Музика серйозна й музика легка

Чи можемо ми почути живопис

6-й клас

І семестр Перетворююча сила музики

II семестр У чому сила музики

7-й клас

І семестр Музичний образ

II семестр Музична драматургія

8-й клас

І семестр 1. Що означає сучасність у музиці

Музика серйозна й музика легка

II семестр 1. Взаємопроникнення легкої й серйозної музики

2. Наші великі сучасники

У методичних вказівках до програми кожного класу конкретизуються завдання навчального року та методи викладання тематичного матеріалу.

Творчо підходячи до програми будь-якого класу, вчи­тель може вільно маневрувати в межах теми, вносити в урок довільні контрасти, необхідні для підтримки уваги учнів, залучати їх до активної музичної діяльності, замі­няти один твір іншим з аналогічними художньо-педагогіч­ними якостями.

Вокально-хорова робота покликана розвивати навич­ки співу, закладені в початковій школі. Вона проводиться на основі двоголосого співу. Тому до програм включені здебільшого двоголосі пісні, переважно народні. Успішно­му вихованню ансамблево-хорових навичок сприятиме спів без супроводу. Слід ураховувати, що внаслідок акселерації формування дитячого голосу завершується в 11 — 12 років,

після чого, як правило, настають тривалі мутаційні зміни. Це зумовлює необхідність поступового зменшення наван­таження на голосовий апарат підлітків і використання охо­ронної методики вокальної роботи. Співацький режим у період мутації має відповідати таким вимогам: співати по­мірним, спокійним, ненапруженим звуком, у доступному діапазоні і з обмеженням у часі. Вчителю слід постійно виховувати в учнів дбайливе ставлення до свого голосу.

В тематичній побудові програм втілюється система ес­тетично спрямованих узагальнених знань про особливості музичного мистецтва. Кожний семестр передбачає засвоєн­ня ключових і часткових знань про музику. Музична гра­мота розглядається як складова частина багатогранного поняття музична грамотність, під якою розуміється здатність сприймати музику як живе й образне мистецт­во, породжене життям і нерозривно з ним пов'язане. Рівень музичної грамотності не залежить від ступеня засвоєння нотної грамоти, хоча й передбачає її знання. Закріплення знань із нотної грамоти -- не самоціль, воно органічно включається в урок під час розучування пісень та слухан­ня музики. У зв'язку з вивченням нових тем продовжу­ються цілеспрямоване формування інтонаційно-слухово­го “словника” школярів, розвиток музичного слуху. Дітям не слід пропонувати жодних відокремлених від живої музи­ки правил і вправ, які вимагають заучування і багаторазо­вих повторень. Протягом усього уроку має панувати за­хоплююче мистецтво.

9.Коротко опишіть основні етапи розвитку світової музичної педагогіки.

Музична педагогіка античного світу. Осмислення нинішніх проблем музичного навчання й виховання неможливе без звернення до історії музичної педагогіки. Вивчення досвіду музичної освіти з найдавніших часів дає змогу пізнати закономірності музичної педагогіки, рушійні сили розвитку музично-творчих здібностей дітей.

Велике значення надавалося музичному вихованню в античному світі. В той час художня освіченість вважалася основою освіти в цілому, музичність людини розглядалася як соціально цінна та визначальна якість особистості. Музика, література, граматика, малювання, гімнастика складали основний зміст освіти, яка мала розвивати сприйнятливість душі, моральність почуттів, а також силу та красу тіла.

Суспільне виховання у греків було невіддільне від естетичного виховання, основу якого складала музика. Вони розуміли музику як універсальний засіб суспільного виховання та його мету (спартанці, Пифагор, Платон, Аристотель*. В Древній Греції всі громадяни до 30 років мали навчатися співу та інструментальній музиці. Особливе значення надавалося хоровому співу. Древні греки вважали його одним з елементів освіти, а слово «неосвічений» трактували як «той, що не вміє співати у хорі». В період античності багатьма видатними мислителями неодноразово відзначалася позитивна сила впливу музичного мистецтва на душу людини та, з огляду на це, необхідність музичного мистецтва як предмету виховання.

Музична педагогіка в епоху Середньовіччя. Зміст і спрямованість музичного виховання в епоху Середньовіччя були пов’язані з розповсюдженням та укріпленням християнства. На зміну культу насолоди, чуттєвої краси, характерному для античності, прийшов християнський аскетизм – свідоме обмежування та стримування чуттєвих бажань і потреб. Музиці відводилася роль допоміжного засобу для більш глибокого усвідомлення релігійних істин. Вона була важливим засобом естетизації церковних обрядів, наділяючи їх емоційною сутністю, художністю. Церковні мислителі вважали народну та світську музику гріховною. Ідеалом духовної музики був простий по формі та змісту мотив, позбавлений чуттєвості. Зразком такої музики став григоріанський хорал з характерним для нього строгим ритмом та плавним рухом мелодії, яка сприяла створенню певного духовного стану людини під час богослужіння. Характер впливу такої музики був тісно пов'язаний зі словом, яке стало центром уваги людини (молитва*, а музика була емоційно-змістовим доповненням. Строге обмеження художнього змісту музики потребувало розробки відповідних жанрів і стилів. Одним із них стала поліфонія сторогого письма, яка сприяла приходу багатоголосся на зміну одноголоссю.

