Тема 1. Інвестиційні правовідносини

 

1. Поняття, ознаки та види інвестицій.

2. Поняття, види та форми інвестиційної діяльності.

3. Поняття та види інвестиційних правовідносин.

4. Система інвестиційного законодавства.

 

1. Інвестиції є насамперед економічною категорією. З економічної точки зору інвестиції є вкладеннями капіталу з метою збільшення його в майбутньому. При цьому прийняте таке розмежування понять капіталу та інвестицій: капітал як фонд, вартість якого може бути визначена у певний момент часу, інвестиції - як потік, тобто зміни у капіталі, що відбуваються протягом певного періоду в часі.

 

Правова наука запозичила поняття інвестицій з економічної науки, але при цьому надала йому власного значення: інвестиції як категорія майна зі спеціальним режимом, специфічна власність, яка приносить дохід.

 

Так, згідно зі ст. 1 Закону України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток доход або досягається соціальний ефект аналогічно визначені іноземні інвестиції в ст. 1 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування».

 

Точніше, інвестиціями можуть виступати тільки майнові цінності, до яких належать і майнові права інтелектуальної власності. Т.зв. немайнові права інтелектуальної власності (право авторства, право на ім’я) не можуть бути інвестиціями, оскільки є невідчужуваними від суб’єкта – носія цих прав.

 

Ознаки інвестицій як майнових цінностей:

- господарське призначення

- оборотоздатність

- можливість грошової оцінки у випадках, передбачених законодавством або договором (Закон України від 12.07.2001 р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

 

В законодавстві України присутнє і інше визначення інвестицій, яке враховує їх економічне розуміння. Згідно з п. 14.1.81 Податкового кодексу України (ПКУ), інвестиції – це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

 

Визначення інвестицій як майнових цінностей (внесків) та як господарських операцій повинні розглядатися в сукупності, оскільки характеризують різні аспекти поняття інвестицій.

 

Інвестиції є різноманітними, що викликає потребу їх класифікації.

 

Ст. 1 Закону «Про інвестиційну діяльність» містить перелік майнових цінностей, які можуть бути інвестиціями:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

- права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

 

За формою майнових цінностей інвестиції можуть бути грошовими та негрошовими.

 

Спільною для негрошових інвестицій є необхідність їх грошової оцінки, у ряді випадків – незалежної. Законом можуть встановлюватися обмеження здійснення певних негрошових інвестицій. Грошова форма займає перше місце серед дозволених форм або є єдиною дозволеною формою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про акціонерні товариства», у разі розміщення акціонерним товариством цінних паперів їх оплата здійснюється грошовими коштами або за згодою між товариством та інвестором - майновими правами, немайновими правами, що мають грошову вартість, цінними паперами, іншим майном.

 

Залежно від форми власності інвестиції можуть бути державними, комунальними, приватними.

 

Спільні особливості державних та комунальних інвестицій пов’язані з належністю відповідних форм власності до публічних форм. Такими особливостями є: здійснення у публічних інтересах; зв’язок з бюджетним процесом; переважно конкурентні засади вибору інвестиційних проектів; спеціальні механізми контролю за цільовим використанням; спеціальні обмеження напрямів вкладення цих інвестицій, наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» забороняється використовувати для формування статутного складеного капіталу, зокрема, бюджетні кошти, майно державних комунальних підприємств, яке відповідно до закону рішення органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

 

Державні інвестиції слід відрізняти від надання суб’єктам господарювання фінансової підтримки за рахунок коштів державного бюджету. Перші є проявом здійснення державного господарювання; останнє – проявом державного регулювання економіки. У зв’язку з цим викликає заперечення положення абз. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно з яким державне інвестування передбачає, зокрема, державну підтримку реалізації інвестиційних проектів.

 

За державною належністю інвестора розрізняють іноземні та національні (внутрішн) інвестиції. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», державна належність інвестора є єдиним критерієм кваліфікації інвестицій як іноземних, походження капіталу не береться до уваги.

