Політична доктрина націонал-соціалізму

Форма суспільного|громадського| устрою|устрою|, що сполучає|з'єднує| соціалізм з|із| яскраво вираженим|виказувати| націоналізмом (расизмом). Н.-с. називається також ідеологія, що обгрунтовує такого роду соціальний порядок|лад|. Типовий приклад|зразок| Н.-с. — Німеччина|Германія| 1933—1945. Н.-с. і комунізмом були два основні різновиди тоталітаризму 20 ст|ст.|

У 1920-ті| рр. в соціалістичному русі поряд з|поряд із| радикальним лівим соціалізмом (комунізмом) досить швидко склався радикальний правий соціалізм (нацизм). Розбіжності і боротьба двох крайніх форм соціалізму — старого соціалізму, що тяжіє до марксизму, і Н.-с. — були неминучим зіткненням|сутичкою| між двома соціалістичними течіями. «У них не було розбіжності|розходження| в тому, що саме держава повинна визначати положення|становище| людини в суспільстві|товаристві|. Але|та| між ними були (і завжди будуть) глибокі розбіжності|розходження| у визначенні конкретних класів і груп» (Ф.А. Хайек). І комунізм, і нацизм прагнули до планомірної і тотальної організації сил суспільства|товариства| для виконання певного суспільного|громадського| завдання|задачі|. Проте|однак| вони по-різному визначали природу тієї мети|цілі|, на досягнення якої повинні прямувати всі зусилля суспільства|товариства|. Комунізм пропонував побудувати|спорудити| «рай на землі» для всього людства (інтернаціоналізм). Н.-с. мав намір створити такий «рай» для вибраної нації (раси) за рахунок всіх ін. народів (націоналізм, расизм). Комунізм і Н.-с. принципово розходилися з|із| індивідуалізмом і лібералізмом в тому, що, підпорядковувавши|підкоряти| всі ресурси суспільства|товариства| досягненню кінцевої мети, відмовлялися визнати які б то не було сфери автономії, в яких індивід і його воля були б такими, що визначають. Історія Н.-с. і комунізму показує, що «в індустріальному суспільстві|товаристві| справжній|даний| соціалізм може бути лише|тільки| тоталітарним, а тоталітаризм — лише|тільки| соціалістичним» (Э. Геллнер).

Н.-с. передбачав|припускав|: централізоване, державне управління економікою, що не зважає на приватну власність, що частково зберігається, на засоби|кошти| виробництва; чітку ієрархію цілей і цінностей, вищою з|із| яких була побудова|шикування| расово чистого суспільства|товариства|, що має все необхідне для свого тривалого існування: концентрацію влади в руках однієї партії, що направляється|скеровує| вождем; ідеологію, яка не може оспорюватися|заперечувати| навіть в деталях; безроздільну|неподільну| монополію на засоби|кошти| масової комунікації; повний|цілковитий| контроль за всіма сферами суспільного|громадського| і приватного життя; жорстке насильство відносно всіх інакодумців і незгодних; забезпечення расової чистоти суспільства|товариства|; щиру переконаність широких мас в тому, що вони покликані побудувати|спорудити| досконалий|довершений| соціальний світ|мир| і створити нову людину.

На початку| 1930-х| рр. в Германії націонал-соціалісти на чолі з А. Гитлером мирним дорогою|колією| прийшли до влади. Майже відразу ж почалися|зачинали| гоніння на євреїв і потім|і тоді| їх масове знищення (голокост|), а також підготовка до завоювання народів, покликаних забезпечити трудові ресурси для «тисячолітнього рейху». «Зовнішня політика, — писав Гітлер, — це мистецтво швидко забезпечувати народ необхідним по кількості і якості життєвим простором|простір-час|. Внутрішня політика — це мистецтво гарантувати застосування необхідної для цієї мети|цілі| сили, що виражається|виказує| в расовій чистоті і відповідній чисельності населення».

