Тема 2. Організаційне забезпечення діяльності судової влади: правова база, актуальні проблеми теорії та практики

Теми рефератів, докладів

1. Система організаційного забезпечення діяльності судової влади.

2. Завдання, структура і повноваження судової міліції

3. Державна судова адміністрація України в системі організаційного забезпечення діяльності судів

4. Правовий статус територіальних управлінь Державної судової адміністрації України

5. Роль органів суддівського самоврядування в системі кадрового забезпечення судової влади

6. Тестування кандидатів на посаду судді: проблеми і шляхи їх усунення.

7. Проблеми запровадження суду присяжних в Україні

8. Дисциплінарна відповідальність суддів: проблеми і шляхи їх вирішення

9. Проблеми організації роботи Вищої ради юстиції України

Питання для самоконтролю та самоперевірки:

1. Які органи уповноважені здійснювати організаційне забезпечення діяльності судової влади?

2. Кому підпорядковується судова міліція?

3. Розкрийте роль апарату вищих спеціалізованих судів щодо організаційного забезпечення діяльності цих судів

4. У чому полягає матеріально-технічне забезпечення судів?

5. Хто призначає начальника територіального управління державної судової адміністрації України?

6. Повноваження Голови Державної судової адміністрації України

7. Які правові акти видає Державна судова адміністрація України?

8. Вимоги до професійних суддів

9. Порядок добору професійних суддів

10. Завдання і структура Вищої ради юстиції України.

11. Порядок призначення голови місцевого загального суду

12. Підстави звільнення судді з посади

13. Чим присяжні відрізняються від народних засідателів?

14. Який орган може накласти на суддю дисциплінарне стягнення?

15. Визначте місце Вищої ради юстиції України в процесі формування судового корпусу.

16. Правовий статус народних засідателів.

17. Світові моделі суду присяжних.

18. Порядок залучення народних засідателів до участі у здійсненні правосуддя.

19. Розкрийте особливості добору працівників апарату суду.

 

Методичні рекомендації

В сучасних реаліях, коли на стан реалізації правосуддя в Україні несприятливо впливають дефіцитні умови бюджетного фінансування, низького рівня матеріально-технічного і соціально-побутового утримання суддів та працівників апаратів судів, можна спостерігати накопичення негативних проблем під час виконання суддями своїх посадових завдань, їх надмірне перевантаження, що доповнюється недостатньою методичною та нормативно-правовою базою судової діяльності. При цьому особливо важливого значення набувають питання пошуку шляхів належного забезпечення умов здійснення правосуддя в судах першої та апеляційної інстанції за допомогою в першу чергу застосування інструментів державного управління наявними матеріальними, кадровими, організаційними ресурсами, удосконалення функціональних зв’язків службовців органів правосуддя.

При обговоренні питань плану заняття слід зазначити, що організаційне забезпечення судочинства полягає у створенні фінансових, матеріальних, технічних, кадрових, інформаційних та методичних умов для функціонування судів. Воно фактично означає провадження дій щодо задоволення поточних потреб діяльності судів, надання їм достатніх матеріальних засобів для ефективної роботи.

Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року та іншими законами, зокрема, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі
спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
Державна судова адміністрація України - щодо фінансового
забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції,
діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів
суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та
Державної судової адміністрації.

Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року чітко не визначено правовий статус Державної судової адміністрації України, при цьому на відміну від раніше діючого законодавства очевидною є тенденція звуження її компетенції та виведення з фактичного підпорядкування виконавчій владі. Це випливає з положень даного закону, якими передбачено, що Державна судова адміністрація України підзвітна з’їзду суддів України, а Рада суддів України призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників.

Державна судова адміністрація забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених Законом, вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції; організовує комп’ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів тощо.

Спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон" належить до структури міліції громадської безпеки та створюється в головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях та місті Севастополі відповідно до типових штатів, затверджених МВС України.

