Рекомендована література
1. ПаркерР. Как сделать красиво на бумаге, 2-е издание. – СПб.: Плюс,2008. 384с.
2. Буковецкая О.А. Готовим в печать журнал, книгу, буклет. — М.: Издательство "НТ Пресс", 2005. — 303, [1] с.: ил.
3. Розенсон И. А. Основы теории дизайна. – СПб.: Питер, 2005. – 217 с.
Завдання на наступне заняття:
Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: навч. посібник / З. В. Партико. – Л., 2001. – С.300-305 КОНСПЕКТУВАТИ
Закон України «Про видавничу справу» (конспект основних тез)
Типографіка. Верстання. Основні поняття верстки.
Верстання – це процес формування книжкових, журнальних або газетних полос визначеного формату із заздалегідь підготовлених основного і додаткового тексту, таблиць, ілюстрацій та інших елементів відповідно до видавничої технологічної специфікації. Під версткою також розуміють коректурний відбиток зверстаного складання, а сам процес монтажу сторінок видання називають верстанням.
У процесі верстання монтуються всі елементи внутрішнього оформлення видання – художні, технічні, довідкові.
Враховуючи основні елементи, з яких формується полоса набору, виокремлюють верстання текстове (суцільного тексту); змішане (тексту з таблицями, виводами, формулами); ілюстроване (верстання тексту з ілюстраціями).
Розрізняють такі види верстання
1) макетне та безмакетне, оскільки існують дві групи видань, які суттєво відрізняються методами верстання: газетно-журнальні та книжкові.
Газети верстають на основі заздалегідь створеного макету сторінки (макет може бути лише в уяві конструктора видання). Так само на основі макету верстають і деякі журнали (переважно журнали великого формату з багатостовпцевим набором, великою кількістю рубрик та ілюстрацій). Для цих видань важливо, щоби визначені повідомлення були саме на певних сторінках.
Для верстання книг заздалегідь підготовані макети сторінок не потрібні, оскільки немає значення, на яких сторінках будуть розташовані певні повідомлення чи їх частини. Сюди ж належить і частина журналів, які опрацьовують за такою ж технологією (як правило, це журнали з одностовпцевим набором, малою кількістю ілюстрацій; наприклад, наукові журнали).
2) за видом видання: книжково-журнальна, газетна (має вільніші правила переносів та розміщення текстового і ілюстративного матеріалу), акцидентна (верстка дрібних самостійних замовлень: запрошень, білетів, бланків, афіш, рекламних модулів, а також верстка окремих елементів книг и журналів: набірні обкладинки і суперобкладинки, титули, шмуцтитули. При такій верстці в одній формі співіснують різні шрифти и графічні матеріали.
3) за конфігурацієює матеріалів: пряма (кожен матеріал – прямокутник, колонки однакоі по высоті. Така верстка виглядає строго і її використовують в літературно-художніх виданнях, підручниках, окремих видах журналів. Її простіше сприймати. Має стриманий характер), ламана (переважають материали ступінчатої форми, колонки різної висоти. Така верстка складніша у виконанні, але дає змогу досягти динаміки публікації. Використовується в основному в газетах, модних журналах).
4) за розміщенням матеріалів відносно центра полоси набору – вертикальною чи горизонтальною.
5) симетрична і асиметрична. Симметрична верстка формальна, має графічно урівноважені протилежні частини полоси. Асиметрія підкреслює головне на полосі.
6) за шириною колонок: постійна і змінна
Типографіка – система оформлення книжкової продукції, набір і верстка друкованого видання. Останнім часом усе частіше її розуміють як художню графіку, яка використовує поліграфічні засоби, елементи оформлення (лінійки, орнаменти, знаки) і шрифти для вирішення проблеми оптичного сприйняття тексту читачем.
Видання (поліграфічне) – друкований виріб, призначений для розповсюдження вміщеної в ньому інформації, що пройшов редакційно-видавничу обробку, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні відомості
| Спуск- відступ на початковій сторінці без полів від верхнього краю до початку зображення |
| Шпальта – скомпонована частина набірної форми, що включає в себе заголовки, кліше, колонцифри,формули та інші елементи, що дає на папері відбиток сторінки видання – газети, журналу, книги; часто під шпальтою розуміють сторінку видання. |
Формат видання – це розміри сторінки видання після обрізування блока по ширині й довжині. Формат видання визначається не у вигляді точних розмірів у міліметрах (наприклад, 128 x 200 мм), а часткою аркуша друкарського паперу, що використовується для видання. Наприклад, якщо видання друкувалося на аркушах паперу розмірами 60 х 90 см і після друку аркуші фальцювалися (складалися в зошити) у три згини, то формат видання – 1/8 частка паперу розмірами 60x90 см (при першому згині аркуш складався у дві рівні частини – частки, при другому – в чотири, при третьому – у вісім).
Оскільки при виготовленні книжкових видань здебільшого застосовується перпендикулярне фальцювання, при якому кожний наступний згин перпендикулярний до попереднього, можна визначити розмір 1/8 частки аркуша розмірами 60x90 см. Ширина цієї частки дорівнюватиме четвертій частині довшого боку аркуша (згинати аркуш починають із довшого боку), тобто 90 см: 4 = 22,5 см, а довжина – половині коротшого боку, тобто 60 см: 2 = 30 см. При 1/6 частці аркуша та перпендикулярному фальцюванні і довгий, і короткий боки аркуша треба поділити на 4, при 1/32 частці та перпендикулярному фальцюванні довший бік аркуша на – 8, а коротший – на 4. Одержані розміри будуть більшими від фактичних розмірів сторінок видання, оскільки книжковий блок обрізується із трьох боків.
