Білет 2
Згідно Закону України «Про ветеринарну медицини» має таке визначення:
Ветеринарна медицина — галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках — і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров’я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб; Ветеринарна практика — діяльність з надання послуг, пов’язаних з профілактикою, клінічною діагностикою та лікуванням хвороб тварин і консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться закладами ветеринарної медицини, у тому числі ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, державними установами ветеринарної медицини; Ветеринарна справа - це система державних, суспільних заходів по охороні тварин від захворювання, наданню їм ефективної лікувальної допомоги з метою збільшення чисельності поголів‘я, збільшення кількості та підвищення якості продукції тваринництва, по охороні населення від захворювань спільних для людей і тварин, а також по контролю за виконанням юридичними та фізичними особами ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на захист навколишнього середовища. Ветеринарна справа в нашій країні входить в систему заходів, які спрямовані на підвищення економічного стану тваринництва та інших галузей народного господарства. Обов‘язок фахівців ветеринарної медицини - забезпечити збільшення виробництва продуктів тваринництва при одночасному зниженні їх собівартості за рахунок посилення заходів по профілактиці і ліквідації захворювань сільськогосподарських тварин, підвищення ефективності лікування хворих тварин, птиці, риб, бджіл. Зменшення захворювання та загибелі тварин, підвищення їх продуктивності, скорочення терміну хвороби, підвищення якості продуктів та сировини тваринного походження, недопущення їх псування, створення здорових стад тварин в господарствах - це є основним економічним значенням ветеринарної справи. Поряд з цим ветеринарна справа в нашій країні спрямована на охорону здоров‘я людей шляхом попередження їх захворювання через продукти харчування, контакту з тваринами, та забруднення навколишнього середовища шкідливими газами, отрутохімікатами, збудниками захворювань. Захворювання людей на хвороби, спільні для людей і тварин (зооантропонози) залежить від наявності чи відсутності таких захворювань у тварин. Ліквідуючи зооантропонози, служба ветеринарної медицини охороняє людей від можливого захворювання Проводячи ветеринарно-санітарну експертизу м‘яса, молока, інших продуктів та сировини, попередження використання недоброякісних продуктів у їжу людям, фахівці ветеринарної медицини охороняють здоров‘я населення. Цим і визначається велике соціальне значення ветеринарної справи. В системі цивільної оборони служба ветеринарної медицини входить в структуру підрозділів захисту тварин і проводить заходи щодо захисту тварин та ліквідації дії бактеріологічної зброї - в цьому і полягає оборонне значення.
Служба ветеринарної медицини безпосередньо пов‘язана з агропромисловим комплексом України (Міністерство аграрної політики України). Вона (ветеринарна медицина) безпосередньо зв‘язана з наступними галузями народного господарства:1 З тваринництвом (включаючи птахівництво, звіроводство, риборозведення, бджільництво та інші галузі тваринництва); З промисловістю, яка переробляє продукцію тваринництва (м‘ясна, консервна, холодильна, молочна) та сировину тваринного походження
(вовнопереробна, шкіряна); З транспортом (залізничний, водний, повітряний, автомобільний) зайнятим на перевезенні тварин, продуктів і сировини тваринного походження; Торгівлею тваринами і продуктами тваринництва.
Сибірка сг тварин
Сибірка (Anthrax) – надзвичайно небезпечна інфекційна хвороба. Яка проявляється у вигляді тяжкої інтоксикації, лихоманки, виникненням набряків і карбункулів, ураженням кишечнику, легень, мигдаликів. Епізоотологія. Найбільш сприятливими до збудника інфекції є вівці, ВРХ, коні, олені, верблюди, буйволи. Свині менш сприйнятливі і певний час можуть бути носіями сибіркової бацили. Сибіркою хворіють соболі, норки, нутрії, сріблясто-чорні лисиці і голубі песці, при клітковому утримуванні. Хворі та носії збудника виділяють збудника в зовнішнє середовище з калом, сечею, кров’янистими витіками із природних отворів. Зараження сприйнятливих тварин проходить через повітря, корм, воду, а також при попаданні збудника на пошкоджену шкіру та слизові оболонки. Має місце трансмісивне (кровососними комахами) та аерогенний (через органи дихання)шляхи зараження. Найбільш небезпечними є трупи тварин, які загинули від сибірки, а також їх шкіра, щетина, кістки, роги.
