Тести 1.)г2.)в3.)д4.)а5.)г6.)б7.)д8.)б9.)в10.)б(не точно)

3.)

Деканові економічного

факультету ЗНУ

проф. Череп А.В.

студентки 2-го курсу гр. 3530-1

Ворошилової Ганни

Пояснювальна записка

Доводжу до Вашого відома, що 5 жовтня 2011 року я була відсутня на заняттях через хворобу.

 

6 жовтня 2011 року (підпис Ворошилової Г.С.)

 

ВАРИАНТ 15

1. Використовуючи абревіатури і графічні скорочення, слід дотримуватися таких вимог:
1. Скорочення повинно бути зрозумілим, загальноприйнятим. Бажано використовувати стандартні скорочення.
2. Скорочення не повинно збігатися за формою зі словом або скороченням, уже наявним у мові: ДДУ (Дніпропетровський державний університет).
3. Скорочене слово чи словосполучення повинно зберігати однакову форму в одному тексті: скорочуючи слово пан один раз формою п., другий пан, порушується однотипність документа.
4. Не можна перевантажувати текст графічними скороченнями: н/п, що сталася на ПУ півн.-схід. Міської РМС через порушення ПТБ інженером п. Маруном.
5. Не можна скорочувати імена та імена по батькові (крім ініціалів): Ол-др Петров.; псевдоніми: П.Мирний - Панас Мирний, Л.Українка - Леся Українка; подвійні прізвища: К.-Карий - Карпенко-Карий.

Д) 2 г) 3 д) 4 д) 5 в) 6 б)7 б)8 в) 9 в) 10 г)

3.

Резюме

Прізвище, ім’я, по батькові: Меркулов Костянтин Олегович

Дата і місце народження: 13 грудня 1993 р., м. Бердянськ

Сімейний стан: неодружений

Адреса: вул. Залізнична, 24, кім. 706-2, м. Запоріжжя, 71140

Телефон: 099-90-90-741

Мета: робота економістом

Навчання: 2000-2010 рр. – бердянська ЗОШ №5;

2010-2015 рр. – Запорізький національний університет (економічний факультет, спеціальність «міжнародна економіка», присвоєно кваліфікацію «молодший економіст»);

Досвід роботи: серпень 2015 р. – червень 2016 р. – молодший спеціаліст ВАТ «ПриватБанк» у м. Запоріжжя;

Додаткові відомості: маю досвід роботи на ПК, знаю необхідні прийоми роботи з MS Office, володію англійською та німецькою мовами.

У разі потреби можу надати рекомендації.

12.07.2016 (підпис К.О. Меркулова)

 

ВАРИНАТ 16

1) закінчення кличного відмінка

Залежно від співвіднесення іменника до однієї з чотирьох відмін, закінчення кличного відмінка має свої особливі форми.

Іменники чоловічого і жіночого роду І та ІІ відмін мають в однині у кличному відмінку такі закінчення:

а) для твердої групи –о: Катерино Петрівно, Миколо, Микито, Олено, дівчино, Людмило, подруго, Ганно;

б) для м’якої – е, є, є пестливим значенням –ю: Надіє, Ілле, Розаліє, Ліліє, земле, Наталю, Лесю, Олю;

в) для мішаної – е, зрідка –о: листоноше, меже, площе, мереже, Мишо, Машо, вельможо;

Іменники чоловічого роду ІІ відміни у кличному відмінку мають закінчення:

а) для твердої групи – -е, -у: Петре, Степане, Іване, пане, директоре, Вікторе, інженере, Олегу, провіднику. У деяких іменниках з основою на –г, -к, відбувається чергування приголосних: друг – друже, козак – козаче;

б) для м’якої – -ю: Олексію, Віталію, Лікарю, вчителю, токарю, Андрію, секретарю, Юрію, добродію;

в) для мішаної – -у, -е: товаришу, Петровичу, газетяре, Миклоше.

Іменники ІІІ відміни жіночого роду у кличному відмінку мають закінчення –е: Любове, Нінеле, молодосте, радосте.

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові) обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Петрівно, Лідіє Миколаївно, Лесю Семенівно, Борисе Васильовичу, Михайле Климовичу.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличний відмінок можуть мати обидва слова: пане бригадире (бригадир), Добродію директоре (директор), пане лікарю (лікар).

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, форму кличного відмінка має загальне слово, а власне ім’я може мати і кличну форму, й форму називного відмінка: Друже Ярослав (Ярославе), пане Андрію (Андрій).

Ад 2г 3д 4д 5г 6б 7в 8г 9д 10д

СЛУЖБОВА ТЕЛЕГРАМА

3) Передати електронною поштою

Начальникам У(В)ДАІ ГУМВС,

УМВС України в Автономній

Республіці Крим, областях, містах

Києві та Севастополі

прошу прибути мвс україни адресою богомольця десять дев’ятій годині шостого листопада ЦЬОГО року участі розширеніЙ НАРАДІ СТРОКОМ ДВІ ДОБИ форма одягу повсякденна бути готовими звіту СТАН ВИКОНАННЯ УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ НОМЕР СІМСОТ ДВІ ТИСЯЧІ ДРУГОГО РОКУ

ШЕВЧУК

№ 11235/См

Заступник Міністра

внутрішніх справ України

генерал-майор міліції (підпис) О.П.Шевчук

 

04.11.2003

 

ВАРИНАТ 17 1) Основні правила запису числівників):

1. Простий кількісний числівник, який називає однозначне число (без вказівки на одиницю виміру) в запису відтворюється словом, а не цифрою (дефектних виробів… повинно бути не більше двох). Так само пишуться однозначні числівники, якими позначаються часовімежі (випробування повинні тривати три - п’ять місяців).Якщо однозначне число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами (7 центнерів сіна).

2. Складні і складені числівники звичайно записують цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення (порівняйте:Було забраковано 28 виробів з цієї партії і Двадцять вісім виробів з цієї партії було забраковано).

3. Цілі числа, які виражаються кількома знаками, прийнято записувати, розбиваючи їх на класи з допомогою пропусків. Місце пропусків залежить від системи обчислення (при десятковій – кожен четвертий знак: 100 000 т, 253 530 крб.).

4. Запис порядкових числівників відрізняється від запису кількісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковим закінченням (по 3-му класу точності, радіоприймачі 1-го класу). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: вироби 1,2, і 3-го сортів.

5. Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах з допомогою римських цифр, проте вже без відмінкових значень (так, наприклад, подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів та ін.)

6. Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися в документації комбіновано: 100-процентний, 50-кілометровий, 4-міліметровий (дозволяється другу частину таких назв скорочувати, якщо це одиниця виміру: 50-км, 4-мм).

2) 1ад 2в 3д 4б 5г 6б 7б 8в 9в 10г

3) ОГОЛОШЕННЯ

До уваги випускників Київського ліцею № 5!

25 грудня 2009 року о 16-й годині

за адресою: м. Київ, вул. Гагаріна, 9 (актовий зал)

відбудуться збори однокласників випуску 2003 року.

Порядок денний:

1. Особисті звіти за 2008-2009 роки.

2. Виступ директора ліцею Сєрова І. Р.

3. Концерт колективів учнів ліцею.

4. Відпочинок.

Початок реєстрації о 15-й годині (мати посвідчення).

Організаційна комісія працює з 12:00 до 20:00 год.

Тел. 220-22-22.

Дирекція ліцею № 5.

 

ВАРИАНТ18

1. Особливості використання займенників у документах

Займенник (рос. местоимение) – це самостійна частина мови,

яка узагальнено вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх: ти, кожний, ніхто. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови. Займенники у мові вживаються для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов’язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці займенники вжито.

За значенням займенники поділяються на такі розряди: особові (я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони), зворотний (себе), присвійні (мій, наш, твій, ваш, їхній, свій), вказівні (цей, той, отой, оцей, такий, отакий, стільки), означальні (весь, увесь, усякий, всякий, кожний, інший, сам, самий), питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?), відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий), неозначені (хтозна-скільки, абиякий, дещо, щось, казна-яка, будь-хто, який- небудь та ін.), заперечні (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий).

Займенник може виконувати синтаксичну роль узгодженого означення (у скількох класах?), підмета (скільки років минуло?), обставини (на скільки це переконливо?), додатка (минуло стільки років).

Оскільки займенники не виражають конкретного значення, а виступають у ролі контекстуальних синонімів, вказуючи на особу чи предмет, тому слід обережно вводити їх в текст. Це особливо стосується займенників третьої особи він, вона, воно і вказівних займенників цей, ця, це. Може виникнути неясність, якщо ці займенники співвідносяться за родом і числом з кількома іменниками. Найчастіше помилка полягає в тому, що з тексту не зрозуміло, якого слова стосується займенник, а це вносить у текст двозначність.

Для підкреслення поваги, ввічливості в усному й писемному професійному мовленні вживається займенник Ви (у заявах, запрошеннях, офіційних листах,приватних листах, адресованих старшій за віком особі):

Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному (крім тих випадків, коли є відтінок автобіографічності) стилях замінюється авторським ми з метою залучити слухача (читача) до участі в міркуваннях, а також, коли є потреба, пом’якшити категоричність висловленого (... у процесі дослідження ми дійшли таких висновків).

Присвійний займенник свій не вживається у діловому документі, оскільки він, як правило, дублює вже наявне у тексті слово.

Займенники усякий ( всякий ), будь - який, кожний є близькими (синонімічними), Але не тотожними за значенням.

Паралельні форми означального займенника кожний і кожен використовуються в усіх стилях мови, але в офіційно-діловому мовленні надається перевага формі кожний. Займенник усякий ( всякий ) вживається переважно у розмовному мовленні та художньому стилі Займенник будь - який вживається у публіцистичному і науковому стилях,дуже часто під впливом російської мови замінюється прикметником любий Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні перевагу слід надавати займеннику їхній, а не їх (від – вони). На означення особи перевага надається вживанню займенника який (- а, -і ), а на означення предметів, дій, явищ – що: студент, який навчається…; юрист, який захищає…; контракт, що був підписаний…

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі студенти). Не можна забувати, що основне значення слова окремий – це «незалежний». Російським прислівникам по - моему, по - вашему, по - нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на: На нашу думку, на Ваш розсуд, як на мене. Неозначені займенники, зокрема ті, у яких є частки аби -, казна -, хтозна: абихто, казна-хто, хтозна-що, абиякий вживається у розмовному мовленні. Займенники будь - хто, будь - який, будь - що зустрічаються у художньому і публіцистичному стилях.

Не вживаються у документах і архаїчні форми вказівних займенників: тая, тую, тії, цяя, ції, теє, такая, такеє, отакий та інші, що надають мові експресивного забарвлення.

У документах вживаються тільки нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, мойого – мого, твойого – твого, сі – ці, цеї – цієї, сей – цей та ін. Перші приклади є розмовними, діалектними.

2.1: д) інструктаж з техніки безпеки. 2.2. б) мовна норма; 2.3. д) наказ. 2.4. а) автобіографія; 2.5. г) копія;.

2.6. б) комп’ютер; г) телефон; 2.7 д) жовто-гарячий. 2.9 в) Нобелівська премія 2.10.) по-троє.

3.Оформіть висновок перевірки.

Висновок — це документ, що містить остаточну думку, логічний підсумок комісії, уповноваженої особи або установи, зроблений на основі розгляду, аналізу певних фактів.

Висновок може передаватися до вищих органів для розгляду й затвердження.

Реквізити висновку: Гриф затвердження.Назва документа. Заголовок, що містить: А) назву установи, комісії, що складає висновок;

Б) питання, щодо якого розглядається висновок. Текст, що складається з двох частин: А) у першій подається стислий виклад суті питання, аналіз основних положень;Б) у другій — конкретні зауваження та пропозиції.Додатки (якщо є).Підписи уповноважених осіб із зазначенням посад та розшифруванням.Печатка.

Висновок

про перевірку санітарно-епідемічного стану

дитячого садка №3 у Запоріжжі

Комісія у складі чотирьох осіб відвідала дитячий садок №3 и Запоріжжя і виявила:

1. Санітарно-епідемічний стан дитячого садка №3 задовільний.

2. Усі роботи щодо підтримання дитячого садка в належному стані проводяться.

Голова комісії М.І.Хохотва

Члени комісії О.Ю.Гошуляк

І.А.Лобода

Т.С.Недвига

12.05.11

Печатка

 

ВАРІАНТ № 19

1. Правила вживання сполучників у документах.

В офіційно-ділових паперах використовуються як сполучники сурядності, так і сполучники підрядності. Вони надають тексту книжного, власне ділового характеру.

Стилістичне забарвлення сполучників визначає сферу їх функціонування. Більшість із них належить до стилістично нейтральних, наприклад: і, або, якщо, проте, поки, для того щоб та ін. Переважно у офіційно-діловому мовленні вживаються сполучники: внаслідок того що, завдяки тому що, зважаючи на те що, з того часу як. Розмовне забарвлення властиве сполучникам: аби, а що, одначе, отож, буцімто, ебто, покіль та ін. Як засіб стилізації використовуються у художніх творах застарілі сполучники: заки (поки), коби (якби), позаяк (бо) та ін.

