Особливе місце у становленні та розвитку економічної науки займають проблеми систематизації і класифікації економічних наук. Це пов’язано з тим, що важливою ознакою справді наукових знань є їх систематизація. Створення єдиної, органічної, комплексної системи знань дає підстави стверджувати про їх концептуальність, а їх науковість чи ненауковість підтверджується або спростовується самою суспільно-економічною практикою, життям. (Концепція – це система поглядів, ідей, цільових настанов, пронизаних єдиним задумом на певну проблему).
Економічна дійсність надзвичайно складна, суперечлива, мінлива й різноманітна. Головним завданням економічної науки, як зазначалось, є проникнення у суть економічних явищ і процесів. При цьому вона не може претендувати на абсолютно точне, адекватне відображення дійсних процесів і тенденцій. Наукове пізнання сягає істини лише певною мірою (і, найчастіше, - слідом за течією економічних процесів). Воно постійно уточнює, коригує свої попередні уявлення, виробляючи свої узагальнення й висновки. Так виробляється економічна теорія, під якою розуміють засноване на фактах, підкріплене аргументами наукове узагальнення процесів і явищ економічної дійсності. Економічна теорія виводиться з практики, з життя. Єдиним критерієм наукової істини є практика, життя.
На основі економічної теорії сформувалися і розвиваються самостійні економічні науки, сукупність яких утворює систему економічних наук (рис. 1). Економічна теорія, як база для різних економічних дисциплін, водночас використовує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як філософія, соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і розробляти рекомендації, що сприятимуть оптимальній організації економічного життя суспільства.
У основі класифікації економічних наук розташовані фундаментальні економічні дисципліни, які уособлюють найабстрактніші категорії та поняття економічної науки, вироблені людством упродовж його писаної історії. Економічна теорія (пропедевтика) історично рухалась від «Ойкономії» давніх греків, через різні форми «Політичної економії» (класичну, буржуазну, пролетарську), так звану чисту «Економікс» до теперішньої економічної теорії. Важливими гранями економічної науки у широкому розумінні слова (які не знайшли свого відображення на схемі) є чотири наукові дисципліни Макроекономіка, Мікроекономіка, Мезоекономіка, Міжнародна економіка, які утворюють, так би мовити, серцевину економічного знання.
Ця серцевина оточена численними спорідненими блоками економічних дисциплін - функціональні, галузеві, підприємства, регіональні.
  |
Рис. 1. Класифікація економічних наук
Запропонована схема сучасної системи економічних наук – умовна, як і будь-яка інша. Перелік наведених у схемі дисциплін може бути як скороченим, так і розширеним. Так, приміром не увійшли до наведеної схеми численні «споріднені» науки – такі як Економічна соціологія, а також галузі знань, викликані до життя бурхливим техніко-економічним та інформаційним розвитком суспільства.
У даному випадку зроблена спроба подати лише логіку найзагальнішої класифікації усталених напрямів економічного знання.
Вирішальною ознакою економічних знань є їх науковість. За дві тисячі років своєї писаної історії людство нагромадило певний досвід (у тому числі і в галузі економічних знань). Узагальнені економічні знання фокусуються у вигляді економічної теорії, яка тільки тоді стає науковою, коли підтверджена практикою, життям, реальною дійсністю. Справжнє наукове знання завжди об’єктивне: воно не обслуговує суб’єктивні інтереси класів, прошарків і груп і не буває ані буржуазним, ані дрібнобуржуазним, ані пролетарським. Тому єдиною справді науковою методологічною основою може бути економічна теорія, перевірена практикою, що і являє економічну науку у справжньому розумінні слова.
Говорячи про фундаментальні економічні дисципліни, не треба забувати, що слідом за ними (а частіше - паралельно) в економічних ВНЗ викладаються конкретно-економічні дисципліни (Економіка підприємства, Економічний аналіз, Маркетинг, Менеджмент тощо), а далі, залежно від спеціалізації, відбувається поглиблене вивчення фінансів, кредиту, банківської справи, грошового обігу, цілого ряду статистичних і облікових дисциплін. Тому кожна з фундаментальних економічних дисциплін повинна мати своє чітко окреслене коло категорій і понять, які згодом необхідно конкретизувати в інших нормативних дисциплінах – залежно від подальшої спеціалізації кожного фахівця.
Лекція 2