Ідеологічна влада зосереджувалася у руках церкви, яка тримала під своїм наглядом навчання та виховання дітей. Найпоширенішими в ті часи були монастирські та церковно-парафіяльні школи. Вони давали найпримітивніше поняття про науки. Діти читали церковні книги, рахували, писали, вчили латину чи грецьку мову. Але хоровий спів був одним з основних предметів, адже у хорі дітей було легше організувати і скерувати в ідейному напрямку. У співочому вихованні дітей у церковних школах методи навчання спиралися на засвоєння пісноспівів по слуху. Вчитель користувався засобами хейрономії (показом умовними рухами рук напрямку мелодії вверх і вниз*, наочними засобами.

При соборах і кафедрах єпископів були кафедральні або соборні школи. Вони давали розширену освіту. В основі навчання і виховання в них було богослов’я і так звані «сім вільних наук»: граматика, риторика, діалектика (релігійна філософія*, арифметика, геометрія, астрономія і музика. В XII-XIII ст. із зростанням міст починають з’являтися ремісничі цехи, а при них ремісничі школи. Утворюються музичні цехи. Часто цехові музиканти виступали як учителі музики.

Одним з найбільш значущих реформаторів у галузі музичної освіти середньовіччя був Гвидо д’Ареццо – італійський вчений та учитель співу (приблизно 995-1050 рр.*. У своїй праці «Короткий виклад науки про музичне мистецтво» (1026* він запровадив поняття «гексахорд» - шестиступеневий звукоряд, використавши для його ступенів перші склади популярного на той час гімну святому Іоану, легендарному покровителю співаків (ут, ре, мі, фа, сол, ля*. Гвидо д’Ареццо також ввів чотирилінійну систему нотного письма (чорна, червона, чорна та жовта лінійки*. У XIV столітті стали додавати п’яту лінійку. В XVI столітті винайшли сьомий склад «сі». З появою клавіатури поступово стали прирівнювати склад «ут» відносної висоти зі звуком «С» (до*. Релятивна система Г.д’Ареццо почала втрачати риси відносності, ставала абсолютною, єдино можливою в інструментальній музиці.

Музична педагогіка в епоху Відродження. В епоху Відродження (XIV–XVII століття* виникає капіталізм і прогресивний на той час клас буржуазії, яка починає відроджувати культуру античного світу, де на перше місце ставились наука та мистецтво. Відбувається перехід від середньовічного аскетизму до гуманізму та утвердження гармонічно розвинутої особистості людини. З’являються нові жанри вокально-хорової музики: мотет, мадригал, балада, ораторія, опера та ін. Бурхливий розвиток переживає інструментальна музика, утверджується багатоголосний спів.

Професійна музична педагогіка найбільш прогресувала в університетах, де грамотний спів з нот, вивчення теорії музики, гра в оркестрах були обов’язковими. Закінчивши університет, випускники часто влаштовувалися викладачами музики в школах або приватних будинках. Поряд з читанням і письмом, світський етикет вимагав уміння грати на декількох музичних інструментах, говорити на 5-6 мовах. Саме тому, розширився зміст музичної освіти в церковно-приходських школах, дитячих притулках (консерваторіях* тощо. Якість музичного виховання була різною у різних прошарках суспільства. Всебічна освіченість, гармонічний розвиток були доступні в основному соціальній меншості.

Музична педагогіка доби Просвітництва. Доба Просвітництва (з кінця XVII до кінця XVIII століття* ознаменувалася інтенсивним розвитком природничих наук, технічними відкриттями, географічними дослідженнями, формуванням нових уявлень про світ, людину, суспільство та сенс життя. Велика роль при цьому відводилася мистецтву. Філософи, письменники, митці вважали, що несуть людям світло нової істини. Тому їх вважали просвітниками, а всю добу – Просвітництвом. Вони були переконані, що людина є творцем власної долі (Ш.Монтесньє, К.Гельвецій, Ф.Фурьє, Ж.Ж.Руссо*, що мистецтво виховує вільну індивідуальність, вірили у можливість естетичного розвитку людства.

В західноєвропейській шкільній практиці наряду з культовою та світською музикою була введена народна пісня, що сприяло демократизації музичного виховання. Організація музичної освіти здійснювалася у різних формах. Одна з найважливіших – метризи (співацькі школи при католицьких храмах*. Зокрема, у Франції наприкінці XVIII століття налічувалося близько 400 метриз. У цих школах хлопчиків навчали співу, грі на органі, теорії музики. У Німеччині музичне навчання було організоване в капелах (при світських і духовних дворах*. Продовжують свою діяльність і інші навчальні заклади: народні школи, сирітські притулки (консерваторії* та ін. Об’єднання декількох таких притулків привело в Неаполі до створення в 1797 році першої консерваторії, навчального закладу нового типу для професійної підготовки композиторів і музикантів-виконавців.

Музична педагогіка XIX століття. В історію світової культури XIX століття увійшло як доба піднесення й розквіту літератури, музики, образотворчого мистецтва. В столітті сягнула світових вершин симфонічна, оперна, фортепіанна і романсова музика, розквітли нові види оркестрової та камерно-інструментальної музики, створена оперета, реформувався балет тощо. Великого значення в музичному житті набули громадські організації музикантів, рупорами музичної публіцистики стали численні часописи. Набула розмаху нотовидавнича справа, що сприяло широкому розповсюдженню музичної літератури.