Для уникнення повторів та для урізноманітнення мовлення вживаються синонімічні сполучники, наприклад: і, та; але, та, проте, однак; бо, тому що, через те що, оскільки, у зв’язку з тим що, поки, доки; зважаючи на те що, з огляду на те що; щоб, для того щоб, з тим щоб та ін. Можливість заміни одного сполучника іншим є одним із шляхів удосконалення форми вислову. Частина парних сполучників (не тільки …але (а) й, не лише…а й, не стільки …скільки) повинні стояти безпосередньо перед однорідними членами речення, наприклад: Ми маємо претензії не стільки до працівників цеху, скільки до його керівництва. Людину можна образити не тільки словом, але й дією. У реченнях «Збори не відбулися, так як прийшло мало людей», «Ми не прийшли вчасно, так як ішов дощ» ненормативним є сполучник так як (треба: тому що, бо та ін). Уживання так як можливе хіба що тоді, коли так залишається в головній частині, а як починає підрядну, найчастіше порівняльну: Усміхався так, як його мати; Говорив так, як ніколи досі.

Як засіб створення милозвучності використовується чергування сполучників і – й - та. І вживається:а) перед йотованими (й, є, ї, ю, я): Розвиток банку і його стабільність залежить від…; б) на початку речення: в) між приголосними, після паузи перед приголосними: Рівновага між попитом і пропозицією; г) при зіставленні понять: війна і мир; добро і зло; прибутки і видатки; спад і піднесення.

Й вживається: а) між голосними: Всі службові й особисті документи було переглянуто; б) після голосного перед приголосним: Укладання й пролонгування контрактів було призупинено.

Та вживається а) якщо в реченні вже є і або й: Кафедра теорії та історії держави і права виконала навантаження; Під час обшуку були вилучені гроші та цінності.

б) для поєднання близькоспоріднених понять, явищ, станів: Фінанси та кредит; робота з газетами та журналами.

Сполучники повторюються між однорідними членами речення тоді, коли треба підкреслити вагомість кожного з перерахованих слів: Вже в перші години роботи комісії були залучені і правоохоронні органи, і працівники прокуратури, і співробітники СБУ.

2.1. д) обмежувати права. 2.2. б) І.Котляревський; 2.3. д) статут. 2.4. а) 2; 2.5 г) вивести; 2.6. д) листопад (дія).

2.7. д) червоно-гарячий. 2.8. в) 09 вересня 2005 року; 2.9. д) Запорізькі землі. 2.10. б) у відповідності;

3.Оформіть витяг з протоколу.

Витяг з протоколу №3

засідання кафедри економічної теорії ЗНУ

від 18 листопада 2011 року

Голова: М.В. Петренко

Секретар: Б.С.Іванов Б.С.Іванов

Присутні: к.ек.н., доц. Е.В. Прушківська, к.ек.н., доц.. І.О. Лубенець

І СЛУХАЛИ:

Про рекомендацію до друку навчального посібника «Українська сучасна економічна теорія», підготовленого І.О. Лубенцем.

ІІ УХВАЛИЛИ:

Рекомендувати до друку навчальний посібник «Українська сучасна економічна теорія», підготовлений І.О. Лубенцем.

Оригінал підписали:

Голова (підпис) М.В. Петренко

Секретар (підпис) Б.С.Іванов

Згідно з оригіналом:

Секретар-референт (підпис) О.Ф. Сидоров

 

Варіант 20.

1. Складні випадки керування у ділових паперах

Керування – один із способів поєднання слів, при якому стрижневе слово вимагає від залежного конкретної відмінкової форми, тобто керує формою іншого слова: оплачувати (що?) проїзд (а не оплачуйте за проїзд), платити за (що?) проїзд, символ (чого?) правосуддя, запустити (що?) супутник, близький (до чого?) до моря, п’ять (чого?) років, зустрів (кого?) ректора, розмовляв (з ким?) з деканом.

В українській мові найпоширенішим є дієслівне керування. Особливо уважним слід бути до дієслів, що можуть керувати різними відмінками.

Найчастіше помиляються в тих випадках, коли при дієсловах, які керують різними відмінками, вживається спільний додаток різної форми.

Поширеними є помилки в стійких словосполученнях, викликані змінами окремих слів. Особливої уваги вимагають близькі за значенням (синонімічні) слова, що потребують різних відмінкових форм. Наприклад: властивий (кому?) людині – характерний (для кого?) для суспільства.

Слова-пароніми мають не тільки різне значення, а й різне керування: оснований (на чому?) на правилах – заснований (ким?) науковцем; постати (перед чим?) – повстати (проти чого?).

Неоднакових відмінкових форм вимагають одні й ті ж самі дієслова в російській та українській мовах, що є результатом не розрізнення засобів цих мов. Те саме (за значенням) дієслово може вимагати в обох мовах від додатків неоднакових відмінкових формТе саме за змістом дієслово в обох мовах може мати різні прийменники (при наявності прийменникового типу керування), наприклад: обратиться по адресу звернутися за адресою.

Іменники, утворені від дієслів, також можуть вимагати певних відмінків (іменне керування): опанування (чого?) курсу, оволодіння (чим?) знаннями,

Багатозначність слова впливає на керування. У залежності від значення мають різне керування деякі іменники та дієслова.

В українській мові прикметники також керують формою іншого слова (прикметникове керування): багатий на ідеї, високий на зріст.

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислівникового походження – всупереч, завдяки, які вимагають давального відмінка.

Треба пам’ятати, що прийменник в уживається з іменниками, що позначають назви сіл, селищ, міст, районів, областей, республік, держав, навчальних закладів. Винятками є слова типу Львівщина, Сумщина, Київщина, а також слово Україна, що може вживатися з прийменником на.

Прийменник на вживається з іменниками, що позначають вулиці, проспекти, площі, курси, факультети, засоби пересування. Вживання прийменника в з назвами засобів пересування

підкреслює знаходження в середині предметаі. З іменниками, що позначають назви гірських місцевостей і видовищ, можуть використовувати обидва ці синонімічні прийменники.

Д 2-Д 3-Б 4-А 5-А 6-Б 7-Б 8-Г 9-В10-А

3.

Запорізький національний університет

Розпорядження №156

 

10.11.2011. м..Запоріжжя

Про святкування Дня студента на економічному факультеті

Для святкування Дня студента на економічному факультеті пропоную:

· Прикрасити 5 навчальний корпус університету.