Кількість сторінок у зошиті при такому фальцюванні становить: при одному згині – 4, двох згинах – 8, трьох – 16, чотирьох – 32.
Формати книжкових видань
| Розміри аркуша паперу, мм | Частка аркуша | Формат книжкових видань | ||
| Умовне позначення | Розміри, мм | |||
| максимальні | мінімальні | |||
| 600x900 | 1/8 | 60x90/8 | 220x290 | 205x275 |
| 840x1080 | 1/16 | 84x108/16 | 205x260 | 192x255 |
| 700x1000 | 1/16 | 70x100/16 | 170x240 | 158x230 |
| 700x900 | 1/16 | 70x90/16 | 170x215 | 155x210 |
| 600x900 | 1/16 | 60x90/16 | 145x215 | 132x205 |
| 600x840 | 1/16 | 60x84/16 | 145x200 | 130x195 |
| 840x1080 | 1/32 | 84x108/32 | 130x200 | 123x192 |
| 700x1000 | 1/32 | 70x100/32 | 120x165 | 112x158 |
| 750x900 | 1/32 | 75x90/32 | 107x177 | 100x170 |
| 700x900 | 1/32 | 70x90/32 | 107x165 | 100x155 |
| 600x840 | 1/32 | 60x84/32 | 100x140 | 95x130 |
Формати журнальних видань
| Розміри аркуша паперу, мм | Частка аркуша | Формат журнальних видань | ||
| Умовне позначення | Розміри, мм | |||
| максимальні | мінімальні | |||
| 700x1080 | 1/8 | 70x108/8 | 265x340 | 257x333 |
| 600x900 | 1/8 | 60x90/8 | 220x290 | 205x275 |
| 600x840 | 1/8 | 60x84/8 | 205x290 | 200x285 |
| 840x1080 | 1/16 | 84x108/16 | 205x260 | 192x255 |
| 700x1080 | 1/16 | 70x108/16 | 170x260 | 158x255 |
| 700x1000 | 1/16 | 70x100/16 | 17-Х240 | 158x230 |
| 600x900 | 1/16 | 60x90/16 | 145x215 | 132x205 |
| 840x1080 | 1/32 | 84x108/32 | 130x200 | 123x192 |
| 700x1080 | 1/32 | 70x108/32 | 130x165 | 125x165 |
Сторінка складання (донедавна — полоса набору) — це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Формат сторінки складання – це розміри її ширини б1 (довжина рядка тексту) і висоти б2 (кількість рядків кегля основного тексту без колонцифри, включаючи колонтитул, якщо він є). Вимірюється в квадратах.
Полоса набору з чотирьох сторін обрамлена чистими полями визначеної величини (верхнє, нижнє, корінцеве, бокове).
аі аа – формат видання (см)
б1 б2 – формат полоси набору (кв.); х – верхнє поле; хх – нижнє поле; ххх – корінцеве поле; хххх – бокове поле
|
Існує три варіанти оформлення видань.
Перший варіант оформлення найекономніший, він передбачає максимально допустимі за технічними можливостями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довговічного користування, журналів, які комплектуються вкладанням.
Другий варіант оформлення, який характеризується достатньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).
Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особливого оформлення та видань, які випускаються за індивідуальними макетами.
Для більшості книг застосовують другий варіант оформлення. В практиці можливе комбіноване застосування різних варіантів, де ширину чи висоту сторінки одного варіанту застосовують при іншому.
З використанням у видавничій справі комп'ютерів з великою кількістю різноманітних шрифтів у деяких виданнях відпала необхідність застосування стандартного розміру сторінок складання та розкладки полів. На рис. 15 показано можливість визначення розмірів сторінки складання та розкладки полів за допомогою діагоналей. Цей спосіб
Рис. 15. Визначення розмірів сторінки складання та розкладки полів за допомогою діагоналей
придатний для будь-якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє — більшим, бокове — ще більшим і нижнє — найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення формату сторінки складання.
Один з найбільш розповсюджених — спосіб однієї діагоналі.
На аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видання. Розкладку полів визначають візуально.
Спосіб золотого перетину базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5:8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад:
ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6: х = 5: 8, 2) х = 6 х 8: 5 = 9,6 = 9 1/2
При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.
Візуальний спосіб ґрунтується на фактичному порівнянні двох площ — площі сторінки складання та площі обрізної сторінки, що накладаються одна на одну. З білого паперу вирізають прямокутник, який відповідає формату до обрізної сторінки. З кольорового паперу — потрібну сторінку складання. Кольоровий прямокутник накладають на білий і, переміщуючи його, знаходять таке положення, яке забезпечує відповідне розміщення полів, пам'ятаючи, що найменшим має бути корінцеве поле, більшим — поле головки, ще більшим — бокове і найбільшим — нижнє поле. Сторінку складання відкреслюють і обидві сторони доводять до кратного цицеро розміру.
|
| Колонтитул – заголовні дані видання, розташовані на верхньому полі кожної сторінки видання |
| Колонлінійка- лінійка, що відокремлює колонтитул від тексту |
| Колонцифра – порядковий номер сторінки видання, розташований угорі або внизу сторінки |
| Сигнатура – порядковий номер друкарського аркуша видання, який розташовано у внутрішньому куті нижнього поля першої сторінки видання кожного нового аркуша перед нормою, та повторювано з зірочкою на третій сторінці видання цього аркуша |
| Норма (поліграфія)- скорочена назва видання чи номер замовлення чи прізвище ав-тора, розташоване зліва на нижньому полі першої сторінки видання кожного друкарського аркуша видання |