На вищий щабель піднялась музична педагогіка. Музичну освіту можна було отримати в різних державних і приватних навчальних закладах В усіх країнах Європи відкриваються консерваторії, академії, вищі музичні школи тощо. Головна увага приділялася виконавському мистецтву. А також підготовці педагогів для шкіл і музичного виховання в сім’ї.

Найвідоміші системи музичного виховання у XX столітті.

Система швейцарського педагога і композитора Е.Жака-Далькроза (1865-1950*. Його концепція розвитку особистості «в русі, методом руху і через рух» стала протилежній традиційній «співацькій» концепції музичного виховання. Особливістю музично-педагогічної системи Е.Жака-Далькроза стала евритміка (зв'язок музики з рухом*. Крім ритміки та сольфеджіо, до занять дітей входили танець, хоровий співі музична імпровізація на фортепіано.

Система угорського композитора, фольклориста, педагога і просвітителя З.Кодая (1882-1967*. В основі системи З.Кодая лежить визнання універсальної ролі хорового співу. Він створив так звану релятивну систему сольмізації. В цій системі використовуються буквенні назви звуків, умовні ритмічні малюнки (склад «ті» - восьмі, склад «та» - чверті* та ручні знаки, що позначають кожен звук. З.Кодай довів, що заняття музикою стимулюють успіхи учнів з інших предметів. Виходячи з найприроднішого для Угорщини вокального співу як основного виду музичної практики. Кодай розробив дуже ефективну систему національного музичного розвитку. В Угорщині двоголосний спів вводиться вже з 1 класу, його підготовлює одночасне виконання дітьми двох різних ритмів.

Система австро-німецького композитора і педагога К.Орфа (1895-1982*. Головною метою навчання він вважав розвиток творчого потенціалу особистості. Музика пов’язувалася з рухами, пантомімою, театралізованою грою. Свою експериментальну роботу К.Орф узагальнив і посібнику «Шульверк». Він вважав, що активному розвитку музикальності сприяє дитяча творчість, а саме: гра на музичних інструментах, спів та ритмічні рухи. Він розробив дитячий інструментарій: ксилофони, металофони, литаври, барабани, тарілочки та ін. Композитор використовував й природні «інструменти» – руки та ноги дітей для створення будь-яких звукових ефектів (оплесків, клацання та ін.*, з тією ж метою вдало застосовував мовні композиції.

Система музичного виховання болгарського педагога Б.Тричкова (1881-1944*. У 1923 році він видав методичний посібник «Східці», в якому виклав основи методу «свідомого нотного співу». Найважливішим завданням навчання співу педагог вважав встановлення координації між слухом і голосом, виховання у співака здатності точно співати основні тонові східці.

Система музичного виховання російського композитора і педагога Д.Кабалевського (1904-1987*. Його педагогічну концепцію складають положення щодо мети музичного виховання, його змісту, завдань, принципів і методів музично-освітньої роботи. Зокрема, мета музичного виховання полягає у формуванні музичної культури особистості як невід’ємної частини її духовної культури. На відміну від Е.Жак-Далькроза, К.Орфа, З.Кодая, педагог вважав, що в основі музичного виховання лежить активне сприймання музики. Д.Кабалевський підкреслював важливість хорового співу для формування музичної культури учнів, вивчення музичної грамоти розумів як музичну грамотність, тобто здатність сприймати музику як живе й образне мистецтво. Основними принципами музично-освітньої роботи виступають: принцип опори на три типи музики – пісню, танець марш; принцип активізації музичного мислення, принцип зв’язку з життям, принцип тематизму

10.Розкажіть про основні періоди становлення та розвитку музичної педагогіки в Україні до 1991 року (IX – XX століття).

1. Музичне виховання дітей в період Київської Русі.

2. Значення народних та братських шкіл у поширенні музичної грамотності на Україні. Мусікійська граматика М.Дилецького.

В XI-XII столітті з’являється багато книг, в яких наголошується на необхідності виховання дітей. В період Київської Русі осередками музично-педагогічної освіти були монастирі, церковні собори, княжі палаци. Освіту поширювали священники, монахи, а також світські діячі – Ярослав Мудрий, Володимир Мономах.

З XIV століття починають виникають церковно-релігійні об’єднання – братства. На Україні братські школи особливо розповсюдилися у XVI - на початку XVII столітті. Вони відіграли значну роль у поширенні музичної грамотності. Вихідцями з братських шкіл були такі відомі знавці партесного співу другої половини XVII століття, як Тихін Макарієвський, Василь Титов, Микола Дилецький

М.П.Дилецький (1630-1690* був відомим композитором, теоретиком, вчителем музики та хоровим діячем. Його праця „Граматика музикальна" – це перший унікальний досвід навчання співу в Україні, де є спеціальний розділ „Образ поученія мастером ко пению детищь”, в якому він рекомендує своїм учням свідомий підхід до навчання. Методику роботи пропонується будувати на основі дотримання принципів наочності, поступовості, зацікавленості, емоційного відгуку. Крім того, цей трактат вперше обґрунтовано пояснював граматичну та технічну сутність лінійної нотної системи.