· Доручити голові студентської ради економічного факультету проведення святкового концерту.

 

Декан економічного факультету (підпис) А.В.Череп

 

 

Варіант21

Правопис географічних назв

Російська літера е передається через е: Верхоянськ, Новочеркаськ, Воронеж, Нева.

Російська літера е передається через є:

а) на початку слова: Євпаторія, Єнісей, Європа, Єреван;

б) після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєво, Посьєт;

в) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, р, ц) у суфіксах -єв, -єєв: Лежнєво, море Лаптєвих, але: Плещеєво, Ржев, мис Рем’янцева;

г) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і: Бєлово, Бєлгород, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.

У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, е передається через і: Арабатська Стрілка, озеро Біле.

Літера ё передається:

а) через йо на початку слова та в середині, коли воно означає сполучення й+о: Соловйово;

б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о:мис Дежньова.

в) через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щолкіно.

Російська літера и передається:

1. Через і:

а) на початку слова: Іркутськ, Іжевськ.

б) після приголосного (крім ж, ч, ш, щ, ц): Ніжин, Австрія;

в) у кінці невідмінюваних назв: Сочі.

2. Через ї після голосного й при роздільній вимові: Кутаїсі, Троїцьк,

3. Через и:

а) після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними: Тушино;

б) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для російської та української мов: Дмитров, Михайловське,

в) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово,

г) у префіксі при: Приволжя, Приморськ;

д) у суфіксах -ик, -ич, -ищ: Зимовники,

е) у закінченні географічних назв, які вживаються тільки у множині: Березники, Горки, але Жигулі.

є) у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них: Новосибірськ.

Прикметникові закінчення географічних назв передаються:

а) -ый, – через –ий: Грозний, Донський;

Прикметникові закінчення географічних назв -ые, передаються через і: Нові Ключі

2.1-Д 2-Г 3-Д4-Б 5-Г 6-Б 7-В 8-А 9-А 10-В

3.

Директору ТОВ «АВЕРС» Петренку С.В.

головного бухгалтера Коваль Дмитра Івановича

Службова записка

У зв’язку зі збільшенням обсягу постачань готової продукції з 1.09.10 повідомляю про зміни у штатному розкладі. Прошу видати наказ про збільшення штату фірми.

 

17.09.10. (підпис Д.М. Коваля)

 

Варіант 22.

1. Через часте й широке використання іншомовних слів більшість із них загальнозрозумілі і не потребують коментарів, пояснень чи перекладу. Використання таких слів рекомендується у ділових паперах, оскільки вони увійшли до активного словника міжнаціонального спілкування і часто не

мають еквівалента у нашій мові

Використання великої кількості іншомовних слів у документах пояснюється прагненням до точності, однозначності викладу. більшість запозичених термінів зберігають свою форму. Цим і обумовлене їх використання там, де прагнуть до особливої точності вислову та однозначної комунікації.

Використовуючи в документах іншомовні слова, слід пам’ятати:

1. Іншомовне слово повинне бути вмотивованим, тобто у нього не має

бути відповідника в українській мові з тим самим обсягом значення,

2. Вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, з яким воно зафіксоване у словниках, наприклад:

3. Не рекомендується в тексті одного документа вживати на позначення того самого поняття і запозичене, і власне українське слово

4. При виборі запозиченого чи власне українського слова слід звертати увагу на відтінки у його позначенні,треба пам’ятати, що подорож – це поїздка або перебування по місцях, віддалених від місця постійного проживання, а круїз – це подорож по воді.

5. Недоречно повторювати значення запозиченого слова незапозиченим поясненням

2.1-Д 2-Б 3-д 4-А 5-Г 6-В 7-В 8-В 9-Г 10-А

3.

Генеральному директору

об’єднання Укрбудматеріали

Кузьменку М. І.

Директора ЦЗ-5

Іваненка С.П.

Доповідна записка

про порушення трудової дисципліни

23 листопада 2011 року під час нічної зміни виникла аварійна ситуація з вини працівника з обслуговування будівель та споруд Петрова Т.В.

Вважаю, що необхідно вжити заходи дисциплінарного впливу щодо Петрова Т.В.

24 листопада 2011р. (підпис Іваненка С.П.)

 

Варіант 23.

1. Терміни – слова або словосполучення, що називають чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, культури, політики, економіки, мистецтва, суспільного життя

Значення термінів фіксується у державних стандартах, спеціальних словниках, довідниках. Кожна вузька галузь науки має свої терміни: економічні, юридичні, математичні та ін. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в усіх галузях науки, суспільного життя.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка створюється засобами власної мови,велика кількість термінів – словаіншомовного походження та за допомогою поєднання власне українських слів та частин іншомовних слів: радіоприймач

До термінів у офіційно-діловому мовленні ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі,

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням. Неоднозначний термін вважається невдалим, його намагаються замінити чи дають додаткові пояснення.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм. Необхідно користуватися тими формами, які подаються у словнику, чи довіднику (це актуально для дієприкметників.

4. При укладанні документа службова особа повинна звірятись за словником, якщо певний термін (його значення) викликає у неї сумніви.

5. Терміни не можуть мати емоційного забарвлення і майже не мають синонімів.

6. Якщо терміни не перейшли в загальномовний фонд, ще не зрозумілі широкому колу читачів, то використовувати їх можна лише в галузевій документації.

Професійна лексика (професіоналізми) в документах

Більшість слів сучасної української мови є загальновживаними. Ними користуються в усіх сферах життя і діяльності. Значно менше слів вузькоспеціальних, які вживаються окремими групами людей у різних галузях господарства, науки, культури тощо. Слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії, називаються професійними. До складу професійної лексики, крім термінів, входять і деякі абсолютні синоніми до слів загальновживаної літературної мови, тобто слова професійного жаргону (професіоналізми).

Професіоналізми (від лат. з аняття, фах) – слова, що вживаються на позначення спеціальних понять у сфері тієї чи іншої професії. Сюди належать назви знарядь праці, трудових процесів, специфічні професійні вислови тощо. За межами даного професійного середовища ці слова не

завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Значна частина професіоналізмів – це розмовні, неофіційні замінники наявних у певній галузі термінів (переважно складних або багатозначних).

Але, на відміну від термінів, вони можуть мати експресивне забарвлення; професіоналізми не зафіксовані у словнику, і не мають сталого правопису.