Симптоми. Інкубаційний період в більшості 1-3 дні. Хвороба наступає швидко і перебігає в більшості швидко. Розрізняють септицемічну і карбункульозну форми хвороби. Інфекція має блискавичний, гострий, підгострий, хронічний та абортивний перебіг. Блискавичний перебіг(частіше зустрічається у овець, кіз, коней і ВРХ) збудженням, лихоманкою, прискоренням пульсу і дихання, синюшністю слизових оболонок. Через декілька хвилин або годин після появи не специфічних ознак хвороби, тварина миттєво падає, глухі звуки в судомах гине. Гострий перебіг характерний для ВРХ і коней і проявляється підвищенням температури тіла до 42°С, пригніченим станом, відмовою від корму, тремтінням, порушенням серцевої діяльності, синюшністю слизових оболонок, крововиливами на кон’юнктиві очей, набряками в області глотка і гортані. Підгострий перебіг інфекція проявляється такими ж клінічними ознаками, що і гострий, відрізняєте лише часом життя хворих тварин – 6-8 діб.Хронічний перебіг проявляється прогресуючим схудненням, набряком під нижчою щелепою, А також ураженням підщелепових, заглоткових, передлопаткових, і надколінних лімфатичних вузлів. Тварина гине через 2-3 місяці. Карбункул утворюється при гострому і підгострому перебігу інфекції на місці проникнення збудника з зовні або із крові. На початку розвитку набряк окреслений, твердий болючий, а потім стає дифузним, тістоподібним, холодним, неболючим, з некрозом і виразками в центрі.
Патологічні зміни. Розтин трупів або забій тварин, підозрюваних в захворюванні сибіркою забороняється. Труп здутий, задубілість (окоченіння) відсутня або слабко виражені, на шкірі можуть бути тістуватоподібні припухлості, із природних отворів витікає кров’яниста рідина. При наявності таких ознак є висока ймовірність сибірки.В разі розтину знаходять характерні ознаки сибірки: темна незвернута кров, в підшкірній клітковині та під легеневою і костальною плеврою – інфільтрати та крововиливи. В порожнині тіла – значна кількість мутної червоної рідини, лімфатичні вузли збільшені і пронизані крововиливами. Селезінка в більшості випадків збільшена і краї заокруглені, консистенція дрябла, на розрізі з пульпи стікає дьогтеподібна маса.
Діагноз. Базується на епізоотологічних, клінічних та лабораторних методах досліджень. В лабораторію відправляють вухо тварини яка загинула, відрізане з тієї сторони, на якій лежить труп, або кров із судин віху чи інших судин. Необхідно виключити пастерельоз, ЕМКАР, злоякісний набряк, брадзот, ентеротоксемія, піроплазмідози, лейкоз, гострі отруєння. Взяття матеріалу від вимушено забитих тварин та лабораторна діагностика проводиться за окремими методиками та ГОСТами.
Лікування. Проводять комбіновану антибіотикотерапію, також специфічну терапію гіперімунною протисибірковою сироваткою та специфічним гама-глобуліном в дозі коням і ВРХ - 100-200 мл. В тяжких випадках біологічні препарати вводять ВРХ внутрішньовено або внутрішньочеревно в області голодної ямки. Якщо через 5-6 годин температура тіла у тварини не знижується, сироватку вводять повторно.
3. Гельмінтозі свиней: аскаридоз, метастронгільоз.
Аскаридоз свиней (Ascaridozis) - хронічне гельмінтозу захворювання, що викликається нематодами Ascaris suum з сімейства Ascaridae підряду Аscaridata, молоді та статевозрілі форми яких паразитують в тонкому кишечнику свиней а личинки вражають внутрішні органи (лімфузлов, легені, печінка), викликаючи патологічні зміни алергічного характеру, еозинофільні інфільтрати в легенях, бронхопневмонії, плеврити, порушення дихання.
Збудник - нематода Ascaris suum відноситься до сімейства Ascaridae, паразитує в тонкому відділі кишечника.
ПАТОГЕН ЕЗ
Статевозрілі аскариди наносять механічні пошкодження. Накопичуючись у великій кількості в кишечнику, вони можуть викликати закупорку або навіть розрив його. Відмічені випадки, коли аскариди заповзали жовчний протік печінки. Продукти життєдіяльності аскарид надають токсичний вплив на організм поросят, в результаті чого розвиваються анемія, різні порушення обміну речовин, виснаження, затримка в рості і розвитку. Виділяються токсини, діючи на центральну нервову систему, викликають у тварин збудження, паралічі, тетаніческіе і клонічні судоми.
