Розвиток пам'яті у шкільному віці

У молодших школярів розвиваються далі всі види пам'яті, зокрема образна і словесно-логічна пам'ять. Остання виникає ще у дітей дошкільного віку. Словесно-логічна пам'ять у молодших школярів має конкретний характер. Цьому відповідає і зміст навчального мате­ріалу в початкових класах школи, Відомо, що в знаннях, яким оволодівають молодші школярі, переважає фактичний, конкретний, а не абстрактний зміст. Однак і тут одержані дітьми відомості про живу і неживу природу, про життя людей тощо розкривають їм причинні зв'язки і відношення між предметами і явищами і приводять до елементарних наукових узагальнень.

В розвитку мимовільної пам'яті у молодших школярів появляються нові якісні особливості, породжувані новим змістом і формами їх діяльності. Мимовільне запам'ятовування і відтво­рення включається у систематичне виконання ними навчальних, спеціально пізнавальних завдань. Завдяки цьому, а також у зв'язку з дальшим розвитком мислення, воно набуває дедалі більшої систематичності і більш високої продуктивності. Разом з тим формування у молодших школярів умінь думати, розуміти навчальний матеріал приводить до дальшого розвитку у них довільної пам'яті.

Школа ставить особливо великі вимоги саме до довільної пам'яті дітей. Діти з перших днів вступу до школи зустрічаються з необхідністю систематично виконувати навчальні завдання, осмислено запам'ятовувати і відтворювати їх зміст. Тимчасом довільна пам'ять дітей при вступі до школи ще не досить сформована. Через це першокласники іноді погано запам'ятовують те, що їм задано додому, не завжди можуть підпорядкувати роботу своєї пам'яті навчальним завданням, часто не вміють проконтролювати розуміння матеріалу, перевірити, чи вивчили вони урок. При недоліках у навчанні і недостатньому керівництві навчальною роботою у дітей з перших днів навчання можуть виникати значні труднощі, які штовхатимуть їх на шлях механічного за учування, «зазубрювання».

Щоб озброїти молодших школярів вміннями довільно керувати своєю пам'яттю, треба на основі початкових вмінь довільно запам'ятовувати, з якими вони приходять до школи, сформувати у них спеціальні прийоми логічного запам'ятовування. Такими є різні розумові дії, які є спочатку засобами розуміння змісту тексту та іншого навчального матеріалу, а далі стають прийомами логічного його запам'ятовування. Необхідною умовою їх формування є оволодіння учнями вмінням читати, користуватись друкованим текстом, виконувати над ним різні навчальні завдання.

На перших порах молодші школярі, довільно запам'ятовуючи задані їм тексти, вдаються лише до таких прийомів, як повторне читання тексту і самостійне його відтворення, переказування його змісту. Спроби застосувати складніші прийоми запам'ятовування навіть утруднюють його дітям, бо вони ними ще як слід не володіють. Так, у школярів другого класу, як показали досліди (Зінченко), використання готового плану оповідання для його запам'ятовування викликає значні труднощі. Школярі ж четвертого класу вільно користуються готовим планом і як прийомом запам'ятовування. Проте, коли їм запропонувати застосувати складніший спосіб роботи над текстом при його заучуванні — самостійне складання плану оповідання,— то, успішно справляючись з застосуванням цього способу з метою розу­міння, вони ще відчувають значні труднощі при використанні його з метою запам'ятовування. Цього вже не спостерігається в роботі учнів шостого класу.

Щоб заучування, яке формується в учнів під впливом щоденних вимог школи, не ставало механічним, треба вчити їх розрізняти в своїй навчальній роботі завдання розуміти матеріал і завдання запам'ятати його, а також поступово виробляти у дітей досконаліші прийоми заучування. Завдання зрозуміти і запам'ятати тісно пов'язані між собою, але й відрізняються одне від одного. Без їх розрізнення неможливий і самий процес формування довільної логічної пам'яті у школярів.