 

За об’єктом виділяють реальні (капітальні) та фінансові інвестиції.

 

Реальними інвестиціями є вкладення капіталу у відтворення основних засобів, в інноваційні нематеріальні активи та інші об’єкти інвестування, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності або покращенням умов праці та побуту персоналу. Фінансові інвестиції характеризують вкладення капіталу в різноманітні фінансові інструменти інвестування, головним чином в цінні папери, з метою отримання доходу.

 

Так, ПКУ (п. 14.1.81 ст. 14) для цілей оподаткування поділяє інвестиції на капітальні, фінансові та реінвестиції.

a) капітальні інвестиції – це господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

б) фінансові інвестиції – це господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та\або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на:

- прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

- портфельні інвестиції – це господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції – це господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

 

Основне застосування класифікації інвестицій згідно з ПКУ знаходимо в його п. 136.1.3 ст. 136: для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи: суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

 

За строками вкладення – короткострокові та довгострокові інвестиції.

Ч. 1 ст. 326 ГКУ визначає інвестиціями лише довгострокові вкладення. Втім, визначення інвестицій в ГКУ дається в главі, присвяченій інноваційній діяльності; капіталовкладення у цій сфері з огляду на її специфіку справді є майже виключно довгостроковими. Загалом інвестиції можуть бути як довгостроковими, так і короткостроковими до 1 року, останні слід відмежовувати від спекулятивних операцій.

 

2. З економічної точки зору інвестиційну діяльність визначають як єдність процесів вкладання ресурсів та отримання доходу ефекту в майбутньому. В розрізі конкретних дій суб’єктів цієї діяльності, інвестиційна діяльність – це цілеспрямовано здійснюваний процес пошуку необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об’єктів інструментів інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми інвестиційного портфеля і забезпечення її реалізації.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність» інвестиційну діяльність становить сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Це визначення є надміру лаконічним і не відображає з достатньою чіткістю зміст такої діяльності передусім через необхідність тлумачення виразу «реалізація інвестицій». Разом з тим, положення Закону дозволяють зробити висновок, що законодавець включає у зміст інвестиційної діяльності різноманітні дії суб’єктів цієї діяльності передусім, інвестора, які здійснюються на різних етапах інвестиційного процесу – від прийняття рішення про інвестування до припинення інвестиційної діяльності загалом.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність», інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

При цьому інвестиційний проект розуміється як сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту.

Легальне визначення інвестиційного проекту теж вказує на те, що інвестиційна діяльність може включати різнопланові дії і операції, об’єднані деякою загальною господарською метою хоч і викликає певні заперечення те, що «реалізація інвестиційних проектів» та «проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами цінностей» розглядаються законодавцем як цілком різні види діяльності.

 

Закон «Про інвестиційну діяльність» не містить вказівок на те, що інвестиційна діяльність є господарською діяльністю. Безсумнівно, інвестиції можуть здійснювати і негосподарюючі суб’єкти – шляхом придбання цінних паперів та/або корпоративних прав. Однак інвестиції негосподарюючих суб’єктів мають непостійний, епізодичний характер, а відтак не можуть бути охарактеризовані як окремий, самостійний вид їх «діяльності». Інвестиція як операція є дискретним актом управненого суб’єкта, тимчасом як діяльності притаманні підпорядкованість деякій загальній меті, тривалість у часі, структурованість, спеціалізація, інституційне забезпечення прийняття та виконання рішень тощо. Таким чином, термін «інвестиційна діяльність» повинен стосуватися виключно діяльності суб’єктів господарювання.

Законодавче визначення інвестиційної діяльності можна конкретизувати таким чином: інвестиційна діяльність – це сукупність дій господарського та управлінсько-господарського характеру, які вчиняються суб’єктами господарювання щодо підготовки до вкладення інвестицій, безпосереднього вкладення інвестицій, інвестування та господарського використання вкладених інвестицій.