Професіоналізми можуть утворюватися такими способами:

1. Переважна більшість професіоналізмів це слова загальнонародної мови, які вжиті у переносному значенні, наприклад

2. Шляхом усічення основ слів: кібер (кібернетика

3. Шляхом скорочення слів та словосполучень

4. Шляхом перенесення наголосу у словах

5. Шляхом метафоризації

6. Шляхом зміни граматичних категорій:

Найбільше інформації професіоналізми несуть тоді, коли ними користуються фахівці. Але в

практиці професійного спілкування треба бути обережними щодо їх вживання у службових паперах. Документ може перетворитись з офіційного у напівофіційний (або неофіційний), набуває рис приватної записки, а не документа. Він може викликати непорозуміння, ускладнити

ділові стосунки. Значна частина професіоналізмів з часом стає термінами, однак деякі не набувають загального поширення і літературного нормування.

Б 2-Г 3-Д 4-В 5-Г 6-Б,Г 7-В 8 -Г 9-Б 10-Д

ВІДГУК

на видання

«Ну що б, здавалося, слова…»: навчальний посібник/ Чухліб Т.М., Щур Н.О., Скуратівська Л.Г., Дичковський С.І.; за редакцією проф. Іванова С.В. – К.: Вид-во Нац. авіац. ун-ту «Нау-друк», 2010. – 188 с.

 

Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»), Національна доктрина розвитку освіти, концепція мовної освіти та навчально-виховної роботи, які формуються на грунті національної культури і традицій, передбачають створення умов для розвитку освіченої, мислячої, багатогранної особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, спрямована на втілення в життя національної ідеї, вихована у дусі демократичного й антропологічного світогляду.

Мета посібника – засобами літератури й мистецтва, культури та естетики, корпоративної роботи збагатити духовний світ молодої людини, прищепити їй любов до національної спадщини, навчити молодь володіти даром слова (усного й письмового), комунікативно спілкуватися у товаристві, працювати над собою, більше читати, мати активну позицію в житті. Авторський колектив викладеним у книжці матеріалом показує, як краще організувати і провести роботу зі студентами, щоб вона була найбільш ефективною і корисною.

Більша частина матеріалу, який викладено у посібнику «Ну що б, здавалося, слова…», реалізований у вигляді літературних, мистецьких, патріотично-виховних масових заходів та годин корпоративної роботи. Всі масові заходи були проведені в стінах бібліотеки і високо поціновані її керівництвом. Навчальний посібник «Ну що б, здавалося, слова…» є корисним виданням, яке стане у нагоді наставникам академічних груп, викладачам, бібліотекарям, учителям, пропагандистам масової роботи. Матеріал, викладений у книжці, допоможе організаторам виховної роботи – формувати, збагачувати інтелектуальний і духовний генофонд української нації. Сьогодні, як ніколи, є необхідність створювати умови для розвитку творчої, свідомої і національно спрямованої особистості, яка буде носієм української культури і традицій, кваліфікованим фахівцем, відданим патріотом своєї держави. Саме реалізації таких завдань і присвячена ця книжка.

Оксана Лазаренко, завідувач читальної зали літератури з українознавства НТБ

 

Варіант 24.

1. При підготовці тексту документа слід дотримуватися таких правил.

1. Замінювати складні речення простими, що сприяє прискореному сприйняттю тексту документа.

2. Вживати стійкі (трафаретні) словосполучення, що виражають стандартні спектри змісту

3. Уживати прямий порядок слів у реченні /підмет передує присудкові / у тому випадку, коли логічний наголос падає на об'єкт дії. Вживати зворотний порядок слів /присудок передує підмету / тоді, коли логічний наголос гадає на саму дію.

4. Для чіткості висловлювання в простих реченнях вживається певний порядок розташування їх членів /означення мають передувати словам, вставні слова краще ставити на початку речення /.

5. З метою скорочення тексту можна вживати дієприслівникові звороти, за допомогою яких можна сформулювати причини, що викликали прийняття того чи іншого управлінського рішення. Дієприслівниковим зворотом треба починати, а не завершувати фразу. 6. Замінювати займенники іменниками.

7. Не вживати емоційних виразів.

В управлінській документації не повинно бути особистого моменту /суб'єктивного ставлення до оцінки фактів, що констатуються у тексті документа /. Тон службового документа - нейтральний.

Слід пам'ятати, що автором управлінського документа є юридична особа і через це його текст викладається від третьої особи

2.1-Д 2-В 3-Д 4-Б 5-Г 6-Б 7-В 8-В 9-Б 10-Г

Телефонограма № 123

Від 15.10.09 год. 16 хв. 17

Від кого: Міністерство юстиції України

Телефон: 221-22-11

Кому: Іваненко І. В.

Передав: Петренко В. Б.

Прийняв: Сидоренко Б. І.

 

Просимо нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іваненка І. В. взяти участь у Всеукраїнській конференції нотаріусів, яка відбудеться 27-29 жовтня 2009 року.

Запрошення висилаємо поштою. Оргкомітет.

Ознайомлений: підпис ІваненО

ВАРИАНТ 25

Критерії класифікації документів

Ділові папери розрізняються між собою за структурою, призначенням. Тому існує потреба класифікувати їх. Класифікація документів – це розподіл усіх документів за певними ознаками на справи. Практичне діловодство користується такими ознаками групування документів у справи:

 

 

1. За найменуванням (назвою) розрізняють: заява, автобіографія, довідка, скарга і т.д. Однак, не завжди доцільно виділяти документи за цією ознакою, оскільки є документи з однаковою назвою, але різні за змістом.

2. За змістом і призначенням: організаційні (інструкція, положення, статут, правила), розпорядчі (вказівка, наказ, постанова, розпорядження), інформаційні (анотація, відгук, рецензія, довідка, звіт, протокол, оголошення), кадрові або щодо особового складу (автобіографія, заява, скарга, характеристика), обліково-фінансові (акт, доручення, розписка, список), господарсько-договірні документи (договір, трудова угода).

3. За походженням документи поділяються на службові (офіційні) й особисті (приватні). Службові створюються організацією чи службовою особою; особисті – засвідчують особу або її права, обов’язки, службовий або соціальний стан (скарга, посвідчення, трудова книжка, оголошення).

4. За напрямом документи поділяються на вхідні (що надійшли для розгляду й виконання) і вихідні (що надсилаються в інші установи, організації).

5. За способом виготовлення документи бувають типові, трафаретні й індивідуальні. Типові– це документи, які мають однакову форму і заповнюються у певній послідовності й за суворо обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Трафаретні – частина тексту надрукована на бланку, інша частина заповнюється у процесі складання документа. Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій. Їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви, доповідні записки).

