Конструкції корпоративних структур глобальної економіки

Слід зазначити, що глобальне виробництво продукції в дедалі більшому ступені здійснювалося не ТНК, а транснаціональних мегамереж виробництва, у яких власне ТНК виступали важливим складовим виробничим компонентом. Специфіка виробничих мереж, що сформувалися з участю ТНК, полягає в тому, що ці корпоративні структури могли ефективно працювати лише разом з іншими частинами мережі. Підвищення конкурентності ТНК в глобалізаційних умовах є злиття та поглинання. Злиття – об’єднання господарських суб’єктів, в результаті якого утворюється єдина економічна одиниця з 2 чи б раніше існуючих структур, тобто А=В+С, А=А+В. Поглинання – процес взяття 1 компанії іншою під власний контроль шляхом придбання абсолютної або часткової власності, шляхом придбання акцій, купівлі власності. Класифікація за поглинанням: - горизонтальна; - вертикальна; - родова (поєднання компаній, які випуск взаємопов’язані товарів); - конгломерат (поєднання компаній різних галузей без наявної виробничої спільноти, тобто це об’єднання з компаній, яка не є постачальником,споживачем чи конкурентом). Залежиться від національної приналежності: - національні; - транснаціональні, від відношення вищого управління персоналу до процесу: - дружні; - відчужені, від характеру об’єднання потенціалу компаній: - корпорант альянси; - корпорації, від потенціалу, які об’єднання: фін злиття; - виробничі. Механізм злиття та поглинання: - об’єднання 2 чи декілька компаній, які передбачають, що 1 з учасників угоди приймає на власний баланс всі активи та зобов’язання. Для реалізації подібної угоди треба досягти схвалення злиття та поглинання не менш як 50% акціонерів, які залучені до угоди. Окрім мереж структур-кластерів за участю ТНК, в останні десятиліття активно формувалися кооперативні виробничі мережі на основі об'єднання малих і серед компаній. Нерідко вони об'єднувалися і з транснаціональними мережами з метою організації взаємних поставок. Зазвичай багато кооперативних мереж-кластерів ставали субпідрядниками однієї чи кількох ТНК і транснаціональної мережі. Прикладами взаємодії таких транснаціональних мереж є індійські, ізраїльські, тайванські та інші комп'ютерні сітки, які щільно зв'язані із Силіконовою долиною в Каліфорнії. Подібні об'єднання мереж сформуванні також в автомобільному виробництві, світ аерокосмічного комплексу, сфері біотехнологій та інших секторах глобальної економіки. Сьогодні самі ТНК нерідко перетворюються в децентралізовані мережі з напівавтономних структурних підрозділів що функціонують відповідно до умов країн, ринків, виробничих процесів і продукції, що випускається. Це особливо відчувається в діяльності світ фармацевтичних гігантів. Кожна з таких напівавтономних структур прагне поєднатися з подібними одиницями інших ТНК у формі тимчасових союзів. Вони виступають як блок або вузол допоміжних мереж малих і середніх компаній. Нові системи глобалізація виробництвава, як випливає з описаного вище, формуються на основі комбінації стратегічних альянсів і партнерств та тимчасові кооперації між ТНК, напівавтономними підрозділами головних компанії. На відміну від такої спрощеної схеми нові глобалізація виробничі мережі працюють у двох основних модифікаціях: як товарні ланцюжки, керовані виробником (виробництво складної машино-технічної продукції), і як товарні ланцюжки, керовані покупцем (виробництво товарів народного споживання). Завданням кожної фірми на нинішньому етапі є визначення власного місця у сформованих чи тих, що формуються, мережах із метою одержання конкурентних переваг від участі в них. У широкому колі колективних інституцій учасників у сучасній економіці одними з ключових фігурантів виступають промислові чи інноваційні кластери. Це своєрідні комплекси підприємств, промислових компаній, дослідницьких центрів, наукових установ, органів державного управління, профспілок, громад організацій, союзів, груп за інтересами та ін., що сформувалися шляхом територіальної консолідації та створення мереж спеціалізованих постачальників, основних виробників і споживачів, що пов'язані технологічним ланцюжком та взаємодоповнюють один одного. Територіальні інноваційні кластери спираються на стабільну систему поширення нових знань, технологій, продукції, тобто інноваційно-технологічну мережу. Вони формують і використовують спільну наукову базу. Підприємства кластера одержують додаткові конкурентні переваги завдяки можливості здійснювати внутрішню спеціалізацію і стандартизацію, мінімізувати вартість трансакцій та витрати на впровадження інновацій. Мета корпорацій передбачає об’єднання декількох економічних агентів, які відповідають наступним вимогам: - хоча б деякі з них є комерційні організації, які функціонують з метою одержання прибутку – між агентами існують стійкі взаємозв’язки, більш жорсткі ніж ринкові, що означає, що в деяких істотних об вони виступають як єдине ціле. – існує стратегія прийняття рішень, які можуть бути нести як юридичні особи так і групи фізичних осіб. Отже, метою корпорації – є специфікація відгалуження від зовнішнього середовища ринку, який являє собою внутрішню систему взаємодій основних форм: фінансово-промислові групи; холдинги; групи виробництва, які пов’язанні системою безгрошового розрахунку, неплатежів, а також ті структури, які реалізовують довго- терміновий контракт відносин.