З другої половини XVI століття на України почали існувати ремісничі цехи. Розповсюджені були також кріпацькі оркестри. На XVI - XVII століття припадає розквіт кобзарського мистецтва (кобзарські братства*.

3. Роль Києво-Могилянської Академії у підготовці музично-педагогічних кадрів. Відкриття музичних класів при Харківському, Чернігівському, Переясловському колегіумах.

У 1632 році П.Могила шляхом об’єднання Лаврської школи з братською створює новий навчальний заклад – Києво-Братську Колегію, яка у 1701 році стає Києво-Могилянською Академією. У XVIII столітті вона відіграла важливе значення у підготовці музичних кадрів (музикантів-виконавців, педагогів-теоретиків, композиторів*. Вихованцями академії були: Г.Сковорода, М.Березовський, А.Ведель. За її зразком було створено інші колегії – Чернігівську (1700*, Харківську (1726* та Переяславську (1738*.

В 1729 році відкривається Глухівська музична школа з підготовки регентів-співаків, яка потягом багатьох десятиріч готувала співаків не тільки для України, а й для всієї Росії, зокрема для Придворної співацької капели.

4. Особливості музичного виховання у різних типах навчальних закладів у XIX столітті. Спрощені системи ознайомлення дітей з нотною грамотою.

До кінця XIX століття існували різні навчальні заклади, де діти могли здобути музичну освіту:

Духовні навчальні заклади: церковно-парафіяльні школи, училища, семінарії.

Народні музиканти: кобзарські братства (19 ст. – несприятливі умови для кобзарського мистецтва*, цехові організації.

Світська музична освіта: 1* Державні навчальні заклади (університети, гімназії, ліцеї*; 2* Меценатство (інститути шляхетних дівчат*; 3* На самозабезпеченні (приватні пансіони, домашнє навчання*.

Для забезпечених верств населення – інститути шляхетних дівчат, приватні гімназії тощо. Вступ туди був обмежений, існували вступні іспити, плата за навчання, багато важила станова належність. Такі навчальні заклади давали учням широке коло знань, ґрунтовну загальну та спеціальну освіту. Музика повинна була сприяти релігійно-моральному та патріотичному вихованню учнів. Проводилося навчання співу, грі на муз. інструментах, хоровий спів, гра в ансамблях. Широко використовувалася світська музика.

Для малозабезпечених верств населення – фабрично-заводські, земські, церковно-приходські школи. Головним тут було релігійно-моральне виховання. Домінував церковний спів, уроки проводив дяк чи священик. Переважно виконувалася духовна музика; народні пісні часто „перероблювалися ”, зокрема,: спрощувалися мелодія та текст. В цих школах часто використовувалися різні спрощені системи ознайомлення дітей з нотною грамотою: цифрова система, літерна система, система рухливого „до”.

5. Становлення методики музичного виховання у другій половині XIX – на початку XX століття.

Особливо активне становлення методики музичного виховання почалося з 60-х років XIX століття. На Україні велику роботу проводили відділення Російського музичного товариства В 1862 році в Петербурзі відкривається Безкоштовна музична школа, яку заснували М.Балакірєв та Г.Ломакін.

В XIX столітті формується українська композиторська школа: С Гулак-Артемовський, М.Лисенко, П.Ніщинський, П.Сокальський.

В кінці у XIX – на початку XX століття розпочинають свою діяльність такі видатні композитори та музично-громадські діячі як: М.Леонтович (1877-1921*, К.Стеценко (1882-1921*, Я.Степовий (1883-1921*, Ф.Колесса (1871-1947*. У другій половині XIX століття активно займався педагогічною діяльністю відомий буковинський композитор, диригент, фольклорист, письменник та громадський діяч С.Воробкевич (1836-1903*. Всі ці митці зробили вагомий внесок у становлення методики музичного виховання, зокрема видали багато корисної навчально-методичної літератури: посібники, збірки та пісенники для учнів різного шкільного віку.

6. Розвиток методики музичного виховання школярів у ХХ столітті та основні проблеми, які стоять перед методикою музичного виховання школярів на сучасному етапі.

Після революції перед педагогічною освітою постало завдання створення нової єдиної школи, мета якої – виховання всебічно розвинутої особистості. Тому на початку ХХ століття ведуться активні пошуки в галузі музичного виховання (С.Танєєв, Б.Яворський, В.Щацька та інші*. Починають випускатися програмно-методичні матеріали, музично-методична література. Зміна старої системи освіти відбилася і на уроці музики – він змінив форму і зміст. Старі види діяльності – спів та музична грамота – не для того, щоб співати по нотах, а щоб допомагати учням входити в світ музики. З’являються нові види діяльності – слухання, рухи під музику (ритміка*, дитяча творчість (яка раніше вводилася окремими музикантами-ентузіастами*.

Музична педагогіка відчувала вплив різних тенденцій: „теорії вільного виховання ”, „ідеї комплексу ”, „бригадно-лабораторного методу ” тощо. В цьому були як позитивні, так і негативні моменти. У 30-х роках скоротилося місце музики у навчальному плані від 2-х годин на тиждень до 1-ї години у 1-7-х класах. Проте, інтенсивно розвивалась позакласна та позашкільна робота; створювалися спеціальні Будинки художнього виховання дітей, розширювалася мережа Будинків та Палаців піонерів.

