Див. список літератури до всіх тем у завданні № 1

НАЦІОНАЛЬНА Академія прокуратури України

Інститут підготовки кадрів

методичнi рекомендації

для проведення семінарських,

практичних занять, ділових ігор

 

з навчальної дисципліни “ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ”

Тема 2. Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження (суб’єкти кримінальної процесуальної діяльності).

ГОДИНИ: ПЕРШИЙ СЕМІНАР ТЕОРИЯ – ДРУГИЙ СЕМІНАР ЗАВДАННЯ

Питання для обговорення.

І. Визначення суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності у залежності від їх процесуальних функцій і правового стану у кримінальному провадженні.

ІІ.Суд, функції суду у кримінальному судочинстві. Структура судової системи у кримінальному судочинстві. Одноособовий і колегіальний склад суду у кримінальних провадженнях.

ІІІ. Сторона обвинувачення: державні органи і посадові особи, які ведуть процес у стадії досудового розслідування і підтримують державне обвинувачення в суді. Їх правовий статус і компетенція.

ІV. Сторона захисту: особи, які притягуються до кримінальної відповідальності та особи, які представляють їх законні інтереси.

V. Потерпілий і його представник.

VІ. Інші учасники кримінального провадження:

1)учасники, які мають законний інтерес у справі: а) заявник; б) цивільний позов у кримінальному процесі: підстави його пред‘явлення і порядок його вирішення; цивільний позивач і цивільний відповідач; представники цивільного позивача (законний представник цивільного позивача) і цивільного відповідача;

2)Особи які не мають законного інтересу в кримінальному процесуальному провадженні, але залучаються до участі у ньому з метою виконання завдань кримінального судочинства: а) свідок; б) перекладач; в) експерт; г) спеціаліст; д) секретар судового засідання;) судовий розпорядник; є) поняті.

VІІ.Підстави і порядок відводу окремих суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності.

VІІІ.Законодавство України про забезпечення безпеки суб’єктам кримінального процесуального провадження.

 

Література:

Див. список літератури до всіх тем у завданні № 1.

Література до завдання № 2:

Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року із змінами і доповненнями;

Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №41-45. – Ст.529.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 березня 1992 року

 

Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 5 липня 2012 року

Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р.

Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р.

Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 р. № 821 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.

Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство: Наказ Генерального прокурора України від 19 вересня 2005 р. №4 гн. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua.

Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.

Концепція забезпечення захисту законних прав та інтересів осіб, які потерпіли від злочинів: Затв. Указом Президента України від 28 грудня 2004 року, № 1560/2004 //Офіційний вісник України. 2004. № 52, ч. 1 ст. 3435.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 2 липня 2004 р.

Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 книгах / За заг. ред. С.Я. Фурси. − К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. − Кн. 1. – 315 с.

Белькова О.В. Особливості змісту правового статусу свідка в судових стадіях кримінального процесу України. Право і безпека. 2005. с.44

Бережной О.І. Преюдиціальність судових рішень у кримінальних справах. Харків, Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2004. 176 с.

Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном процессе.- К., 1998.

Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. К.: Атака, 2003, 352 с.

Гошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. - К., 1998.

Застосування кримінально-процесуального законодавства, що передбачає захист прав потерпілого (за матеріалами узагальнення судової практики). Вісник Верховного Суду України, 1999. № 1 (11) с. 25-36

Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. К.: Юридична практика, 2004. 288 с.

Зеленецький В., Лобойко Л. Поняття потерпілого від злочину у кримінально-процесуальному праві. Вісник прокуратури. 2007. с.48

Комаха О.В. Використання спеціальних знань у кримінальному процесі як гарантія захисту прав людини. Актуальні проблеми політики. 2002. Вип..13-14. С.723-727.

Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції: Монографія. – Х.: Видавець ФОП Вапнярчук Н.М., 2007. – 200 с.

Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція. Дніпр-ськ, держ. Ун-т внутр. Справ. – 2006. – 188 с.

Маляренко В.Т., Вернидубов І.В. Прокурор у кримінальному судочинстві: деякі проблеми та шляхи їх вирішення. Київ, 2001. – 240 с.

Михайленко О.Р. Прокурор, захисник і суд у кримінальному судочинстві України. Адвокат. 2004. № 3. С.10-11.

Модельный Уголовно-процессуальный кодекс для государств - участников СНГ. Спб., 1996.

Півненко В.П. Впровадження конституційних принципів змагальності та рівності сторін на стадії досудового слідства: проблеми і шляхи їх вирішення. Вісник Верховного Суду України. 2003. № 2. С.48-52.

Пилипчук П. "Долю людини в судовому процесі не можна доручати любителям від права" //Закон і бізнес. - 2003. №18. - с.2-3. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009. – 634 с. Присяжнюк Т.І. Правовий статус потерпілого: проблеми та перспективи. Вісник Верховного Суду України. 2004. № 8. с Рогатинська Н. Процесуальний статус захисника та його участь у кримінальному судочинстві. Право України,2007.№ 5. Сенаторов М. Права потерпілого від злочину: міжнародні стандарти та вітчизняний шлях. Право України. 2006. № 5. с. Тертишник В., Тертишник О. Захист прав потерпілого в умовах змагального судочинства. Вісник прокуратури -№3, 2003. Трагнюк Р. Функції прокурора на досудовому слідстві. Право України. 2007. № 4. с. 60 Ульянова Л.Т. Роль адвоката-защитника в реализации принципа состязательности и равноправия сторон в уголовном судопроизводстве. Вестник Московского Университета. Серия 11. Право. 2006. № 4. с. 47 Черечукина Л. Інститут понятих: гарантія додержання законності або процесуальний архаїзм. Право України.-1999. №6.с.80-83 Шумило М.Є. Реабілітація в кримінальному процесі України. - Х., 2003. Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании прступлений. –Харьков: Изд-во Университета внутренних дел. 1999. – 78 с. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы. Харьков, Эспада 2005. – 544 с. Глава 1. раздел 1.1.Судебный эксперт: обязанности,права, ответственность. С-52-63

1. Діяльність по реєстрації заяв і повідомлень про злочини, розслідуванню та судовому вирішенню кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення здійснюють різні суб’єкти кримінального процесу, які між собою вступають у кримінально-процесуальні првовідносини. Процесуальне становище, права та обов‘язки кожного, хто приймає участь в провадженні по кримінальній справі, суттєво відрізняються. Так, перші - державні органи та службові особи, які ведуть процес, другі – громадяни та юридичні особи, що захищають у справі свій інтерес, треті – здійснюють допоміжну функцію у кримінальному судочинстві. Така різниця в діяльності суб’єктів і є підставою для їх класифікації. Показником засвоєння питання теми являється знання визначення “суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності”, їх правового статусу і компетенції (див. Схему):

 

Судовий розпорядник ст. 74 КПК

Секретар судового засідання ст. 73 КПК

2. Державні органи і службові особи, що ведуть процес – це основні суб’єкти кримінальних процесуальних правовідносин, оскільки без них неможлива кримінальна процесуальна діяльність. До них віднесені суд (суддя), прокурор, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий органу досудового розслідування, оперативні підрозділи[1]. Обговорюючи питання на семінарському занятті необхідно дати характеристику кожному суб’єкту. Рекомендується дотримуватися наступного порядку: а) дати пояснення відповідного терміну (“суд”, “прокурор” і таке інше), користуючись вимогами ст. 3 КПК України; б) розповісти про порядок призначення (звільнення, обрання) відповідної посадової особи на посаду для чого слід ознайомитись із нормами відповідних законів в) дати характеристику повноважень кожного суб’єкту, посилаючись на відповідні статті КПК України, г) дати перелік обставин, які виключають участь того чи іншого суб’єкту у конкретній кримінальній справі (глава 4 КПК України), а також у якому порядку здійснюється відвід. В той же час законодавець серед цієї категорії суб’єктів визначив тих, які відносяться до сторони обвинувачення. Кого саме?