Коли молодший школяр тільки починає вчитися робити логічний аналіз матеріалу для того, щоб зрозуміти його (наприклад, складати план оповідання), ця пізнавальна дія у нього спочатку є розгорнутою, деталізованою. Вона складається з ряду окремих, ще недостатньо пов'язаних між собою ланок, кожна з яких вимагає активної уваги і значних розумових зусиль. Складання плану є ще неузагальненою дією, пов'язаною з фактичним змістом даного тексту і залежною від нього. Тому воно на цьому початковому етапі його формування ще не може бути використане як спосіб довільного логічного запам'ятовування. Учень тут повністю зайнятий самим складанням плану. Спроби використати його для інших цілей заважають йому складати план і тим самим погіршують і розуміння, і запам'ятовування.

Використання учнями пізнавальної дії як способу довільного логічного запам'ятовування стає можливим тоді, коли ця дія (наприклад, складання плану) в результаті її застосування до різних за змістом текстів вкорочується, узагальнюється і уста­люється, коли в учнів виробляються вміння її виконувати. Отже, необхідною умовою перетворення певних пізнавальних дій, які е спочатку прийомами розуміння, в прийоми довільного логічного запам'ятовування е вироблення в учнів закріплених узагальне­них умінь виконувати ці дії.

Школярі навчаються спочатку застосовувати нові прийоми розуміння і запам'ятовування на простішому матеріалі. Застосування їх до складнішого матеріалу ставить школярів перед новими труднощами, переборення яких сприяє дальшому вдосконаленню цих прийомів_і їх узагальненню.

Фізіологічною основою формування цих, як і всяких інших, умінь є утворення узагальнених систем тимчасових нервових зв'язків, передусім другосигнального характеру.

Закріплення таких систем і забезпечує необхідну легкість і вільність застосування цих умінь при запам'ятовуванні різноманітного матеріалу.

Для успішного формування логічної пам'яті у молодших школярів важливо вчити їх диференційовано викопувати такі завдання, як-от: зрозуміти і запам'ятати основне в матеріалі і переказати своїми словами, запам'ятати матеріал у певній по­слідовності, зрозуміти і запам'ятати якнайповніше, найточніше та ін. Як показали дослідження (Занков, Смирнов, Дульнєв та ін.), виховання такого роду завдань викликає у них ще значні труднощі, пов'язані з тим, що молодші школярі ще недостатньо озброєні прийомами логічного запам'ятовування, за допомогою яких тільки і можливе диференційоване виконання цих завдань. Так, дослідження Смирнова показали, що молодші школярі недостатньо застосовують такі прийоми, як поділ тексту на смислові частини, порівняння, співвідношення нових знань з раніше засвоєними. Тому необхідно систематично вчити їх таких прийомів розуміння, як порівняння, класифікація, систематизація матеріалу, складання плану тексту тощо, і використовуванню цих пізнавальних дій як прийомів довільного логічного запам'ятовування.

Дальший розвиток мимовільної і довільної пам'яті відбувається в учнів середнього шкільного віку в процесі оволодіння ними більш складною системою знань. Учні починають вивчати окремі навчальні предмети, в яких дається не тільки ширший і складніший фактичний матеріал, а вводяться і початки теорії кожної науки. Так, наприклад, від елементарних понять про фізичні явища учні переходять до вивчення фізичних законів, від ознайомлення з окремими історичними подіями — до вивчення зв'язків і залежностей в розвитку суспільних відносин, від ознайомлення з окремими частинами мови — до систематичного вивчення граматики, від вивчення арифметики — до вивчення алгеб­ри і т. д.

Новий навчальний матеріал ставить нові, більш високі вимоги до мислення і пам'яті учнів. Засвоєння його потребує поступового переходу від конкретно-логічної пам'яті, характерної для молодших школярів, до абстрактно-логічної пам'яті. В цьому переході може в деяких учнів виникати тенденція до механічного запам'ятовування навчального змісту, породжувана непереборе ними труднощами його розуміння. Прояви цієї тенденції не є неминучими. Вони виникають там, де не забезпечується належне керівництво розумінням і запам'ятовуванням учнями нового, ускладненого навчального матеріалу.