6. За терміном ( строком ) виконання: звичайні (безстрокові) – документи, термін розгляду яких визначено чиним законодавством, адміністрацією; термінові – виконуються терміново або у строк, спеціально визначений законом, керівником; до них належать також документи, які є терміновими за способом відправлення (телеграма, телефонограма); дуже термінові – документи, які мають позначення «дуже терміново».

7. За ступенем гласності документи поділяються на звичайні (несекретні), для службового користування (ДСК), секретні (таємні), цілком секретні (цілком таємні). Секретні документи мають позначку «Секретно» або ДСК. Розголошення змісту таких документів або їх втрата призводять до кримінальної відповідальності.

8. За стадіями створення розрізняють оригінали, копії (витяг (виписка), відпуск, дублікат). Оригінал – це основний вид документа, перший, належним чином оформлений примірник документа. Копія – це точне відтворення оригіналу. Копія й оригінал мають однакову юридичну силу. Обов’язкова помітка «Копія» (праворуч). Різновиди копій: відпуск – повна копія відправленого оригіналу; витяг – копія, що відтворює частину документа; дублікат

– другий примірник документа, виданий у зв’язку з втратою оригіналу. Обов’язкова помітка «Дублікат». Юридично оригінал і дублікат рівноцінні.

9. За ступенем складності документи поділяються на прості (викладено одне питання) і складні (два і більше питань).

10. За терміном ( строком ) зберігання документи бувають постійного, тривалого (понад 10 років), тимчасового (до 10 років) зберігання.

11. За структурними ознаками ( за формою ): стандартні (документи, у яких може бути передбачено не лише

формуляр, навіть слова, словосполучення й речення, за винятком цілком конкретних відомостей) і нестандартні

(документи, у яких можна заздалегідь передбачити й сформулювати окремі найзагальніші відомості, а спосіб виклад залежить від конкретного змісту, ситуації та обставин ділового спілкування).

12. За способом фіксації: письмові, графічні (малюнки, схеми, плани), фото-, кіно-, фонодокументи.

13 За місцем виготовлення ( укладання ) появи: внутрішні створюються всередині організації, підприємства і тут же функціонують; зовнішні – що надійшли від інших установ чи надіслані в інші установи, організації

14. За технікою відтворення документи можуть бути рукописні та відтворені механічним способом.

15. За юридичною силою: справжні (документи, видані в установленому законом порядку; розрізняють: дійсні – що мають на даний момент юридичну силу і недійсні – що з якихось причин втратили її, наприклад, через закінчення строку договору) і підроблені (у зміст документа вносять неправдиві відомості, роблять виправлення тощо).

Д2б3д4в5г6б7б8в9б10в

3) ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ОХОРОННИКА

1. 1. Загальні положення

1.1. Охоронник безпосередньо підпорядковується директорові підприємства.

1.2. Охоронник виконує вказівки директора та юриста підприємства.

1.3. Повинен знати:

• чинне законодавство, стандарти, накази, розпорядження, інструкції та іншу організаційно-розпорядчу документацію з охоронної діяльності;
• організаційні вимоги до охорони об’єктів і роботи контрольно-пропускних пунктів;

2. Завдання та обов’язки

2.1. Охороняє стаціонарний об’єкт, а також вантажі, що перевозяться різними транспортними засобами.

2.2. Здійснює візуальний контроль або контроль з використанням спеціального обладнання за об’єктом, що охороняється.

2.3. Під час охорони стаціонарних об’єктів із встановленим пропускним режимом пропускає працівників, відвідувачів, автомобільний та інші види транспорту і випускає їх із території об’єкта

в установленому порядку і за зразками документів, затверджених власником об’єкта або уповноваженим ним органом.

Права

Охоронник має право:

3.1. Ознайомлюватись з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.

3.2. Брати участь в обговоренні питань, що стосуються виконання його обов'язків.

3.3. Вносити на розгляд керівництва підприємства пропозиції щодо покращення роботи, пов'язаної з обов'язками, що передбачені цією інструкцією.

3.4. В межах своєї компетенції повідомляти керівництву підприємства про всі недоліки, виявлені в

процесі його діяльності, та вносити пропозиції щодо їх усунення.

3.5. Вимагати від керівництва підприємства сприяння у виконанні ним посадових обов'язків.

1. 3. Відповідальність

Охоронник несе відповідальність:

4.1. За неналежне виконання своїх посадових обов'язків, а також за невикористання або неповне

використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією – в

межах, визначених чинним законодавством України про працю.

4.2. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності – в межах, визначених чиним

адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

4.3. За завдання матеріальної шкоди – в межах визначених чиним цивільним законодавством та

законодавством про працю України.

УЗГОДЖЕНО

Директор

ПП ОДА «Гепард» __________ _____________________ «___» __________ 201__ р.

(підпис) (ПІП)

Юрисконсульт __________ _____________________ «___» __________ 201__ р.

(підпис) (ПІП)

З інструкцією

ознайомлений __________ ______________________ «___» __________ 201__ р.

(підпис) (ПІП)

 

 

ВАРИАНТ 26

Особливості використання форм дієслова у документах

Використовуючи окументах дієслова, слід враховувати такі особливості:

1. У документах використовуються тільки книжні дієслова та їх форми: домінувати, активізувати, регламентувати, пропонувати.

2. Для ділових паперів характерне використання нейтральної форми інфінітива на -ти (виступати, вимагати, погоджувати, складати). Варіанти форми інфінітива на -ть (писать, виступать, забезпечувать) вживаються лише в усному мовленні та художній літературі. Для ділових паперів вона не прийнятна. Неозначена форма дієслова в адміністративному законодавчому різновидах найчастіше виступає на означення неминучості, обов’язковості дії: Обов’язок кожного громадянина України – поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй у нашій багатонаціональній державі.

3.Найбільш поширеною дієслівною формою в офіційно-діловому стилі є дієслова теперішнього часу зі значенням позачасовості, які вживаються у першій або третій особі: ми вимагаємо, дирекція звертається, фірма пропонує, приймальна комісія працює.

4.Дієслова теперішнього часу вживаються на позначення майбутнього, коли підкреслюється обов’язковість виконання дії: Нарада розпочинається о 10 годині; Конференція завершує роботу завтра.

5.Помиловим є вживання форм давноминулого часу: проект узгодили були – проект узгодили.

6.Дієслова недоконаного виду у ділових паперах, як правило, позначаються складеними (аналітичними) формами: буде розпочинатися (замість розпочинатиметься), будемо перераховувати (замість перераховуватимемо), буде забезпечуватись (замість забезпечуватиметься). Проста (синтетична) форма недоконаного виду переважає у всіх стилях окрім офіційно-ділового та наукового.