3.До кримінальної процесуальної діяльності залучаються, крім інших, громадяни та юридичні особи, які мають свій особистий інтерес у кримінальній справі, або представляють інтереси інших зацікавлених у справі осіб. До цієї категорії належать потерпілий, підозрюваний (обвинувачений), захисник, цивільний позивач, цивільний відповідач, представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. При обговоренні питання щодо цих суб‘єктів кримінального судочинства слід дати характеристику кожному із учасників кримінального провадження, виокремити тих, кого законодавець відніс до сторони захисту, обґрунтувати особливий процесуальний стан потерпілого. Насамперед, необхідно визначити момент з якого особа набуває правовий статус потерпілого, підозрюваного та іншого учасника кримінального провадження. Слід звернути увагу на те, що фізичні і юридичні особи набувають кримінально-процесуальний статус сторони, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження внаслідок прийняття певного рішення або виконання визначених законом процесуальних дій. Крім того, необхідно дати характеристику їх процесуальних прав і обов’язків, назвати кримінально-процесуальну функцію, яку той чи інший учасник здійснює.

4.Стосовно забезпечення безпеки суб’єктів кримінального провадження слід ознайомитися із діючим законодавством з цього питання і засвоїти підстави, порядок застосування і порядок здійснення заходів безпеки.

 

Практичні завдання:

1.Під час розслідування кримінальної справи по обвинуваченню Трояна у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, слідчий слідчого підрозділу районного відділу внутрішніх справ прийняв рішення про закриття кримінальної справи у зв’язку із відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину. Начальник слідчого відділення після вивчення кримінальної справи, керуючись п. 4 ст. 39 КПК України, скасував постанову слідчого, відновив досудове слідство і дав слідчому письмові вказівки відносно провадження ряду слідчих дій. Але слідчий відмовився виконувати вказівки начальника слідчого відділу і звернувся до прокурора з письмовою скаргою, де вказав, що начальник слідчого відділення перевищив свої повноваження, перелік яких наведено у ст. 39 КПК України.

Хто правий у цій ситуації?

 

2.Волощук, який довгий час мав недоброзичливі стосунки із своїм сусідою Ковтуном, знаходячись у стані сп’яніння, вирішив вистрілити в нього з мисливської рушниці з метою вбивства, коли побачив, що той рубає у дворі дрова. Вийшовши на вулицю, він націлив рушницю у Ковтуна і вистрілив, але не влучив тому, що його відштовхнув гр. Сіренко, який побачив, що Ковтун цілить у людину. Ковтун усього цього не бачив

Чи можна визнати гр. Ковтуна потерпілим у справі після реєстрації злочину у Єдиному реєстрі досудових розслідувань?

 

3.Слідчий суддя Стеценко на підставі клопотання слідчого, погодженого із прокурором, склав постанову про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному Лукашову. Лукашов відбув за вироком суду покарання у вигляді двох років виправних робіт, але знов вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України. Справа надійшла на судовий розгляд до судді Стеценко, у якого на той час закінчилися повноваження слідчого судді і він повернувся до виконання обов’язків судді. Чи може цей суддя розглянути у судовому засіданні кримінальне провадження про вчинення Лукашовим злочину?

 

4.Під час провадження досудового слідства по кримінальному провадженню стосовно Карпенка, який вчинив умисне вбивство, прокурор Литвин вручив йому повідомлення про підозру, допитав Карпенка, а також виконав за участі підозрюваного слідчі розшукові дії: впізнання особи, слідчий експеримент та інші. Коли кримінальна справа розглядалась у суді то державне обвинувачення підтримував прокурор Литвин. Карімов заявив відвід прокурору у зв’язку із тим, що він приймав участь у провадженні розслідування і не може об’єктивно оцінювати результати судового слідства.