О.М. Вінник розуміє поняття інвестиційної діяльності ще вужче, вказуючи, що остання здійснюється на професійних засадах як 1) основна (чи виключна) діяльність інститути спільного інвестування, 2) один з основних видів діяльності інвестиційні (банки та інші фінансові установи) чи 3) допоміжна до основної чи така, що обслуговує основну діяльність (пенсійні фонди). Однак здійснення інвестиційної діяльності на професійних засадах як виключної або основної діяльності спеціальними суб’єктами, що мають статус фінансових установ, є ознакою особливого виду інвестиційної діяльності – професійної інвестиційної діяльності, а не інвестиційної діяльності загалом. Переважна більшість суб’єктів господарювання здійснюють інвестиційну діяльність як таку, що не є їх операційною діяльністю, що є стандартним положенням економічного вчення про інвестиції.

Отже, на думку О.М. Вінник, інвестиційна діяльність - це систематичні дії організаційно-майнового характеру, спрямовані на вкладення інвестицій на довготривалій або постійній основі з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т. ч. отримання прибутку.

Інвестиційна операція - це окрема дія чи сукупність взаємопов'язаних дій, спрямованих на вкладення інвестицій у певний об'єкт (об'єкти) на короткостроковій основі з метою досягнення певного соціально-економічного ефекту, в т. ч. отримання прибутку.

 

В економічній літературі виділяють такі особливості інвестиційної діяльності у її протиставленні операційній діяльності суб’єкта господарювання підприємства:

- вона є головною формою забезпечення зростання операційної діяльності підприємства і по відношенню до цілей і завдань останньої носить підпорядкований характер;

- форми і методи інвестиційної діяльності значно меншою мірою залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж його операційна діяльність;

- обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризуються значною нерівномірністю в окремих періодах; інвестиційний прибуток підприємства а також інші форми ефекту від інвестицій формуються зазвичай зі значним «лагом запізнювання»;

- інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, які суттєво відрізняється в окремих періодах за своєю спрямованістю;

- найважливішим вимірником обсягу інвестиційної діяльності, що характеризує темпи економічного розвитку підприємства, виступає показник його чистих інвестицій сума валових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань;

- інвестиційній діяльності підприємства притаманні специфічні види ризиків, об’єднувані поняттям «інвестиційний ризик» пов’язаний з об’єктивною неможливістю передбачити заздалегідь, чи окупляться здійснені витрати.

 

Залежно від суб’єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та форм власності розрізняють такі види цієї діяльності (ч. 2 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність»):

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади АР Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

 

З огляду на відмінність інвестиційних операцій та інвестиційної діяльності і водночас - наявність у них спільних рис (практичні дії щодо реалізації інвестицій) слід віднайти спільний, універсальний термін, що охоплював би ці два поняття. В законодавстві він застосовується (це - інвестування), але у зв'язку лише з певними формами інвестування (іноземне інвестування, спільне інвестування) або залежно від участі (неучасті) держави в інвестування в ролі інвестора (державне інвестування, недержавне - здійснюється фізичними особами та/або юридичними особами, які не належать до державного сектору економіки - ч. 2 ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про режим іноземного інвестування»та ін.

Отже, інвестуванням є практичні дії (систематичні у формі діяльності) чи окремі (у формі операцій) щодо вкладення інвестицій. Інвестування – це різновид або елемент господарської діяльності, змістом якого є сукупність практичних дій учасників інвестування (інвестора, виконавців, фінансових установ, посередників, держави та територіальної громади в особі уповноважених органів) щодо організації, вкладення інвестицій та отримання запланованого соціально-економічного ефекту.

 

Форми інвестиційної діяльності – це правові способи її здійснення.

