Передвиборчі обіцянки кандидатів на пост Президента України 2014 року в соціальній сфері

«Молодіжна Альтернатива» розпочинає публікацію статей, які стосуються передвиборчих обіцянок кандидатів у Президенти. Авторами статей є інтерни ВРУ. Це молоді люди, яким не байдужа доля нашої держави, які хочуть жити і працювати в Україні, а отже їм, і нам, цікаво якою планують збудувати Україну майбутні Президенти.

Соціальна сфера життя населення завжди була є і буде найголовнішою, найпотрібнішою, найболючішою для громадян, тому що саме гарантування і реалізація соціальних прав громадян, таких як право на працю, гідну заробітну плану, соціальних захист, право на житло, на достатній життєвий рівень, виплата пенсій та стипендій завжди турбує населення.

Відповідно до Конституції України, Президент України, є главою держави і виступає від її імені, є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина, в тому числі в соціальних прав громадян.

Передвиборчі програми кандидатів в Президента України 2014 року саме в соціальній досить різні. У даній статті було проаналізовано 8 програм кандидатів які мають найбільші шанси на перемогу.

Анатолій Гриценко, один з претендентів на пост Президента у своїй програмі декларує забезпечення належного соціального статусу професіям, які найбільше впливають на розвиток інтелекту, морального і фізичного здоров’я нації і безпеку країни: вчителя, вченого, лікаря і солдата. Він виступає за будівництво дитячих садків, шкіл, лікарень, спортивно-оздоровчих комплексів у всіх населених пунктах. За його програмою система охорони здоров’я повинна бути спрямована на: профілактику захворювань і виявлення їх на ранніх стадіях; визначення пакету безоплатних медичних послуг, який держава гарантує кожній людині, незалежно від її статусу і місця проживання, за бюджетний кошт; заохочення приватного медичного страхування життя і здоров’я людини. Не оминув Гриценко і гендерне питання. Він виступає за заохочення жінок до активної суспільної, політичної та підприємницької діяльност і. На мою думку, дані позиції є дуже декларативними і втілення їх в життя, у випадку перемоги, є складним та довготривалим процесом.

Петро Порошенко, зазначає, що будувати демократію - означає творити суспільство заможних людей. Для нього економічний розвиток пріоритетним, від його стану залежить становище соціальної сфери. Порошенко говорить, що тільки в разі високого економічного розвитку, соціальна сфера буде розвиватися і громадяни отримають соціальний розвиток у всіх сферах, будуть збільшуватися зарплати, пенсії і стипендії. Кандидат виступає за збереження і примноження всіх соціальних виплат, передбачених чинним законодавством, «дітям війни», «афганцям», «чорнобильцям», інвалідам, за доступність кваліфікованої медичної допомоги для всіх громадян, хоча усвідомлює, що управління економічними процесами належить до компетенції Уряду, Президент як гарант Конституції, прав і свобод зобов’язанийстворити умови для вільної інноваційної економіки та соціальної справедливості.

Юлія Тимошенко буде боротися з бідністю та соціальною несправеливістю, шляхом введення спеціальних податків на розкіш. Вона планує проведення пенсійної реформи, коли пенсія відкладатиметься на особистий рахунок людини протягом усього життя, невикористані пенсійні гроші успадковуватимуться. Розмір пенсії становитиме не менше 60% середньої заробітної плати, яку громадянин отримував до виходу на пенсію. Крім того - програму повернення вкладів Ощадбанку Радянського Союзу буде продовжено до повного завершення протягом трьох років. Вона обіцяє допомогу родинам, де є інваліди, становитиме не менше 2000 гривень на місяць. Одразу після завершення кризи, кандидат гарантує відновити довгострокове іпотечне кредитування купівлі житла під 2-4% річних на 10-30 років.Розмір стипендії не буде меншим рівня прожиткового мінімуму. Звичайно красиві гасла, проте я не впевнена, що вони будуть реалізовані на практиці.

