Виявлення та підготовка до буріння пасток нафти і газу

Пошук та підготовка до буріння пасток нафти і газу є важливою стадією геолого­розвідувального процесу, оскільки при цьому створюється фонд перспективних локальних об'єктів, що визначає темп освоєння регіону в цілому. Ця стадія поділяється на дві Ігідстадії: виявлення об'єктів та підготовка їх до буріння.

Пошуки та підготовка об'єктів здійснюється як в районах з встановленою нафтогазо­носністю, так і в нових перспективних районах. В нових регіонах ці роботи базуються на результатах регіональних досліджень, а в районах з розвинутим нафтогазовидобутком та­кож на даних пошукове-розвідувальних робіт та розробки родовищ нафти і газу.

Існують різні геологічні та геофізичні методи пошуків і підготовки об'єктів до буріння. Серед геологічних методів виділяються різні види геологічних (структурно-геологічних) зйомок, структурне буріння; серед геофізичних-сейсморозвідка, гравіметрія та електро­розвідка. Основне значення в пошуках і підготовці пасток до буріння належить ге­офізичним методам, серед них треба виділити сейсморозвідку. В останні роки все більшого значення набувають аеро- і космометоди, а такі традиційні, як структурне буріння та гео­логічні зйомки, відіграють щораз меншу роль. Це пояснюється значною вивченістю верхніх структурних поверхів, недостатньою глибинністю структурного буріння та придатністю ге­ологічної (структурно-геологічної) зйомки тільки в районах з добрими відслоненнями.

Головним методом геофізичної зйомки є сейсморозвідка МВХ в модифікації МЗГТ; в ге-ологічно складних умовах-МРНП і свердловинна сейсморозвідка (ВСП, МВХ), що, на­приклад, дає змогу картувати конфігурацію соляних куполів і поверхню підстилаючих відкладів. Масштабом пошукової сейсмічної зйомки при виявленні структур є 1:100000 і 1:50000 з густотою профілів МВХ 0,5 — 0,7 км/км² і з відстанню 1,5 — 2,0 км між розвідувальними та 4 — 6 км між зв'язуючими профілями. При підготовці структур масш­таб зйомки (детальної) збільшується до 1:25000, а густота профілів залежно від розмірів об'єктів становить від 0,7 до 2 — 3 км/км². В окремих випадках при складній будові об'єктів сейсморозвідка доповнюється бурінням структурних свердловин з метою уточнен­ня тектонічних порушень, неузгодженостей та ін.

Значне місце на даній стадії геологорозвідувального процесу відводиться геохімічним методам пошуків нафти і газу (ГПНГ), що включають різні модифікації газових, бітумінологічних, геомікробіологічних, літогеохімічних та гідрогеохімічних досліджень, їх використання сприяє підвищенню ефективності нафтогазопошукових робіт, оскільки вони фіксують не структуру, а ефект впливу покладів нафти і газу.

Необхідно розмежовувати поняття про виявлену та підготовлену до буріння структуру. Згідно з діючим положенням під виявленою нафтогазоперспективною структурою або об'єктом АТП (аномалія типу "поклад") розуміється геологічний об'єкт в нафтогазоперс-пективних відкладах, наявність і контури якого підтверджені будь-яким геолого-ге-офізичним методом; під підготовленою до глибокого буріння нафтогазоперспективною структурою або об'єктом АТП розуміється геологічний об'єкт, для якого складені струк­турні карти за маркуючим горизонтом, що дає змогу прогнозувати просторове положення покладу та забезпечує можливість закладання пошукових свердловин.

Можуть бути два види пошуків та картування локальних об'єктів (структур): прямі по­шуки, тобто картування структур за геологічним або геофізичним маркуючими горизонта­ми (реперами), що розміщені безпосередньо в продуктивній товщі; побічні пошуки, тобто картування структур за маркуючими горизонтами, що розміщені в перекриваючих або підстилаючих продуктивну площу відкладах.

Безумовно, що перевага повинна надаватись прямим пошукам, оскільки вони забезпе­чують найбільш раціональне розміщення свердловин. Крім того, вони єдино можливі для захоронених структур, рифогенних та ерозійних виступів, пасток літологічного та стратиг-рафічного типів, тобто в тих випадках, коли пастки не мають прямого відображення в пере­криваючих чи підстилаючих відкладах. Побічні пошуки об'єктів ефективні лише тоді, коли існує висока ймовірність співпадання структурних планів за різними горизонтами розрізу.

Залежно від ступеня вивченості виділяють чотири типи структур: тип А-структури, підготовлені за цільовим нафтогазоносним горизонтом і більш глибокими відкладами; тип Б - те ж саме, що і для типу А, але більш глибокі відклади вивчені менше, ніж цільовий гори-

зонт; тип В — структури, підготовлені за репером, що розміщується вище цільового нафто­газоносного горизонту, і для них характерне співпадання структурних планів у розрізі; тип Г — структури, підготовлені за репером, що розміщується вище цільового нафтогазоносного горизонту, і для них характерне неясне співвідношення структурних планів у розрізі.

Об'єм пастки визначає можливі розміри покладів нафти і газу і залежить від її площі та амплітуди. При формуванні фонду підготовлених структур проводиться їх класифікація за­лежно від площі пастки. При цьому виділяються пастки дуже крупні (площею понад 100 км²), крупні (площею 50—100 км²), середні (площею 10 — 50 км²), невеликі (площею 5 — 10 км²) і дрібні (площею до 5 км²). Площа підготовлених до буріння пасток визначається за контуром ізогіпси з відміткою Н = = Н ₀ + 1 /2 С, де Н ₀ — відмітка найбільш глибокої замк­неної ізогіпси; С — перетин ізогіпс на структурній карті. В тих випадках, коли структура підготовлена по декількох горизонтах, її розмір визначається за горизонтом з найбільшою площею.

Згідно з діючими правилами підготовка об'єктів до буріння повинна проводитись за опорними горизонтами і, у виключних випадках, за умовними сейсмічними горизонтами. При цьому повинні бути складеш структурні карти в масштабі 1:25000 або 1:50000, які є основою для розміщення свердловин. Підсумковим документом для підготовленого об'єкту є спеціальний паспорт, в якому обґрунтовуються всі дані для введення його в пошукове буріння.