Але іноді захоплення співом без урахування можливостей дитячого голосу, намагання швидше досягнути вищих результатів призводило до масових захворювань голосового апарату через перевантаження складним репертуаром, широкий діапазон, часті виступи, форсований спів, відсутність співочих навичок. Виникла суперечність: намагання підняти рівень хорової культури призвело до зниження якості хорового співу й псування дитячих голосів. Нагальною стала потреба охорони дитячих голосів, почалися спеціальні дослідження у цій галузі.

В період Великої Вітчизняної війни музика в школі офіційно була збережена лише у початкових класах, її вели вчителі-класоводи. Музичне виховання стало другорядним, однак потяг у людей до музики в ці роки був досить сильним. Після війни люди піднімали країну з руїн, відновлювали всі засоби виробництва. Тому лише в кінці 50-х років музика була введена до навчальних планів, але вчителі не мали повного навантаження, оплата була нижча, ніж в інших вчителів. Це негативно відбивалося на результатах музично-виховної роботи в школі.

У другій половині ХХ століття спостерігається підвищення інтересу до проблем музичного виховання. В 60-х роках виникає НДІ художнього виховання, відкриваються музично-педагогічні факультети у педвузах та музичні відділи в педагогічних училищах. З’являється значна кількість науково-методичних праць, серед яких слід відзначити роботи Н.Л.Гродзенської «Школярі слухають музику», Д.Б.Кабалевського «Про 3-х китів та інші цікаві речі», «»Як розповідати дітям про музику» та ін.

В 70-ті роки ХХ століття на основі концепції Д.Кабалевського створюються нова програма з музики, яка протягом наступних років активно впроваджується у середніх школах колишнього Радянського Союзу. В 1988 році дана програма була адаптована для шкіл України.

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році починають створюватися нові програми з музики. Серед авторів цих програм такі відомі науковці та педагоги-музиканти як А.Авдієвський, А.Болгарський, І.Гадалова, З.Жовчак, В.Лужний, О.Нижник, О.Ростовський та ін.

На даний час продовжується вдосконалення затверджених Міністерством освіти та науки програм для ЗНЗ (О.Лобова, О.Ростовський, Б.Фільц, Л.Масол*, збільшується видавництво навчально-методичної літератури для вчителів музики, регулярно виходять різні фахові газети та журнали.

До основних проблем, які стоять перед методикою музичного виховання школярів на сучасному етапі, можна віднести наступні: забезпечення творчого розвитку школярів, організацію музично-виховної роботи на основі гуманістичного підходу до учнів, індивідуалізацію та диференціацію навчально-виховного процесу, розробку навчально-методичної літератури, комп’ютеризацію навчального процесу, впровадження інноваційних технологій у практику музично-виховної роботи з учнями.

Розкажіть про внесок відомих українських композиторів і педагогів-музикантів у теорію та практику методики музичного виховання (М.В.Лисенко, М.Д.Леонтович, К.Г.Стеценко).

11. Розкажіть про внесок відомих українських композиторів і педагогів-музикантів у теорію та практику методики музичного виховання (Ф.Колесса, Я.С.Степовий, С.Воробкевич).

12. Розкрийте особливості розвитку національної музичної педагогіки у 90-х роках XX століття та виділіть основні проблеми музичного виховання на сучасному етапі.

13. Дайте характеристику музичному вихованню школярів за кордоном (на прикладі Угорщини, Болгарії, Німеччини).

14.

15. Дайте характеристику музичному вихованню школярів за кордоном (на прикладі США, Англії, Японії).

16. Дайте загальну та музичну характеристику учнів 1-4-х класів.

17. Розкрийте вікові особливості учнів молодшого та старшого підліткового віку.

18. Дайте характеристику основних музичних здібностей та опишіть методику визначення рівня розвитку музичних здібностей учнів молодшого

шкільного віку.

19. Розкрийте значення та основні завдання слухання музики як одного з основних видів музичної діяльності учнів. Виділіть особливості розвитку навичок слухання музики у молодших школярів.

Основними умовами формування повноцінного сприйняття музики є:

- внутрішні, що визначаються музичними здібностями дитини, досягнутим рівнем сприйняття, ставленням до занять, індивідуальними особливостями характеру тощо;

- зовнішні, що визначаються якістю музично-виховної роботи вчителя.

Слухання музики – один з головних видів діяльності на уроці музики в ЗНЗ. Цей вид діяльності урізноманітнює урок, робить його змістовним, допомагає прищепити любов до музики, ознайомлює учнів з творами іноді непосильними для дитячого виконання, але доступними для їх сприйняття.

Діти слухають у записах інструментальну та вокальну музику, знайомляться зі звучанням різних музичних інструментів, оркестрів, хорів тощо. Музичні твори можуть звучати також і у “живому” виконанні (виконує вчитель*.

Основні вимоги до репертуару: доступність, художність, виховна цінність. Весь музичний матеріал зі слухання можна розділити на дві групи: основний (який входить в програму* та ілюстративний (що сприяє засвоєнню і закріпленню музично-теоретичних понять*. Необхідно враховувати обсяг слухової уваги. У дітей 1-2 класів – це 1,5 – 2 хв. Поступово увага концентрується, виробляються навички уважного слухання, і в 3-4 класах об’єм слухової уваги збільшується до 3,5 – 5 хв.