Сергій Тігіпко, сконцентрувався на ЖКХ. Він планує створити спеціальний державний комітет, який визначатиме ціни для громадян на основні комунальні послуги. А в самій системі ЖКГ організуєконкуренте середовище з організацій, зацікавлених в кожному конкретному користувачеві комунальних послуг. Варто критично ставитися до таких намірів, я вважаю, що нам не потрібний ще один державний комітет.

Олег Ляшко, який є представником Радикальної партії, вимагатиме від парламенту повернути пенсійний вік жінкам – 55 років. Також обіцяє запропонувати парламенту ухвалити закон, щоб робота у підсобному селянському господарстві і на базарі давала людям право на отримання гідної пенсії. Як і Тимошенко, кандидат, обіцяє передбачити у бюджеті кошти на повернення громадянам України вкрадених у них комуністами заощаджень в Ощадбанку колишнього СРСР. Ляшко обіцяє ініціювати докорінне реформування сфери охорони здоров’я, освіти та культури, значне збільшення їх фінансування. Не обійшов Олег Ляшко і питання підвищення народжуваності. При народженні кожної дитини за його програмою кожна сім’я отримуватиме максимальну допомогу від держави. Сім’ї з двома дітьми будуть визнані багатодітними і зможуть взяти пільгові кредити на придбання житла.

Нова персона в українській політиці, лідер Правого сектору, Дмитро Ярош, проголошує сприяння незалежним профспілкам, захист прав людей праці і найманої праці, поступовий перехід від солідарної до накопичувальної пенсійної системи, всебічне сприяння самозайнятості громадян, загальнодоступну некомерційну медицину, де будуть надаватися послуги за найвищими світовими стандартами, розвиток медичного страхування. Цікавою є пропозиція цього кандидата щодо підтримки повернення на батьківщину громадян України та українців, які проживають закордоном.

Ольга Богомолець, просто за «соціально відповідальну державу». Вона пропонує впровадити державну програму, яка дозволить продовжувати тривалість життя громадян України та створити в усіх регіонах України територіально доступну, ефективну, професійну систему охорони здоров’я із застосуванням новітніх діагностичних і лікувальних технологій.. Щодо її бачення освітньої сфери, то вона пропонує «створити територіально доступну, якісну, конкурентну, сучасну систему базової освіти і забезпечити державні передумови для отримання європейської освіти нашими дітьми.». Так і Ляшко вона опікується питаннями повернення в Україну трудових мігрантів.

Олег Тягнибок, хоче ліквідувати соціальну прірву між багатими та бідними шляхом стимулювання розвитку середнього класу (ними за поглядами кандидата є дрібні та середні підприємці, високооплачувані фахівці, у т.ч. працівники бюджетної сфери – лікарі, вчителі та ін.), який становитиме не менше ніж 60% від працездатного населення. Тягнибок обіцяє забезпечити безвідсоткові цільові державні кредити на відкриття власної справи (малого бізнесу) та максимально спростити дозвільну систему.

От такі пропозиції. 25 травня Україна буде обирати нового Президента і від того наскільки він зможе реалізувати свої передвиборчі обіцянки буде залежати і довіра громадян, і ситуація в країні, і її зовнішній авторитет. Щодо мене, то соціальні обіцянки, які мали б бути пріоритетними в програмах кожного з кандидатів в нашій державі, залишаються на низькому рівні. Часто – це просто декларативні гасла, які вкидаються громаді, красиво звучать, але навряд чи будуть реалізовані на практиці. Дуже мало конкретних пропозицій, багато просто обіцянок. Українські політики не зрозуміли, що популістичними гаслами зараз на людей не вплинеш і голоси виборців не завоюєш. Люди втомилися від популізму. І я вірю в те, що прийде час, коли передвиборчі програми в соціальній сфері стануть конкретними і реальними та будуть втіленими в життя громадян.