7.Дієслова доконаного виду утворюють просту форму майбутнього часу: виконаємо, сплатимо, профінансуємо. Доконаний вид у ділових паперах твориться за рахунок префіксації: завідувати, запроектувати.

8.Форми наказового способу використовуються в ділових паперах дещо своєрідно. Форми власне наказові (іди, пиши, робіть) вживаються лише в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив та описові лексичні засоби. Інфінітив, вживаний у наказах та розпорядженнях, надає висловлюванню категоричного характеру (доручити, звільнити, призначити). Менш категоричними є безособові форми на -но, -то. Вони констатують факт і застосовуються в різних інструкціях, статутах та ін. (заборонено, прийнято, недопустимо).

9.Для офіційно-ділового стилю характерні переважно прості форми першої особи множини наказового способу: проголосуймо, виконаймо, напишімо (складена: давайте проголосуємо, давайте виконаємо). У російській мові форми першої особи множини наказового способу можуть бути простими і складеними: бежим, встанем, летим. Складена утворюється за допомогою частки давайте: давайте смотреть, давайте писать, давайте прочитаем. Українській мові подібні форми невластиві.

10. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є. Іноді, під впливом російської мови замість форми є у ролі зв’язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися вживається зі значенням «з’являтися, примарюватися, снитися».

11. Стилістично розрізняються форми із суфіксами - ува (- юва ) і - а (- я ): витискувати і витискати, витягувати і витягати, доповнювати і доповняти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Перші варіанти використовуються в офіційно-діловому та науковому стилях, другі – частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.

12. Помилковим є вживання слова пробачитися у першій особі. Не слід говорити пробачаюсь. Краще вжити дієслово у другій особі: пробачте, прошу пробачення, вибачте, прошу вибачення.

13. Порушенням норми є неправильне вживання особових закінчень: боряться (замість борються), сміяться (замість сміються), біжуть (замість біжать).

14. Чергування постфіксів - ся, -сь у дієсловах теперішнього, минулого й давноминулого часу підпорядковано правилам милозвучності. Перед наступним приголосним слід уживати форми на - ся: ознайомлюся з документацією. Перед голосним слід уживати форми на - сь: двері відчинились одразу.

15. Неприпустимим є використання у ділових документах короткої форми дієслова 3-ї особи однини: знає – зна, буває – бува, питає – пита, співає – співа, виглядає – вигляда. Перші варіанти є стилістично нейтральними, другі належать до розмовних форм, що вживаються у розмовному мовленні та художніх текстах. В усіх інших стилях вживається лише повна форма: повідомляє, доручає, зазначає, вимагає тощо.

Д 2а 3д 4б 5г 6б 7д 8в 9в 10г

 

ВАРИАНТ 27

1) Переклад дієприкметників

Активні дієприкметники

Прямі відповідники активних дієприкметників російської мови із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ-, -вш- в українській мові відсутні,^[4] відтак при перекладі їх слід відтворювати іншими засобами української мови.

Можливі способи передачі активних дієприкметників в українській мові:

· дієсловами (конструкціями типу «той, що летить», «який летить»; летющий)

· віддієслівними прикметниками (наприклад, отстающий → відсталий; відстаючий)

· дієприслівниками («Человек, употребляющий грязную пищу, может заболеть» → «Людина, вживаючи брудну їжу, може заслабнути»; вживаючий)

· іменником іншого кореня (выступающий [на митинге] → промовець; виступаючий)

· інколи можна замінити відповідним пасивним дієприкметником.

Пасивні дієприкметники

Прямі відповідники пасивних дієприкметників російської мови із суфіксами -ем- в українській мові відсутні.^[4] Їх можна передавати наступними способами:

· за допомогою описової форми (называемый → що (який) називається)

· пасивними дієприкметниками недоконаного виду, якщо вони утворюються з суфіксом -ува-, -юва- (получаемый → одержуваний, сравниваемый → порівнюваний)

· дієприкметниками з суфіксом -ан- (называемый → називаний; обнаруживаемый → відкриваний, викриваний).

2) 1д2б3а4д5г6а д7б8а9в10в

3) Український державний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова

Педагогічно-індустріальний факультет
Акт № 17
м. Київ 10.07.96
ПЕРЕДАЧІ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

ОДНІЄЮ МАТЕРІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНОЮ ОСОБОЮ ІНШІЙ

Підстава: Наказ по університету № _________ від ______________р.

Складений комісією:

голова комісії завідуючий кафед­рою _________________________________

Члени комісії: старший лаборант кафедри _____________________________,

доцент ____________________________, асистент ____________________________________.

Присутні: декан педагогічно-індустріального факуль­тету _________________________________.

10.07.96 р. комісія перевірила наявність матеріаль­них цінностей у кабінеті й вирішила передати _________________________________________ такі матеріальні цінності:

Магнітофон "Яуза-В";
Діапроектор "Альфа";
Кодоскоп.
Складений у трьох примірниках:

1-й примірник — бухгалтерії;

2-й примірник — кафедрі;

3-й примірник — факультету.

Голова комісії ________________/_________________/

Члени комісії: ________________/_________________/

________________/_________________/

________________/_________________/

Присутні: ________________/_________________/

 

ВАРИАНТ 28 1) Правопис складних прикметників у документах

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс. Разом пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від.складних іменників, що пишуться разом: лісостеповий, радіофізичний, самохідний.

2. Складні прикметники, утворені від сполучення слів, залеж­них одне від одного (підрядний зв'язок між словами):

а) від прикметника з іменником: народногосподарський (на­родне господарство), східнослов'янський (східні слов'яни);

б) від числівника з іменником: двадцятиповерховий, п'ятнадцятирічний (але: 125-річний);

в) від дієслова з іменником: сталеплавильний, деревообробний, машинобудівний;

г) від прислівника з прикметником чи дієприкметником: важ­кохворий, вищеназваний, свіжо зрубаний.

Примітка. Такі прикметники слід відрізняти від словосполучень, що складаються з прислівника та прикметника чи дієприкметника: суспільна корисний, суспільна необхідний, чітко виражений, різко окреслений.

Прислівник у таких словосполученнях пишеться окремо від прикметника чи дієприкметника тому, що він логічно наголошується, є членом речення.

3. Складні прикметники-терміни: складносурядний, новогрець­кий, дрібнокаліберний, геологорозвідувальний. Через дефіс пишуться:

1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться через дефіс: віце-президентський (віце-президент), унтер-офіцерський (унтер-офіцер).