Основні етапи слухання музики: вступне слово вчителя (бесіда*, слухання твору, аналіз твору, повторне слухання. Бесіда може передувати слуханню музики, вестися під час повторного слухання, мати контрольно-перевірочний характер. Пояснення вчителя допомагають формувати повноцінне музичне сприйняття, роблять його яскравим та глибоким, викликають інтерес до музики.

В основі бесіди можуть бути: різноманітні відомості з життя композитора, цікаві випадки його життя чи життя виконавців, історія створення твору, його ідея, загальний характер, засоби музичної виразності, музична форма твору, музичний інструмент чи інструменти, що його виконують тощо. Можна пов’язати твір з передачами радіо, телебачення; використати наочність, міжпредметні зв’язки, взаємозв’язок різних видів мистецтв; поєднати слухання з музикуванням, рухами, грою, драматизацією, творчими формами роботи.

Основні вимоги до організації процесу слухання:

- виховувати в учнів активне слухання поступово від простого до складного;

- намагатися, щоб підсумком слухання була музично-естетична оцінка (розуміння змісту музичного твору, засобів музичної виразності, вміння визначити ступінь відповідності їх художньому змісту*;

- необхідно повторювати музичні твори, показуючи їх під новим кутом, порівнювати ці твори з іншими (різні твори одного жанру /марші/; твори з одною назвою, але різного настрою /М.Глінка “Жайворонок” – П.Чайковський “Пісня жайворонка”/; твори одного настрою з різними назвами /Р.Шуман “Перша втрата” – П.Чайковський “Хвороба ляльки”/;

- необхідно поширювати словниковий запас учнів.

Розвиток навичок слухання музики у молодших школярів залежить передусім від вікових особливостей сприймання музики. Вони визначаються обмеженістю життєвого і музичного досвіду дітей, специфікою мислення: невмінням узагальнювати, переважанням цілісного сприймання.

У молодшому шкільному віці (6-7 років* переважає сенсомоторний характер музичного сприймання. Учні надають помітну перевагу веселій, моторній музиці. На другому місті маршова музика, на третьому – повільна, наспівна. Діти здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати ознаки певного жанру (колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці*.

У молодших школярів яскраво виявляється емоційність сприймання. Але емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, учні не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому вони не говорять про свої внутрішні переживання («мені було сумно»*, а оцінюють загальний характер музики («була сумна музика»*.

Музичний твір діти сприймають цілісно, як єдиний музичний образ, не виокремлюють певні засоби музичної виразності і не вміють визначити їх роль у створенні музичного образу. Складнішу музику вони сприймають вибірково, вловлюючи в ній лиш те, що їм ближче і доступніше, хоча й не завжди головніше у творі.

У 3-4-х класах емоційність сприймання доповнюється прагненням зрозуміти, що виражає музики, у чому її зміст. Школярі можуть досить повно визначити емоційний склад музики, дати їй образне пояснення, почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.

На розвиток музичного сприймання учнів молодших класів значний вплив має мовний досвід. Діти часто відчувають труднощі при добиранні потрібних слів для висловлення своїх вражень від музики. Їхні висловлювання нерідко зводяться лише до кількох визначень. Необхідність знайти відповідні слова спонукає учнів не тільки уважно слухати, а й усвідомлювати зміст музики. У класі доцільно мати таблиці з образними характеристиками музики як у цілому, так і окремих її компонентів. Вони стимулюватимуть школярів, які недостатньо володіють лексичним багатством мови, до глибшого усвідомлення своїх музичних вражень і переживань.

(Для складання таких таблиць можна використовувати словник емоційно-образних визначень музики, наведений у посібниках О.Я.Ростовського*

Послідовність розвитку у молодших школярів сприйняття музики:

1* жанрові особливості творів; 2* виразність музичного образу (музика виражає настрій – веселий, сумний, ласкавий, ніжний та характер – вольовий, жартівливий, безтурботний*; зображальна сторона музики (твори, в яких показані образи природи, рух, спів птахів*; 3* ознайомлення з елементами музичної мови, їх виразовою сутністю (темп, динаміка, регістр, тембр, лад, мелодія, акомпанемент, інтонація*; 4* ознайомлення з 1, 2, 3-х частинною формами, куплетною формою, формою рондо, формою варіацій.

Важливо, щоб вчитель шляхом уміло дібраних, цікаво поставлених запитань підвів учнів до самостійного розуміння змісту твору, основних тем програми, характеристики музичних образів та засобів музичної виразності.

Орієнтовні зразки запитань до учнів 1-4-х класів:

- Зараз ви почуєте невеликий музичний твір. Як би ви його назвали і чому?

- Зараз ви почуєте п’єсу. Яку композитор П.І.Чайковський назвав “Марш олов’яних солдатиків”. Послухайте музику і скажіть, чому він її так назвав?

- Послухайте твір, подумайте та скажіть, музика розповідає нам про якусь одну подію, настрій чи про різні (Л.Бетховен “Весела-сумна”*?

- Чи завжди звучить музика одного характеру? Підніміть руку, коли появиться нова музика, повториться початок.

- Серед декількох маршів буде один іграшковий. Який він по рахунку і чому?

Загальна схема аналізу музичного твору

Визначення характеру твору, основних настроїв і почуттів.

Встановлення динаміки розвитку музичного образу, кульмінації твору.