За правовим критерієм розрізняють дві форми інвестиційної діяльності:

- корпоративну – пов’язана зі створенням суб’єкта господарювання або участю в його капіталі;

- договірну – здійснюється на підставі договору, не пов’язана зі створенням суб’єкта господарювання або участю в його капіталі.

 

За економіко-правовим критерієм можна виділити такі основні форми інвестиційної діяльності, що отримали в Україні розвинене правове регулювання невичерпний перелік:

- капітальне будівництво, під яким традиційно розуміють виробничу діяльність щодо розширеного відтворення основних виробничих і невиробничих фондів народного господарства;

- інноваційна діяльність спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг ст. 1 Закону України від 04.07.2002 р. «Про інноваційну діяльність»;

- лізингова діяльність –ст. 292 ГКУ, ст. 806-809 ЦКУ, Закон України від 11.12.2003 р. «Про фінансовий лізинг», Конвенція «Про міжнародний фінансовий лізинг» (Оттава, 1988 р.);

- концесійна діяльність, яка регулюється Законом України від 16.07.1999 р. «Про концесії»;

- діяльність на підставі угод про розподіл продукції, яка регулюється Законом України від 14.09.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції»;

- корпоративна у т.ч. акціонерна форма, являє собою вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди майно інших підприємницьких організацій корпоративного типу.

 

3. Інвестиційні правовідносини - це різновид господарських правовідносин, що складаються (виникають) між суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами та іншими учасниками цієї діяльності) щодо підготовки, реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів і отримання прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту.

 

Суб’єктам інвестиційної діяльності присвячена ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність»: суб’єктами інвесторами і учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Термін «суб’єкти інвестиційної діяльності», на нашу думку, охоплює лише тих суб’єктів, які безпосередньо здійснюють інвестиційну діяльність як вид господарської діяльності. Іншими словами, це – виключно суб’єкти господарювання. Суб’єктами ж інвестиційних правовідносин, окрім суб’єктів господарювання, можуть виступати і негосподарюючі суб’єкти, що здійснюють окремі інвестиції, а також органи державної влади і місцевого самоврядування, що здійснюють організаційно-господарські повноваження в сфері інвестиційної діяльності.

 

З урахуванням змісту чинного законодавства України та положень спеціальної літератури систему суб’єктів інвестиційних правовідносин становлять:

1. Суб’єкти, які безпосередньо здійснюють інвестиції та/або інвестиційну діяльність, або причетні до їх здійснення: інвестори.

Інвестор – це суб’єкт господарських відносин, який в установленому законодавством порядку зобов’язується здійснити та/або фактично здійснює на власний ризик вкладення в об’єкти власної господарської діяльності або діяльності іншого суб’єкта господарювання реципієнта інвестицій належних йому на праві власності чи іншому праві цінностей, які можуть виступати інвестиціями, з метою отримання прибутку та/або іншого корисного ефекту в результаті їх господарського використання, а також здійснює контроль за господарським використанням вкладених інвестицій.

 

За спрямованістю основної господарської діяльності слід розрізняти непрофесійних та професійних інвесторів, або індивідуальних та інституційних.

 

Непрофесійний інвестор – це суб’єкт господарювання, який здійснює інвестиційну діяльність як додаткову до своєї основної операційної діяльності, а також негосподарюючий суб’єкт, який здійснює інвестиції.

 

Професійний інвестор – це фінансова установи, основним або виключним видом діяльності якої є діяльність, пов’язана з інвестуванням в інтересах третіх осіб або у власних інтересах власних та/або залучених коштів від власного імені та на власний ризик у будь-які об’єкти з урахуванням обмежень, встановлених законодавством, з метою отримання прибутку або досягнення іншої передбаченої законом мети діяльності банки, інститути спільного інвестування, компанії з управління активами, недержавні пенсійні фонди;

 