Личинки більш патогенні, ніж статевозрілі аскариди Патогенний вплив їх складається і механічного впливу, сенсибілізації організму і інокуляції патогенної мікрофлори. За шляху своєї міграції личинки руйнують тканини, в тому числі дрібні кровоносні судини, від чого відбуваються крововиливи. Продукти обміну і розпаду мігруючих личинок при їх загибелі сенсибилизируют організм свиней, викликаючи алергічний стан у тварин.
. У крові розвивається еозинофілія, максимально виражена на 15 - 18 день після зараження.
Клінічні ознаки
Початок захворювання характеризується аскарідозних пневмонією, при якій підвищується температура тіла до 41,5 ° С, зменшується апетит, частішає дихання, з'являються неспокій, кашель. Це триває від 6 до 15 днів. У поросят-сосунов відзначають порушення травлення, блювоту. У тварин розвиваються сильна задишка, загальне пригнічення, слинотеча, вони лежать, зарившись у підстилку. Іноді у поросят бувають періодично з'являються конвульсії (частіше під час годування); поросята раптово вищать, падають на підлогу, у них починаються судоми, дихання частішає, шкіра червоніє, очі широко розкриваються. Приступ триває 1-2 хв, після чого тварини деякий час лежать нерухомо, потім насилу піднімаються, хода їх робиться хиткою, вони залишаються млявими, помітна слабкість заду. Особливо важко поросята 2-4-місячного віку. У них спостерігаються відставання в рості, зниження ваги, поясі, блювота; поросята стають млявими, більше лежать, живіт роздутий. Може бути сильне занепокоєння, судоми, нервове тремтіння, шкірний висип.
ПАТАН: При розтині трупів виявляють ознаки пневмонії; (на поверхні легень точкові або плямисті крововиливи, в яких знаходять велику кількість личинок аскарид). На поверхні печінки знаходять білуваті плями діаметром від 2 до 5 мм з ледве помітною сіткою білуватих тяжів, що відходять від них. При хронічному перебігу хвороби виявляють катаральне запалення слизової оболонки кишечника, атрофію ворсинок, скупчення статевозрілих аскарид і навіть розрив кишечника.
ЛІКУВАННЯ
Для дегельмінтизації свиней застосовують піперазин, нілверм, хлорофос, натрій кремнефтористий, панакур, морантел тартат, рінтал.
ПРОФІЛАКТИКА
У всіх неблагополучних по аскаридозу свиней господарствах проводять планові профілактичні дегельмінтизації з урахуванням зони, спеціалізації та системи свинарства.
Метастронгільози Гельмінтозне захворювання свиней (інвазуються також дикі кабани, жуйні, хижаки, кролі та люди), що характеризується ураженням бронхів і легень. Збудник: Метастронгулюс елонгатус.
Епізоотологія Основне джерело збудника— дорослі інвазовані свині. Тварини заражаються на вигульних майданчиках, у приміщеннях і на пасовищах. Інтенсивніше свині інвазуються в осінньо-зимовий період. Личинки інвазійні протягом усього життя черв'яків (чотири роки й більше). Спалах метастронгільозу спричиняють фактори, що призводять до зниження рівня імунобіологічного захисту організму свиней.
Симптоми При слабкій інтенсивності інвазії метастронгільоз може перебігати непомітно. В разі значного зараження у поросят з'являється легкий кашель, що посилюється під час руху. З носових отворів витікають густі жовтуваті виділення, спостерігається задишка. Слизові оболонки бліді, ціанотичні, пульс прискорений, температура частіше нормальна, але при ускладненій формі підвищена. Хвороба може закінчитися летально внаслідок асфіксії при закупорюванні бронхів великою кількістю паразитів. Поросята відстають у рості, худнуть. У дорослих свиней перебіг переважно безсимптомний.
Лікування Дегельмінтизують свиней одноразово, вводячи підшкірно 10%-й розчин левамізолу або ветлевамізол 10%-й, івомек, ветамектин (1 мл/30 кг маси тіла за ДР), аверсект АС-1, бровермектин, фенбендазол, альбендазол
Профілактика
знезараження навколишнього середовища, запобігання поїданню тваринами дощових черв'яків, ізольоване вирощування молодняку, профілактичні та лікувальні дегельмінтизації.
