Відмінності роботи дитячого психолога та психотерапевта

Особливості розвитку дитини 4 років.

Соціальна ситуація розвитку - вперше дитина виходить за межі свого сімейного світу і встановлює стосунки зі світом дорослих людей.

Провідна діяльність – сюжетно-рольова гра.

Новоутворення – розвиток творчої діяльності, що проявляється у здатності перетворювати навколишню дійсність, створювати нове; формуються розумові дії та операції, які стосуються розв’язання пізнавальних та особистісних завдань; виникає та починає функціонувати внутрішнє мовлення; засвоєння моральних норм та правил.

Особливості когнітивної сфери.

Перцептивні дії стають ще більш прихованими, згорнутими, скороченими. Зовнішні ланки зникають, а саме сприймання починає здаватися пасивним процесом, що не має зовнішніх проявів.

У мовленні дитина переходить від простих речень до складнопідрядних. Оформлюються причинні, цільові, наслідкові та інші зв’язки в реченнях, з яких будується мова дитини.

Дитина починає малювати, будувати, ліпити, переставляти речі і комбінувати їх відповідно до свого задуму.

Діти здатні зосереджувати свою увагу на об’єкті від 9 до 15 секунд; здатні займатися чимось протягом тривалого часу.

Емоційна сфера.

Емоції мають бурний, але нестійкий характер, що проявляється в яскравих, проте короткотривалих афектах, в швидкому переході від одного емоційного стану до іншого.

Дитина здатна відтворити переживання інших людей, зв’язати їх з певними діями.

У дітей з’являється здатність розрізняти щирі ззовні виявлені емоції. Краще розпізнаються негативні емоції. Причини, які викликають емоції, переходять в сферу міжособистісних стосунків.

Формуються вищі почуття любові, ревнощі, гордості та самоповаги, естетичні почуття, почуття подиву та захопленості, праксичні почуття (викликані діяльністю, досягненням успіху, доланням перешкод)

Мотиваційна сфера.

У дитини активно проявляється сексуальна цікавість, що починається з інтересу до власного тіла. Поширеними є мастурбація та гра з власними статевими органами. Далі цей інтерес набуває форми запитань стосовно статевих відмінностей між хлопчиками та дівчатками, звідки беруться діти тощо.

Вік «чомучок». Діти задають велику кількість питань.

Я-концепція.

У дітей з’являється здатність управляти своєю поведінкою у зв’язку з ситуацією морального вибору. В сюжетних іграх діти створюють образ себе.

Поведінкові особливості

Діти можуть ходити по гімнастичній колоді, вправно пригають, стоять на одній нозі, можуть застібати ґудзики та замки, самостійно одягаються та роздягаються. Деякі уміють зав’язувати шнурки.

Провідна діяльність – сюжетно-рольова гра, в якій відбувається відтворення та інтеріоризація найважливіших ролей дорослих даної культури, відпрацювання навичок формального та неформального спілкування.

Починають створюватися дитячі ігрові групи, які є нестійкими та в більшості випадків одностатевими. При роботі з дітьми дуже ефективно використовувати проективні методики, арт-терапію, казко-терапію та пісочницю, де діти вибудовують свою модель світу.

 

2. Проблеми, з якими можуть звертатися батьки до психолога:

- вербальна агресія;

- дитина б’є інших;

- дитина смокче палець або інші предмети;

- гризе нігті;

- дитина займається мастурбацією;

- дівчинка любить гратися машинками, або хлопчик – ляльками;

- страхи у дитини;

- дитина бере чужі речі без дозволу;

- не слухається;

- втікає з дому;

- погано адаптується в садочку;

- страхи.

Відмінності роботи дитячого психолога та психотерапевта.

Дитячий психолог може проводити наступні види роботи:

- психологічна діагностика (виявити, які проблеми наявні у дитини, чи є ці проблеми дитини чи її батьків; знайти можливі причини появи цих проблем та симптомів);

- психологічне консультування дитини (допомогти дитині усвідомити свої потреби, бажання та почуття, навчитися їх проявляти та задовольняти);

- психологічне консультування батьків (роз’яснення батькам особливостей вікового розвитку дитини, що є нормою для даного віку, повідомити про майбутні важкості, які можуть виникнути у взаємодії з дитиною; знайти конструктивні стратегії поводження себе з дитиною);

- психокорекційна робота (допомогти дитині виправити свою поведінку або особистісні властивості, які заважають їй повноцінно розвиватися та взаємодіяти з соціумом.

Дитячий психотерапевт допомагає дитині справлятися зі своїми складними переживаннями, супроводжує дитину у вираженні агресії, переживання горя; допомагає формувати у дитини внутрішні ресурси та внутрішню позицію; виявляти, які незадоволені потреби лежать за певним симптомом та допомагає ці потреби задовольнити. Також дитячий психотерапевт може проводити консультації батьків з проблеми дитини; давати рекомендації, як взаємодіяти з дитиною.

 

4. Дитяча психотерапія проводиться у вигляді:

- У вигляді індивідуальних консультацій з дитиною та її батьками

 

- У вигляді групових занять для дітей (особливо за наявності проблем у спілкуванні)

 

- У вигляді дитячо-батьківських психотерапевтичних груп.

Методи психодіагностики.

1. Психодіагностика пам’яті – методика на виявлення об’єму короткотривалої зорової пам’яті; оцінка оперативної зорової пам’яті; оцінка об’єму короткотривалої слухової пам’яті; оцінка оперативної слухової пам’яті; діагностика опосередкованої пам’яті.

2. Методи психодіагностики мислення – методика «Числовий тест»; «Логіко-кількісні відношення».

3. Методи вивчення особистості та міжособистісних стосунків – методика вивчення мотивації досягнення успіху; дитячий варіант опитувальника Р.Кеттелла; методика діагностики шкільної тривожності Філіпса; «Неіснуюча тварина»; «Дім, дерево, людина»; «Кактус»; «Людина»; «Образ руки»; метод семантичного диференціалу Ч. Осгуда; соціометрична методика.

4. Діагностика адаптації дітей до ВНЗ – «Адаптаційний листок», «Спостереження з користю», та анкета для батьків

5. Визначення індивідуальних властивостей – опитувальник тривожності, імпульсивності, агресивності і т.д.