Чи підлягає заявлений відвід задоволенню? Яке процесуальне положення прокурора на різних стадіях кримінального процесу.

 

5.Під час розслідування злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України на адресу слідчого Петрова із слідчого відділу міського управління внутрішніх справ неодноразово надходили анонімні листи з вимогами відмовитись від ведення справи та погрозами знищення його майна шляхом підпалення. Через деякий час слідчому Петрову повідомили із садового кооперативу, що на його садибі вночі сталася пожежа і згорів будинок. Слідчий виїхав на місце події, провів його огляд, про що склав протокол, і, приїхавши до свого службового кабінету, на підставі самостійного виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину передбаченого ст. 194 ч. 2 КК України, зареєстрував інформацію у Єдиному реєстрі досудових розслідувань і звернувся до керівника слідчого відділу з пороханням доручити досудове слідство у справі саме йому. Дайте оцінку діям слідчого та процесуальному значенню прийнятих рішень.

 

6.Слідчий порушив кримінальну справу по факту злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і прийняв її до свого провадження. Через деякий час до слідчого звернувся гр. Зощенко, двоюрідний брат померлого, із заявою про те, що він бажає захищати інтереси свого брата на досудовому слідстві і в суді, у зв’язку із чим просив визнати його потерпілим у справі. Слідчий прийняв заяву гр. Зощенка про визнання його потерпілим і вручив йому пам’ятку про процесуальні права та обов’язки. Через кілька днів після цього до слідчого з’явився дід померлого з проханням визнати його потерпілим з приводу смерті онука. Однак слідчий відмовив у проханні і пояснив, що у справі може бути тільки один потерпілий і таким у справі уже визнано двоюрідного брата померлого.

Дайте оцінку правомірності рішення слідчого.

 

7.Під час розслідування кримінальної справи про заподіяння неповнолітньому Лєскову тяжких тілесних ушкоджень, з проханням визнати законним представником потерпілого звернувся його дід, який пояснив, що батьки Лєскова виїхали за межі України на постійне місце проживання, а хлопчик проживає з ним. Зважаючи на такі обставини, слідчий склав постанову про визнання законним представником неповнолітнього його діда.

Дайте оцінку законності і обгрунтованості рішення слідчого.

 

8. Потерпілий Валенковський під час допиту висловив припущення, що бензопилку, яка знаходилась в його гаражі, міг викрасти його знайомий Нікіфоров, тому що тільки він знав про неї, оскільки він – Валекнковський – показував йому бензопилу у своєму гаражі. Слідчий, виходячи із того, що потерпілий вказав на особу, яка вчинила злочин (п.2 ч.1 ст.208 КПК України), затримав Нікіфорова без ухвали слідчого судді, склавши про це протокол. Оцініть законність та обгрунтованість прийнятих слідчим рішень.

9. В огляді місця події про умисне вбивство приймав участь як спеціаліст експерт-криміналіст районного відділу внутрішніх справ Савченко. Під час огляду місця події Савченко виявив на дверцятах шафи відбитки пальців, які можливо були залишені злочинцем. Він у присутності слідчого зняв дверцята для подальшого дослідження відбитків пальців рук експертом. Слідчий з‘ясував, що Савченко по закінченні Донецького інституту внутрішніх справ одержав серед інших і посвідчення на право проведення дактилоскопічної експертизи. Чи може слідчий доручити Савченку, який вже приймав участь в огляді місця події як спеціаліст, проведення дактилоскопічної експертизи?

