та значення чинників, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.

3. Дія електричного струму на організм людини.

4. Основні причини і умови ураження людини електричним струмом.

5. Захист від ураження електричним струмом.

 

6.2. Рекомендації щодо самостійного опрацювання лекційного матеріалу

Актуальність теми. Основні визначення і нормативні документи

Електробезпека – основний напрямок безпеки праці на виробництві. Основне джерело ураження електричним cтрумом – електроустановки напругою до 1000 В. В 20-40 % ураженнях електричним струмом закінчується летальним наслідком.

Основні визначення викладені в ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ. «Электробезопасность. Термины и определения». Основні технічні і організаційні заходи електробезпеки викладені в наступній нормативно – технічний документації: Правила устройства электроустановок (ПУЕ), НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98, ГОСТы ССБТ, Документи Держпромгірнагляду.

Класифікація та значення чинників, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом. Класифікація: електричні, неелектричні, виробничого середовища. Електричні – це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє та опір її тіла, рід і частота струму. Основні чинники неелектричного характеру – шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму.

Чинники виробничого середовища, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом – це температура повітря, наявність в повітрі хімічно-активних домішок, тощо.

Дія електричного струму на організм людини полягає в тому, що він, проходячи крізь організм людини, впливає на нього наступним чином: термічно, електролітично, біологічно. Необхідно засвоїти механізм кожного впливу і види електротравм.

Основні причини і умови ураження людини електричним струмом.

Необхідно засвоїти, що до основних причин ураження електричним струмом відносять технічні, організаційно - технічні, організаційні, організаційно – соціальні.

До технічних причин електротравм належать недосконалість конструкцій, випадкове доторкання, невідповідність будови електроустановок умовам їх застосування, поява напруги на металевих частинах обладнання. До організаційно- технічних причин входять: невиконання вимог чинних нормативно-технічних документів (НТД); помилка в знятті напруги; відсутність огороджень; плакатів. До організаційних причин відносять відсутність посадових інструкцій, недотриманя вимог щодо безпечного виконання робіт, недостатнє навчання правилам безпеки, відсутність керівництва і контролю робіт, невірна організація праці. До організаційно-соціальних причин відносять негативне ставлення до виконання роботи, змушене виконання не за спеціальністю робіт, залучення працівників до понаднормових робіт.

Студентам необхідно розуміти, що умовами ураження людини електричним струмом є включення людини в електромережу або контакт її тіла в двох точках з різним потенціалом.

Основними видами мереж є: однофазна однопровідна, однофазна двопровідна, трифазна трипровідна з ізольованою нейтраллю, трифазна чотирипровідна з глухозаземленою нейтраллю, трифазна трипровідна з глухозаземленою нейтраллю, трифазна чотирипровідна з ізольованою нейтраллю. На підприємствах харчової промисловості найбільш розповсюджені мережі трифазні трипровідні з ізольованою нейтраллю і трифазні чотирипровідні з глухозаземленою нейтраллю.

Найбільш ймовірні схеми включення людини в електричні мережі:

- між проводом і землею (однофазне);

- між двома проводами (двофазне);

- між двома проводами і землею одночасно (дво- і однофазне);

- між двома точками землі (напруга кроку).

Проаналізувати кожну схему включення і значення струму, який протікає через тіло людини.

Захист від ураження електричним струмом об’єднується наступними системами засобів і заходів: технічні, організаційно-технічні.

Технічні засоби і заходи реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів. За своїми функціями вони розподіляються на дві групи:

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при нормальному режимі роботи електроустановок;

- технічні заходи і засоби забезпечення електробезпеки при аварійних режимах роботи електроустановок.

Перша група включаює:

- ізоляцію струмовідних частин;

- недоступність струмовідних частин;

- блокування безпеки;

- засоби орієнтації в електроустановках;

- виконання електроустановок, ізольованих від землі;

- захисне розділення електричних мереж;

- застосування малих напруг;

- компенсацію ємнісних струмів замикання на землю;

- вирівнювання потенціалів.

Друга група включаює:

- захисне заземлення;

- занулення;

- захисне відключення.

Захисне заземлення. Відповідно до ГОСТ 12.1.009-76, захисне заземлення - це навмисне електричне з'єднання з землею чи її еквівалентом металевих нес