2. Складні прикметники, між частинами яких встановлюється сурядний зв'язок (можна поставити сполучник І): південно-східний, мовно-літературний, навчально-виховний, масово-політичний.

3. Складні прикметники, що означають різні кольори або від­тінки кольорів: жовто-зелений, блідо-рожевий (але: жовтогаря­чий — один колір), а також ті, що виражають якість з додатковим відтінком: кисло-солодкий, гіркувато-солоний.

4. Складні прикметники, перша основа яких закінчується на -ико (-іко): історико-культурний, механіко-математичний.

5. Складні прикметники з першою частиною військова-, воєнна-: військово-морський, воєнно-стратегічний (але: військо­возобов'язаний, військовополонений).

6. Складні прикметники, в яких перша складова частина не має прикметникового суфікса, але за змістом однорідна з другою час­тиною й приєднується до неї за допомогою сполучного голосного о або е, м'ясо-молочний, крохмале-патоковий.

Примітка. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові терміни, пишуться разом: зернобобові, головоногі.

7. Складні прикметники, в яких повторюються ті самі або спо­ріднені слова з метою підсилення значення: білий-білий, давній-прадавній.

8. Складні назви проміжних сторін світу: південно-східний, пів­нічно-західний.

2)1 д2 б3 д4 в5 г6 г7 д 8 в9 в10 г

3) Рецензія на статтю Болгової К.В.

Формування системи економічної інформації для забезпечення економічної безпеки підприємств

Перехід до ринкової системи господарювання не тільки сприяє розвиткові підприємства в Україні, а й ставить певні вимоги до діяльності підприємств. В першу чергу, виникла необхідність у формуванні системи економічної інформації нового типу.

У цій статті розглядаються багато питань, пов'язаних з обгрунтуванням вимог до інформації, що харктеризує результати роботи підприємств. Досліджується наукове обгрунтування вимог до системи економічної інформації, що характеризує результати виробничо-господарської діяльності підприємств з позицій задоволення інтересів її основних споживачів, визначення інформаційних ризиків та механизмів управління ними.

Робота дозволяє комплексно и системно розглянути елемент економічної інформації і оцінити її регулятивні якості.

Робота написана грамотно, виклад логічен і послідовен.

Разом з тим, важливо зазначити, що дана стаття у цілому відповідає вимогам і рекомендується до публікації.

РЕЦЕНЗЕНТ

к.е.н., доцент, Т.О. Степанова

Варіант 29

1 Особливості відмінювання складних іменників

Залежно від характеру відмінювання, виділяють три групи складних слів:

1. Складні слова з невідмінюваною першою частиною. Сюди належать:

а) складні слова з першим невідмінюваним компонентом: кафе-автомат, какао-порошок, шосе-магістраль, екс-президент і под.;

б) складні слова, у яких перший компонент за значенням наближається до прикметника: джаз-оркестр (джазовий), компакт-диск (компактний),

в) переважна більшість складних термінів, зокрема назви одиниць вимірювання, терміни, першою частиною яких є назви літер грецького алфавіту або слова, що наближаються за значенням до прикметника, ампер-, блок-, вектор-, дизель-, вакуум-, кварц-, прес-, нуль-, експрес- та ін.:

г) іншомовні назви проміжних частин світу: норд-вест, норд-ост, зюйд-;

д) назви трав і квітів: іван-чай, ромен-салат, сон-трава, чар-зілля, розрив-

2. Не відмінюється другий компонент у кількох іменників: програма-мінімум, програма-максимум.

3. Відмінюються дві частини:

а) у назвах закладів, предметів, різноманітних явищ: бібліотека-музей, музей-квартира, вагон-ресторан, автомобіль-цистерна, виставка-прода

Виняток становлять: крем-брюле, крем-сода, кран-балка, матч-турнір, марш-маневр, марш-кидок, плащ-намет;

б) у назвах осіб за посадою, професією, званням: директор-розпорядник, інженер-економіст, інженер-конструктор, секретар-координатор, технік- механік, член-кореспондент, льотчик-космонавт.

Традиційно не відмінюється перша частина таких назв осіб, як: лорд- канцлер, прем’єр-міністр, шеф-кухар, шеф-механік, шеф-повар, шеф-пілот, а також у складних назвах військових звань з компонентами генерал, капітан

в) у назвах тварин: кулик-сорока, пила-риба, голка-риба, але їжак-риба.

Складні іменники пишуться разом у таких випадках:

1. Якщо вони утворюються за допомогою сполучного голосного, що поєднує іменникову та дієслівну, іменникову та прикметникову, дві іменникові основи: лісовоз, чорнозем, радіостанція, тепловоз, трудодень, автострада, лісостеп (але людино-день).

2. Якщо іменник утворений від сполучення дієслова у формі наказового способу з іменником: перекотиполе, горицвіт, зірвиголова; Перебийніс, Горицвіт, Нечуйвітер.

3. Якщо іменник утворений від сполучення кількісного числівника у формі родового (для числівника сто – називного) відмінка та іменника: століття, двадцятитонка, п’ятиденка, десятирічка (але 16 - річчя).

4. Якщо першою частиною складного іменника виступають пів-, напів-, полу- із загальними словами: півкуля, полумисок, піваркуша, півкарбованця, напівавтомат, пів’яблука, півгодини, але перед власною назвою пів- Запоріжжя, пів-Європи, пів-Києва.

5. Якщо іменник утворений з трьох і більше основ: теплоелектростанція, автомотогурток,

Складні іменники пишуться через дефіс у таких випадках:

1. Якщо іменник утворений без сполучного голосного з двох іменників: диван-ліжко, учитель-математик;

-одиниці виміру: людино-день, кіловат-година, пасажиро-кілометр,

- назви механізмів: динамо-машина, дизель-мотор;

-військові звання, учені посади,ступені:генерал-майор, член-кореспондент;

- перше слово називає ознаку предмета: стоп-кран, Ведмідь-гора, блок-система.

- протилежні або близькі за змістом поняття: купівля-продаж, розтяг-стиск, експорт-імпорт,

2. Якщо першою частиною виступають віце-, екс-, лейб-, максі-, міні-: міні-футбол, максі-спідниця, лейб-гвардієць, обер-майстер, екс-чемпіон, віце- чемпіон.

3. Деякі назви рослин та іншомовні назви частин світу: мати-й-мачуха, розрив-трава, чар-зілля, брат-і-сестра, люби-мене (квітка), норд-ост, норд- вест.

3. Деякі назви рослин та іншомовні назви частин світу: мати-й-мачуха, розрив-трава, чар-зілля, брат-і-сестра, люби-мене (квітка), норд-ост, норд- вест.