 

10.До райвідділу із заявою звернулась гр. Ковалик про те, що невідомий напав на неї у під’їзді будинку і, погрожуючи ножем, вирвав з її рук сумку, у якій знаходились ключі від квартири, паспорт, 250 гривень. За підозрою у вчиненні цього злочину був затриманий гр. Пронін. Потерпіла впізнала його серед інших чоловіків по росту і голосу. Однак під час обшуку ніяких доказів винуватості Проніна знайдено не було. Підстав для вручення Проніну повідомлення про підозру слідчий не мав і він звільнив його із ізолятору тимчасового тримання, але через кілька днів запросив Проніна до себе і допитав як підозрюваного.

Чи правильно поступив слідчий?

11.

Слідчий зібрав достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину гр. Удовенко, і, склавши повідомлення про підозру, викликав його у прокуратуру для пред’явлення повідомлення і допиту. Гр. Удовенко з’явився, але пояснив, що погано себе почуває і не може приймати участь у проведенні допиту. Слідчий погодився перенести повідомлення про підозру на тиждень, але повідомив Удовенку, що назавтра він звернеться із клопотанням до слідчого судді про обрання йому, Удовенку, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Чи може слідчий суддя за таких обставин винести ухвалу про обрання Удовенку запобіжного заходу.

 

 

12.

Під час пред’явлення повідомлення про підозру Сухоруку слідчий роз’яснив йому право користуватись послугами захисника. У зв’язку із тим, що адвокат Нікіткін, з яким родичі Сухорука уклали угоду про захист, знаходиться у відрядженні довгий час і приймати участь у справі не має змоги, слідчий через адвокатське об’єднання призначив Сухоруку захисника за вимогою. Сухоруков заявив, що крім захисника Нікітіна, ніякого іншого він не бажає.

Слідчий у відсутності захисника склав протокол про відмову підозрюваного від участі захисника, вручив йому повідомлення про підозру після чого допитав як Сухорука як підозрюваного.

Чи правильне рішення прийняв слідчий у цій ситуації? За яких умов відмова від захисника є правомірною? Які наслідки для підозрюваного тягне за собою відмова від участі захисника взагалі і відмова від конкретного захисника зокрема?

 

13. Вовченко виїхав на відпочинок за кордон разом із членами сім‘ї. Сусіди побачили, що двері у квартиру Вовченка зламані і повідомили про це у міліцю. Після огляду місця події слідчий вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформацію про таємну крадіжку чужого майна. Вовченко із заявою про вчинення щодо нього злочину не звертався, а коли його викликав слідчий заявив, що не бажає бути потерпілим у справі, оскільки ця квартира не є його та сім‘ї основним місцем проживання і майно, що викрадене із цієї квартири для нього особисто не представляє цінності. Слідчий на підставі такої інформації виніс постанову про закриття кримінального провадження за відсутності події злочину. Чи правий слідчий?

 

14.

Під час досудового слідства і розгляду справи у суді захист обвинувачених Фасько і Калкіна, які скоїли крадіжку чужого майна за попередньою змовою, їх захист виконував адвокат Єгоров. Свою причетність до скоєного злочину обвинувачені визнали на досудовому слідстві, але під час розгляду справи у судовому засіданні Фасько, змінив свої показання і відмовився від участі у вчиненні злочину.

Яке рішення щодо забезечення права на захист підсудних повинен прийняти суд?

 

15.

Гр. Павленко, побачивши біля заводу “Точприбор” службову автомашину з відкритими дверцятами та ключами, скористався відсутністю водія і викрав машину.

Рухаючись автомобілем із перевищенням швидкості, він на автобусній зупинці збив гр. Васько, якому в результаті наїзду спричинив тяжкі тілесні ушкодження. У кримінальній справі Васько був визнаний потерпілим, крім того він заявив цивільний позов.

У якому порядку і хто повинен відшкодувати витрати, пов‘язані із лікуванням?

 

 

	Суд §1 гл. 3 КПК

 

[1] Стосовно компетенції оперативних підрозділів на проведення негласних (розшукових) слідчих дій зверніть увагу на ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».