Світогляд Н.-с. спиралося|обпиралося| на вульгарний соціал-дарвінізм|, доповнений расистськими переконаннями, що тлумачать історію як демонстрацію переваги|вищості| одних рас над іншими, переваги|вищості|, обумовленої збереженням|зберіганням| творчими расами «чистоти крові» (Ж.А. де| Гобіно, X. Чемберлен і ін.). «Головне|чільне| джерело сили народу, — стверджував|затверджував| Гітлер, — це не володіння зброєю або організація армії, а внутрішня його цінність, тобто|цебто| расова чистота». Для збереження|зберігання| останнього держава| повинна захищати свій народ від «отруєння трьома отрутами», кожен з яких пов'язаний з євреями; це, по-перше, інтернаціоналізм — пристрасть до чужого, що виникає із|із| зменшення власних культурних цінностей і веде до змішення крові; по-друге, егалітаризм|, демократія і закон більшості, не сумісні з індивідуальним творчим початком і довірою до вождя; по-третє, пацифізм, руйнівний в людині здорове, інстинктивне прагнення до самозбереження. Ще в 1927 Гітлер говорив: «Народ втрачає|розгублює| свою внутрішню цінність, як тільки|як тільки| стає схильний до цих трьох пороків|вад|, бо він тим самим руйнує свою расову чистоту, проповідує інтернаціоналізм, зрадив|зраджував| свою самостійність і на її місце ставить підпорядкування|підкорення| меншості|меншини| більшості, інакше кажучи, некомпетентність|, і починає|зачинає| скачуватися|скочувати| в братерство|братство| всіх людей». Ідеологія, заснована на націонал-соціалістичних| ідеях, вважалася|лічила| необхідною умовою «нового, революційного перетворення світу|миру|». Знаряддям проведення її в життя була націонал-соціалістична| партія, що називалася, подібно до комуністичної партії, «революційної». «Ідеологія Гітлера, який би непродуманий| і непереконливий| вона не здавалася|видавалася| тією, хто не розділяв її, давала йому такий же підхід до історичних процесів, а отже, і таку ж упевненість в собі, яку марксизм давав комуністичним вождям» (А. Буллок).

Політичний, а потім і економічний успіх Н.-с. на початку| 1930-их| рр. був, по словах Хайека, прямим наслідком невдач соціалістів, що тяжіли до марксизму. До моменту приходу|прибутку| Гітлера до влади останніми була націоналізована більше половини йому. промисловості, приведеною неумелым| державним управлінням в повний|цілковитий| занепад. Після|потім| | суперечок Н.-с. категорично виступив|вирушав| проти|супроти| продовження усуспільнення власності. Зокрема, з приводу заводів Круппа Гітлер | заявив: «Зрозуміло, я їх не чіпатиму. Не думаєте ж ви, що я настільки безумний|божевільний|, що стану руйнувати німецьку економіку? Лише|тільки| якщо Крупп не зуміє впоратися|справитися| і діяти на користь нації, держава повинна втрутитися, лише|тільки| і лише тоді... Але|та| для цього не потрібна експропріація... досить мати сильну державу». Усуспільненню власності Н.-с. віддав перевагу постановці власників під повний|цілковитий| контроль держави|.

Націонал-соціалістична суспільна|громадська| система, що підпорядкувала|підкоряла| йому. народ необмеженої| влади невеликої купки людей, не була якимсь|деяким| відступом від магістральної дороги|колії| історії. Н.-с. був однією з версій колективізму 20 ст|ст.|, що вважав|лічив|, що волею історії він йде на зміну прогнилому індивідуалізму (см.: Індивідуалістичне суспільство|товариство| і колективістське| суспільство|товариство|). «...Одна загальноприйнята ілюзія — мабуть, найнебезпечніша зі|із| всіх, — пише Э. Фромм, — полягала в переконанні, що люди на зразок|ніби| Гітлера нібито захопили владу над державним апаратом лише за допомогою віроломства і шахрайства, що вони і їх підручні правлять, спираючись|обпиратися| на одне лише грубе насильство, а весь народ є безпорадною жертвою зради і терору». Фромм укладає|замикає|, що роки, які пройшли після|потім| поразки|ураження| Н.-с, зі|із| всією очевидністю показали помилковість цієї т.зр.: «Нам довелося|припало| визнати, що в Германії мільйони людей відмовилися від своєї свободи з|із| таким же запалом, з|із| яким їх батьки| боролися за неї; що вони не прагнули до свободи, а шукали спосіб від неї позбавитися; що інші мільйони були при цьому байдужі і не вважали|лічили|, що за свободу варто боротися і вмирати|помирати|. В той же час|разом з тим| ми зрозуміли, що криза демократії не є суто італійською або німецькою|германською| проблемою, що він загрожує|погрожує| кожній сучасній державі».

Військова|воєнна| поразка|ураження| Н.-с. з'явилося одночасно і поразкою|ураженням| націонал-соціалістичної| ідеї. Проте|тим не менше| не можна сказати, що вона померла|вмерла| остаточно.

Як і комунізм, Н.-с. продовжує залишатися одній з головних|чільних| колективістських| перспектив сучасного індустріального суспільства|товариства|.