Національний доход, ВНП, ВВП, розподіл, перерозподіл, фонд споживання, фонд нагромадження, ресурси, ефективність

УДК: 63.311

Ковтун В.А.

Ст. н. сп., канд., с.-г. наук, доцент

Кафедра статистики та аналізу

 

ПЛАН

1. Економічна суть національного доходу. Задачі статистики національного доходу

2. Методи визначення національного доходу

3. Аналіз динаміки та факторів росту національного доходу

4. Основні показники статистики ефективності суспільного виробництва

НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД, ВНП, ВВП, РОЗПОДІЛ, ПЕРЕРОЗПОДІЛ, ФОНД СПОЖИВАННЯ, ФОНД НАГРОМАДЖЕННЯ, РЕСУРСИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ

1. Економічна суть національного доходу. Задачі статистики національного доходу. До системи зведених народногосподарських показників в практику статистичних розрахунків в 1988 році введено показник валового національного продукту.

Валовий національний продукт – це узагальнюючий показник соціально–економічного розвитку країни, що відображає кінцеві результати діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Він є складовою частиною системи національних розрахунків, охоплює результати економічної діяльності усіх господарських одиниць: підприємств, асоціацій, організацій і установ.

При аналізі економічного розвитку країни використовують також показник чистого національного продукту, який обчислюють як різницю між вартістю валового національного продукту і амортизацією основних засобів.

Модифікацією ВНП є показник валового внутрішнього продукту (ВВП). ВНП відрізняється від ВВП розміром доходів від економічної діяльності за кордоном.

Валовий суспільний продукту – це вся маса матеріальних благ, створених за відповідний період у всіх галузях матеріального виробництва. Його обчислюють лише для виробничої сфери. Цей показник включає вартість матеріальних витрат, пов'язаних з його виробництвом.

Національний доход – це частина вартості валового суспільного продукту, яка залишається після відрахування витрачених засобів виробництва. Він становить заново створену вартість у сфері матеріального виробництва, яка складається з вартості необхідного і додаткового продукту. Визначається тільки для виробничої сфери і не включає амортизацію основних засобів.

Національний доход є найважливішим узагальнюючим показником розвитку народного господарства і підвищення добробуту народу. Від його розміру залежить рівень і зростання споживання населенням матеріальних благ та послуг, а також масштаби і темпи суспільного відтворення.

2. Методи визначення національного доходу. Національний доход створюється в галузях матеріального виробництва потім розподіляється та перерозподіляється і використовується для кінцевого використання (на виробництво, споживання та нагромадження).

Відповідно цим трьом стадіям обсяг національного доходу визначається різними методами.

Виробничий метод. За цим методом обсяг національного доходу визначають на стадії його виробництва. По кожній з галузей матеріального виробництва від вартості валової продукції віднімають вартість матеріальних виробничих витрат і дістають чисту продукцію.

Виробничий метод є основним при визначенні обсягу національного доходу, він передбачає точне відмежування сфери матеріального виробництва від невиробничої сфери. Його застосовують державні органи статистики і він найповніше забезпечений статистичною інформацією.

Розподільний метод. Величину національного доходу цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу.

Первинний розподіл національного доходу – це його розподіл там, де національний доход виробляється, тобто у галузях матеріального виробництва. Чиста продукція при цьому розподіляється на усі частини: доходи трудящих у сфері матеріального виробництва (необхідний продукт) і доходи підприємств у матеріальному виробництві (додатковий продукт).

Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину національного доходу можна визначити на стадії його використання.

Після первинного розподілу національний доход піддається перерозподілу, в результаті якого розраховують доходи, які називають вторинними, або похідними.

Перерозподілом НД називають вилучення частини первинних доходів із сфери матеріальних благ, а також передачу частини доходів державного сектора у кооперативний та особистий і, навпаки, з одних галузей матеріального виробництва в інші тощо.

Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі суспільного виробництва національний доход досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням розподіляється на фонд споживання і фонд нагромадження.

Фонд споживання – це частина національного доходу, використаного на особисте споживання населення і утримання невиробничих установ та організацій. Він складається з особистого споживання і використання матеріальних благ в установах культурно–побутового обслуговування населення, науки та управління. Цей фонд розраховується, як правило, за рік.

Фонд нагромадження – це частина національного доходу, використаного на розширене відтворення виробництва та утворення резервів, а також на збільшення невиробничих основних фондів і матеріальних запасів на підприємствах і в установах невиробничої сфери. Він складається з приросту основних виробничих і невиробничих фондів та приросту матеріальних оборотних засобів і запасів. Використаний національний доход, сума фондів споживання та нагромадження, різниться від виробленого на суму народногосподарських втрат і сальдо імпорту та експорту.

3. Аналіз динаміки та факторів росту національного доходу. Динаміку національного доходу обчислюють за допомогою індексів і розглядають її як в цілому по країні, так і по економічним районам, областям.

Національний доход у кожному періоді розраховують у поточних (фактичних), діючих цінах певного періоду. Така оцінка необхідна для визначення обсягу і структури національного доходу, для визначення пропорцій і взаємозв'язків, що фактично склалися в народному господарстві, для співставлення з іншими показниками народного господарства, встановити його галузеву структуру, а також простежити за його розподілом, перерозподілом і кінцевим використанням. Майже 75% національного доходу України виробляється в промисловості (50%) та сільському господарстві (20 – 25%).

Переоцінку національного доходу в порівнянні ціни в економічній статистиці здійснюють кількома методами: прямого перерахунку, динаміки валової продукції, індексу цін валової продукції, частки чистої продукції.

Вивчаючи динаміку національного доходу, розраховують індекси його зростання (зміни) і абсолютні розміри приросту (зміни).

Кінцеві доходи реалізуються у галузях матеріального виробництва у вигляді приросту основних і оборотних виробничих засобів та запасів (виробниче нагромадження); в установах і організаціях невиробничої сфери – у вигляді безпосереднього невиробничого споживання і невиробничого нагромадження; населенням – у вигляді особистого споживання або приросту перехідних споживчих фондів.

4. Основні показники статистики ефективності суспільного виробництва Ефективність суспільного виробництва – це відношення результатів виробництва до витрат на його одержання.

В ході виробництва функціонують витрати у вигляді ресурсів та поточних витрат.

Ресурси – це авансовані витрати, які складаються із середнього обсягу основних фондів Ф_осн, оборотних засобів Ф_об та робочої сили РП.

Поточні витрати – це спожиті в процесі виробництва ресурси (сума нарахованої амортизації основних фондів – А, вартість спожитих на виробництво сировини, матеріалів, палива тощо – М, сума фактично нарахованої заробітної плати – ОП).

Економічний ефект – це результат господарської діяльності, її продукція. Співвідношення ефекти та витрат на його досягнення називається ефективністю, Е.

Показник економічної ефективності – середня величина. Загальна середня ефективність по країні залежить від рівня ефективності окремих галузей виробництва та частки кожної галузі (витрат) в загальному вкладі в ефективність. Для такого факторного аналізу використовують систему взаємопов'язаних індексів.