Психолого-педагогічна характеристика учня

Характеристика учня — це узагальнення педагогічного і психологічного спостереження.

Практика спілкування з учнем на заняттях, у позаурочний час, під час трудових справ, а також знання сімейних стосунків, друзів дозволяєкласному керівникові визначити тип характеру, потенційні здібності, пізнавальні інтереси дитини та спрогнозувати мотиви її поведінки в тій чи іншій ситуації.

І.Загальні відомості проучня

1.Прізвище, ім'я, по батькові.

2. Стать.

3. Вік.

4. Стан здоров'я та фізичний розвиток (фізично здоровий; час­то хворіє; фізично розвинений; має хронічні захворювання).

5. Загальний розвиток:

— особливості мислення, рівень абстрактного мислення (аналіз, синтез, виявлення причинних зв'язків тощо);

— інтереси, потреби, особливості характеру, індивідуальні реакції на події;

— особливості пам'яті та процесу запам'ятовування, тип інтелекту та професійні можливості;

- здатність до тривалих трудових навантажень.

6. Умови сімейного виховання:

— склад сім'ї (повна, неповна (хто з батьків виховує: мати/ батько); неблагонадійна сім'я);

— хто із членів сім'ї має найбільш позитивний / негативний вплив (мати, батько, сестра, брат тощо);

— загальна атмосфера в сім'ї (доброзичлива, тепла, конф ліктна);

— взаємини з матір'ю (близькі, довірливі, відчужені);

—із батьком (близькі, довірливі, відчужені);

— з іншими членами сім'ї (загальні, добрі, погані).

7. Ставлення до навчання, праці:

— успішність (які оцінки переважають, із якого предмета отримує найвищі бали);

— організованість і старанність у навчальній роботі, здат­ність працювати самостійно.

II. Загальна характеристика основних видів діяльності учня

1.Якій діяльності надає перевагу: навчальній; трудовій; іг­ровій; суспільно-політичній, спортивній, художньо-есте­тичній, конструкторсько-технічній,

туристичній, дослідни­цькій роботі в різних галузях.

2.Як навчається, які бали переважають. До яких навчальних предметів виявляє найбільшу зацікавленість, до яких — байдужий.

3.Як вивчає навчальний матеріал (свідомо, системно, механіч­но «зазубрює», не вивчає).

4.Як ставиться до інтелектуальної або практичної діяльності (із зацікавленням, байдуже).

5.Яку роль виконує у справах (ініціатор, організатор, актив ний виконавець, пасивний учасник).

6.Чим любить займатися у вільний час (читати, гуляти на ву­лиці,сидіти вдома, спілкуватися з друзями, грати в азарт­ні ігри, допомагати по господарству, дивитися телевізор, займатися в гуртках, секціях).

III. Дисциплінованість та навички культури поведінки учня

1.Загальна характеристика поведінки (поводить себе спокійно, стримано, контролює свої емоції).

2.Виконання шкільного режиму (дотримується правил поведінки, порушує їх навмисно або через недбалість, най­більш типові порушення дисципліни).

3.Виконання вимог і розпоряджень учителів (виконує за першою вимогою, за бажанням чи примусово).

4.Чемність у спілкуванні із вчителями, будь-якими дорослими.

5.Володіння навичками культури поведінки, ставлення до літніх людей і молодших за себе (поступається місцем, із повагою ставиться до дівчат, старших, літніх людей тощо).

IV. Загальна характеристика спрямованості особистості

1. Соціальні потреби особистості (потреба в спілкуванні, нових враженнях, самоствердженні, визнанні, у здійсненні конт­ролю та влади над іншими, прийнятті, навчанні, колектив­ній праці, громадській діяльності).

V. Місце особистості в колективі

1.Становище у колективі (чи користується повагою й автори­тетом у однокласників, чим обумовлені стосунки, які скла­лися).

2.Чи задоволений своїм становищем у колективі та яке стано­вище прагне зайняти?