Характеристика провідних елементів музичної мови, їх взаємозв’язку і ролі у створенні художнього образу.

Визначення ідейно-естетичного змісту твору.

Самоаналіз впливу твору, його естетична оцінка.

20. Виділіть основні проблеми розвитку музичного сприйняття в учнів-підлітків.

21. Розкрийте значення та основні завдання співу як одного з основних видів музичної діяльності учнів і дайте характеристику основних вокально-хорових навичок.

22. Розкажіть про діапазон голосів учнів 1-4-х та 5-8-х класів.

23. Розкрийте послідовність формування у школярів навичок багатоголосного співу.

24. Назвіть основні методи та прийоми формування в учнів молодших класів навичок співу без супроводу.

25. Назвіть причини неточного інтонування у деяких учнів та опишіть методи роботи над виправленням даного недоліку.

26. Розкажіть про гігієну, співацький режим та охорону дитячого голосу.

27. Розкрийте значення та основні завдання музично-ритмічної діяльності учнів на уроці музики, опишіть різновиди музично-ритмічних рухів.

28. Розкрийте значення та основні завдання гри на дитячих музичних інструментах як виду музичної діяльності.

29. Розкрийте значення та основні завдання вивчення з учнями музичної грамоти.

30. Як і для чого використовуються на уроці музики релятивна система?

31. Розкрийте значення ігрової діяльності в музично-естетичному вихованні школярів та опишіть різновиди музично-дидактичних ігор.

32. Розкрийте роль творчих завдань на уроці музики.

33. Назвіть основні педагогічні умови та шляхи активізації навчальної діяльності учнів на музичних заняттях.

34. Які принципи добору репертуару для шкільних хорових колективів?

35. Як відбувається планування та облік урочної та позакласної музично-виховної роботи в ЗНЗ? У чому полягають особливості оцінювання рівня музичного розвитку школярів?

36. Опишіть можливості використання регіонального музично-краєзнавчого матеріалу в процесі музично-виховної роботи з учнями різного шкільного віку.

37. Розкажіть про сучасні педагогічні технології, які використовуються у професійній діяльності вчителя музики.

38. Опишіть можливості використання комп’ютерних технологій у музичному вихованні школярів.

39. Розкрийте роль виконавської діяльності вчителя у процесі організації позакласної музично-виховної роботи з учнями.

40. Дайте характеристику основної методичної та музичної літератури з питань музичного виховання школярів.

41. Розкрийте основні вимоги до календарного планування уроків музики та складання плану-конспекту музичного заняття.

42. Виберіть з програми для 3 класу один з уроків музики, сформулюйте його мету, визначте тип уроку та складіть план заняття.

43. На прикладі конкретного твору для учнів молодших класів покажіть послідовність проведення слухання музики.

44. Продумайте музичний матеріал та складіть план фрагменту уроку, в завдання якого входить формування в учнів 7 класу перших уявлень про сонатну форму.

45. Наведіть приклад використання методів активізації музичного сприймання підлітків під час проведення слухання музики у 8 класі.

46. Наведіть приклади різних розспіванок для дітей молодшого шкільного віку.

47. Наведіть приклади канонів та двоголосних вправ для дітей молодшого шкільного віку.

48. Наведіть приклади одноголосних та багатоголосних розспіванок для учнів середніх і старших класів.

49. На прикладі конкретного твору для учнів 2 класу розкрийте методику розучування на уроці музики пісенного репертуару.

50. На прикладі розучування конкретної пісні для учнів 6 класу, розкрийте шляхи реалізації принципів єдності емоційного та свідомого, художнього та технічного.

51. Запропонуйте список творів (складіть програму колективу) для хору молодших класів.

52. На прикладі конкретної пісні (2-х голосної) опишіть методику роботи з хором молодших класів над розвитком навичок багатоголосного співу.

53. Запропонуйте список творів (складіть програму колективу) для загальношкільного хору.

54. На прикладі конкретної пісні опишіть методику розучування 3-х голосного музичного твору з хором чи вокальним ансамблем.

55. На прикладі конкретної пісні продемонструйте методику використання камертону в процесі вокально-хорової роботи з учнями.

56. На конкретних прикладах продемонструйте методику використання на уроці музики релятивної системи.

57. Які дитячі музичні інструменти використовуються на уроках музики в молодших і середніх класах? Розкрийте методику навчання гри на них.

58. Розкажіть про можливості використання в процесі урочної та позакласної музично-виховної роботи гри на сопілці.

59. Опишіть методику організації та проведення декількох музичних ігор, які використовуються на уроках музики в молодших класах.

60. Опишіть методику організації та проведення декількох музичних ігор, які використовуються на уроках музики в 5-8-х класах.

61. Наведіть приклад пояснення таких понять як сильна та слабка доля.

62. Наведіть приклад пояснення таких понять як метр і ритм.

63. Наведіть приклад пояснення таких понять як такт і тактова риска.

64. Наведіть приклад пояснення поняття розмір.

65. Наведіть приклад пояснення поняття пауза.

66. Наведіть приклад пояснення таких понять як лад і тональність.

67. Назвіть основні поняття з музичної грамоти, які повинні засвоїти учні 5 класу. Наведіть приклад пояснення одного з таких понять.

