Іонізуючі випромінювання, дія на організм, норми та ме­тоди захисту

Радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючих випромінювань знаходять широке застосування в різних сферах промисловості (атомні електростанції, контроль технологічних процесів, дефектоскопія та ін.).

Радіоактивність - це процес спонтанного перетворення ядер атомів одних елементів в ядра атомів інших елементів, що супроводжується іонізуючим випромінюванням. До іонізуючого відносять α-, β-, γ-, і рентгенівське випромінювання.

Радіоактивні випромінювання здатні накопичуватися в організмі людини, іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук, що спричиняє загибель клітин. Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі гальмується робота кровотворних органів, збільшується крихкість кровоносних судин, знижується опір організму інфекційним захворюванням.

Для захисту від α-випромінювань достатньо повітряного прошарку або листа паперу. Для захисту від β-променів необхідні металеві листи товщиною не менше 5 мм, просвинцоване скло (технічний кришталь). Найбільш небезпечні γ-промені, і для захисту від них можуть використовуватись бетонні стіни товщиною понад 600 мм або сталеві пластини товщиною 300 мм.

Захист від іонізуючих випромінювань включає комплекс організаційних і технічних заходів.

До організаційних належить: складання інструкцій, в яких вказують порядок і правила проведення робіт; зберігання радіонуклідів в спеціальних сховищах у контейнерах; заборона роботи в одному приміщенні з кількома джерелами (дозволяється з одним).

Технічні заходи захисту включають екранування. Екрани виготовляють із алюмінію, плексигласу, свинцю, вольфраму Захисні екрани можуть бути стаціонарні, пересувні, розбірні, настільні. Більш досконалим захистом устаткування є камери, бокси, маніпулятори

 

 

ТЕМА 8. БЕЗПЕКА УЛАШТУВАННЯ ОБЛАДНАННЯ, електробезпека та пожежобезпека.

До найважливішої вимоги, яку пред'являють кожному механізмові, належить забезпечення безпеки його експлуатації. Її досягають вибором конструктивних рішень, параметрів робочих процесів, обладнання та захисних засобів.

Кожний механізм мас небезпечні зони. Небезпечна зона виникає при набіганні пасу на шків, шестерні на рейку, між валами, інструментом і деталлю тощо.

Небезпечні зони устаткування огороджуються. Огороджуванні пристрої можуть бути стаціонарними та пересувними.

Стаціонарні - забезпечують найбільшу безпеку, але створюють незручність при зніманні деталі, зміні інструмента.

Пересувні - більш зручні в роботі, але забезпечують меншу безпеку.

Стаціонарні і пересувні засоби виконуються із прозорих і непрозорих матеріалів: оргскла або спеціального неорганічного скла (сталініт, триплекс), сіток, ґраток, непрозорих матеріалів (металевих листів, фанери), безперервної водяної завіси, азбесту, ланцюгів, повітряної завіси.

 

Блокувальне обладнання застосовується за мети попередження можливості проникнення людини в небезпечну зону, а у випадку проникнення в неї, обмеження часу знаходження людини в небезпечній зоні.

Блокувальне обладнання поділяють на:

1. механічне (найбільш просте і досить надійне):

2. електричне (найбільш дистанційне);

3. гідравлічне (найбільш потужне);

4. фотоелектричне (для настільних пресів, рахування продукті, турнікетах тощо. Фотоелектричне блокування складається з електролампи, фотоелемента, підсилювальних пристроїв. Ця схема спрацьовує, коли перетинається хід променя світла);

5. радіаційне (більш надійне у порівнянні з фотоелементним). Радіаційне блокування складається з двох датчиків іонізуючого випромінювання та підсилювальної схеми. Схема спрацьовує, якщо в охоронну зону вносять слабке джерело іонізуючого випромінювання (наприклад, спеціальний браслет на руці);

6. комбіноване (наприклад, механічне і електричне блокування, що часто застосовують в шафах електроустаткування тощо).

Сигналізаційне устаткування інформує про шкідливі і небезпечні фактори виробничого процесу. Його поділяють на оперативне, попереджаюче та розпізнавальне.

Оперативна сигналізація - інформує про стан устаткування і може бути у вигляді звукової та світлової сигналізацій. Червоні лампи включають на працюючому устаткуванні, зелені - на тимчасово не працюючому (резервному), сині - на устаткуванні, що знаходиться в очікувальному режимі.

Попереджаюча сигналізація - попереджає про виникнення небезпечних факторів (появи електричного струму, газів, ЕМП, іонізуючих випромінювань тощо). Для подачі сигналу застосовують звукові і світлові сигнали, визначувачі запахів. Крім цього, застосовують плакати, таблички ("Не вмикати - працюють люди", "Не відчиняти - висока напруга”, "Не заходити” тощо)

Розпізнавальна сигналізація - у вигляді системи сигнальних кольорів, знаків безпеки, офарблення небезпечних частин обладнання і ділянок в розпізнавальні кольори (жовті і червоні смуги).

ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

Електрична енергія відноситься до найбільш поширеної енергії, якою в теперішній час володіє людина. Виробничий травматизм із смертельним наслідком пов'язаний з електричним струмом складає 50-60 осіб впродовж року.

За умовами безпеки електроустановки поділяють на електроустановки напругою до 1000 В і понад 1000 В.

Електричний струм справляє па організм людини зовнішній і внутрішній вплив.

 

Зовнішній вплив:

Опіки поділяються на чотири ступені:

1 почервоніння шкіри:

2 - утворення пухирів:

3 - обвуглювання шкіри:

4 - обвуглювання підшкірної тканини, нервів, сухожилля.

Електричні знаки - чітко визначена пляма бурого кольору (часто має відображення інструмента, який тримав потерпілий, або струмопровідної частини, до якої він доторкнувся).

Металізація шкіри - проникнення в шкіру частин розплавленого металу. Внаслідок короткого замикання розплавлений метал з великою енергією розлітається навкруги. Це найбільш небезпечно для очей.

Електроофтальмія - пошкодження сітківки очей ультрафіолетовим випромінюванням, що виникає внаслідок замикання.

Механічні пошкодження - виникають в результаті мимовільного судорожного скорочення м'язів

Внутрішній вплив:

Електричні удари поділяються на чотири ступені:

1 - судорожне скорочення м'ячів без втрати свідомості:

2 - судорожне скорочення м'язів із втратою свідомості, але із збереженням роботи серця і дихання:

3 - судорожне скорочення м'язів, втрата свідомості і дихання або серцебиття,

4 - втрата дихальних функцій і роботи серця.

Електроліз біологічного середовища людини - розкладення крові, лімфи, слини електричним струмом, що проходить через організм. Чим довший шлях проходження струму, тим більш тяжкий наслідок ураження.

Якщо через організм людини протягом трьох хвилин проходить електричний струм величиною 100 мА, то настає явище клінічної смерті.

Клінічна смерть - це проміжок часу від моменту припинення дихання і серцебиття до початку загибелі клітин кори головного мозку. Якщо людина помирає, тривалість клінічної смерчі - до 6 хвилин, якщо гине - 8-10 хв. Через вказані проміжки часу починають відмирати клітини кори головного мозку.

До причин ураження електричним струмом належить:

1. доторкання до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою;

2. доторкання до струмопровідних, але не струмоведучих частин (корпус електродвигуна, трансформатора та ін.), що випадково опинились під напругою;

3. порушення правил експлуатації електроустановок та ін.

Заходи зі зменшення небезпеки ураження електричним струмом, це застосування:

1 ізоляції електроустаткування;

2 захисного заземлення;

2 занулення;

3 повторного заземлення нульового провідника;

4 захисного відключення;

5 розділення мереж,

6 низьких напруг;

7 індивідуальних засобів захисту в електроустановках. Розглянемо кожен з цих заходів.

 

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Горіння - це хімічна реакція з'єднання речовини з киснем повітря, яка супроводжується виділеннями тепла, світла, диму. Процес горіння підрозділяють на декілька фаз.

До основних показників пожежної небезпеки відносять:

- температуру спалаху;

- температуру запалення;

- температурні межі запалення;

- температуру самонагрівання та інше.

Температура спалаху - це найнижча температура горючої речовини, при якій над поверхнею утворюються пари та гази, здатні спалахувати в повітрі від джерела запалювання (але горіння при цьому неможливе).

Температура запалення - температура горючої речовини, при якій вона виділяє горючі пари та гази з такою швидкістю, що після запалення їх від джерела запалювання утворюється стійке горіння.

Температурні межі запалення - температури, при яких насичені пари речовини утворюють в даному окисному середовищі концентрації, рівні відповідно нижньому і верхньому концентраційним граничним рівням запалення рідин.

Концентраційні межі запалення речовини виражають у відсотках відносно кисню повітря.

У повітрі знаходиться близько 21 % кисню. Зменшення його до 16-18 % призводить до того, що більшість речовин і газів горіти не можуть. Всі речовини мають нижні і верхні концентраційні граничні рівні.

Мінімальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій відбуваються їх загоряння, називають нижнім граничним концентраційним рівнем запалення.

Верхнім граничним концентраційним рівнем запалення називають максимальну концентрацію пилу чи газу в повітрі, при якій ще відбувається їх загоряння. Горіння спостерігається в інтервалах між нижнім і верхнім граничними концентраційними рівнями. Зменшення або збільшення концентрації речовини або газу призводить до того, що горіння не буде, оскільки у першому випадку кількість речовини недостатня, а у другому випадку - кількість її надмірна (недостатньо кисню).

Горючі рідини за пожежонебезпекою ділять на два класи:

1 - рідини з температурою спалаху до 61 °С (бензин, етиловий спирт, ацетон, нітроемалі тощо), вони мають назву легкозаймистих рідин (ЛЗР);

2 - рідини з температурою спалаху понад 61 °С (мастильні матеріали, мазут, трансформаторне масло тощо), вони мають назву горючих рідин (ГР).