4) клітинні фактори:
• місцевого захисту - альвеолярні макрофаги;
• загального захисту - нейтрофіли, мігруючі макрофаги, лімфоцити.
Недостатність компонентів захисту може бути:
• спадковою;
• набутою;
Найбільш поширеними гострими захворюваннями органів дихальної системи:
• гострий бронхіт;
• гострі пневмонії;
• гострі деструктивні процеси (гангрена, абсцес).
Гострий бронхіт(ГБ) – може бути спричинений екзогенними та ендогенними чинниками.
А) Екзогенні:
• віруси: грип, парагрип, аденовіруси, синцитіальні віруси, герпес-вірус;
• бактерії: стрептококи, пневмококи, стафілококи, паличка Фрідлендера і інші;
• фізичні фактори: сухе, гаряче та холодне повітря; пил органічної та неорганічної природи (професійні хвороби), дим (тютюнопаління);
• хімічні фактори: пари кислот, формаліну і інші.
В) Ендогенні: - уремія;
Патогенній дії цих факторів сприяє:
- спадкова недостатність мукоциліарного апарату органів дихання, який по мірі впливу етіологічних факторів пошкоджується;
- підсилене виділення слизу келихоподібними клітинами, яке спричиняє «відторгнення» - десквамацію клітин носіїв війок. Відбувається оголення слизової оболонки, що полегшує проникнення агентів біологічних факторів(бактерій, вірусів) з наступним розповсюдженням і розвитком запалення.
Патанатомія гострого бронхіту (ГБ): слизова оболонка набухла, повнокрівна; зустрічаються крововиливи, виразки. В просвіті багато слизу і нейтрофілів. В проксимальних (крупних) бронхах розвивається ендобронхіт.
За характером запалення ендобронхіт буває:
1. Катаральний:
• серозно-катаральний
• слизовий
• гнійно-катаральний.
2. Фібринозний (уремія).
3. Геморагічний (грип, сибірка).
4. Деструктивно-виразковий.
Останній особливо важкий, при якому в процес залучається і м'язовий шар, тому його називають ендомезобронхіт (наприклад – кір).
В дистальних і особливо в термінальних ділянках бронхіального дерева (бронхіолах) гостре запалення може мати проліферативний характер (продуктивний бронхіоліт), який проявляється потовщенням стінки за рахунок інфільтрації лімфоцитами, плазмоцитами, макрофагами, а також внаслідок проліферації клітин ендотелію розвивається панбронхіт, панбронхіоліт. Якщо в процес залучаться адвентиція бронхів і перибронхіальна тканина – буде перибронхіт.
Ускладнення гострого бронхіту:
• бронхопневмонія
• перибронхіальна (інтерстиційна) пневмонія
• перехід в хронічний бронхіт.
Гостра пневмонія (ГП) – це група гострих захворювань легень, різних за етіологією патогенезом і клініко-морфологічними проявами, які характеризуються пошкодженням паренхіми, тобто респіраторних ланок.
Етіологія пов'язана з інфекцією (стрептокок, стафілокок, пневмокок, віруси, мікоплазми, гриби).
Фактори ризику:
• обструкція бронхів
• імунодефіцити
• алкоголізм
• куріння
• проф. шкідливості
• травми (рани)
• операції, післяопераційний період
• застійне повнокрів’я
• інфузія ліків
• вік (люди похилого віку, діти)
• ателектаз (постателектатична)
• аспірація (післяопераційна)
• аутоінфекція
Класифікація гострих пневмоній (ГП) – прийнята у 1995 р. в Москві на конгресі пульмонологів Росії та закордонних країн. Виділяють ГП:
1. первинні (домашні)
2. вторинні (госпітальні)
3. при порушенні імунітету
4. атипові.
Первинні – виникають вдома у практично здорових людей – переважно пневмококові.
Вторинні – гострі пневмонії, що виникають через дві доби (або більше) після госпіталізації як ускладнення серцево-судинних захворювань, пухлин, травм, операцій,
Атипові, при яких загальнотоксичні прояви домінують і маскують легеневі ушкодження.
Також пневмонії поділяються на: бронхопневмонію (вогнищева), крупозну пневмонію та інтерстиціальну пневмонію.
Бронхопневмонія - запалення легень, що виникає в зв'язку з наявністю бронхіту та бронхіоліту, завжди має вогнищевий характер, тому називається ще вогнищевою пневмонією.
Патогенез. Починається з бронхіту і бронхіоліту, потім запалення розповсюджується на паренхіму (на ацинуси). Спостерігається два шляхи розповсюдження запалення на паренхіму легень:
а) низхідний по слизовій оболонці бронха (бронхіоли);
б) контактний (ендо-, мезо-, пери-, панбронхіт)
 |  |
Вогнища бронхопневмонії, набряк та повнокров’я легеневої тканини.
Патологічна анатомія. При будь-якій етіології визначається катаральний бронхіоліт з порушенням мукоциліарного апарату та розвитком обструкції за рахунок набухання епітелію і всієї слизової оболонки (набряк, повнокров’я).
Серозно-лейкоцитарний ексудат в альвеолах
Виникають умови для аспірації катарального ексудату із збудником. Вогнища запалення частіше спостерігаються в 2, 4, 6, 8, 9, 10 сегментах.
За розмірами вогнища запалення пневмонії бувають:
• альвеолярні;
• ацинозні;
• часточкові;
• сегментарні;
• полісегментарні.
Мікроскопічно. В альвеолах серозний ексудат з домішками лейкоцитів, макрофагів, альвеолоцитів. Співвідношення між ними нерівномірне.
