Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини

Педагогічний словник

Акселерація — прискорений інди­відуальний розвиток, за якого середньофізичні та психофізіологічні константи дитини або підлітка випереджають оптимальні.

Бесіда — метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні но­вих знань, організації спостережень, лабораторних і практичних за­нять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у пе­ревірці якості знань, умінь та навичок.

Виправлення — складний психічний процес перебудови особис­тості, що відбувається під впливом перевиховання і самостійної роботи особистості над усуненням відхилень у своїй свідомості та поведінці.

Виховання —процес цілеспрямованого формування особистості людини.

Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тимчасо­вою межею для визначений успішності.

Вікова періодизація (класифікація) — поділ цілісного життєвого циклу людини на вікові відрізки (періоди), що вимірюються роками.

Вправи — багаторазове повторення певних дій або видів діяль­ності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжу­ється свідомим контролем і коригуванням.

Гендерна педагогіка — галузь педагогіки, що функціонує як сукупність підходів, спрямованих на ус­пішну підготовку дітей до статеворолевої поведінки в суспільстві.

Групова навчальна діяльність — форма організації навчання в об'єднаних загальною навчальною метою малих групах учнів за опосе­редкованого керівництва вчителем і його співпраці з учнями.

Демонстрування — використання приладів, дослідів, технічних ус­тановок та ін.

Дидактика — галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною корис­ною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Диференційоване навчання — органі­зація навчально-виховного процесу з урахуванням типових індивіду­альних особливостей учнів.

Діяльність — спосіб буття людини у світі, її здатність вносити в дій­сність зміни.

Дослідницький метод у навчанні — метод залучення учнів до са­мостійних пошуків, на основі яких вони встановлюють зв'язки між предметами, явищами і процесами об'єктивної дійсності, роблять вис­новки, пізнають закономірності.

Духовна педагогіка —- галузь педагогічних знань і досвіду з вихо­вання і навчання особистості засобами релігії.

Екологічне вихован­ня — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Економічне виховання — організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за закона­ми краси в усіх сферах діяльності людини.

Етика — наука про мораль, її при­роду, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних взаємовідносин між людьми в суспільстві.

Етнізація — наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в осо­бистості національної самосвідомості.

Загальна освіта — сукупність знань основ наук про природу, су­спільство, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.

Задатки — вроджені анатомо-фізіологічні якості індивіда, природ­на передумова його розвитку.

Закон — необхідні, істотні, стійкі, повторювані відношення між явищами об'єктивної дійсності.

Закономірність — упорядкованість подій, відносна постійність де­термінованих чинників, регулярність зв'язку між певними речами.

Закономірності навчання — об'єктивні, стійкі й істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Закріплення знань, умінь і навичок — спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.

Засоби виховання — вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх спе­цифічними дидактичними функціями.

Звичка — схильність людини до відносно усталених способів дій.

Здібності — психічні властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання певних видів діяльності.

Зміст освіти — система наукових знань, умінь і навичок, оволодін­ня якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних здібнос­тей учнів, формування їх світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці.

Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні галу­зі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Ідеал —- уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що ґрунтуються на розумінні мети життя.

Ідея — вища форма пізнання зовнішньо­го світу, яка відображає об'єкт і спрямована на його перетворення.

Ілюстрування — оснащення ілюстраціями статистичної наочності, плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.

Індивідуальність — цілісна характеристика окремої людини, оригінальність, самобутність її психіч­ного складу.

Інспектування — система держав­ного контролю за виконанням закладами й установами освіти поста­нов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів і прог­рам, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одночасною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Інструктаж — ознайомлення зі спосо­бами виконання завдань, використання інструментів, приладів і мате­ріалів, дотримання техніки безпеки, показ трудових операцій та органі­зації робочого місця.

Інтерес — спрямованість людини на певний об'єкт чи певну ді­яльність, зумовлена позитивним, зацікавленим ставленням до чо­гось, когось.

Колектив — організова­на форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Лабораторні роботи — вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.

Лекція — усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Мета виховання — сукупність властивостей особистості, які прагне виховати вихователь.

Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, вихо­вання і розвитку в процесі навчання.

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами форму­вання особистості, встановлення об'єктивної закономірності вихован­ня і навчання.

Методи виховання — способи взаємопов'язаної діяльності вихо­вателів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців погля­дів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Методологія педагогіки — вчення про принципи, форми і методи наукового пізнання педагогічної дійсності.

Мислення — процес опосередкованого й узагальненого пізнання предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'яз­ках і відносинах.

Модульно-рейтингове навчання — послідовне засвоєння на­вчального матеріалу рівними, цілісними, логічно впорядкованими і обґ­рунтованими частинами (модулями), результати якого є підставою для визначення місця (рейтингу) учня серед однокласників.

Моральне вихо­вання — виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведін­ки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у прак­тичній діяльності.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро­можний виконувати певну дію, раціонально, з належною точністю і швидкістю, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Навчальна програма — документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які необхідно засво­їти, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Навчальний план — документ, що визначає структуру навчального року, перелік та розподіл предметів для вивчення в конкретному нав­чальному закладі, тижневу й річну кількість годин, відведених на кож­ний навчальний предмет.

Навчальний посібник — книга, матеріал якої розширює межі під­ручника, містить додаткові, найновіші довідкові відомості.

Навчальний предмет — педагогічно обґрунтована система науко­вих знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.

Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Народна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в домінуючих у нього поглядах на мету, завдання, засо­би і методи виховання та навчання.

Наукове дослідження — особлива форма процесу пізнання, систе­матичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знань про досліджуваний об'єкт.

Науковий світогляд — цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переко­нань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дій­сності й до самої себе.

Національне виховання — виховання дітей на культурно-історич­ному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багато­віковій мудрості, духовності.

Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).

Нові інформаційні технології навчання — методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів, передусім ЕОМ.

Норми оцінок — конкретні вимоги, які регулюють виставлення оці­нок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.

Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування наїх основінаукового світогляду, мо­ральних та інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Осмислення навчального матеріалу — процес мислительної діяль­ності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одини­цях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.

Педагогіка — сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, нав­чання і розвитку особистості.

Педагогіка народознавства — напрям сучасної педагогіки, шкіль­ної практики, який забезпечує практичне засвоєння учнями (в процесі продовження творчих традицій, звичаїв і обрядів, у діяльності, поведін­ці) культурно-історичних, мистецьких надбань батьків, дідів і прадідів.

Педагогічна технологія —- сукупність психолого-педагогічних настанов, які виз­начають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, при­йомів, засобів у навчально-виховному процесі.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Педагогічний процес — спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і ви­хованців, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особис­тості.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятли­вих умов виховання.

Переконання — психічний стан особистості, який характеризуєть­ся стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, пог­лядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину.

Підручник — книга, яка містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни, викладені згідно з цілями навчання, визначе­ними програмою і вимогами дидактики.

Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

Погляди — прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретич­ні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільс­тва, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках.

Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи.

Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Позашкільні навчально-виховні заклади — широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобут­тя знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистос­ті у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Політехнічна — сукупність знань про головні галузі й наукові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необхіднимидля участі в продуктивній праці.

Поняття — основна форма знань, що відображає істотні, необхідні ознаки і відношення предметів та явищ.

Потреба — необхідність у чомусь, яка задовольняється переважно завдяки трудовій діяльності, у процесі якої створюються необхідні лю­дині предмети.

Почуття — психічні стани і процеси, в яких відображено емоційний бік духовного світу людини, її суб'єктивне переживання подій та емоцій­не ставлення до навколишнього світу.

Пояснення — словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, наочних посібників, слів, термінів тощо.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохо­ронних органів, спрямована на формування правової свідомості та на­вичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в за­кладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необ­хідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають за­гальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до зміс­ту організації та методів виховного процесу.

Принципи навчання (дидактичні принципи) — основні положен­ня, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної ро­боти школи.

Проблемне навчання — один із типів розвивального навчання, суть якого полягає у формулюванні проблемних завдань, проблемному викладі й поясненні знань учителем, у різноманітній самостійній роботі учнів.

Програмоване навчання — навчання з використанням програми управління процесом засвоєння знань, умінь і навичок і відповідного контролю за ним.

Професійна освіта — сукупність знань, практичних умінь і нави­чок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяль­ності.

Профільне навчання — одна з форм диференційованого навчан­ня, яке забезпечує диференційоване засвоєння, з урахуванням вимог вищих навчальних і професійно-технічних закладів освіти, групи спорід­нених навчальних предметів, і вивчення решти їх в оптимально інтегро­ваному режимі.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Робота з підручником — організація самостійної роботи учнів з друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Розвивальне навчання — спрямованість змісту, принципів, мето­дів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності роз­витку пізнавальних можливостей школярів.

Розповідь — послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.

Розуміння — мислительний процес, спрямований на виявлення іс­тотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсності.

Розумове виховання — цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури ро­зумової праці.

Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на ви­роблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Самостійне спостереження — безпосереднє сприймання явищ дійсності.

Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка поля­гає у відображенні об'єктивних властивостей предметів і явищ навко­лишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у поперед­ньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у регулюван­ні відносин людини з людиною і соціальною дійсністю.

Середовище — комплекс зовнішніх явищ, які стихійно діють на лю­дину і значною мірою впливають на її розвиток.

Соціалізація людини — перетворен­ня людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.

Спадковість — відновлення в нащадків біологічної схожості з батьками.

Сприймання — відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.

Статеве виховання — складова загального процесу виховної ро­боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

Схильність — стійка орієнтованість людини на щось, бажання ви­конувати певну працю.

Темперамент — індивідуально-типологічна характеристика людини, яка виявляється в силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів.

Теоретичні знання — логічні узагальнення щодо практики реаль­ного людського буття, тобто поняття, системи понять, абстракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Теорія — система знань, що описує і пояснює сукупність явищ окремої галузі дійсності й зводить від­криті в ній закони до загальної основи.

Технологія навчання — шлях освоєння конкретного матеріалу в межах певного предмета, теми, питання.

Трудове виховання — процес залучення школярів до різноманіт­них педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці.

Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до за­гального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.

Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, засно­вана на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Управління процесом виховання —- діяльність педагогів, що за­безпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на вихо­ванців.

Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, ово­лодіння вміннями і навичками.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармо­нійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, форму­вання життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Форма організації навчання — зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Характер — комплекс сталих психічних властивостей людини, що виявляються в її поведінці та діяльності, у ставленні до суспільства, до праці, колективу, до самої себе.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що має своєю ме­тою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, роз­криття особливостей системи керівництва школою, організації її ро­боти.