- реципієнт (особа, яка отримує інвестиції з метою їх наступної реалізації) / одержувач інвестицій – це особа, яка отримала від інвестора у власність або в користування майно, майнові права та інші цінності, що мають ринкову вартість, і використовує їх у власній господарській діяльності, включаючи подальше інвестування. З цього випливає, що, на відміну від інвестора, який може бути і негосподарюючим суб’єктом, реципієнт з необхідністю повинен мати статус суб’єкта господарювання, інакше він не зможе забезпечити господарське використання інвестицій;

 

- посередники у здійсненні інвестицій – суб’єкти, які виконують у процесах інвестування посередницьку функцію, але при цьому не мають ознак професійного інвестора наприклад, торговці цінними паперами, інвестиційні консультанти. Від професійних інвесторів їх відрізняє насамперед те, що вони не несуть інвестиційного ризику, їх винагорода прибуток не залежить від кінцевого результату здійснення інвестиційної діяльності;

 

- інші суб’єкти: замовники, забудовники, підрядники, виконавці тощо. Коло таких суб’єктів визначається специфікою конкретних інвестиційних правовідносин:

виконавці - суб'єкти господарювання, що здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій (наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні та інші організації, що виконують робити, виготовляють продукцію, надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій);

банки та інші фінансові установи, що надають кошти для інвестування; інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інститути спільного інвестування - пайові та корпоративні інвестиційні фонди, довірчі товариства (зазначені організації виконують подвійну роль - професій­них інвесторів і фінансових посередників на ринку інвестицій);

органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо господарського управління (господарські міністерства і відомства, виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об'єднання тощо) забезпечують управління/координацію інвестування, відповідно, - у певній галузі, в територіальній громаді, в об'єднанні;

органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності (в т.ч. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - у сфері капітального будівництва, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - на ринку цінних паперів, Антимонопольний комітет - у сфері економічної конкуренції).

 

Об'єкти інвестування - це об'єкти господарської (комерційної та некомерційної) та інших видів суспільної діяльності, в які вкладаються інвестиції. Ними можуть бути: будівлі, споруди (основні фонди), статутний (складений) капітал, виробництво, устаткування, обладнання, технології, об'єкти соціальної сфери (будівництво лікарень, дитячих садків, пансіонатів для людей похилого віку), культури (реставрація пам'яток архітектури), довкілля (відновлення лісового фонду, очищення водоймищ тощо).

Відповідно до ст. 4 Закону «Про інвестиційну діяльність», об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об'єктів визначаються виключно законами (ч. 3 ст. 4).

 

Права та обов’язки суб'єктів інвестиційної діяльності – ст. 7, 8 Закону.

 

Таким чином, інвестиційне право – це підгалузь господарського права, що регулює інвестиційні господарські відносини за участю інвесторів та інших учасників інвестування із застосуванням методів правового регулювання, притаманних господарському праву, і базується на інвестиційному законодавстві як підгалузі господарського законодавства.

 

Літ.:

1. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навчальний посібник / О.М. Вінник – К., Правова єдність, 2009. – 616 с.

2. Поєдинок В.В. Місце інвестиційного права в системі права України // Вісник господарського судочинства. - 2012. - №3. - С. 98-105 (самостійно).

 

Нормативно-правові акти

Конституція України від 28.06.1996 р.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.

Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.

Митний кодекс України від 13.03.2012 р.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

 

Закони України:

Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р.

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. (в редакції Закону від 30.06.1999 р.)

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності: Закон України від 22.12.2011 р.

Про внесення змін до Закону України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»: Закон України від 15.01.2009 р.

Про внесення змін до Закону України «Про оренду землі»: Закон України від 02.10.2003 р.

Про внесення змін до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: Закон України від 01.06.2000 р.

Про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» та інших законів України: Закон України від 12.01.2006 р.

Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 04.10.2001 р.

Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»: Закон України від 02.10.2012 р.

Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 р.

Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України: Закон України від 23.03.2000 р.

Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 р.

Про державно-приватне партнерство: Закон України від 01.07.2010 р.

Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 р.

Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 р.

Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій: Закон України від 09.04.2004 р.

Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва: Закон України від 25.12.2008 р.

Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р.

Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 р.

Про захист іноземних інвестицій на Україні: Закон України від 10.09.1991 р.

Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р.

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18.09.1991 р.

Про індустріальні парки: Закон України від 21.06.2012 р.

Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р.

Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 р.

Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати: Закон України від 19.06.2003 р.

Про іпотечні облігації: Закон України від 22.12.2005 р.

Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду: Закон України від 22.12.2006 р.

Про концесії: Закон України від 16.07.1999 р.

Про кооперацію: Закон України від 10.07.2003 р.

Про ліцензування певних видів господарської діяльності:Закон України від 01.06.2000 р.

Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р.

Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р.

Про наукові парки: Закон України від 25.06.2009 р.

Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 р.

Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р. (в редакції Закону від 14.03.1995 р.)

Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 р.

Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15.12.1993 р.

Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15.12.1993 р.

Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 07.07.1999 р.

Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом «єдиного вікна»: Закон України від 21.10.2010 р.

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р.

Про приватизаційні папери: Закон України від 06.03.1992 р.

Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 р. (в редакції Закону від 19.02.1997 р.)

Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 08.09.2011 р.

Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: Закон України від 16.03.2000 р.

Про ратифікацію Угоди про взаємне визнання ліцензій на провадження будівельної діяльності, які видаються ліцензійними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав: Закон України від 05.03.1998 р.

Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17.02.2011 р.

Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 р.

Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова: Закон України від 11.05.2000 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області: Закон України від 18.11.2003 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області: Закон України від 03.12.1999 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Луганській області: Закон України від 15.07.1999 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області: Закон України від 18.11.2003 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим: Закон України від 21.12.2000 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території пріоритетного розвитку у Волинській області: Закон України від 05.04.2001 р.

Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області: Закон України від 24.12.1998 р.

Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області: Закон України від 24.12.1998 р.

Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць: Закон України від 06.09.2012 р.

Про стимулювання розвитку регіонів: Закон України від 08.09.2005 р.

Про транскордонне співробітництво: Закон України від 24.06.2004 р.

Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.1999 р.

Про управління об’єктами державної власності: Закон України від 21.09.2006 р.

Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження: Закон України від 17.02.2000 р.

Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 р.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р.

Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19.06.2003 р.

Про холдингові компанії в Україні: Закон України від 15.03.2006 р.

Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 р.

 

Укази Президента України:

Про Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України: Указ Президента України від 12.05.2011 р.

Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України: Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 437/2011

Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України: Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 410/2011

Про затвердження Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: Указ Президента України від 31.05.2011 р. № 633/2011

Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії: Указ Президента України від 19.02.1994 р. № 55/94

Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93

Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України: Указ Президента України від 31.05.2011 р. № 634/2011

Про Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України: Указ Президента України від 08.04.2011 р. № 439/2011

Про реформування системи матеріально-технічного забезпечення народного господарства: Указ Президента України від 21.12.1994 р. № 789/94

 

Акти КМУ:

Про довірчі товариства: Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. № 23-93

Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93

Про управління майном, що є у загальнодержавній власності, в будівництві та промисловості будівельних матеріалів: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 19-93

Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт: постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466

Деякі питання організації здійснення державно-приватного партнерства: постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2011 р. № 384

Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів: постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461

Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві: постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668

Про затвердження Методики виявлення ризиків, пов’язаних з державно-приватним партнерством, їх оцінки та визначення форми управління ними: постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 р. № 232

Про затвердження Методики розрахунку концесійних платежів: постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 639

Про затвердження Переліку об’єктів права державної власності, які можуть надаватися в концесію: постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.1999 р. № 2293

Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора: постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. № 112

Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій: постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 928

Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств: постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508

Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів: постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 р. № 549

Про затвердження Положення про проведення концесійного конкурсу та укладення концесійних договорів на об’єкти права державної і комунальної власності, які надаються у концесію: постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 642

Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій: постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 р. № 650

Про затвердження Порядку визначення об’єктів концесії, концесіонерам яких можуть надаватись пільги щодо концесійних платежів, дотації, компенсації, та умов їх надання: постанова Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1114

Про затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями: постанова Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. № 1061

Про затвердження Порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів: постанова Кабінету Міністрів України від 17.09.2003 р. № 1474

Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 560

Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю: постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553

Про затвердження Порядку надання державної підтримки здійсненню державно-приватного партнерства: постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 р. № 279

Про затвердження Порядку надання приватним партнером державному партнеру інформації про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства: постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.2011 р. № 81

Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів: постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 р. № 2137

Про затвердження Порядку проведення державної експертизи інвестиційних проектів: постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 р. № 701

Про затвердження Порядку та критеріїв оцінки економічної ефективності проектних (інвестиційних) пропозицій та інвестиційних проектів: постанова Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 р. № 684

Про затвердження Порядку утворення державної холдингової компанії: постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2012 р. № 773

Про затвердження Порядку формування, експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності: постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1094

Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні: постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 389

Про затвердження Типового договору (контракту) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній (вільній) економічній зоні: постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1999 р. № 1199

116. Про затвердження Типового концесійного договору: постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 643

Про затвердження Типового концесійного договору на будівництво та експлуатацію автомобільної дороги: постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.2000 р. № 1519

Про нормативно-правові акти щодо забезпечення реалізації Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків»: постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.1999 р. № 2311

Про Порядок обрання представника інтересів державної холдингової компанії на загальних зборах корпоративного підприємства та надання йому доручення щодо голосування: постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2006 р. № 1476

Про Порядок проведення аналізу результатів функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності: постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 184

Про реєстр концесійних договорів: постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2000 р. № 72

Про управління корпоративними правами держави: постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791

Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави: постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 р. № 1679

Про затвердження плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів: розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.12.2012 р. № 1074-р

Про передачу МОН повноважень на затвердження порядку ведення Державного реєстру договорів про трансфер технологій: розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008 р. № 252-р

Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011-2015 роки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1900-р

 

Накази Мінфін:

Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури: наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 р. № 47

Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів: наказ Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 р. № 59

Про затвердження Положення про порядок здійснення моніторингу виконання інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків: наказ Міністерства освіти і науки України від 17.04.2003 р. № 245

Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів про трансфер технологій та ведення Державного реєстру договорів про трансфер технологій: наказ Міністерства освіти і науки України від 14.05.2008 р. № 409

Про затвердження форми заяви про розгляд інвестиційного проекту або проектної (інвестиційної) пропозиції: наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 03.09.2012 р. № 965

Про затвердження форми проектної (інвестиційної) пропозиції, на основі якої готується інвестиційний проект, для розроблення якого може надаватися державна підтримка, Порядку розроблення та форми інвестиційного проекту, для реалізації якого може надаватися державна підтримка: наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2012 р. № 724

Про затвердження форми Свідоцтва про відповідність технічного оснащення та облаштування території спеціальної (вільної) економічної зони: наказ Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 05.05.2006 р. № 441/358

 

Про затвердження Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України: розпорядження Антимонопольного комітету від 19.04.1994 р. № 5

Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції: розпорядження Антимонопольного комітету від 25.12.2001 р. № 182-р

Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об’єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю: розпорядження Державної комісія з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 р. № 1225

Про формування бази даних інвестиційних та інноваційних програм і проектів, міжнародних інвестиційних та інноваційних програм і проектів, у виконанні яких беруть участь вітчизняні державні підприємства в рамках міжнародного інноваційного співробітництва, а також відповідних грантів: рішення Державного агентства України з інвестицій та інновацій від 17.03.2008 р. № 13

Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду: рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.11.2009 р. № 1478.