3.Ставлення до однокласників (поважає, байдужий до них, часом конфліктує з різних причин).

4.Яку роль відіграє у житті класу (активний член колективу, сторонній спостерігач).

VI. Характерні особливості особистості

1. Загальні риси характеру (принциповість, працьовитість, безкорисливість, скромність, егоїзм, почуття справедли­вості, чуйність, відвертість).

2.Інтелектуальні риси (спостережливість, практична спрямо­ваність розуму, допитливість).

3.Вольові риси (упевненість у своїх силах, дисциплінованість, ініціативність, особиста організованість, самостійність, зібраність, самовладання, хоробрість, наполегливість чи впертість).

4.Емоційні риси (веселість, пригніченість, бадьорість, аморф­ність).

5.Риси, що виражають ставлення до діяльності (сумлінність, працездатність).

6.Риси, що виражають ставлення до самого себе (упевненість, вимогливість, самокритичність, самозакоханість, організо­ваність).

VI І. Моральні цінності

1. Відданість Батьківщині, повага до Державного Прапора і Гімну.

2. Повага до людини та її прав, свободи вибору.

3. Усвідомлення себе як громадянина Землі, турбота про еко­логічну безпеку.

4.Расова і національна терпимість, повага до інших народів та їхніх культур.

5.Відданість сім'ї, повага до батьків, до кожної людини як особистості.

6.Наявність у стосунках з людьми турботи, поваги, довіри, відповідальності.

7.Відчуття власної відповідальності за все, що відбувається навколо.

VIII. Висновки

Тест Ю.Акименка

"Визначення трьох станів особистості"

 

Щоб оптимізувати адаптацію учнів до навчання в основній ланці, необхідно, насамперед, змістовно змінити роботу в останньому семестрі навчання в початковій школі. Не слід забувати, що, крім зовнішньої адаптації, яка полягає в наданні можливості легко сприймати зміни в навчальній діяльності, не менш важливо забезпечити умови для внутрішньої адаптації дитини. В останньому випадку адаптивна активність спрямовується на внутрішні стани, власні характерологічні ознаки, здатності по-новому дивитися на взаємостосунки з учителями та однокласниками. Для кращого розуміння внутрішньої налаштованості дитини на формування свого ставлення до соціуму, в якому вона живе, доцільно провести перевірку за тестом Ю.Акименка "Визначення трьох станів особистості", зробивши невеличку модифікацію з огляду на вік дітей. Методика настільки легка і проста в користуванні, що нею можуть скористатися не тільки шкільні психологи, а й учителі початкової школи.

Інструкція. Оцініть наведені нижче висловлювання в балах від 0 до 10.

1. Мені часом не вистачає витримки.

2. Якщо мої бажання заважають мені, я вмію їх стриму вати.

3. Старші діти в сім'ї, або старші учні в школі, мають опікуватися молодшими.

4. Я інколи переоцінюю свою роль у деяких подіях.

5. Мене нелегко ошукати.

6. Мені б сподобалося допомагати вчителеві виховувати першокласників.

7. Інколи мені хочеться побешкетувати, як маленькому.

8. Гадаю, я правильно розумію всі події, які відбуваються.

9. Кожен має виконувати свій обов'язок.

10. Часто я роблю не так, як треба, а як хочеться.

11. Приймаючи рішення, я намагаюся передбачити всі його наслідки.

12. Діти мають вчитися у старших, як їм слід поводитись.

13. Як і будь-хто, я можу ображатися.

14. Мені вдається побачити в людях більше, ніж вони про себе говорять.

15. Першокласники мають дослухатися старших учнів.

16. Я людина, яка схильна захоплюватися.

17. Мій основний критерій оцінювання людини —об’єктивність.

18. Я ніколи не змінюю своїх поглядів.

19. Трапляється, що я сперечаюся навіть тоді, коли неправий.