Домінуючими формами набуття судових повноважень у сучасних країнах світу є призначення та вибори суддів. Ці форми характеризуються різноманіттям моделей реалізації, включаючи змішані конструкції. При цьому, ані призначення, ані обрання суддів не вважаються ідеальними способами формування корпусу суддів. Кожен з них має як свої позитиви, так і недоліки.

В організації поділу влади в Україні один з центральних важелів стримування та противаг сконцентровано в механізмі формування корпусу професійних суддів. Найважливішу ланку в цьому механізмі становить Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка є постійно діючим органом у системі судоустрою України та наділена значним масивом повноважень щодо добору професійних суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Порядок добору і кар'єрного просування суддів є однією з гарантій незалежності судді. Про наявність такої гарантії можна вести мову тоді, коли призначення чи обрання судді на посаду унеможливлює виникнення неформальних зобов'язань майбутнього судді перед особами, які можуть впливати на цей процес. На відміну від раніше діючого законодавства у Законі України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року передбачені додаткові заходи щодо забезпечення фахової спрямованості та об’єктивності добору кандидатів на посаду судді шляхом запровадження подвійного анонімного тестування та конкурсного порядку призначення на посаду судді.

В процесі семінарського заняття слід звернути увагу на тісний взаємозв’язок проблематики кадрового забезпечення із поняттям правового статусу судді, яке є цілісною правовою категорією, що характеризує весь спектр як юридичних можливостей, так і соціально-психологічних якостей особи, на яку покладено функцію здійснення судової влади в державі. Правовий статус судді не повинен розглядатися поза зв'язком із конституційним статусом людини і громадянина, змістом та обсягом прав, основних свобод та обов'язків, закріплених у Конституції України, що виступають фундаментом спеціального професійного статусу судді. Зміст правового статусу судді визначається цілями й завданнями його професійної діяльності, виконуваної соціальної функції і становить відповідну сукупність правових можливостей, міру свободи поведінки судді в суспільному житті і професійній діяльності. Специфіка професійної діяльності судді вимагає певного обмеження (виключення) деяких конституційних прав і свобод громадянина, як-то: (а) заборона брати участь у політичній і профспілковій діяльності і (б) обмеження свободи вибору виду додаткової трудової діяльності.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Цей конституційний орган не можна віднести ні до законодавчої, ні до виконавчої, ні до судової гілок влади. Вища рада юстиції є одним із суб'єктів системи “стримувань і противаг”.

Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов’язків чи присяги судді.

Інститут притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є важливим чинником забезпечення законності у судовій діяльності, підтримання авторитету і високого професійного рівня суддів.

Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Участь народу в здійсненні правосуддя є конституційним принципом судової влади України, що становить вреґульовану чинним законодавством систему правоположень, які визначають право представників народу здійснювати судову функцію державної влади шляхом безпосередньої участі в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Реалізація принципу участі народу у відправленні судочинства передбачає наділення народних засідателів і присяжних державно-владними повноваженнями публічного характеру, при здійсненні яких вони виступають посадовими особами державної судової гілки влади.

Поняття “правовий статус народного засідателя” охоплює: а) права; б) обов’язки; в) правосуб’єктність; г) гарантії діяльності народного засідателя. Окрім основної функції відправлення правосуддя, народні засідателі виконують функцію сприяння ретельному й об’єктивному дослідженню судом обставин справи, соціального контролю та “приховану” функцію (ефект присутності сторонньої людини).

Формування складу народних засідателів становить комплекс організаційно-правових і процесуальних заходів, здійснюваних визначеними в законі суб’єктами з метою добору законного, об’єктивного та високоморального складу народних засідателів для участі в здійсненні правосуддя.

Згідно нового КПК України в Україні запроваджено суд присяжних зокрема, континентальну (європейську) його модель.

Аналізуючи правове становище працівників апарату суду, необхідно звернути увагу на відмінності у правовому статусу різних категорій працівників, окремі з яких є посадовими особами апарату суду, державними службовцями (помічник судді, секретар суду тощо), інші - службовцями аппарату суду (діловод, архіваріус та інші).

Рекомендована література

Основна література