68. Назвіть основні поняття з музичної грамоти, які повинні засвоїти учні 6 класу. Наведіть приклад пояснення одного з таких понять.

69. Назвіть основні поняття з музичної грамоти, які повинні засвоїти учні 7 класу. Наведіть приклад пояснення одного з таких понять.

70. Назвіть основні поняття з музичної грамоти, які повинні засвоїти учні 8 класу. Наведіть приклад пояснення одного з таких понять.

71. На прикладі конкретного твору для учнів 7 класу продемонструйте методику поєднання слухання музики з вивченням музичної грамоти та співом.

72. Наведіть конкретні приклади використання на уроці музики наочних засобів навчання.

73. Наведіть конкретні приклади забезпечення на уроці зв'язку між музично-ритмічними рухами та іншими видами музичної діяльності.

74. Розкрийте значення використання різних видів мистецтва на уроках музики. Складіть план такого уроку в 5 класі.

75. На прикладі конкретного уроку в 5 класі розкрийте методику здійснення міжпредметних зв'язків.

76. Наведіть приклади творчих завдань для дітей молодшого шкільного віку з різних видів музичної діяльності.

77. Наведіть приклади творчих завдань для учнів 5-8-х класів.

78. На основі регіонального музично-краєзнавчого матеріалу складіть список додаткових музичних творів для слухання та співу, які можна використати в процесі проведення уроків музики та позакласних виховних заходів з учнями 1-4-х класів (запропонуйте не менше 10 творів).

79. На основі регіонального музично-краєзнавчого матеріалу складіть список додаткових музичних творів для слухання та співу, які можна використати в процесі проведення уроків музики та позакласних виховних заходів з учнями 5-8-х класів (запропонуйте не менше 10 творів).

80. Складіть список творів для шкільних ансамблів і хорів на основі творчої спадщини композиторів Буковини та музичного фольклорного матеріалу буковинського регіону (запропонуйте не менше 10 творів).

Побудова екзаменаційних білетів

Студентам пропонується 40 екзаменаційних білетів, кожен з яких складається з 5 питань.

1 питання – теоретичного спрямування, 2 питання – практичного характеру. Вони пов’язані з тематичним змістом курсу „Теорія та методика музичного виховання” (див. вищезазначені 80 питань).

3, 4 та 5 питання однакові в усіх екзаменаційних білетах і спрямовані на перевірку музично-виконавських умінь студентів.

3 питання: продиригуйте твір згідно індивідуальної програми та зробіть його музикознавчий аналіз у письмовій (анотація) формі.

4 питання: виконайте вокальний твір згідно індивідуальної програми та зробіть його музично-педагогічний аналіз у письмовій (анотація) та усній (розповідь, адресована учням) формі.

5 питання: виконайте інструментальний твір згідно індивідуальної програми та зробіть його музично-педагогічний аналіз у письмовій (анотація) та усній (розповідь, адресована учням) формі.

 

Вимоги до підготовки та оформлення анотацій

1. Всі анотації друкуються на білому стандартному папері формату А4 (шрифт – Times New Romen; розмір шрифту – 14; міжрядковий інтервал – 1,5; поля зверху – 2 см., поля знизу – 2 см., поля зліва – 2,5 см., поля справа – 1,5 см; вирівнювання – по ширині; абзац – 1,25 см).

2. Титульні сторінки анотацій друкуються згідно зі зразком.

3. Музично-педагогічні анотації до вокальних та інструментальних творів повинні обов’язково доповнюватися різноманітною наочністю (ілюстраціями, портретами композиторів, відео та аудіо матеріалами на CD чи DVD дисках тощо).

4. Всі анотації повинні обов’язково містити нотні додатки.

5. Кожна анотація вкладається в окрему папку.

6. Всі анотації повинні бути попередньо перевірені та підписані на титульній сторінці викладачами з вокалу, диригування, основного музичного інструменту.

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Ю.ФЕДЬКОВИЧА

 

Кафедра музики

 

 

Музично-педагогічна анотація

До вокального твору

П.Майбороди «Пісня про рушник»

Підготовлена до державного комплексного іспиту

з теорії та методики музичного виховання

студенткою (ом) IV курсу денної (заочної) форми навчання

___________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові студента)

 

Викладач з вокалу:

доц. Дерда І.М

__________________

(підпис викладача)

 

ЧЕРНІВЦІ – 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Ю.ФЕДЬКОВИЧА

 

Кафедра музики

 

 

Музично-педагогічна анотація

до інструментального твору

М.Лисенко «Елегія»

Підготовлена до державного комплексного іспиту

з теорії та методики музичного виховання

студенткою (ом) IV курсу денної (заочної) форми навчання

___________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові студента)

 

Викладач з ОМІ:

доц. Боднарук І.М.

__________________

(підпис викладача)

 

ЧЕРНІВЦІ – 2012

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ Ю.ФЕДЬКОВИЧА

 

Кафедра музики

 

 

Анотація

До хорового твору

М.Леонтовича «Щедрик»

Підготовлена до державного комплексного іспиту

з теорії та методики музичного виховання

студенткою (ом) IV курсу денної (заочної) форми навчання

___________________________________

(прізвище, ім’я та по батькові студента)

 

Викладач з диригування:

доц. Плішка А.В.

_______________________

(підпис викладача)

 

ЧЕРНІВЦІ – 2012