20. Правилслід дотримуватися лише тоді, коли вони справедливі й корисні.

21. Люди повинні дотримуватися всіх правил, незважаючи на обставини.

Обробка результатів

Підрахуйте окремо суму балів за такими пунктами:

1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 — інфантильний, занадто дитячий стан особистості;

2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 — відповідальний, дорослий стан особистості;

3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 — опікунський, батьківський стан особистості.

Для ефективного навчання та продуктивної взаємодії з педагогамив основній школі найкраще, коли у дитини дорослий стан особистості. Діти з інфантильним станом особистості найважче вживаються в нову структуру міжособистісних взаємин, оскільки їм не вистачає, опікувальної та захищаючої фігури вчителя. Діти з переважанням батьківського стану особистості в основній школі можуть стати неформальними лідерами

класу, якщо їхній авторитет визнає більшість колективу. Однак в разі порушення рівноваги й неадекватного збільшення менторського компонента (а це іноді відбувається під впливом створення штучного авторитету вчителем початкової школи або батьками) дитина виробляє звичку надмірноповчати інших, оцінювати їхні дії, втрачає са­мокритичність, що призводить в основній школі до важких конфліктів з однокласниками. Тому з цими двома групами дітей доцільно проводити психокорекційні заняття.

Упобудові нових стратегій взаємодії четвертокласників,зміні внутрішніх станів головна роль належить психологові, який має провести з дітьми спеціальний тренінг ділової взаємодіїта формування міжособистісних стосунків, базованих на кооперативних зв'язках.

Учителю ж, у свою чергу, слід поступово перебудовувати власний стиль спілкування з дітьми, вимагаючи від них більшої відповідальності та зібраності.

З цією метою:

</ зменшувати власний контроль за якістю самостійних робіт на уроці;

</ вводити жорсткіші часові рамки для виконання певних завдань. Вчити дітей контролювати час, доцільно використати пісочний годинник;

• змінювати організаційні та дисциплінарні вимоги до поведінки дітей на різних уроках;

</ вимагати акуратно складати всі книжки, зошити ручки, олівці та інше у портфель після закінчення кожного уроку і готувати все приладдя перед початком наступного. Важливо, щоб ці дії виконувалися саме після закінчення і до початку. Таким чином можна запобігти організаційним складнощам, що виникнуть під час пере­ходу дітей з одного навчального кабінету до іншого;

</ розширювати рамки самодіяльності та самоорганізованості класного колективу, вводячи елементи самоуправління. Вчитель має звикати до того, що його вихованці вже виросли, а тому й ставитися до них слід як до відповідальних особистостей. Саме внутрішня перебудова вчителя у стосунках із своїми вихованцями може стати найкращим методом підготовки четвертокласників до переходу в п'ятий клас.

5. МОЯ ДИТИНА ЧЕРЕЗ 4 РОКИ.

(Анкетування серед батьків та детальна характеристика учнів вчителем)

Шановні вчителі!

Робота над створенням портфоліо вчителями в тісній співпраці з батьками та дітьми не лише підтримує постійний інтерес до навчально - пізнавальної діяльності, але і набувається безцінний досвід роботи з портфоліо, який може знадобитися в подальшому житті, а в старшій школі буде просто необхідним.

Коли портфоліо випускника – це важливий документ для вступу в вуз, то портфоліо школяра може стати вагомим аргументом при переході дитини з початкової ланки в середню.

Портфоліо – не лише предмет гордості, а і інструмент самопізнання, найголовніша вершина дотику в відносинах «дитина – родина – вчитель».

Робота по створенню портфоліо – цікаве духовне взаємозбагачення. Зайнявши своє почесне місце в родинному архіві, воно даруватиме цікаві та незабутні спогади з життя дитини і приноситиме задоволення не менше ніж сімейний фотоальбом чи відеотека.

Бажаю успіху вам, мої читачі, і вашим чудовим вихованцям!