Головне завдання в керівництві розвитком пам'яті учнів середнього шкільного віку полягає в тому, щоб далі збагачувати і вдосконалювати ті прийоми запам'ятовування, якими учні вже володіють. Такі способи роботи над матеріалом, як його класифікація і систематизація, мислене складання плану тексту, порівняння та ін., повинні бути доведені у школярів до узагальнених умінь швидко піддавати його логічному аналізу і синтезу, схоплювати основний його зміст.

Більш високий рівень узагальнення тих прийомів логічної пам'яті, якими оволодівають школярі, дає їм можливість добре запам'ятовувати пояснення, головні факти, пов'язані з доведенням, узагальнення і висновки. Внаслідок цього деталі в матеріалі часто запам'ятовуються гірше. Збільшення обсягу стимулює учнів до застосування логічної його обробки. Це приводить наприкінці середнього шкільного віку до деякого зниження ролі заучування, порівнюючи з тим місцем, яке воно займає у молодших школярів. Ці ж причини, а також більш високий рівень оволодіння усною і письмовою мовою призводять до того, що дослівне відтворення у середніх школярів починає займати значно менше місце, ніж у молодших. Воно дедалі більше починає замінюватися вільними відтвореннями, переказом своїми словами головного, істотного в матеріалі (Шардаков та ін.).

Таким чином, пам'ять учнів середнього шкільного віку, на відміну від пам'яті молодших школярів, стає дедалі більше абстрактно-логічною. Дальший розвиток абстрактно-логічної пам'яті відбувається в старшому шкільному віці.

В старших класах середньої школи навчальні предмети включають в себе уже теорію науки, хоч і не вичерпують її змісту. Тут засвоєння учнями знань з різних галузей приводить в чітку систему їх погляди на природу і суспільство.

Оволодіння цим навчальним змістом вимагає дальшого ускладнення способів його засвоєння. Воно спричиняється до дальшого розвитку абстрактно-логічної пам'яті учнів, дальшого формування таких прийомів, які дають змогу учням запам'ятовувати складні системи фактів, понять, законів, їх пояснення і доведення.

Відбуваються істотні зміни і в перебігу процесів логічної пам'яті. Вони починають скеровуватися настановою на те, щоб засвоїти матеріал. Ця настанова включає в себе і настанову зрозуміти, і настанову запам'ятати матеріал. При такій настанові завдання запам'ятати зливається з завданням зрозуміти матеріал, розібратися в ньому. Така пам'ять характеризується високим рівнем оволодіння складною. системою узагальнених вмінь розуміння і запам' ятовування. Особливо великого значення тут набувають вміння працювати над книгою, словником, вміння складати тези, конспекти, плани великого за обсягом і складного за змістом матеріалу тощо, які починають формуватися вже наприкінці середнього шкільного віку.

Отже, для молодших школярів характерним є розвиток конкретної логічної пам'яті. У середньому шкільному віці пам'ять починає поступово набирати абстрактно-логічного характеру. Дальше вдосконалення абстрактно-логічної пам'яті відбувається в старшому шкільному віці.

Відмічені особливості в розвитку пам'яті не строго закріплені за певним віком дітей. Елементи довільної логічної пам'яті наявні вже у дітей старшого дошкільного віку. Проте формується вона, головним чином, з початком шкільного навчання. Абстрактно-логічна пам'ять в елементарній формі є вже у мо­лодших школярів, проте основний період її формування припадає на середній і особливо старший шкільний вік.

В міру того, як формуються в учнів уміння розуміти, осмислювати матеріал, удосконалюється їх мимовільна логічна пам'ять. У зв'язку з оволодінням цими вміннями як засобами довільного запам'ятовування удосконалюється їх довільна логічна пам'ять. Залежність формування вмінь запам'ятовувати від формування вмінь розуміти матеріал породжує закономірну динаміку в продуктивності мимовільної і довільної пам'яті на різних етапах її розвитку.<...>

Пам'ять необхідна для набування знань учнями. Разом з тим набування їх веде до вдосконалення пам'яті. Процес цей не закінчується в старшому шкільному віці. Пам'ять продовжує вдосконалюватись і в дорослих у зв'язку з їх професіональною діяльністю, фаховою освітою і т. п.